Постанова

від 14.09.2023 по справі 387/631/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2023 року м. Кропивницький

справа № 387/631/22

провадження № 22-ц/4809/478/23

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області та Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Лусти С.А. від 05 січня 2023 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області, Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області та Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до положень статуту «Добровеличківського центру ПМСД» Добровеличківської районної ради Кіровоградської області, засновником, власником та органом управління майном є Добровеличківська районна рада Кіровоградської області, та саме засновник укладає і розриває контракт із керівником підприємства.

Відповідно до умов контракту від 05 грудня 2018 року та додаткової угоди від 12 липня 2019 року, укладених Добровеличківською районною радою з ОСОБА_1 , її було призначено на посаду директора «Добровеличківського центру первинної медико-санітарної допомоги» на термін з 01 листопада 2018 року по 01 листопада 2023 року. Однак, на підставі рішення Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 14 серпня 2020 року №653, її було звільнено з посади директора КНП «Добровеличківський ЦПМСД».

Позивач зазначила, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2021 року вказане рішення районної ради від 14 серпня 2020 року визнано протиправним та скасовано. Рішення суду набрало законної сили 17 травня 2021 року.

В подальшому вона звернулася до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області із заявою щодо виконання судового рішення, де її листом було повідомлено про те, що Добровеличківська селищна рада Кіровоградської області не є належною стороною для вирішення такого питання, оскільки 08 грудня 2020 року Новоукраїнською районною радою Кіровоградської області було прийнято рішення №7 «Про початок реорганізації Добровеличківської районної ради Кіровоградської області шляхом приєднання до Новоукраїнської районної ради», відповідно до якого Новоукраїнська районна рада стала правонаступником всього майна, прав та обов`язків Добровеличківської районної ради.

Рішенням Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 04 грудня 2020 року № 25 зі спільної власності територіальних громад сіл, селища та міста Добровеличківського району прийнято безоплатно цілісні майнові комплекси закладів освіти, комунальних установ та іншого нерухомого майна. Відповідно до рішення Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області №55 від 30 грудня 2020 року, з переліком майнових комплексів, у комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» змінено засновника шляхом виключення зі складу Добровеличківської районної ради та включення до складу засновників Добровеличківської селищної ради.

Вважає, що належним відповідачем щодо позовної вимоги про поновлення її на посаді директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» є Добровеличківська селищна рада Кіровоградської області, а не Новоукраїнська районна рада.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.02.2022 у справі № 387/864/21 її було поновлено на посаді директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» та стягнуто з Добровеличківської селищної ради на її користь заробітну плату за період вимушеного прогулу в межах одного року в розмірі 458773,20 грн.

Рішенням Добровеличківської селищної ради від 10.05.2022 № 425 «Про поновлення на посаді» поновлено її на посаді директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» та доручено селищному голові укласти з нею відповідну угоду.

Розпорядженням селищного голови Добровеличківської селищної ради від 13.05.2022 № 125-к «Про поновлення на посаді» поновлено її на посаді директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 13.05.2022.

13.05.2022 вона уклала додаткову угоду № 1 з Добровеличківською селищною радою про внесення змін до контракту з директором її на посаді директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 05.12.2018.

Позивач вказала, що рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.02.2022 07.06.2022 було скасовано постановою Кропивницького апеляційного суду та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, у зв`язку із неналежністю складу учасників справи.

Розпорядженням селищного голови від 08.06.2022 № 146-к скасовано розпорядження селищного голови від 13.05.2022 № 125-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

Посилаючись на те, що протиправність її звільнення з посади директора визнана судовим рішення у справі № 387/1003/20 та даний факт не підлягає доведенню, тому позивач просила поновити її на посаді директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» з дати незаконного звільнення, тобто з 14 серпня 2020 року.

Також відповідно до статті 235 КЗпП України позивач просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного року, у розмірі 530990,00 грн, із розрахунку 250 робочих днів та середнього заробітку, який становить 2123,96 грн.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Суд поновив ОСОБА_1 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 38680455, з 14 серпня 2020 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області про поновлення на роботі суд відмовив.

Суд стягнув з Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу, в межах одного року з 14 серпня 2020 року до 14 серпня 2021 року, в розмірі 530990,00 грн.,з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Суд стягнув з Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області на користь держави судовий збір, в розмірі 992,4 грн.

Суд стягнув з Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області на користь держави судовий збір, в розмірі 5309,9 грн.

Додатковим рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 року стягнуто з Добровеличківської селищної ради та Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 6000 грн з кожного, з урахуванням витрат необхідних для надання правничої допомоги.

В апеляційній скарзі Добровеличківська селищна рада, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Добровеличківська селищна рада не є належним відповідачем у справі, оскільки селищна рада не призначала ОСОБА_1 на посаду директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради Кіровоградської області і не звільняла її з посади, отже не може нести юридичну відповідальність за іншу юридичну особу.

Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права в частині розгляду справи в порядку спрощеного провадження, оскільки сума вимог позивача перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, зазначив, що позивачем заявлена вимога про поновлення на посаді, яку фактично позивач ніколи не обіймала, так як вона була призначена на посаду директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради Кіровоградської області, а просить поновити її на посаді КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області. Також вказує, що набрало законної сили рішення суду з того самого предмету і з тих самих підстав, з одним із відповідачів, що є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог до одного з відповідачів. Крім того, вказує, що вірним розрахунком середньоденної заробітної плати на посаді директора є 1896,21 грн.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якій не погоджується із сумою, яка стягнута на її користь з відповідачів в рахунок оплати витрат на правничу допомогу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частинами першою та третьоїстатті 21 КЗпП Українивизначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормамиКЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

Судом встановлено, що за умовами контракту від 05 грудня 2018 року та додаткової угоди до нього від 12 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Добровеличківською районною радою Кіровоградської області, позивачку призначено на посаду директора «Добровеличківського центру ПМСД» Добровеличківської районної ради Кіровоградської області на термін з 01 листопада 2018 по 01 листопада 2023 року (а.с.16-19, 86-93).

Рішенням двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Добровеличківської районної ради Кіровоградської області №653 від 14 серпня 2020 року позивачку звільнено з посади директора комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради Кіровоградської області через невиконання умов контракту (а.с.20).

Відповідно до рішення першої сесії восьмого скликання Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області №7 від 08 грудня 2020 року, почато процедуру реорганізації Добровеличківської районної ради Кіровоградської області шляхом приєднання до Новоукраїнської районної ради, у зв`язку чим остання є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Добровеличківської районної ради (а.с.58).

Рішенням тридцятої сесії сьомого скликання №658 від 29 жовтня 2020 року Добровеличківська районна рада Кіровоградської області надала згоду на безоплатну передачу цілісних майнових комплексів закладів освіти, комунальних закладів культури, комунальних установ та іншого нерухомого майна до спільної власності територіальних громад сіл, селища та міста Добровеличківського району у комунальну власність Добровеличківської селищної ради згідно з додатком (а.с.63-69).

За рішенням першої сесії восьмого скликання Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області № 25 від 04 грудня 2020 року прийнято безоплатно в комунальну власність Добровеличківської селищної ради зі спільної власності територіальних громад сіл, селища та міста Добровеличківського району цілісні майнові комплекси закладів освіти, комунальних закладів культури, комунальних установ та іншого нерухомого майна, згідно з додатком та актом приймання-передачі основних засобів, серед яких перебувало КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» (а.с.49-50, 63-56).

Відповідно до рішення четвертої сесії восьмого скликання Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області № 55 від 30 грудня 2020 року, у комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» змінено засновника шляхом виключення із складу Добровеличківської районної ради та включення до складу Добровеличківської селищної ради, змінено назву на комунальне некомерційне підприємство «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області та затверджено статут у новій редакції (а.с.48).

Згідно статуту КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області засновником, власником та органом управління майном є Добровеличківська селищна рада та саме засновник укладає і розриває контракт із керівником підприємства (а.с.37-47).

За положеннями частини третьої статті 36 Кодексу законів про працю України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Отже, належним відповідачем щодо вимог про поновлення на посаді директора є Добровеличківська селищна рада.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2021 року вказане рішення двадцять дев`ятої сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання № 653 від 14 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради Кіровоградської області визнано протиправним та скасовано (а.с.20-25).

Частиною 5 статті 82 ЦПК України, передбачено, що обставини встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляд іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно достатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тлумачення змісту частини другоїстатті 235 КЗпП Українисвідчить про те, що при ухваленні рішення про поновлення працівника на роботі на орган, який розглядає трудовий спір, покладено обов`язок вирішити питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком № 100.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Пунктом 10 Порядку № 100, положення якого було чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

За положеннями розділу 4 вказаного статуту комунальне некомерційне підприємство є юридичною особою, користується закріпленим за ним комунальним майном, що є власністю громади, проводить некомерційну господарську діяльність, надає медичні послуги на підставі отриманої ліцензії, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі України, установах банків та круглу печатку, сплачує працівникам заробітну плату.

Відповідно до довідки про доходи Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківського центру первинної медико-санітарної допомоги» №29 від 20 листопада 2020 року, середньоденний заробіток позивачки становить 2123,96 грн (а.с.94).

ОСОБА_1 у позовній заяві просить стягнути середній заробіток за один рік, а саме за період з 14 серпня 2020 року по 14 серпня 2021 року, що становить 250 днів, тому розмір середнього заробітку за вказаний період складає 530990 грн (2123,96 х250 днів).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поновлення позивача на посаді директора КНП «Добровеличківського центру первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 530990 грн.

Доводи апеляційних скарг Добровеличківської селищної ради та КНП «Добровеличківського центру первинної медико-санітарної допомоги» були предметом розгляду у суді першої інстанції та їм надана правильна правова оцінка.

Щодо оскарження додаткового рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 року колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку.

У пункті 3 частини першої статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Статтею 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року№ 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третійстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто уЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 рокуу справі 550/936/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Установлено, що інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляли адвокати Науменко І.Ф. та Боруш А.О.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано акт наданих послуг № 8/22-1 від 09 січня 2023 року.

З вказаного акту виконаних робіт вбачається, що представниками позивача - адвокатами Науменко І.Ф. та Боруша А.О. надані наступні юридичні послуги: консультація - 1300,00 грн., складання шести адвокатських запитів - 7800,00 грн., складання позовної заяви з однією вимогою немайнового характеру - 3250,00 грн., складання позовної заяви з вимогою майнового характеру - 19500,00 грн., складання відповіді на відзив немайнового характеру - 3350,00 грн., складання відповіді на відзив майнового характеру - 6700,00 грн., складання заяви про відкладення розгляду справи - 670,00 грн., відправка поштової кореспонденції - 656,00 грн., відправка документів через «Електронний суд» - 67,00 грн., участь у трьох судових засіданнях - 5025,00 грн, а всього 48318 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача адвокат Боруш А.О. просив стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 36000 грн. та витрати, необхідні для надання правничої допомоги в сумі 554,07 грн.

Представник Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області Коробєйнікова А.В. заперечила щодо визначеного стороною позивача розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи їх занадто завищеними та просила зменшити їх до 7500 грн. Зокрема вказала, що витрати на адвокатські запити - 7800,00 грн., витрати на складання позовної заяви з двома вимогами - 22750,00 грн., та участь у трьох нетривалих судових засіданнях - 5025,000 грн., не відповідають принципам та критеріям розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Як убачається з Договору про надання правової допомоги № 8/22 від 22 червня 2022 року, сторони Договору у п. 5.1. узгодили фіксовану суму гонорару у розмірі 36000 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції провів належну правову оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, встановив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн, що відповідає принципам розумності, співмірності й реальності судових витрат у справі.

Отже, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області, Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2023 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.10.2023.

Судді:

О.А.Письменний С.М. Єгорова С.І. Мурашко