Рішення

від 02.10.2023 по справі 461/6066/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6066/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Сливка І.П.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» про відшкодування шкоди.

В обґрунтування даного позову вказує на те, що він вирощує рибу у Фермерському господарстві «Подібка». 02 березня 2023 року позивач здійснював продаж живої риби за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час працівниками Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» у позивача було вилучено живу рибу, складено протокол про адміністративне правопорушення, а матеріали справи були передані до Шевченківського районного суду м.Львова. 06 квітня 2023 року Шевченківським районним судом м.Львова було винесено постанову, в якій зазначено, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 160 КУпАП, оскільки він своїми умисними діями вчинив торгівлю з рук без дозвільних документів продовольчими товарами (живою рибою) у невстановленому місці; провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.160 КУпАП, закрито та звільнено останнього від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежились усним зауваженням. Ознайомившись із даним рішенням, ОСОБА_1 виявив, що судом не було вирішено питання вилученої риби, хоча саме до повноважень суду відноситься вирішення питання щодо конфіскації живої риби або без такої. Разом з цим, позивач постанову суду не оскаржував. При цьому, ОСОБА_1 вважає, що оскільки суд закрив справу за малозначністю та звільнив його адміністративної відповідальності, то ЛКП «Муніципальна варта» незаконно вилучило у нього живу рибу вагою 33 кг, ринкова ціна якої, станом на 2 березня 2023 року, складала 138 грн./ 1 кг риби, на загальну суму 4554 грн. та три пластикових відра під харчові продукти ємкістю 30 л вартістю 1000,00 грн. (ринкова ціна 1 відро/333 грн.), чим завдало ОСОБА_1 матеріальних збитків вартістю 5554,00 грн., які повинні бути відшкодовані. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити та відшкодувати завдану шкоду.

Представником відповідача ЛМКП «Муніципальна варта» подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджували б право власності позивача на тимчасово вилучені речі, їхню вартість тощо, а також не доведено незаконність дій відповідача, вважаємо, що вказана позовна заява є безпідставною та необгрунтованою, а відтак просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» про стягнення вартості вилученої риби і трьох відер в розмірі 5 554,00 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положеньст. 16 ЦК Україниособа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 02 березня 2023 року інспекторами відділу проведення рейдів ЛКП «Муніципальна варта», орієнтовно о 15:25 год за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 364, виявлено факт вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 160 КУпАП, а саме: торгівля з рук, в невстановленому місці без дозвільних документів продовольчою продукцією (живою рибою).

У зв`язку із цим, інспектор ЛКП «Муніципальна варта» склав щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення серії MB №4174 від 02.03.2023 року за ч. 1 ст. 160 КУпАП.

При цьому, при складенні зазначеного протоколу інспектором, у порядку передбаченому ст. ст. 264, 265 КУпАП проведено огляд речей та виявлені речі (жива риба) вилучено для тимчасового зберігання.

06.04.2023 постановою Шевченківського районного суду м. Львова в межах справи №466/2888/23 встановлено вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 160 КУпАП; при цьому, суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю та обмежившись усним зауваженням.

Позивач у своєму позові зазначає, що оскільки він вирощував вилучену рибу у Фермерському господарстві «Подібка», а Шевченківський районний суд м. Львова закрив справу за малозначністю, то ЛКП Муніципальна варта» незаконно вилучило в нього живу рибу вагою 33 кг, ринкова ціна якої, станом на 02 березня 2023 року, складала 138 грн/ 1 кг риби, на загальну суму 4554 грн та три пластикових відра під харчові продукти ємкістю 30 л та вартістю 1000.00 грн (ринкова ціна за 1 відро - 333 грн), а відтак вважає, що відповідач завдав йому матеріальні збитки вартістю 5554,00 грн, котрі має відшкодувати.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Зважаючи на вимоги вказаної статті, обов`язковою підставою, за наявності якої можна стягувати шкоду з відповідача, є саме факт прийняття/вчинення незаконного рішення, дії або бездіяльності.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правилст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність вищевказаних обставин.

Водночас жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджують зазначене, позивачем не надано, а лише зазначено припущення про незаконність вилучення вказаної риби.

Так, як випливає зі змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Отже, питання законності/незаконності притягнення позивача до адміністративно відповідальності (законності рішень, дій або бездіяльності позивача) загалом та законності/незаконності тимчасового вилучення предметів торгівлі зокрема, вирішується відповідним органом, що уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, яким в даному випадку є Шевченківський районний суд м. Львова.

Як вбачається з постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2023 року у справі №466/2888/23, дії правопорушника вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 160 КУпАП, оскільки він своїми умисними діями вчинив торгівлю з рук без дозвільних документів продовольчими товарами (живою рибою) у невстановленому місці, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії MB №4174 від 02.03.2023 року, фототаблицями до протоколу про адміністративне правопорушення, а також іншими зібраними по справі доказами.

При цьому, жодних обставин незаконності прийнятих відповідачем рішень та/або вчинених ним дій (зокрема незаконності тимчасового вилучення предметів торгівлі), судом в межах справи про адміністративне правопорушення не встановлено.

Вказане рішення суду позивачем не оскаржувалось та набрало законної сили 17.04.2023 року.

Позивач стверджує, що тимчасово вилучена риба та три металеві відра є його власністю, таку рибу він вирощує у Фермерському господарстві «Подібка» й вартість такої риби становить 4554 грн., на підтвердження чого позивач долучив Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.07.2023, з якого слідує, що керівником ФГ «Подібка» є ОСОБА_1 й основним видом діяльності фермерського господарства є прісноводне рибництво (аквакультура).

Разом з цим, позивачем не долучено жодних доказів, які б підтверджували законність вилову риби та наявність в позивача права власності на неї.

Крім цього, позивачем не долучено жодного доказу, що підтверджував би його право власності на зазначені в позові три металеві відра.

Окрім того, позивачем жодним чином не обгрунтвоано ціну, яку він вказав за одиницю товару в позовній заяві, а саме 138 грн за 1 кг риби та 333 грн за 1 металеве відро.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.265 КУпАП, вищевказані речі, як знаряддя правопорушення, були тимчасового вилучені саме у їх володільця й після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

Як було встановлено судом, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2023 року вказані питання не були вирішені, відтак ЛКП «Муніципальна варта» було позбавлене можливості самостійно приймати будь-які рішення про повернення/конфіскацію тощо тимчасово вилучених речей.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач мав право оскаржити постанову суду, зокрема із вищевикладених підстав, однак не зробив цього. Водночас, ЛКП «Муніципальна варта», згідно із вищезазначеними нормами закону, не є учасником справи про адміністративне правопорушення та не оскаржує такі рішення.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає позовні вимоги позивача недоведеними та такими, що спростовуються дослідженими матеріалами справи. Позивачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджували б його право власності на тимчасово вилучені речі, їхню вартість тощо, а також не доведено незаконність дій відповідача.

Інших доказів, які б підтверджували протилежне, позивачем не надано.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Позивач не надав суду жодного доказу заподіяння йому матеріальної шкоди з вини відповідача, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, а також того, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок держави та розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81,141,258,259,263-265,268,273,352-354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» про відшкодуванняшкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2023 року.

Суддя Волоско І.Р.