Рішення

від 02.10.2023 по справі 466/5339/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/5339/23

Провадження № 2/466/1614/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 жовтня 2023 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Настасяк Б. І.

з участю: представника позивача Дячука В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку,-

в с т а н о в и в:

24 травня 2023 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, у якій просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС» (ДП «ДУАТЕКС»), ЄДРПОУ 32604274, п/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321 на користь її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 46938,61 грн. (сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень 61 копійку); стягнути з Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС» (ДП «ДУАТЕКС»), ЄДРПОУ 32604274, п/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати (а. с. 1-5).

Стислий виклад позицій сторін.

Обґрунтування позивача.

У період з 26 травня 2006 року по 29 квітня 2022 року позивач перебувала у трудових відносинах з Дочірнім підприємством «ДУАТЕКС» (ДП «ДУАТЕКС»), ЄДРПОУ 32604274, що підтверджується даними записів у трудовій книжці НОМЕР_3 , даними з довідки про доходи № 30/08/2 від 30.08.2022 та копією наказу № 8 про припинення трудового договору від 259 квітня 2022 року.

Під час знаходження у трудових відносинах, відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року у розмірі 52038,15 грн. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана боржником за № 30/08/2 від 30.08.2022.

29 квітня 2022 року позивач звільнилася за власним бажанням відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає, що нарахована, невиплачена та неоспорювана боржником сума заборгованості по заробітній платі становила 52038,15 грн.

Вона неодноразово зверталася до боржника з вимогами щодо виплати їй заборгованості по заробітній платі.

Лише 10 квітня 2023 року, тобто через рік після звільнення, їй виплачено заборгованість по заробітній платі шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок.

Позивач зазначила, що враховуючи розмір її середнього заробітку за день за останні два робочі місяці лютий-березень 2022 року 358,31 грн. (8712,42 грн.+6336,32 грн./ 42 робочі дні лютий-березень 2022 року), середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців становить 46938,61 грн. (358,31 грн. х 131 (робочі дні за період травень-листопад 2022 року).

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який боржник зобов`язаний сплатити позивачу становить 46938,61 грн.

Згідно ч. 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З 12.03.2020, відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 зі змінами та доповненнями на усій території України встановлено карантин, котрий у подальшому неодноразово продовжувався та діє станом на дату звернення з заявою до суду.

Крім того, позивач зазначила, що між нею та адвокатом Дячуком В. В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000582, видане 19.04.2017 Радою адвокатів Львівської області), 18.05.2023 укладено договір про надання правової допомоги № 18/ФО/2023. Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу адвоката становить 6000,00 грн. Докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката буде подано в подальшому.

З огляду на викладене, просить суд стягнути з відповідача Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС» (ДП «ДУАТЕКС»), ЄДРПОУ 32604274, п/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321 на користь позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 46938,61 грн. (сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень 61 копійку) та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Обґрунтування заперечень відповідача.

Відповідачем Дочірнім підприємством «ДУАТЕКС» (ДП «ДУАТЕКС») відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та порядок подано не було.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а. с. 21).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2023 року постановлено проводити заочний розгляд справи (а. с. 39).

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дячук В. В. позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на підстави та мотиви, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити та не заперечив щодо заочного розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС» повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним оголошенням про його виклик, яке розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України, а також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи наявність зазначених умов проведення заочного розгляду справи, суд розглянув справу заочно, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доводи представника позивача, повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні відносини між сторонами, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 26 травня 2006 року по 29 квітня 2022 року працювала на посаді технолога Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС».

Наказом № 8 (Розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 22.04.2022 позивача ОСОБА_1 звільнено 29 квітня 2022 року із зазначеної посади за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 .

Дані обставини стверджуються долученою до матеріалів справи копією трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 та копією наказу № 8 від 22.04.2022 (а. с. 6, 10).

Згідно довідки про доходи № 30/08/2 від 30.08.2022, виданої Дочірнім підприємством «ДУАТЕКС» позивачу ОСОБА_1 про те, що остання дійсно працювала у ДП «ДУАТЕКС» з 26.05.2006 по 29.04.2022 на посаді технолога та загальна сума заборгованості по заробітній платі з листопада 2021 року по квітень 2022 року становить 52038,15 грн. (а. с. 7).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Однак судом встановлено, що в день звільнення позивача відповідачем не було проведено з нею повного розрахунку. Нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року у розмірі 52038,15 грн. виплачена лише 10 квітня 2023 року, тобто майже через 1 (один) рік після звільнення - 29.04.2022, що стверджується знімком екрану про виплати на банківську картку позивача від 10 квітня 2023 року (а. с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Вказані правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 204/3645/20 (провадження № 61-2520св22).

Згідно ч. 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З 12.03.2020, відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 зі змінами та доповненнями на усій території України встановлено карантин, котрий у подальшому неодноразово продовжувався та діяв станом на дату звернення позивача з позовною заявою.

А тому, на думку суду, строки, визначені ст. 117 КЗпП України не є пропущеними.

Згідно поданого позивачем розрахунку, враховуючи розмір середнього заробітку позивача в день за останні два робочі місяці лютий-березень 2022 року 358,31 грн. (8712,42 грн.+6336,32 грн./ 42 робочі дні лютий-березень 2022 року), середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців становить 46938,61 грн. (358,31 грн. х 131 (робочі дні за період травень-листопад 2022 року).

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який підлягає сплаті відповідачем становить 46938,61 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Нормами ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суд погоджується з доводами позивача, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги, перевіривши ці доводи доказами по справі.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку при звільненні є обґрунтованими.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем понесені і документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Судом встановлено, що правнича допомога надавалась позивачу ОСОБА_1 адвокатом Дячуком В. В. на підставі Договору про надання правової допомоги/доручення органу установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 18/ФО/2023 від 18.05.2023, Ордер серії ВС № 1157486 від 01.08.2023 (а. с. 31).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 6000,00 грн., проте до матеріалів справи позивачем не долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач поніс вищезгадані витрати.

Відтак, суд приходить висновку, що у вимозі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС» (ДП «ДУАТЕКС»), ЄДРПОУ 32604274, п/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 46938,61 грн. (сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень 61 копійку).

Стягнути з Дочірнього підприємства «ДУАТЕКС» (ДП «ДУАТЕКС»), ЄДРПОУ 32604274, п/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Дочірнє підприємство «ДУАТЕКС» (ДП «ДУАТЕКС»), ЄДРПОУ 32604274, п/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321, місцезнаходження: Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Львівське шосе, 3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П. Т. Едер