Ухвала

від 26.09.2023 по справі 296/7876/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/7876/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря: ОСОБА_5

представників володільців майна - адвокатів ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 серпня 2023 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023060000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою слідчого судді від 21 серпня 2023 року накладено арешт на майно, яке вилучене в ході обшуку 14.08.2023 р. за адресою: АДРЕСА_1 , що полягає у тимчасовому позбавленні права користування, розпорядження та відчуження документів, комп`ютерної техніки, мобільних телефонів рішення щодо арешту яких не оскаржується.

Крім цього, вказаною ухвалою накладено арешт на майно, вилучене 14.08.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною правом відчуження без заборони користування, а саме:

1) транспортний засіб марки MAN номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп до нього марки PACTON номерний знак НОМЕР_2 ;

2) транспортний засіб марки MAN номерний знак НОМЕР_3 ;

3) транспортний засіб марки MAN номерний знак НОМЕР_4 та напівпричіп до нього марки BODEX номерний знак НОМЕР_5 .

4. Відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, що полягає у тимчасовому позбавленні права користування наступним майном:

У задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на вилучені гроші кошти в сумі 45000,00 гривень (сорок п`ять тисяч) наступними купюрами 50 купюр номіналом 500 гривень, 100 купюр номіналом 200 гривень; грошові кошти в сумі 82 долари США (вісімдесят два) наступними купюрами 1 купюра номіналом 10 доларів США, 1 купюра номіналом 20 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США, 2 купюри номіналом 1 долар США; грошові кошти в сумі 50 ден марок (п`ятдесят) однією купюрою; грошові кошти в сумі 1 єгипетський фунт (один) однією купюрою; грошові кошти в сумі 485 Євро (чотириста вісімдесят п`ять) наступними купюрами 3 купюри номіналом 5 Євро, 3 купюри номіналом 10 Євро, 7 купюр номіналом 20 Євро, 2 купюри номіналом 50 Євро, 2 купюри номіналом 100 Євро; грошові кошти в сумі 440 польських злотих (чотириста сорок) наступними купюрами 2 купюри номіналом 20 польських злотих, 2 купюри номіналом 50 польських злотих, 1 купюра номіналом 100 польських злотих, 1 купюра номіналом 200 польських злотих; відмовлено.

Слідчий суддя при прийнятті рішення щодо відмови у задоволенні клопотання, в частині заборони користування транспортними засобами вважав, що це відповідатиме принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

А щодо відмови у арешті грошових зазначив, що стороною обвинувачення не доведено, що вилучені в ході обшуку грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, оскільки слідчим не надано будь яких доказів або відомостей, які могли б свідчити, що вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом або можуть бути використані як докази у провадженні, при цьому про підозру у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено.

В апеляційній скарзі прокурор просить, скасувати ухвалу слідчого судді в частині відмови в накладенні арешту у виді позбавлення права на користування транспортними засобами та відмови у арешті грошових коштів. Просить постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити, накласти арешт - у виді позбавленням права на користування транспортним засобом MAN номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом до нього марки PACTON номерний знак НОМЕР_2 , транспортним засобом MAN номерний знак НОМЕР_3 , транспортним засобом MAN номерний знак НОМЕР_4 з напівпричепом до нього марки BODEX номерний знак НОМЕР_5 . Також, просить накласти арешт у виді позбавленням права на відчуження та користування грошовими коштами: 45 000 гривень, 82 долари США, 50 ден марок; 1 єгипетський фунт, 485 Євро, 440 польських злотих. Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою,тому підлягаєскасуванню зтаких підстав. Зазначає, що вилученні транспортні засоби являються знаряддями вчинення кримінального правопорушення, а вилучені грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом, а тому вони мають значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження речових доказів необхідно накласти арешт на вищевказані транспортні засоби та грошові кошти з позбавленням права на відчуження та користування вказаним майном.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, заперечення представників володільців майна, перевіривши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 173 КПК України повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, застосування таких заходів допускається за умови доведення слідчим, прокурором існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотання слідчого і може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий звернувся з клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, відмовляє в задоволенні клопотання про арешт майна якщо особа, яка його подала не доведе необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

14.08.2023 року за ухвалою слідчого судді слідчим СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 проведено обшук за місцем здійснення господарської діяльності ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 ., вході якого вилучено вищезазначене майно.

Постановою слідчого СУГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 від 15.08.2023 вилучене майно визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12023060000000263.

Вказані обставини, на переконання апеляційного суду давали підстави для часткового задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно з метою його збереження, перевірки та встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, ухвала слідчого судді перевіряється апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги, обставини, які не оспорюються апеляційний суд не перевіряє.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на три транспортних засоби та два напівпричепи, оскільки вони можуть бути знаряддями вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним видобутком та транспортуванням піску, а тому відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Разом з тим, відповідно до вимог п.п. 5,6 ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту для майна третіх осіб.

Слідчий суддя врахував, що ТОВ «ТБР Логістік» здійснює господарську діяльність, що зв`язана з наданням транспортних послуг, а тому накладення арешту на траснпортні засоби з позбавленням права користуватися вилученими транспортними засобами та напівпричепами до них, може спричинити зупинення або надмірне обмеження підприємницької діяльності товариства, або завдати інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, в тому числі працівників товариства.

З клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів, а також апеляційної скарги прокурора не вбачається підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси юридичної особи та власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, шо загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Що стосуєтьсянаявності підставдля арештуіншого майна,яке зазначене вапеляційній скарзіпрокурора,а самегрошових коштів,то колегіясуддів погоджуютьсяз висновкамислідчого суддіпро відсутністьпідстав дляїх арешту,оскільки ненадано доказівабо відомостей,які моглиб свідчити,що вилученігрошові коштимогли бутинабуті кримінальнопротиправним шляхомабо можутьвикористані якдоказ у кримінальномупровадженні,при цьомуколегія суддіввраховує,що підозруу цьомупровадженні нікомуне оголошено, досудове розслідування по даному кримінальному провадженню ще триває.

Клопотання про арешт грошових коштів, в тому числі іноземної валюти не містить жодних обґрунтувань щодо необхідності арешту цього майна, а тому враховуючи, що сторона обвинувачення повинна довести обставини на які вона посилається, а суд не вправі перебирати на себе таку функції і зобов`язаний бути безстороннім і не може самостійно з власної ініціативи визначати підстави за якими це майно слід арештувати ухвала слідчого про відмову у арешті грошових коштів є законною та обґрунтованою.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 серпня 2023 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023060000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: