Рішення

від 21.09.2023 по справі 726/858/23

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/858/23

Провадження №2/726/165/23

Категорія 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Проскурняка І. Г., за участю секретаря судових засідань Богонос Г. Й., представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 представника відповідачів ОСОБА_3 представника відповідачів ОСОБА_4 розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Садгірського районного суду м.Чернівці перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя.

В позові зазначає, що з 02.05.1976 року перебував в зареєстрованому шлюбі із відповідачкою ОСОБА_6 , 24.11.2021 року рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24.11.2021 року у цивільній справі № 718/2262/21 шлюб розірвано.

За час перебування з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі ними як подружжям у період з 02.05.1976 року по 18.02.2016 року за спільні кошти подружжя було придбане та побудоване більше 15 об`єктів нерухомості та земельних ділянок, частину яких ними поділено в добровільному порядку, однак відповідачка відмовилася у добровільному порядку поділити майно, державна реєстрація якого була здійснена на відповідачку.

Позивачу стало відомо, що один із об`єктів спільного майна подружжя, а саме об`єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , був відчужений без його згоди, за договором дарування їхній спільній доньці, з метою ухилення від поділу даного спільного майна, ринкова вартість якого становить 5 000 000 гривень.

Даний об`єкт розміщений на земельній ділянці кадастровий номер 7310136900:66:002:0050, яка перебувала у оренді його дружини ОСОБА_6 . В подальшому, вони за спільні кошти їхнього подружжя зробили рекреаційні, землевпорядні та інші роботи по благоустрою території міського скверу, а в подальшому дана земельна ділянка була за спільні кошти викуплена у Чернівецької міської ради за договором купівлі продажу.

На підставі відповідних дозвільних документів, їхнім подружжям за спільні кошти було розпочато, але не завершено будівництво будівлі рекреаційно відпочинкового оздоровчого комплексу літ.А, відсоток готовності якого складає 88 %, незавершену будівництвом будівлю. Котельні літ.Б, відсоток готовності якої складає 65 %.

Відповідачка з метою ухилення від розподілу спільного майна їхнього подружжя в 2016 році запропонувала йому варіант добровільного розподілу усього спільного майна їхнього подружжя у добровільному порядку та запропонувала шляхом укладення шлюбного договору змінити правовий статус майна, яке вони будуть набувати в подальшому в шлюбі у майбутньому як на особисте майно кожного з подружжя, хто здійснив реєстрацію його на себе.

Після отримання його згоди вона запропонувала спочатку поділити все майно, яке було оформлене на нього,а потім вони повинні були здійснити поділ майна яке зареєстровано на ній.

18 лютого 2016 року одразу після договору про поділ майна, грошових коштів подружжя, приватним нотаріусом Чернівецькогго міського нотаріального округу Половинською О.Б. було посвідчено шлюбний договір, зареєстрований в реєстрі за №254.

Просить суд розділити спільне майно подружжя в рівних долях щодо незавершеного будівництва, об`єкт нежитлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1695516673101, а саме: незавершена будівництвом будівля рекреаційно - відпочинково оздоровчого комплексу Літ. А, відсоток готовності якого складає 88 %, незавершеної будівництвом будівлі котельні Літ. Б, відсоток готовності якої складає 65 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва кадастровий номер 7310136900:66:002:0050, площею 0,2826 га, реєстраційний номер 100465073101, номер об`єкта РПВН: 22637898. Стягнути з ОСОБА_6 компенсацію вартості ? частки спільного майна на користь ОСОБА_5 . Судові витрати покласти на відповідача.

На вказану позовну заяву відповідачем ОСОБА_6 подано письмовий відзив, в якому зазначено, що 18.02.2016 року на умовах Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О. Б., зареєстрованого в реєстрі за номером 252, подружжям було визначено обсяг їх спільного майна та здійснено його поділ в добровільному порядку. Заявлений в позовній заяві об`єкт, під час добровільного поділу майна подружжя за Договором від 18.02.2016 року сторонами був визнаний, як об`єкт особистої приватної власності ОСОБА_6 .

Після укладення Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя сторонами був укладений та нотаріально посвідчений тим же нотаріусом Шлюбний договір від 18.02.2016 року зареєстрований в реєстрі за № 254, яким сторони визначили роздільний правовий режим майна, що було придбано ними за час шлюбу та на випадок його розірвання, відповідно до якого особистою приватною власністю кожного з подружжя є майно, яке зареєстровано на його ім`я.

Після добровільного поділу сторонами спільного майна подружжя за Договором від 18.02.2016 року, відповідач вкладала свої особисті кошти в добудову об`єкту незавершеного будівництва, щодо якого заявлено поділ, значно збільшила його вартість.

13.12.2018 року за договорами дарування, відповідач здійснила відчуження належний їй на праві особистої приватної власності земельної ділянки та об`єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , на користь їх спільної з позивачем доньки ОСОБА_7 , яка з цього часу здійснює добудову вказаного об`єкту за власні кошти і є власником спірного об`єкту на час звернення ОСОБА_5 із позовом до суду. Просила залучити ОСОБА_7 до участі в справі в якості співвідповідача, оскільки заявлений позов безпосередньо стосується її майнових інтересів.

Вважає, що заявлені до поділу об`єкти нерухомого майна, на момент їх відчуження були її особистою приватною власністю. Відповідно до умов п.5 шлюбного договору від 18.02.2016р. вона мала право вільно розпоряджатися належним їй майном, без урахування будь-якої думки позивача з цього приводу. Заявлений позов вважає безпідставним.

Ухвалою суду від 27.04.2023 року заяву відповідача про залучення до участі в справі ОСОБА_7 в якості співвідповідача задоволено.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_7 посилається на те, що в 2016 році її батьки врегулювали свої майнові відносини, добровільно поділили спільне майно, шляхом укладення 18.02.2016 року нотаріально посвідченого Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя. Також на умовах Шлюбного договору від 18.02.2016 року визначили роздільний правовий режим майна подружжя. Тому, заявлені до поділу об`єкти нерухомого майна належали до особистої приватної власності її матері ОСОБА_6 .

В грудні 2018 року ці об`єкти було подаровано їй матір`ю на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування. З цього часу, вона вкладає в їх добудову свої особисті кошти, внаслідок чого ринкова вартість об`єкта значно збільшилась.

Про факт дарування в 2018 році їй ОСОБА_6 об`єкту незавершеного будівництва, позивачу було достеменно відомо безпосередньо від неї ще в 2018 році. Договір дарування позивачем не оскаржувався. Тому, вважає заявлений позов безпідставним, пред`явленим поза межами строків позовної давності, в задоволенні позову просить відмовити.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 15.06.2023 року судом було витребувано у приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Половинської О. Б. копії документів щодо майнового стану сторін Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2016 року.

В судовому засіданні представниками сторін надано пояснення аналогічні наведеним в їх заявах по суті справи.

Представник позивача надала пояснення аналогічні наведеним в позовній заяві, стверджував, що в 2016 році, дружина позивача, ОСОБА_6 , приховуючи свої дійсні наміри, маючи на меті ухилення від розподілу спільного майна подружжя запропонувала йому варіант поділу всього спільного майна подружжя в добровільному порядку на умовах Договору про поділ спільного майна та укладення Шлюбного договору для визначення правового статусу майна на майбутнє. Вважає, що позивача було введено в оману, оскільки за договором про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2016 року було поділено тільки те майно, яке було оформлено на його ім`я. Від розподілу нерухомого майна, яке було зареєстровано на ім`я ОСОБА_6 , відповідачка, після підписання сторонами Шлюбного договору від 18.02.2016 року, відмовилась. Ці дії відповідачки, позивач вважає такими, що порушують його майнові права, тому, в межах 3-х річного терміну позовної давності з моменту реєстрації розірвання шлюбу він звернувся до суду з цим позовом.

Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Зазначила, що обставини щодо укладення договору про поділ майна, грошових коштів подружжя , які наводяться представником позивача, не відповідають дійсності . У зв`язку із тим, що на початку 2016 році позивач створив іншу родину, де постійно проживав, було вирішено врегулювати всі майнові питання між подружжям, шляхом добровільного поділу їх спільного майна. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України сторони домовились про відступлення від рівності часток, визначили та погодили обсяг об`єктів нерухомого та рухомого майна та грошових коштів, які вони вважають спільною власністю подружжя та визначили порядок та умови їх добровільного поділу. Під час підписання та нотаріального посвідчення договору про поділ майна, грошових коштів подружжя між сторонами був проведений повний розрахунок, у власність позивача, до підписання договору відповідачка передала готівкою 250 000 доларів США , що на той час за офіційним курсом НБУ становило 6680000 гривень. Після чого, сторони підписали Договір. Нотаріусом до реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості щодо переходу на ОСОБА_6 права власності на будівлю прохідною та земельну ділянку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , вартість яких за експертною оцінкою становила 40095,00 гривень. Отже, договір був виконаний обома сторонами безпосередньо в момент його укладення, що відповідним чином було відображено в його умовах, зокрема в пунктах 8, 9 Договору про поділ майна, грошових коштів від 18.02.2016р. щодо відсутності у сторін будь яких майнових претензій, як на момент укладення договору, так і на майбутнє.

Після виконання умов Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя, сторони в цей же день 18.02.2016 року уклали, підписали та нотаріально посвідчили Шлюбний договір, яким визначили роздільний режим майна подружжя, відповідно до якого особистою власністю кожного з подружжя, є майно, яке зареєстровано на його ім`я.

Після цього, подружжя припинило між собою будь які відносини, спільно не проживали, спільного господарства не вели, між собою не спілкувались, однак офіційно їх шлюб не був розірваний. Об`єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка щодо яких заявлений позов від початку був визначений сторонами, як об`єкт особистої приватної власності ОСОБА_6 . Він був придбаний та будувався ОСОБА_6 , як фізичною особою підприємцем для здійснення нею власної підприємницької діяльності за доходи, отримані від власної підприємницької діяльності. При визначенні обсягу спільного майна подружжя, що підлягало поділу за умовами Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя, за спільною згодою сторін ці об`єкти не включались до обсягу спільного майна подружжя. На час укладення Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2016 року у власності позивача перебували і інші об`єкти нерухомого майна, крім прохідної та земельної ділянки, які також не було включено подружжям до обсягу їх спільного майна та залишено в особистій власності позивача.

В грудні 2018 року, ОСОБА_6 вирішила подарувати об`єкти нерухомого майна, що розташовані по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , яка є єдиною спільною дитиною подружжя ОСОБА_8 . 13.12.2018 року ОСОБА_6 за договорами дарування від 13.12.2018 року здійснила відчуження цих об`єктів на користь доньки. Згідно умов пункту 9 Договорів Дарування нотаріусом було перевірено правовий режим цього майна та встановлено, що відчужуване за цими договорами майно є особистою приватною власністю дарувальника на підставі Шлюбного договору від 18.02.2016 року . З цього часу, спірні об`єкти перебувають у власності ОСОБА_7 , яка вкладає в них особисті кошти та працю і таким чином значно підвищує їх вартість.

Влітку 2021 році відповідач ОСОБА_6 дізналась, що ОСОБА_5 звернувся із позовом до суду про визнання недійсними умов пунктів 3,4,5 Шлюбного договору від 18.02.2016 року якими, було визначено роздільний режим майна подружжя.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.12.2021 року у справі № 725/3900/21, в задоволенні позову було відмовлено за безпідставністю. Рішення позивачем не оскаржувалось і набуло законної сили.

В 2021 року ОСОБА_6 звернулась до Кіцманського районного суду Чернівецької області із позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.

24.11.2021 року шлюб подружжя ОСОБА_8 було розірвано на підставі рішення № 718/2262/21.

В рішенні суду від 24.11.2021р. у справі № 718/2262/21 про розірвання шлюбу встановлено, що подружні відносини припинено з 2016 року, майнові відносини між подружжям врегульовано в добровільному порядку, шляхом укладення Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2016р. Рішення набуло законної сили, позивачем не оскаржувалось.

Допитана судом в якості свідка відповідач ОСОБА_7 пояснила суду, що вона є єдиною спільною донькою позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_6 . Десь з 2014 року відносини між батьками погіршились, в батька з`явилась інша жінка, з якою він постійно проживає десь з 2016 року.

В її присутності батьками обговорювалось питання цивілізованого вирішення ситуації, що склалась та врегулювання майнових відносин між ними. Кожен з батьків здійснював підприємницьку діяльність, мав нерухоме майно, що було зареєстровано на його ім`я. Між батьками завжди існувала домовленість про роздільний режим майна кожного з подружжя. Кожен реєстрував на свої ім`я, майно, яке вважав своєю власністю.

На початку 2016 року в її присутності неодноразово на сімейній нараді вирішувались ці питання, було визначено, що те майно, яке батьки вважають спільним, буде поділено між ними добровільно на умовах договору та буде укладений шлюбний договір, за яким буде визначено, що все майно, яке зареєстровано за кожним з них, є їх особистою приватною власністю.

З цього приводу батьки консультувались в нотаріуса, обговорювали проект договорів, які підготував нотаріус. Батьки визначили, що спільним майном подружжя є прохідна та земельна ділянка в с. Мамаївці, які були зареєстровані на батька, та грошові кошти спільні заощадження батьків на випадок певних життєвих обставин.

За змістом досягнутих домовленостей за Договором про поділ майна, грошових коштів подружжя у власність батька переходять спільні заощадження у сумі 6 680 000 грн. ( 250 000 дол.США за курсом) , а у власність матері - земельна ділянка та прохідна , за адресою АДРЕСА_2 , які до цього були зареєстровані на батька. За Шлюбним договором закріплюється роздільний режим майна подружжя, кожен з батьків є власником того майна, яке на ньому зареєстроване.

18.02.2016р. батько та мати уклали та нотаріально посвідчили в нотаріуса на наведених вище умовах Договір про поділ майна, грошових коштів подружжя та Шлюбний договір.

Станом на дату поділу майна між батьками в лютому 2016 року, об`єкт незавершеного будівництва, що є предметом спору, перебував в стадії загального виконання будівельних робіт: фундамент, монолітний каркас, дах. З 2013 року будівництво було зупинене.

Після поділу майна з 2016 року до 2018 року, мати вкладала свої кошти в добудову цього об`єкту. На момент його відчуження на користь ОСОБА_7 його готовність становила 88%.

В грудні 2018 році мати подарувала ОСОБА_7 об`єкти нерухомого майна (земельну ділянку та незавершений будівництвом рекреаційний комплекс), що розташовані по АДРЕСА_1 . Після укладення Договору дарування спірного майна ОСОБА_7 особисто повідомила про це батька, ніяких претензій до неї чи матері з його боку з цього приводу не було.

З 2018 року ОСОБА_7 витрачаються особисті кошти та праця в добудову незавершеної будівництвом будівлю рекреаційно - відпочинково оздоровчого комплексу. Після укладення Договору дарування спірного майна в 2018 році ОСОБА_7 особисто повідомила про це батька, ніяких претензій до неї з його боку з цього приводу не було. Позов вважає безпідставним.

Суд заслухавши пояснення сторін та покази свідка, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінив їх в сукупності та взаємопов`язаності, дійшов висновку про те, що позов не підлягає до задоволення та встановив наступне.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24.11.2021 року № 718/2262/21 задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу ( а.с. том 1 а.с.6-7).

У вказаному судовому рішенні суд встановив, що з 2016 року позивачка з відповідачем разом не проживають, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують. Майнові питання щодо спільного майна подружжя вирішено сторонами шляхом укладення нотаріально посвідченого Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя. Рішення набуло законної сили, позивачем не оскаржувалось.

18.02.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений Договір про поділ майна, грошових подружжя. Договір посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О. Б., зареєстровано в реєстрі за № 252 ( а.с. том 1 а.с.26-29).

Згідно пункту 1 вказаного Договору за взаємною згодою, Сторона 1 та Сторона 2 здійснили поділ майна, грошових коштів, набутих ними у спільну сумісну власність під час перебування в зареєстрованому шлюбі.

В якості спільного майна подружжя сторони визначили будівлю прохідної Літ. А, площею 6,70 кв. м., огорожу № 1- 2, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , експертна грошова оцінка яких становить 40095 грн, та земельну ділянку площею 0,0338 га кадастровий номер 7322586500:03:003:0603 за цією ж адресою, право власності на які було оформлено на ім`я ОСОБА_5 , а також грошові кошти в сумі 6680000 грн., що на день нотаріального посвідчення цього договору за офіційним курсом НБУ складає 250000 доларів США (п. 2 Договору).

Згідно пунктів 4, 5 цього Договору в особисту власність ОСОБА_5 перейшли грошові кошти в сумі 6680000 грн. (250000 доларів США за курсом НБУ). В особисту власність ОСОБА_6 перейшли будівля прохідної, огорожа № 1- 2та земельна ділянка, розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 8 Договору сторони стверджують, що майно, грошові кошти, які поділяються за цим договором є їх спільною сумісною власністю, договір відповідає їх дійсним намірам, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними у відповідності з їх справжньою волею, на вигідних для сторін умовах, без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, свідчать, що Договором визначені всі істотні умови щодо поділу майна за цим договором, що підтверджено особистими підписам кожного з них на договорі, сторони розуміють свої права і обов`язки за цим договором. Сторони однаково розуміють значення, умови договору, правові наслідки, бажають настання таких правових наслідків. Своїми підписами на цьому Договорі сторони підтверджують відсутність будь який претензій, зокрема, майнових, фінансових одне до одного, в тому числі і після розірвання шлюбу (п. 8 Договору).

Пунктом 9 Договору сторони стверджують, що не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.

Згідно пункту 12 Договору нотаріусом роз`яснено сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладання договорів поділу майна подружжя, зокрема, зміст статей 203, 215, 216, 229 236, 319 ЦК України, статей 60 74 СК України, ст. 86 91, 120, 125, 126 ЗК України.

Пунктом 13 Договору сторонами підтверджено, що текст договору прочитано кожним вголос, зміст цього документу сторонам договору зрозумілий та відповідає їх волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

18.02.2016 року після укладення та нотаріального посвідчення Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя, зареєстрованого в реєстрі за №252 , між сторонами був укладений та нотаріально посвідчений цим же нотаріусом Шлюбний договір, зареєстрований в реєстрі за № 254 ( том 1 а.с.8-24).

Згідно пункту 1 Шлюбного договору сторонами було обрано та визначено майнові права у шлюбі і на випадок його розірвання.

Згідно пункту 3 Шлюбного договору будь яке рухоме та нерухоме майно, нажите подружжям під час шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з подружжя на чиє ім`я оформлений правовстановлюючий документ на майно (документ, який підтверджує право власності на майно) та, при необхідності зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 4 Шлюбного договору у випадку розірвання шлюбу подружжям, на майно, яке придбано під час шлюбу, відповідно до пункту 3 цього Договору зберігається роздільний режим власності. Згідно пункту 5 Шлюбного договору встановлено, що своєю особистою приватною власністю кожен з подружжя володіє, користується, розпоряджається на власний розсуд, учиняє будь які дії щодо свого майна, грошових коштів, не узгоджуючи ці питання з чоловіком (дружиною), навіть за умови, якщо за час шлюбу таке майно істотно збільшиться у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат одного з подружжя або обох.

Пунктом 6 Шлюбного договору встановлено, що умови цього договору залишаються чинними і після припинення шлюбу. Пунктом 7 Договору сторони підтвердили, що своїми підписами під договором вони стверджують, що цей Шлюбний договір не ставить кожного з них в надзвичайно невигідне матеріальне становище, та не порушує прав кожного з них. Сторони в момент укладання та підписання договору усвідомлюють значення своїх дій, розуміють природу цього договору, стверджують що при укладенні цього договору відсутній будь який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними.

Зміст договору, правові наслідки визначеного сторонами правового режиму майна, відповідальність, права і обов`язки, а також зміст ст. ст. 92-103 Сімейного кодексу України, сторонам договору, нотаріусом роз`яснено (пункт 8 Шлюбного договору).

Згідно пункту 9 Шлюбного Договору, шлюбний договір набирає чинності в день його нотаріального посвідчення.

Відповідно до пункту 10 Шлюбного договору після набрання чинності шлюбним договором, майно (речі та майнові права, у тому числі корпоративні) та грошові кошти подружжя поділятимуться на такі, які є особистою приватною власністю чоловіка та дружини.

Згідно пункту 16 Шлюбного договору зазначено, що нотаріус роз`яснив учасникам правочину зміст статей 215-236, 319 Цивільного кодексу України, ст. ст. 57-74, 92-103 Сімейного кодексу України.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 92 СК України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 93 СК України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (ст. 94 СК України). Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення (ч. 2 ст. 95 СК України). У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу (ч. 2 ст. 96 СК України).

Частиною 2 статті 97 СК України сторонам Шлюбного договору надано право домовитись про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства (пункт 5 ст. 97 СК України).

З наданих приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О. Б. на запит суду відомостей щодо майнового стану подружжя ОСОБА_8 на час укладення Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя та Шлюбного договору від 18.02.2016 року вбачається наступне .

Відповідно до інформаційної довідки № 53508910 від 18.02.2016 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 18.02.2016 року за ОСОБА_5 зареєстроване наступне майно:

- земельна ділянка, кадастровий номер 7322586500:03:003:0603, площею 0,0338 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування прохідної та стоянки автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 26.09.2013 року;

- будівля прохідної, загальною площею 6,70 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 03.06.2010 року;

- будівля ресторану, загальною площею 655, 30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації 22.09.10;

- будівлі і споруди АЗС з кафе баром, загальною площею 159,60 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ., дата реєстрації 29.12.2010 року ( том 1 а.с.177).

Відповідно до інформаційної довідки № 53509878 від 18.02.2016 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 18.02.2016 року за ОСОБА_6 зареєстроване наступне майно:

- земельна ділянка, площею 0,7748 га, кадастровий номер 7322588500:03:001:0085, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с/рада Стрілецько Кутська, дата реєстрації 30.04.2015 р.;

- земельна ділянка, площею 0,775 га, кадастровий номер 7322588500:03:001:0084, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с/рада Стрілецько Кутська, дата реєстрації 07.04.2015 р.;

- земельна ділянка, площею 0,3368 га, кадастровий номер 7322588500:01:002:0217, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Лашківка, дата реєстрації 17.12.2014 р.;

- земельна ділянка, площею 0,2826 га, кадастровий номер 7310136900:66:002:0050, цільове призначення для влаштування літнього кафе та для будівництва рекреаційно- відпочинково-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 31.07.2013 р.;

- об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 29.09.2011 р.;

- житловий будинок, 2020 року побудови, загальна площа 648, 30 кв. м., реєстраційний номер майна 33955315 за адресою: АДРЕСА_4 , дата реєстрації 21.06.2011 року;

- будівля готелю, загальною площею 1084,70 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 , дата реєстрації 22.04. 2010 р., реєстраційний номер майна 14353333;

- житловий будинок, 2001 року побудови, загальна площа 801,10 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 , дата реєстрації 21.06,2-011 р., реєстраційний номер майна 33955606;

- будівлі автозаправочної станції за адресою АДРЕСА_5 , загальна площа 677,8 кв.м., реєстраційний номер майна 22911424, дата реєстрації 14.04.2008 р. ( том 1 а.с.179-182).

З наведених вище документів вбачається, що кожен з подружжя, на момент укладення Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2016 року мав у власності зареєстроване на його ім`я нерухоме майно.

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитись від свого майнового права, особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків встановлених законом. Поведінка особи вважається добросовісною та розумною якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до частини 1, 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна між співвласниками вважається що їх частки є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 СК України подружжя має право розділити майно за взаємною згодою.

Норма частини 1 статті 70 СК України надає подружжю право за домовленістю між ними відступати від принципу рівності часток.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, подружжя ОСОБА_8 , як учасники цивільно правових відносин за добровільною домовленістю між собою в Договорі про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2016 року визначили та встановили обсяг майна, на яке розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя та здійснили його поділ.

Відповідно до ч. 3 статі 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Сторонами не заперечується, що Договір про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2016 року ними не оскаржувався , є чинним.

Як вбачається з досліджених судом письмових доказів в червні 2021 року ОСОБА_5 звернувся із позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсними пунктів 3, 4, 5 Шлюбного договору від 18.02.2016 року, якими сторони визначили роздільний режим власності подружжя відповідно до якого будь яке рухоме або не рухоме майно нажите подружжям під час шлюбу є особистою приватною том 1 а.с.100-102 ).

Справа № 725/3900/21 розглядалась Кіцманським районним судом Чернівецької області. 02.12.2021 року ним було ухвалено рішення про відмову в задоволення позову ОСОБА_5 . Рішення суду позивачем не оскаржувалось і набуло законної сили ( том 1 а.с.103-109).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні письмових пояснень приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Половинської О.Б., що було надано нею у справі № 725/3900/21( том 1 а.с.171), подружжя ОСОБА_8 повідомили її, що ними визначено загальний обсяг нерухомого майна, яке вони вважають спільним майном подружжя та узгоджений між ними порядок його поділу в натурі. Спільною сумісною власністю подружжя вони визнавали будівлю прохідної , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,038га. кадастровий номер 7322586500:03:003:0603 за цією ж адресою право власності на які було зареєстровано на ім`я ОСОБА_5 , та грошові кошти в сумі 6 680 000 грн.

Перед посвідченням договору нею була отримана інформація з Державного реєстру речових права на нерухоме майно. Інше майно, яке було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_6 , було чітко визначено подружжям, як майно, яке вони не вважають спільним майном подружжя, це майно було визначено подружжям, як особиста власність ОСОБА_6 . Перед посвідченням договору про поділ майна, грошових коштів подружжя, нотаріус роз`яснив подружжю зміст цього правочину, його правові наслідки та норми сімейного законодавства України, нотаріусом було встановлено, що кожна сторона чітко розуміє зміст та наслідки укладення такого договору. Намір кожного з подружжя щодо поділу їх спільного майна, його обсягу та способу поділу не змінились. Роз`яснено подружжю норми статей 202-203 ЦК України та з`ясовано чи не існують обставин, які ставлять під сумнів дійсність правочину та наміри подружжя, чи вільним є волевиявлення сторін, чи розуміють вони зміст і правові наслідки укладення Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя на визначених ними умовах.

Зміст договору про поділ майна, грошових коштів подружжя кожен з подружжя, в присутності нотаріуса прочитав особисто після чого без будь яких зауважень, повідомивши про те, що зміст цього договору кожній стороні зрозумілий, відповідає волевиявленню кожної з сторін, саме це майно, яке є предметом договору поділу вони визнають спільною сумісною власністю подружжя, у присутності нотаріуса подружжям ОСОБА_8 було підписано цей договір.

До укладення Шлюбного договору подружжям було проведено добровільний поділ спільного майна та грошей подружжя на підставі Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2016 року, за умовами якого було визначено весь обсяг спільного майна, що набуте подружжям під час шлюбу, яке визнається ними спільним майном, отримано позивачем грошові кошти в сумі, еквівалент якої становить 250000 доларів США. Отже, шлюбним договором фактично було підтверджено правовий статус майна зареєстрованого на ім`я ОСОБА_6 як майна, що належить їй на праві особистою приватної власності.

Кіцманський районний суд Чернівецької області в рішенні від 02.12.2021 року у справі № 725/3900/21 встановив наступні обставини:

«Позивач і відповідачка спочатку скористалися положеннями ст. 69 СК України та уклали 18.02.2016 року договір про поділ майна, грошових коштів подружжя, визначивши таким чином перелік майна, яке є спільною сумісною власністю їх як подружжя та здійснивши його поділ наступним чином: у особисту приватну власність ОСОБА_6 було передано будівлю прохідної, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянка площею 0,0338 га. кадастровий номер 7322586500:03:003:0603 за цією ж адресою, експертна оцінка нерухомого майна становить на дату укладення Договору про поділ майна та грошей подружжя 40095 грн.; у особисту приватну власність ОСОБА_5 було передано грошові кошти у сумі 6680000 грн (250000 доларів США) за курсом НБУ на дату укладення Договору), що підтверджує третя особа без самостійних вимог на боці відповідача приватний нотаріус Половинська О.Б.

Цього ж дня 18.02.2016 р. позивач і відповідачка, як подружжя, уклали шлюбний договір, яким визначили правовий режим майна, яке буде набуте ними у шлюбі в майбутньому. При цьому укладений сторонами шлюбний договір не оперує терміном «спільна сумісна власність подружжя», натомість закріплює майно, набуте сторонами у шлюбі, на праві особистої приватної власності або роздільного режиму власності за кожним із них.

Отже, на момент укладення шлюбного договору між позивачем і відповідачкою майна у їхній спільній сумісній власності вже не існувало, оскільки, таке майно вже було визначено і поділено між ними умовами договору про поділ майна і грошових коштів подружжя».

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі, рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25.07.02 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України», рішення ЄСПЛ від 28.10.99 у справі «Брумареску проти Румунії»).

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в Постанові від 19.12.2019 року у справі № 520/11429/17, та зазначив що, - преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Тому, не повинні доказуватись повторно при розгляді даної справи обставини, встановлені рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2021 року у справі № 725/3900/21, а саме: що, на момент укладення Шлюбного договору від 18.02.2016 року між позивачем і відповідачкою майна у їхній спільній сумісній власності вже не існувало, оскільки, таке майно вже було визначено і поділено між ними умовами Договору про поділ майна і грошових коштів подружжя від 18.02.2016 року, що умови пунктів 3,4,5 Шлюбного договору є законними і визначають роздільний режим майна подружжя, відповідно до якого особистою приватною власністю кожного з подружжя є нерухоме та рухоме майно, яке зареєстроване на його ім`я.

Виходячи з наведеного вище, суд прийшов до висновку, про те, що на момент розгляду справи у подружжя ОСОБА_8 не існує об`єктів нерухомого майна, що перебувають у спільній сумісній власності подружжя, або вибули з володіння позивача за наведених ним в позовній заяві обставин поза його волевиявленням, оскільки поділ спільного майна подружжя відбувся в добровільному порядку на умовах Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2018року, а Шлюбним договором від 18.02.2018 року визначений роздільний майновий режим подружжя на час перебування у шлюбі і на випадок його розірвання, відповідно до якого майно, яке зареєстроване на ім`я одного ж подружжя є його особистою приватною власністю.

Відповідно до Договору Дарування земельної ділянки від 13.12.2018 року та Договору дарування незавершеної будівництвом будівлі рекреаційно відпочинково оздоровчого комплексу від 13.12.2018 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 0,2826 га, кадастровий номер 7310136900:66:002:0050, цільове призначення для влаштування літнього кафе та для будівництва рекреаційно- відпочинково-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 та нерухоме майно - незавершену будівництвом будівлю рекреаційно- відпочинково-оздоровчого комплексу Літ. А, будівельна готовність якої складає 88 %, незавершену будівництвом будівлю котельні ОСОБА_9 , будівельна готовність якої складає 65 % ( том 1 а.с. 62,63) .

Договори посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 2088 та № 2086 відповідно.

Згідно пункту 9 зазначених Договорів дарування встановлено, що об`єкти нерухомого майно, що відчужуються за цими договорами, є особистою власністю дарувальника. Це право особистої власності визначено шлюбним договором, посвідченим 18.02.2016 року Половинською. О. Б. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу за реєстровим номерам 254.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 284702580 від 15.11.2021 р. ОСОБА_7 є власником об`єктів нерухомого майна: незавершеної будівництвом будівлі рекреаційно- відпочинково-оздоровчого комплексу ОСОБА_10 , відсоток готовності якої складає 88 %, незавершеної будівництвом будівлі котельні ОСОБА_11 , відсоток готовності якої складає 65 % та земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:66:002:0050, площею 0,2826 га, що за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_7 зареєстровано 13.12.2018 року на підставі Договору дарування від 13.12.2018 року (том 1 а.с.141-145).

Позивач не заперечує факт відчуження спірного майна та не оскаржив Договори дарування від 13.12.2018 року на користь ОСОБА_7 спірного майна , що доводить визнання ним права власності ОСОБА_7 на незавершену будівництвом будівлю рекреаційно- відпочинково-оздоровчого комплексу та земельну ділянку, на якій він розташований.

Обставини вкладення ОСОБА_7 своїх власних коштів в подаровані їй об`єкти нерухомого майна та істотного збільшення внаслідок таких капіталовкладень вартості заявленого до поділу майна позивачем не спростовано.

Тому, позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_5 вартості ? частки незавершеного будівництвом рекреаційно- відпочинково-оздоровчого комплексу та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , як спільного майна подружжя суперечать нормам статті 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 321 ЦК України та прямо порушують законні майнові права відповідача ОСОБА_7 .

Відповідно до правових висновків, наведених в Постанові Великої палати Верховного суду від 21.11.2018 року у справі N 372/504/17, поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб».

Згідно технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництвом рекреаційно- відпочинково-оздоровчого комплексу, станом на дату укладення договорів дарування від 13.112.2018 року, відсоток готовності незавершеної будівництвом будівлі ОСОБА_10 становить 88%, котельні ОСОБА_9 65 % (том 1 а.с. 64-68).

Згідно Висновку № 67 будівельно технічної та оціночної експертизи від 17.05.2023 року, що виконаний судовим експертом СП «Західно український експертно консультативний центр» за заявою представника ОСОБА_7 в порядку ст. 106 ЦПК України встановлено, що ступінь готовності об`єкту незавершеного будівництва рекреаційно- відпочинково-оздоровчого комплексу ОСОБА_12 , станом на 18.02.2016 року, тобто на дату здійснення сторонами поділу спільного майна подружжя становить 30 %, відновна вартість цього об`єкту, виходячи з виконаних станом на 18.02.2016 року будівельних робіт становить 5566827,0 грн.( том 1 а.с.198-231).

Внаслідок внесення ОСОБА_6 особистих коштів в будівництво в період з 18.02.2016року по 13.12.2018року відновна вартість незавершеного будівництвом об`єкту зі ступенем готовності 88% ( літ.А) та ступенем готовності 65 % ( літ.Б) станом на дату укладення ОСОБА_6 . Договорів дарування від 13.12.2018 року становить 27607225,00 гривень.

Ринкова вартість спірної земельної ділянки на день проведення експертизи становить 13121033,0 грн.

Вартість виконаних за особисті кошти ОСОБА_7 в період з дати укладення Договорів дарування об`єктів незавершеного будівництва та земельної ділянки від 13.12.2018 року по дату проведення експертизи будівельних робіт на незавершеному будівництвом рекреаційно- відпочинково-оздоровчому комплексі ОСОБА_12 з урахуванням податків становить 11134354,55 гривень.

Отже, з моменту укладення Договору про поділ майна, грошових коштів подружжя від 18.02.2016 року вартість спірного майна за рахунок особистих коштів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була збільшена з 5566827,0 гривень до 38741579,55 грн. (27607225,00 + 11134354,55) гривень, що позбавляє позивача законних підстав для вимог про стягнення на його користь ? вартості спірного майна на час розгляду справи судом.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019р. у справі № 910/11511/18.

Відповідно до приписів статі 89 ЦПК України суд на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та їх оцінки у сукупності і взаємопов`язаності дійшов висновку про відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивача щодо предмету спору у справі, та безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

В Постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 сформовано правовий висновок, відповідно до якого, позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними. Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

В даному випадку, суд дійшов висновку про відсутність в позивача законного інтересу чи порушеного майнового права, яке підлягає судовому захисту.

З урахуванням наведеного, суд не приймає до уваги заяви відповідачів про необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності встановленого статтею 267 ЦК України.

Відповідно до норм ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед інших, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно норм ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу та витрати , пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до норм ст. 134 ЦПК України у відзивах на позов відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визначили орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які вони понесли або очікують понести у зв`язку із розглядом справи. В якості судових витрат кожним з відповідачів заявлено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн., крім цього відповідачем ОСОБА_7 додатково заявлено витрати на проведення будівельно-технічної та оціночної експертизи.

На стадії підготовчого провадження у справі Відповідачем 2 ОСОБА_7 було повідомлено про замовлення нею в порядку ст. 106 ЦПК України в СП «Західно-український експертно-консультативний центр» будівельно-технічної та оціночної експертизи об`єктів нерухомого майна, що було заявлено позивачем до поділу. В подальшому Висновок №67 будівельно-технічної та оціночної експертизи від 17.05.2023року був наданий суду в якості доказу обставин, які наведені ОСОБА_7 у відзиві на позов.

Згідно наданих ОСОБА_7 розрахункових документів нею сплачено на банківський рахунок СП «Західно-український експертно-консультативний центр» 18400 грн. в оплату за проведення будівельно-технічної та оціночної експертизи ( том 2 а.с.12-14).

З наданого представником Відповідача ОСОБА_6 . Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.04.2023р. та укладеного на його виконання Договору про надання ОСОБА_6 професійної правничої допомоги у цивільної справи № 726/858/23 в Садгірському районному суді вбачається, що 10.04.2023 року між адвокатом Лютікової Н.О. та ОСОБА_6 був укладений загальний (основний) Договір про надання професійної правничої допомоги, предметом якого відповідно до п.1.1. є обов`язок адвоката щодо надання правової допомоги ОСОБА_6 у спорах, що виникають щодо належного Клієнту нерухомого майна та грошових коштів в судових справах, ініційованих ОСОБА_5 . ОСОБА_6 зобов`язувалась оплатити надання таких послуг на підставі укладених на виконання цього договору окремих договорів на ведення конкретних судових справ( том 2 а.с.6-7).

На умовах, визначених пунктами 1.1., 2.2., 3.2 загального Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.04.2023 року на ведення справи № 726/858/23 в Садгірському районному суді між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був підписаний окремий договір, в якому визначалась сума фіксованого гонорару адвоката за ведення цієї справи в розмірі 50000 гривень, який є фіксованим. Факт оплати визначеного сторонами гонорару у сумі 50 000 гривень підтверджений розрахунковими документами.

За аналогічних обставин, 23.04.2023р. між відповідачем ОСОБА_7 та адвокатом Котович Ю.В. було укладено загальний (основний) Договір про надання професійної правничої допомоги, предметом якого відповідно до п.1.1. є обов`язок адвоката щодо надання правової допомоги ОСОБА_7 у спорах, що виникають щодо належного Клієнту нерухомого майна та грошових коштів в судових справах, ініційованих ОСОБА_5 ОСОБА_7 зобов`язувалась оплатити надання таких послуг на підставі укладених на виконання цього договору окремих договорів на ведення конкретних судових справ (том 2 а.с. 10-11).

На умовах, визначених пунктами 1.1., 2.2., 3.2 загального Договору про надання професійної правничої допомоги від 23.04.2023 року на ведення справи № 726/858/23 в Садгірському районному суді між адвокатом Котович Ю.В. та ОСОБА_7 був підписаний окремий договір, в якому визначалась сума фіксованого гонорару адвоката за ведення цієї справи в розмірі 50000 гривень, який є фіксованим. Факт оплати визначеного сторонами гонорару у сумі 50 000 гривень підтверджений розрахунковими документами.

Оскільки, ведення справи № 726/858/23 здійснювалось кожним з адвокатів на виконання укладеного ним загального договору, в окремих договорах на ведення цієї справи було зазначено дату цього загального договору, відповідно 10.04.2023р. та 23.04.2023р.

Суд, вирішуючи питання про пов`язаність понесених відповідачами витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 726/858/23 виходить з встановлених ст. 12 ЦПК України принципів змагальності судового процесу, згідно яких кожен з відповідачів був вимушений звертатися по правову допомогу для забезпечення належного захисту його інтересів в цивільному процесі та нести витрати , пов`язані із наданням такої допомоги на умовах укладених ним договорів з адвокатами, що представляли його інтереси під час судового розгляду, складали від імені та подавали суду наявні в матеріалах справи процесуальні документи. Представляли інтереси відповідачів в судових засіданнях у справі.

Така позицію суду повністю узгоджується з правовими висновками, що наведено в Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (п.7.17).

В Постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформований правовий висновок , відповідно до якого у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона не зобов`язана визначати детальний опис робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Сума фіксованого гонорару повинна корелюватися зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Такі правові висновки послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

В наданих представниками відповідачів суду Договорах про надання професійної правничої допомоги від 10.04.2023р. та 23.04.2023р. і укладених на їх виконання Договорів про надання професійної правової допомоги у справі № 726/858/23, міститься перелік дій , які адвокат повинен вчинити в інтересах Замовника послуги, процесуальних документів, які він має складати під час виконання замовлення. Вказані дії повністю охоплюються повноваженнями представника, визначеними ст. 64 ЦПК України та безпосередньо пов`язані із реалізацією прав та обов`язків сторони судового процесу, що визначені ст.43 ЦПК України.

В пунктах 4 Договору від 10.04.2023р. та від 23.04.2023р. на ведення справи №726/858/23 зазначено, що сума гонорару є фіксованою та визначена за домовленістю сторін, отже не залежить від обсягу конкретно виконаних робіт та часу, що витрачено адвокатом.

Факт оплати відповідачем послуг в розмірі, визначеному укладеними договорами, підтверджений розрахунковими документами, підписаними сторонами.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що витрати понесені відповідачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_7 на оплату правничої допомоги у цивільній справі № 726/858/23 на підставі Договору від 10.04.2023р. та Договору про надання професійної правничої допомоги від 23.04.2023р. є такими, що безпосередньо стосуються справі № 726/858/23 і пов`язані з її розглядом в суді. Наведене вище надає суду підстав для вирішення питання про розподіл таких судових витрат під час ухвалення рішення у справі.

З урахуванням наведеного вище, суд застосовує до спірних правовідносин норми п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України і дійшов висновку про обґрунтованість заявлених до відшкодування судових витрат відповідача ОСОБА_6 на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,0 грн. та відповідача ОСОБА_7 на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн.

Щодо клопотання відповідача ОСОБА_7 про стягнення витрат за оплату будівельно технічної та оціночної експертизи суд приходить до висновку про відмову в задоволення клопотання виходячи з наступного.

Витрати відповідача ОСОБА_7 у сумі 18400 грн. на оплату будівельно-технічної та оціночної експертизи, результати якої оформлено Висновком №67 від 17.05.2023р. експерта СП «Західно-український експертно-консультативний центр» не являється судовими витратами.

На підставі викладеного , суд керуючись ст.ст. 12, 43, 64, 89, 106, 133, 134, 141, 264, 267 ЦПК України -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 гривень на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Стягнути з ОСОБА_5 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 гривень на користь ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя І. Г. Проскурняк