Постанова

від 02.10.2023 по справі 916/3057/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3057/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України, м. Одеса адвокат Фатєєва Ірина Василівна, на підставі ордера;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна», м.Київ - адвокат Неділько Сергій Миколайович, на підставі ордера;

від Одеської обласної військової адміністрації, м. Одеса не з`явився;

від Державного агентства резерву України, м. Київ не з`явився;

від Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Смелянець Г.Є., повний текст рішення складено та підписано 19.06.2023 року

у справі №916/3057/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна», м. Київ

до відповідача: Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України, м. Одеса

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 1) Одеська обласна військова адміністрація, м. Одеса, 2) Державне агентство резерву України, м. Київ, 3) Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про зобов`язання повернути безпідставно збережене майно,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна», м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України, м. Одеса, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 1) Одеська обласна військова адміністрація, м. Одеса, 2) Державне агентство резерву України, м. Київ, 3) Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , в якій просило суд обов`язати Державне підприємство «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» безпідставно збережене майно, а саме: пшеницю 3 (третього) класу, ДСТУ 3768:2019 Пшениця, технічні умови, вологість 13,5 %, загальною масою 1 360 200 кілограмів у відповідності до Залізничної накладної №42318949 від 22.02.2022 року та Залізничної накладної №42366799 від 23.02.2022 року, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, який посилається на те, що він є власником пшениці 3 класу загальною кількістю 1 360 200 кг, яка прийнята до перевезення залізницею згідно залізничних накладних №42318949 та №42366799, зазначив, що вказану вище пшеницю було вилучено у нього на підставі директиви «Про вилучення майна» від 05.03.2022 року №2, із переданням на відповідальне зберігання відповідачу, який, у зв`язку із визнанням вказаної вище Директиви такою, що втратила дійсність, не повертає Товариству з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» вказану вище пшеницю.

З огляду на вказане, позивач вважає, що його власність має бути повернута Державним підприємством «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 року у справі №916/3057/22 (суддя Смелянець Г.Є.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» до Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Одеської обласної військової адміністрації, Державного агентства резерву України, Військової частини № НОМЕР_1 у справі №916/3057/22 задоволено; зобов`язано Державне підприємство «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» безпідставно збережене майно, а саме: пшеницю 3 (третього) класу, ДСТУ 3768:2019 «Пшениця». Технічні умови», вологість 13,5 %, загальною масою 1 360 200 кілограмів у відповідності до Залізничної накладної №42318949 від 22.02.2022 року та Залізничної накладної №42366799 від 23.02.2022 року; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції, зазначаючи про те, що надані позивачем документи належним чином підтверджують його власність на спірну пшеницю, яка була вилучена на підставі Директиви, дійшов висновку, що оскільки Директива командувача військ оперативного командування «Південь» від 05.03.2022 року №2 «Про вилучення майна», яка була підставою відповідального зберігання відповідачем майна позивача, втратила чинність на підставі Наказу командира військової частини №2393 від 29.04.2022 року №400, підстава відповідального зберігання майна позивача відповідачем відпала з 29.04.2022 року.

З огляду на вказане, суд першої інстанції виснував про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» є обґрунтованими, правомірними та такими, що потребують задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 року у справі № 916/3057/22 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» до Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України про зобов`язання повернути безпідставно збережене майно у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на фактичні обставини справи зауважив, що Державне підприємство «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України не є належним відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до Наказу командира військової частини №2393 від 29.04.2022 року №400, обов`язок з організації роботи щодо повернення пшениці власникам покладено саме на Одеську обласну військову адміністрацію, яка в свою чергу, при організації таких робіт, має діяти у взаємодії з Державним підприємством «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України.

Таким чином, на переконання відповідача, організація повернення майна, що є вимогою позивача, є обов`язком іншої особи Одеської обласної військової адміністрації, відтак, порушення прав позивача виникли саме з підстав бездіяльності Одеської обласної військової адміністрації, при цьому, Державне підприємство «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України у даному разі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Щодо втрати чинності Директивою та її наслідки, скаржник зазначив, що її дію не було припинено з моменту видання, оскільки остання не була визнана незаконною, проте, індивідуальні приписи, визначені Наказом командира військової частини №2393 від 29.04.2022 року №400 не реалізовано саме відповідальним суб`єктом, яким є Одеська обласна військова адміністрація, відповідно і вимоги позивачем мають бути пред`явлені до такої особи.

Також апелянт вважає, що Державне підприємство «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України не є володільцем вилученого майна, оскільки володільцем вказаної спірної пшениці є держава, у власність якої перейшло таке майно.

Вказану вище позицію Державне підприємство обґрунтовує тим, що ч. 3 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначено про те, що право державної власності на майно виникає з дати підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна.

Тобто, на переконання відповідача, право державної власності на майно виникає незалежно від способу або підстави позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 року у справі № 916/3057/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 року у справі №916/3057/22, призначено справу до судового розгляду.

18.08.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» надійшов відзив (вх. №2073/23/Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 року у справі №916/3057/22 залишити без змін, вирішити питання про розподіл судових витрат. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, позивач, посилаючись на фактичні обставини справи, вказав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи підтверджують посилання останнього на те, що саме останній є власником пшениці 3 класу масою 1 360 200 кг, яка була вилучена на підставі Директиви.

Проте, як зазначено позивачем, Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 залишається наразі невиконаним з боку відповідача та Одеської обласної військової адміністрації, а саме майно фактично незаконно та без будь-яких законних підстав продовжує знаходитись у відповідача, жодні Акти за участю військового командування, Одеської обласної військової адміністрації на підтвердження повернення у володіння позивача раніше вилученого зерна пшениці не складались.

Також, як зазначено Товариством з обмеженою відповідальністю «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» у відзиві, дії відповідача є незаконними та мають ознаки примушування до укладення господарського договору (договорів), які позивач жодним чином не зобов`язаний укладати (підписувати). При цьому, на думку позивача дані дії додатково свідчать про безпідставність збереження майна позивача відповідачем, оскільки ніколи не існувало і на даний момент не існує будь-якого договірного підґрунтя у формі договірних правовідносин для зберігання відповідачем майна позивача.

Позивач наполягає на тому, що відповідач свідомо ігнорував законні та правомірні вимоги позивача щодо повернення майна та продовжує безпідставно утримувати (зберігати) майно, примушуючи позивача до укладення договору складського зберігання, враховуючи навіть те, що станом на сьогодні, відповідач не надавав жодних письмових документів (листи, заяви, тощо) та не здійснював будь-яких дій, які б свідчили про готовність повернути майно, тому доводи останнього про ніби - то невизначеність вимог позивача щодо повернення майна, не направлення своїх представників для відвантаження, а також неперешкоджання у вільному доступі до майна є безпідставними та відверто надуманими.

Щодо доводів скаржника, зазначених ним в апеляційній скарзі, позивач вказав, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки відповідач не заперечує проти факту зберігання майна позивача на виробничих потужностях Державного підприємства ««КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України, а також визнає право власності позивача на зерно пшениці, відтак, саме Державне підприємство «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України» є належним відповідачем у даному спорі.

Також позивач наголосив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах з Державним підприємством ««КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України є належним та таким, що у повній мірі відповідає змісту порушеного права, а також може бути застосований у спірних правовідносинах позивача з відповідачем, а тому доводи відповідача в цій частині є також безпідставними та необґрунтованими.

Щодо неприпинення на спірне майно права держави, позивач вказав, що відповідно до листів Командира військової частини НОМЕР_1 № 2393/17/1781 від 09.11.2022 року та № 2393/17/2125 від 30.12.2022 року, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» примусового відчуження або вилучення майна (пшениці) командуванням військової частини НОМЕР_1 не проводилося, жодних наказів щодо певних дій не було; оцінка майна, і зокрема майна позивача, не проводилася і не надавалася, так як дане майно не було примусово відчужене.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи та заперечення з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі. Просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача заперечував щодо вимог апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники інших учасників справи на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали про відкриття провадження у справі на офіційну електронну адресу таких осіб, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчується, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 року у справі №916/3057/22 не потребує скасування або зміни, з огляду на таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено наступні обставини.

З договору поставки №45279 від 26.10.2021 року, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна», покупець і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Ніка», постачальник, вбачається, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити українську м`яку пшеницю 3 класу врожаю 2021 року на умовах «EXW» - Франко-елеватор постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕК 25014, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, с. Нове, вул. Ливарна, 1-р, Інкотермс 2020 ( Елеватор). Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 500 тон.

Зокрема, умовами його п.4.1. передбачено, що постачальник здійснює поставку товару покупцю у власність в повному обсязі в строк з 26 жовтня 2021 року по 01 листопада 2021 року. Право власності на товар у покупця виникає з моменту його передачі постачальником. Передача постачальником товару покупцеві у власність підтверджується шляхом передачі постачальником покупцеві оригіналів складських квитанцій на товар в повному обсязі, виданими на ім`я покупця Елеватором. Складська квитанція повинна бути виписана в дату переоформлення товару та передана покупцеві, але у будь-якому випадку, не пізніше останнього календарного дня місяця в якому така квитанція виписана.

Зі складської квитанції на зерно №123 від 26.10.2021 року вбачається, що на зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська зерноторгова компанія» прийнято на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» на підставі договору складського зберігання від 08.07.2021 року №1 зерно пшениці м`якої (3 класу) вагою 500 000 кг. Переоформлено від Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Ніка». Зерновий склад зобов`язався зберігати зерно в строк 31.05.2022 року.

З наявного у матеріалах справи договору поставки №45769 від 23.11.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна», покупець і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Ніка», постачальник, також вбачається, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити українську м`яку пшеницю 3 класу врожаю 2021 на умовах «EXW» - Франко-елеватор постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕК 25014, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, с. Нове, вул. Ливарна, 1-р, Інкотермс 2020 (Елеватор). Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 2310 тон. тон.

При цьому, умовами п.4.1. вищевказаного договору передбачено, що право власності на товар у покупця виникає з моменту його передачі постачальником. Передача постачальником товару покупцеві у власність підтверджується шляхом передачі постачальником покупцеві оригіналів складських квитанцій на товар в повному обсязі, виданими на ім`я покупця Елеватором. Складська квитанція повинна бути виписана в дату переоформлення товару та передана покупцеві, але у будь-якому випадку не пізніше останнього календарного дня місяця в якому така квитанція виписана.

Зі складської квитанції на зерно №160 від 24.11.2021 року, вбачається, що зерновим складом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська зерно торгова компанія» прийнято на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» на підставі договору складського зберігання від 08.07.2021 року №5 зерно пшениці м`якої (3 класу) вагою 800 000 кг. Переоформлено від Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Ніка». Зерновий склад зобов`язався зберігати зерно в строк 31.05.2022 року.

Актом прийому-передачі від 24.11.2021 року підтверджується перехід права власності та права розпорядження товаром на підставі складської квитанції №468447 від 24.11.2021 року.

Також, у матеріалах справи наявна картка аналізу зерна №1449 від 24.11.2021 року, яке прийнято на зберігання.

Складською квитанцією на зерно №159 від 24.11.2021 року серії ББ №468446 підтверджується, що зерновим складом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська зерноторгова компанія» прийнято на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» на підставі договору складського зберігання від 08.07.2021 року №5 зерно пшениці м`якої (3 класу) вагою 709810 кг. Переоформлено від Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Ніка». Зерновий склад зобов`язався зберігати зерно в строк 31.05.2022 року.

Актом прийому-передачі від 24.11.2021 року підтверджується перехід права власності та права розпорядження товаром на підставі складської квитанції №468446 від 24.11.2021 року.

Також, у справі наявна картка аналізу зерна №1450 від 24.11.2021 року, посвідчення про якість зерна, яке складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська зерно торгова компанія» від 21.01.2022 року за №1057 у вагоні №53202727, за №1058 у вагоні №95757860, протокол випробувань харчової продукції №162/02-22х, який затверджений керівником Державного підприємства «Кіровоградстандартметрологія» від 22.02.2022 року.

Крім того, у матеріалах справи наявні: договір з надання послуг з накопичування, перевантаження та сушіння вантажів №250621/4 від 25.06.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія», (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіс Україна», (замовник), згідно із яким виконавець зобов`язується надати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги з накопичування, перевантаження та сушіння вантажів замовника; договір транспортного експедирування №Т0092 від 28.01.2022 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Леалтранс Тек», (експедитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна», (клієнт), згідно із яким експедитор зобов`язується надати ТЕП, пов`язані з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

З наявної у справі залізничної накладної №42318949 від 22.02.2022 року вбачається, що зі станції відправлення Лелековка на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалтранс Тек» відправлений вантаж 679200 кг пшениці у вагонах №53202727, №95757860, №95707543, №95311163, №95350443, №58563255, №95638862, №95366027, №95398913, №95379269, що також вбачається з відомості вагонів (т. 1 а. с. 35).

Одержувачем зазначеного вантажу визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ДССК» в квоту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна».

Згідно з наявною у справі залізничною накладною №42366799 від 23.02.2022 року зі станції відправлення Лелековка на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалтранс Тек» відправлений вантаж 681000 кг пшениці у вагонах №95681342, №95451357, №95326633, №95329454, №95388963, №95634630, №95531075, №95791877, №95351920, №95613642, що вбачається з відомості вагонів (т. 1, а. с. 38).

Одержувачем цього вантажу зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ДССК» в квоту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна», про що зазначено у графі 4 вищевказаної залізничної накладної.

Директивою командувача оперативного командування «Південь» про вилучення майна від 05.03.2022 року №2 з метою забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану для забезпечення потреб ЗСУ зобов`язано вилучити 29916,05 тон пшениці, яка перевозиться Акціонерним товариством «Укрзалізниця» у вагонах згідно Додатку для потреб ЗСУ; генеральному директору Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України забезпечити вилучення майна у порядку, встановленому діючим законодавством; Державному підприємству «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України прийняти на відповідальне зберігання зазначену пшеницю; Одеській обласній військовій адміністрації, за необхідності, забезпечити залучення суб`єктів господарювання у сфері транспортних перевезень для виконання заходів, передбачених пунктом 3 цієї Директиви.

Управлінням оперативного командування «Південь» СВ ЗУ України, за погодженням Одеської обласної державної адміністрації Одеської обласної військової адміністрації та Генеральним директором Державного підприємства «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» згідно з рішенням Одеської обласної державної адміністрації від 06.03.2022 року №2167/1/01-45/1736/2-22 та Директиви про вилучення майна від 05.03.2022 року №2 у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану здійснено вилучення майна, про що складений Акт про примусове вилучення або відчуження майна, який підписаний старшим офіцером групи ОМТЗ тилу Зорій А.С., ген. директором Державного підприємства Грищик І.І., першим заступником директора регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Мякішев Р.О., заступником директора регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» Сатин А.Г., та згідно з яким здійснено вилучення майна, власником якого, зокрема, є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДССК» (5400, м. Миколаїв, вул. Заводська, 9, код ЄДРПОУ 31012697). Право власності на майно підтверджується перевізними документами (накладними), зокрема 42318949, 42366799 у вагонах №53202727, №95757860, №95707543, №95311163, №95350443, №58563255, №95638862, №95366027, №95398913, №95379269, №95681342, №95451357, №95326633, №95329454, №95388963, №95634630, №95531075, №95791877, №95351920, №95613642.

29.04.2022 року командиром Військової частини № НОМЕР_1 видано наказ №400 «Про повернення пшениці власникам», на підставі звернення Одеської обласної військової адміністрації від 28.04.2022 року №5/01-25/3191/2-22 щодо повернення пшениці його власникам у зв`язку з відсутністю на даний час потреби у вилученні даної пшениці для потреб населення на підставі Директиви командувача військ оперативного командування «ПІВДЕНЬ» від 05.03.2022 року №2 «Про вилучення майна», відповідно до якого наказано Одеській обласній військовій адміністрації у взаємодії з Державним підприємством «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України організувати роботу щодо повернення 299916,05 тон пшениці, яка передбачалась до вилучення на підставі директиви командувача військ оперативного командування «ПІВДЕНЬ» від 05.03.2022 року №2 «Про вилучення майна», власникам. При цьому п. 2, 3 вказаного Наказу передбачено, що Директиву командувача військ оперативного командування «ПІВДЕНЬ» від 05.03.2022 року №2 «Про вилучення майна» вважати такою, що втратила чинність, контроль за виконанням наказу покладено на начальника Одеської обласної військової адміністрації.

22.03.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» повідомило Акціонерне товариство «Українська залізниця» листом №22/03-01 про те, що вилучене майно згідно Акту про примусове відчуження або вилучення майна, не є державною власністю, не перебуває у господарському віданні та управлінні, не підлягає вилученню, у зв`язку із чим, позивач наполягав на негайному поверненні майна, незаконно вилученого у підприємства.

06.04.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» на адресу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» та Одеської обласної військової адміністрації направило лист, у якому просило не вивантажувати вагони, які прямували на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДССК».

Також, листом від 15.04.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» повідомило Акціонерне товариство «Укрзалізниця» та Одеську обласну військову адміністрацію про те, що весь вантаж пшениці є приватною власністю, та у цьому випадку може відбуватися виключно примусове відчуження майна з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості, а тому Товариство просило не вивантажувати вагони, які прямували на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДССК», перенаправити їх за місцем призначення згідно залізничних накладних.

03.05.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» на адресу Державного підприємства «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України та Одеської обласної військової адміністрації направило лист з вимогою повернути раніше вилучене зерно пшениці без нарахування будь-яких додаткових платежів (зберігання, відвантаження тощо), так як попереднє вилучення відбувалося із порушенням встановленої Законом процедури та не пов`язаної із ініціативою власника майна. Також, позивачем було зауважено у цьому листі про те, що для участі у відвантаженні буде направлено представника або експедитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна».

Вказаний лист 04.05.2022 року направлений на електронну адресу Одеської обласної військової адміністрації та Державного підприємства «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів».

У відповідь на вказаний лист, електронною поштою, від Державного підприємства «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» на адресу позивача надійшло повідомлення про необхідність з його боку надіслання на адресу зберігача статутних документів для укладення договору зберігання.

У відповідь на вказаний лист, 05.05.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» Державному підприємству «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» було повідомлено про те, що враховуючи обставини незаконного вилучення у нього пшениці, а також відсутність ініціативи власника у проведенні вилучення та передачі на зберігання майна, Товариство не має наміру та підстав оплачувати витрати на зберігання чи відвантаження вилученого у нього майна. Крім того, відповідача було повідомлено про те, що позивач просив виконати Наказ від 29.04.2022 року №400 та повернути раніше вилучене зерно пшениці.

Одеською обласною військовою адміністрацією листом від 08.06.2022 року №4673/5/01-25/4359/2-22 відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» від 03.05.2022 року надано інформацію про те, що відповідно до п. 2 Наказу командира військо частини НОМЕР_1 від 29.04.2022 року №400 «Про повернення пшениці власникам» Директива командувача військ оперативного командування «Південь» від 05.03.2022 року №2 «Про вилучення майна» визнана такою, що втратила чинність, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» має всі повноваження на реалізацію правомічностей власника майна. За таких обставин відсутні обмеження щодо повернення майна, а питання оплати за зберігання, відвантаження та перевезення майна слід вирішувати на договірних засадах з Державним підприємством «Куліндоровський КХП» та іншими підприємствами.

У листі від 06.06.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» знову заявлено вимогу до Державного підприємства «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» та Одеської обласної державної адміністрації вирішити питання з поверненням зернової продукції протягом 5 днів з дати отримання даного листа.

Вказаний лист від 06.06.2022 одержаний Одеською обласною військовою адміністрацією 16.06.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом від 12.09.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» також було заявлено вимогу до Міністерства оборони України, Одеської обласної військової адміністрації та Державного підприємства «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» про вирішення питання з поверненням зерна Товариству з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» протягом 5 днів з дати отримання даного листа.

Вказаний лист 15.09.2022 року одержаний Міністерством оборони України та 16.09.2022 року Державним підприємством «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів», про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, як вбачається з матеріалів господарської справи, позивач з відповідним зверненням про повернення спірного вилученого зерна 11.10.2022 року звернувся до Європейської бізнес асоціації.

В той же час, 30.12.2022 року оперативне командування «ПІВДЕНЬ» листом №2393/17/2125 повідомило Державного секретаря аграрної політики та продовольства України про те, що у зв`язку з відсутністю потреби у спірній пшениці позивача, Одеська обласна військова адміністрація звернулась до військового командування з клопотанням від 28.04.2022 про повернення майна власникам. Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2022 року №400 «Про повернення пшениці власникам» доручено Одеській обласній військовій адміністрації у взаємодії з Державним підприємством «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України організувати роботу щодо повернення пшениці власникам; безпосередньо у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» примусового відчуження або вилучення майна (пшениці) командуванням військової частини № НОМЕР_1 не проводилося, жодних наказів щодо певних дій не було, оцінка не проводилася і не надавалася так, як дане майно не було примусово відчужене.

Також, у матеріалах справи наявний розрахунок вартості понесених витрат відповідачем зі зберігання зерна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» за період з 29.04.2022 року по 25.01.2023 року.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин, матеріали господарської справи не містять.

Відтак, предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування наявності підстав для повернення позивачу з боку відповідача спірного майна зерна пшениці, в порядку, визначеному ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В той же час, за нормою прямої дії, визначеною у ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, у даній справі, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України та вказує, що відповідачем безпідставно зберігається майно, а саме: пшениця 3 (третього) класу, ДСТУ 3768:2019 Пшениця, технічні умови, вологість 13,5 %, загальною масою 1 360 200 кілограмів у відповідності до залізничних накладних №42318949 від 22.02.2022 року та №42366799 від 23.02.2022 року, яке, останній, всупереч неодноразовим вимогам про його повернення, не повертається Товариству з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна».

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія зазначає таке.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно із ст.3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 року (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин), вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Примусове відчуження майна позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Згідно із ч.1 ст.4 вищевказаного Закону, примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Відповідно до вимог ст.7 цього Закону, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються: назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Так, судами у даній справі встановлено, та не заперечується сторонами, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, Директивою командувача оперативного командування «Південь» про вилучення майна від 05.03.2022 року №2 з метою забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану для забезпечення потреб ЗСУ зобов`язано вилучити 29916,05 тон пшениці, яка перевозилася Акціонерним товариством «Укрзалізниця» у вагонах згідно Додатку для потреб ЗСУ; наказано генеральному директору Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України забезпечити вилучення майна у порядку, встановленому діючим законодавством; Державному підприємству «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України прийняти на відповідальне зберігання зазначену пшеницю; Одеській обласній військовій адміністрації, за необхідності, забезпечити залучення суб`єктів господарювання у сфері транспортних перевезень для виконання заходів, передбачених пунктом 3 цієї Директиви.

В подальшому, Управлінням оперативного командування «Південь» СВ ЗУ України, за погодженням Одеської обласної державної адміністрації Одеської обласної військової адміністрації та Генеральним директором Державного підприємства «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» згідно з рішенням Одеської обласної державної адміністрації від 06.03.2022 року №2167/1/01-45/1736/2-22 та Директиви про вилучення майна від 05.03.2022 року №2 у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану здійснено вилучення майна, про що складений Акт про примусове вилучення або відчуження майна, який підписаний старшим офіцером групи ОМТЗ тилу Зорій А.С., ген. директором Державного підприємства Грищик І.І., першим заступником директора регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Мякішев Р.О., заступником директора регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» Сатин А.Г., та згідно з яким здійснено вилучення майна, власником якого, зокрема, є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДССК» (5400, м. Миколаїв, вул. Заводська, 9, код ЄДРПОУ 31012697). Право власності на майно підтверджується перевізними документами (накладними), зокрема 42318949, 42366799 у вагонах №53202727, №95757860, №95707543, №95311163, №95350443, №58563255, №95638862, №95366027, №95398913, №95379269, №95681342, №95451357, №95326633, №95329454, №95388963, №95634630, №95531075, №95791877, №95351920, №95613642.

Таким чином, фактично, на підставі вказаного вище акта про відчуження або вилучення майна, у позивача у справі, який є власником 1 360 200 кілограмів зерна пшениці, що підтверджується наявними у матеріалах справи цивільно-правовими угодами, було вилучено у відповідності до вказаної вище Директиви спірне майно та доставлено до Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України, прийнято на відповідальне зберігання зазначену спірну пшеницю.

В подальшому, як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду з матеріалів господарської справи, 29.04.2022 року командиром Військової частини № НОМЕР_1 видано наказ №400 «Про повернення пшениці власникам», на підставі звернення Одеської обласної військової адміністрації від 28.04.2022 року №5/01-25/3191/2-22 щодо повернення пшениці його власникам у зв`язку з відсутністю на даний час потреби у вилученні даної пшениці для потреб населення на підставі Директиви командувача військ оперативного командування «ПІВДЕНЬ» від 05.03.2022 року №2 «Про вилучення майна», відповідно до якого наказано Одеській обласній військовій адміністрації у взаємодії з Державним підприємством «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України організувати роботу щодо повернення 299916,05 тон пшениці, яка передбачалась до вилучення, на підставі директиви командувача військ оперативного командування «ПІВДЕНЬ» від 05.03.2022 року №2 «Про вилучення майна», власникам. При цьому п. 2, 3 вказаного Наказу передбачено, що Директиву командувача військ оперативного командування «ПІВДЕНЬ» від 05.03.2022 року №2 «Про вилучення майна» вважати такою, що втратила чинність, контроль за виконанням наказу покладено на начальника Одеської обласної військової адміністрації.

У зв`язку із тим, що спірне зерно пшениці Державним підприємством «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України Товариству з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» повернуто не було, останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Так, саме главою 83 Цивільного кодексу України передбачено окреме регулювання іншого виду недоговірних зобов`язань - кондикційних, які виникають у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу наведеної норми вбачається, що для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Тобто обов`язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

При цьому, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, для того, щоб застосувати до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відтак, зважаючи на те, підстава для зберігання відповідачем спірного майна у відповідності до Наказу командира Військової частини № НОМЕР_1 №400 «Про повернення пшениці власникам» від 29.04.2022 року відпала та з огляду на приписи ст. 1213 Цивільного кодексу України, яка визначає, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про підставність задоволення позовних вимог Товариства є правомірним.

Більш того, як встановлено судовою колегією та не заперечується сторонами у даній справі, ані відповідач, ані треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Одеська обласна військова адміністрація, м. Одеса, Державне агентство резерву України, м. Київ, Військова частина НОМЕР_1 , м. Одеса жодним чином не спростовують факту відсутності спірної пшениці на відповідальному зберіганні у Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України на підставі Директиви оперативного командування «ПІВДЕНЬ».

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що вказаним вище Наказом №400 «Про повернення пшениці власникам», зафіксовано обставину відсутності на час винесення наказу потреби у вилученні даної пшениці для потреб населення на підставі Директиви командувача військ оперативного командування «ПІВДЕНЬ» від 05.03.2022 року №2 «Про вилучення майна», відповідно до якого наказано Одеській обласній військовій адміністрації у взаємодії з Державним підприємством «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України організувати роботу щодо повернення 299916,05 тон пшениці, яка передбачалась до вилучення, що також підтверджується і наявною у матеріалах справи відповіддю оперативного командування «ПІВДЕНЬ» від 30.12.2022 року №2393/17/2125, якою останнє повідомило Державного секретаря аграрної політики та продовольства України про те, що у зв`язку з відсутністю потреби у спірній пшениці позивача, Одеська обласна військова адміністрація звернулась до військового командування з клопотанням від 28.04.2022 про повернення майна власникам та згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2022 року №400 «Про повернення пшениці власникам» доручено Одеській обласній військовій адміністрації у взаємодії з Державним підприємством «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України організувати роботу щодо повернення пшениці власникам. При цьому, безпосередньо у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» примусового відчуження або вилучення майна (пшениці) командуванням військової частини № НОМЕР_1 не проводилося, жодних наказів щодо певних дій не було, оцінка майну не проводилася і не надавалася так, як дане майно не було примусово відчужене.

Таким чином, спірна пшениця, у зазначеному обсязі, лише передбачалась до вилучення, проте процедури вилучення, у даному разі у відповідності до вимог чинного законодавства дотримано не було, окрім складення відповідного акту суто як формальної підстави для перевезення Укрзалізницею та відповідального зберігання відповідачем, з огляду на що, фактично переходу з приватної власності на державну на спірне майно не відбулося, а тому знаходження майна позивача у володінні відповідача дійсно відбувається без достатньої правової підстави.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі з приводу відсутності припинення факту державної власності на спірне зерно до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими.

Крім того, між сторонами відсутні договірні правовідносини з передачі спірного майна на відповідальне зберігання на підтвердження факту наявності належної правової підстави для утримання такого майна.

Щодо доводів скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі про те, що він у даному разі не є належним відповідачем у справі, судова колегія зазначає таке.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України свідчить, що правові норми самі собою не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту.

Як вже було зазначено судовою колегією за текстом постанови раніше, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори й інші правочини. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права й інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

При цьому, порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Водночас, відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідач вважає, що у даному разі повернення спірного майна позивачу є обов`язком іншої особи Одеської обласної військової адміністрації та Наказ від 29.04.2022 року №400 має виконуватися саме Адміністрацією у взаємодії з Державним підприємством «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, а не з покладенням обов`язку щодо такого повернення на відповідача.

Проте, судова колегія з такою позицією скаржника не погоджується, оскільки саме на останнього Директивою щодо вилучення такого майна було покладено обов`язок по відповідальному зберіганню, який відповідачем виконувалося до моменту видачі командиром Військової частини № НОМЕР_1 наказу №400 «Про повернення пшениці власникам» від 29.04.2022 року, яким визнано Директиву такою, що втратила чинність.

З огляду на вказане, враховуючи той факт, що після 29.04.2022 року спірне майно перебувало у Державного підприємства «Куліндоровський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України без відповідної правової підстави, до останнього правомірно заявлено позовні вимоги позивачем.

Щодо доводів скаржника про те, що останній не є володільцем спірного майна, колегія суддів зазначає таке.

Право володіння чужим майном регулюється гл. 31 Цивільного кодексу України.

Так, за вимогами ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Припинення права володіння відбувається у разі: відмови володільця від володіння майном; витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; знищення майна (ч. 1 ст. 399 Цивільного кодексу України).

Статтею 400 Цивільного кодексу України також передбачено обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем, за яким недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Тобто, у даному разі, отримавши на відповідальне зберігання зерно пшениці на підставі Директиви, відповідач став володільцем такого (чужого) майна, яке у разі витребування законним власником (позивачем) за наявності підстав для такого витребування має бути повернуто власнику у зв`язку із припиненням права володіння, з огляду на що, доводи скаржника в цій частині судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності належної правової підстави для зберігання відповідачем майна, що належить позивачу на праві приватної власності, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що доводи скаржника, зазначені ним в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, є такими, що спростовуються матеріалами справи, при цьому, таке рішення у повній мірі відповідає нормам матеріального права та вимогам процесуального закону, а тому, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 року у справі №916/3057/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Державного агентства резерву України, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 року у справі №916/3057/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 року у справі №916/3057/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені статтею 288 Господарського процесуального кодекс України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 02.10.2023 року.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Г.П. Разюк Н.М. Принцевська