Постанова

від 27.09.2023 по справі 910/11120/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 910/11120/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Востров Ф.Ю. (керівник)

від відповідача: не з`явився

вільний слухач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 (повний текст рішення складено та підписано 10.02.2023)

у справі № 910/11120/22 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надзор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір"

про стягнення 821 929,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надзор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір" про стягнення 821 929,87 грн, з яких: 661 407,11 грн основного боргу, 16 308,67 грн 3% річних та 144 214,09 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свого обов`язку з поставки позивачу товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надзор" суму основного боргу у розмірі 661 407,11 грн, 3% річних у розмірі 2228,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 12566,74 грн та судовий збір у розмірі 10 143,04 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду від 08.02.2023 та закрити провадження у справі № 910/11120/22.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку відповідача висновки викладені у оскаржуваному судовому рішенні не відповідають обставинам справи, наданим документам та листуванням між уповноваженими представниками сторін.

Зокрема, відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд вирішуючи справу по суті не розглянув її всебічно, повно та об`єктивно, та дійшов упереджено до оцінки доказів та порушив вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань, згідно публічного договору, та просить суд апеляційної інстанції врахувати те, що строки виконання зобов`язань на час дії воєнного стану перенесені до моменту скасування такого стану в Україні, що до того ж не суперечить попередньо досягнутих домовленостей між сторонами.

Узагальнений виклад позиції позивача

Позивач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 910/11120/22 призначено повторний автоматизований розподіл у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/11120/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/11120/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 27.09.2023.

В судове засідання, яке відбулося 27.09.2023, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, до суду апеляційної інстанції надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із захворюванням директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір" Возного Є.А. та необхідністю лікування його під наглядом ортопеда-травматолога.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та заслухавши думку з цього приводу представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача, а саме директора директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір" Возного Є.А., оскільки з долученої до вищевказаного клопотання, довідки вбачається, лікування під наглядом ортопеда-травматолога за місцем проживання (роботи). Також в цій довідці будь-яких зауважень, що дана особа є непрацездатною не вказано та лікарняний не видано. Інших доказів непрацездатності Возного Є.А. суду апеляційної інстанції не надано.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надзор" було усно досягнуто згоди щодо продажу товару.

Так, відповідачем було виставлено позивачем рахунок на оплату № 344 від 07.12.2021 на суму 661 407,11 грн, в якому міститься найменування товару, що підлягає оплаті, його кількість, ціна та загальна вартість.

15.12.2021 позивач в повному обсязі здійснив оплату вказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 3031 від 15.12.2021 на суму 661 407,11 грн (з призначення платежу - оплата за товар згідно з рахунком № 334 від 07.12.2021).

Відповідач у свою чергу не виконав свого обов`язку з поставки позивачу товару.

Позивач листом вих. № 1008/3 від 10.08.2022 звернувся до відповідача з вимогою здійснити передання (поставку) оплаченого товару або здійснити повернення суми попередньої оплати в строк до 31.08.2022.

Відповідач у листі-відповіді вих. № 120822-1 від 12.08.2022 повідомив позивача про те, що відповідач не може виконати в строк до 31.08.2022 поставку оплаченого товару або здійснити повернення суми попередньої оплати, через те, що виробник товару - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТ" знаходиться у місті Харкові, та виробничі і складські приміщення розташовані в безпосередній близькості до стратегічних та інфраструктурних об`єктів.

За таких підстав, непоставлення відповідачем товару та неповернення суми попередньої оплати і стало причиною виникнення спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надзор" суму основного боргу у розмірі 661 407,11 грн, 3% річних у розмірі 2228,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 12566,74 грн та судовий збір у розмірі 10 143,04 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву позивача на неї, заперечень на відзив, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, є договір.

Відповідно до ст.ст. 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Укладення сторонами договору в спрощеній формі відбулося шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату № 344 від 07.12.2021 на суму 661 407,11 грн, в якому міститься найменування товару, що підлягає оплаті, його кількість, ціна та загальна вартість.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки оплаченого товару, на адресу останнього 10.08.2022 позивачем було надіслано вимогу про поставку.

Відповідач у листі-відповіді вих. № 120822-1 від 12.08.2022 повідомив позивача про те, що відповідач не може виконати в строк до 31.08.2022 поставку оплаченого товару або здійснити повернення суми попередньої оплати, через те, що виробник товару - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТ" знаходиться у місті Харкові, та виробничі і складські приміщення розташовані в безпосередній близькості до стратегічних та інфраструктурних об`єктів.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару, погодженого у рахунку №344 від 07.12.2021, або доказів повернення позивачу попередньої оплати у розмірі 661407,11 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає необґрунтованим посилання відповідача на умови публічного договору, розміщеного на сайті відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів, що замовлення спірного товару було здійснено позивачем через сайт Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір", тобто, доказів, що позивач приєднався до умов публічного договору.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Строймір" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/11120/22 - без змін.

Матеріали справи № 910/11120/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.09.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська