Постанова

від 27.09.2023 по справі 925/943/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 925/943/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від прокуратури: Биховцова О.А. (службове посвідчення № 070533)

від позивача: Купка Н.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Ситник Т.А. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золотоніської окружної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.02.2023 (повний текст рішення складено 13.02.2023)

у справі № 925/943/22 (суддя Васянович А.В.)

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА"

про стягнення 439 671,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Золотоніська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" про стягнення 439 671,00 грн збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозволу на користування надрами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 2019 - по 2020 роки в порушення приписів природоохоронного законодавства України здійснював водокористування без спеціального дозволу, чим на думку прокурора, завдав збитків державі у розмірі 439 671,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.02.2023 в позові відмовлено повністю. Вирішено стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА"- 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що водозабір води не перевищував 300 кубічних метрів на добу у спірний період, а тому шкоди природному середовищу відповідачем спричинено не було, як і не було вчинено протиправної поведінки під час видобування підземних вод для своїх господарських потреб.

Не погодившись з прийнятим рішенням, керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 02.02.2023 у справі № 925/943/23 скасувати повністю і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зроблені судом першої інстанції висновки щодо відсутності вини відповідача у заподіянні ним шкоди природному середовищу, оскільки водозабір води не перевищував 300 кубічних метрів на добу у спірний період, на думку прокурора не відповідають дійсності так як відповідач, на момент перевірки, не був добросовісним користувачем або власником земельних ділянок, на яких розташовані артезіанські свердловини.

Крім того, прокурор посилається на те, що доводи відповідача про забір води в межах дозволених законодавством 300 кубічних метрів підземних вод не підтверджені належними обліковими відомостями, так як одночасно п`ять засобів для вимірювання були пошкодженні.

Також, на переконання прокурора місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що відповідач з 2018 не переоформив договір оренди земельної ділянки від 04.09.2007, не вніс зміни у цей договір і тим самим порушив договірні зобов`язання попереднього власника передбачені у п. 19 вищезгаданого договору оренди землі, відповідно до якого, сторони погодили, що до використання земельної ділянки приступити після державної реєстрації договору оренди та перенесення її меж в натурі.

Підсумовуючи вище викладене, прокурор вважає, що у даному випадку у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що в свою чергу є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду.

Короткий зміст письмових пояснень та додаткових письмових пояснень позивача та узагальнення їх доводів

У письмових поясненнях, позивач підтримуючи апеляційну скаргу прокурора наголошує на тому, що у відповідача на момент здійснення перевірок були відсутні правоустановчі документи на спірну земельну ділянку, тому з урахуванням чинного водного законодавства передбачено у відповідача обов`язок отримання крім дозволу на спеціальне водокористування, ще спеціальний дозвіл на користування надрами (який у відповідача відсутній з моменту перевірки і до цього часу, але який йому необхідний так як права користування на спірну земельну ділянку останнім не оформлено).

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу наголошує на тому, що судом першої інстанції вірно встановлено те, що земельні ділянки на яких розташовані свердловини, в силу вимог ст. 130 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України перейшли в користування відповідача.

Водночас, відповідач зауважує на тому, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би вказував на перевищення відповідачем ліміту в 300 кубм. видобутку води на добу.

За таких підстав, відповідач вважає, що місцевий господарський суд вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ч. 1 ст. 23 Колексу України про надра, яка передбачає право землекористувача видобувати воду без гірничого відводу в межах 300 куб.м. на добу.

Окрім вищевикладеного, відповідачем у відзив на апеляційну скаргу заявлено клопотання, в якому він просить суд скасувати оскаржуваного рішення та закрити провадження у справі, за відсутністю належним чином обґрунтованих підстав для звернення прокурором з даним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Також, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції від відповідача надійшли наступні документи:

- клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за минулі роки;

- заперечення з приводу клопотання прокурора про долучення ним доказу до матеріалів справі;

- клопотання про закриття провадження у справі;

- клопотання про долучення доказів.

Короткий зміст письмових пояснень прокурора на відзив відповідача та узагальнення їх доводів

У письмових поясненнях прокурор посилається на лист відповідача № 28 від 06.04.2023 в якому вказано, що у відповідача відсутні відомості щодо обліку артезіанських свердловин. Крім того, у вищезгаданому листі зазначено, що артезіанські свердловини не перебувають на обліку як окреме майно. Вказаний лист прокурор просить суд долучити до матеріалів справи.

Також, до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких прокурор просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 925/943/22 призначено повторний автоматизований розподіл у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/943/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Золотоніської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.02.2023 у справі № 925/943/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 27.09.2023.

В судове засідання, яке відбулося 27.09.2023, з`явився прокурор до приміщення суду апеляційної інстанції. Представники позивача та відповідача приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Прокурор та представники позивача та відповідача в судовому засіданні підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Результати розгляд вищевказаних клопотань прокурора та відповідача про долучення доказів та клопотання відповідача про закриття провадження у справі вказані в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у даній справі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що з 21.09.2021 - по 23.09.2021, Державною екологічною інспекцією Центрального округу (позивачем) згідно направлення №06-28/692 від 30.08.2021, проведено позапланову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" (відповідачем) вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено факт забору в період з 2019 - по 2020 роки підземної води із свердловин підприємства без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), внаслідок чого допущено самовільне використання надр за відсутності належних дозвільних документів, чим порушено вимоги ст. ст. 19, 23, 56 Кодексу України про надра.

Згідно акта позапланової перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу від 23 вересня 2021 року №97/03/4-10/2021/ПЛ встановлено, що забір води на підприємстві здійснюється з п`яти артезіанських свердловин №№1, 4, 6(904), 8, 10 видобування якої на цей час здійснюється без Спеціального дозволу на користування надрами.

Разом з тим, прокурор вказував, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу проведено розрахунок заподіяної шкоди виключно в межах періоду з 2019 по 2020 роки, за який підтверджено в ході перевірки факт самовільного використання водних ресурсів в об`ємі 69 900,00 м. куб. Розмір заподіяної шкоди склав 439 671,00 грн.

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Лесечко Н.І. 23.09.2021 складено протокол №00560 про адміністративне правопорушення на директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" ОСОБА_2

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 29.09.2021 № 00560 громадянин ОСОБА_2 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена: ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 110 Водного кодексу України, ст. 65 Кодексу України про надра, ст. 56 Закону України "Про охорону земель", ст. 211 Земельного кодексу України, в зв`язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Доказом використання відповідачем об`ємів водних ресурсів за період з 2019 - по 2020 став звіт підприємства за 2019, та за 2020 в межах державного обліку водокористування.

У подальшому, Державною екологічною інспекцією Центрального округу на адресу відповідача було направлено припис №62/03/4-11/2021 від 30.09.2021 про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Також, Державною екологічною інспекцією Центрального округу на адресу відповідача було направлено претензію №10/07-17/2022 від 27.01.2022 (вих. №03.4-15/437 від 27.01.2022) та відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне користування надрами (підземні води) в об`ємі 69 900,00 куб. м у розмірі 439 671,00 грн.

Прокурор вказує, що відповідач на час перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу не був ні власником, ні землекористувачем земельних ділянок на яких розташовані свердловини, що стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.02.2023 в позові відмовлено повністю. Вирішено стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА"- 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних/обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу норм ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами ч. 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (ч.2, 4 ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

При цьому, Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).

01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08 грудня 2015 року №867-VIII, яким скасовано низку дозвільних процедур.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08 грудня 2015 року №867-VІІІ) встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Тобто, ст. 23 Кодексу України про надра звільняє певних суб`єктів (землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок) від отримання спеціальних дозволів на користування надрами, що не слід ототожнювати з дозволами на спеціальне водокористування.

Судом першої інстанції було встановлено, що 04.09.2007 Чорнобаївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівське" (орендар) уклало договір оренди. Термін дії договору - 10 років.

Згідно п. 2 даного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 338,9231 га, в тому числі рілля площею 118,2856 га, господарські двори площею 96,1585 га, польові шляхи - 22,2951 га, проектні-польові шляхи (рілля) - 46,1070 га, лісосмуги площею 56,0669 га.

Також, згідно п. 3 вищевказаного договору, дані земельні ділянки передаються з виробничими приміщеннями.

Додатковою угодою від 28.11.2012 було внесено зміни в вищевказаний договір та змінено термін дії договору оренди землі від 04.09.2007 строком на 49 років.

03.09.2018 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівське" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться в с. Богодухівка, вул. Дружби, буд. 50, Чорнобаївський район, Черкаська область, який розташований на земельній ділянці площею 23,3326 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:6019.

04.09.2018 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівське" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться в с. Богодухівка, вул. Золотоніська, буд. 30, Чорнобаївський район, Черкаська область, який розташований на земельній ділянці площею 19, 0905 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:6016.

04.09.2018 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівське" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться в с. Богодухівка, вул. Шевченка, буд. 75б, Чорнобаївський район, Черкаська область, який розташований на земельній ділянці площею 15,3100 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:6020.

01.10.2018 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівське" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться в с. Богодухівка, вул. Лесі Українки, буд. 62, Чорнобаївський район, Черкаська область, який розташований на земельній ділянці площею 15,4999 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:6018.

За змістом частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладання договорів купівлі-продажу) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить ст. 377 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

При цьому судовою колегією враховано правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2022 у cправі № 904/7138/21.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у набувача нерухомого майна чи іншої споруди це право на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці.

Згідно п.1 договору до складу комплексу, зокрема, увійшла споруда - свердловина під №6.

Інші свердловини, а саме №№ 1, 4, 8, 10 саме як споруди в договорах купівлі-продажу не значаться.

Судом першої інстанції встановлено, що Департаментом екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації було видано С\сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Богодухівське" дозвіл на спеціальне водокористування від 10.07.2014 № 4кр 180-А14рк. Термін дії дозволу з 10.07.2014 - по 11.07. 2019.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа - підприємець звертається до органів, зазначених у частині другій цієї статті, із заявою, до якої додаються: обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення; опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод; нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо); затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій); копія правовстановлюючих документів на водні об`єкти (для орендарів водних об`єктів). Зазначений перелік документів є вичерпним.

Підставою для переоформлення дозволу на спеціальне водокористування є зміна найменування або місцезнаходження юридичної особи чи зміна прізвища, імені, по батькові або місця проживання фізичної особи, фізичної особи - підприємця, приватизація єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства без зміни характеристик спеціального водокористування, визначених у раніше виданому дозволі.

Переоформлення дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за заявою, до якої додається дозвіл, що підлягає переоформленню.

Після купівлі нерухомого майна у 2018 році, відповідач звернувся 27.03.2019 до Сектору у Черкаській області Державного агентства водних ресурсів України із заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування Товариству з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" з метою забору підземних вод для забезпечення питних і санітарно-гігієнічних та виробничих потреб.

Підземні води, артезіанські свердловини №№1, 4, 6(904), 8, 10; р. Ірклій, ліва притока р. Дніпро, басейн р. Дніпро.

До заяви було додано вичерпний перелік документів, встановлений ст. 49 Водного кодексу України, зокрема, опис "Схеми місць забору та скиду зворотних вод" з географічними координатами свердловин, а також обґрунтування потреби у воді, в якому було вказано наявність та характеристики устаткування для обліку використання вод.

В матеріалах справи містяться докази придбання відповідачем у СТОВ "Богодухівське" обладнання (насосів) та лічильників ДУ 50 мм, що були встановлені на свердловинах (копії видаткових накладних №7 від 18 .02.2019 та № 20 від 29.12.2018), а також докази передачі лічильників на повірку.

19.04.2019 Державним агентством водних ресурсів України було надано відповідачу дозвіл на спеціальне водокористування за №267/ЧР/49д-19.

У вказаному дозволі зазначено, що фактичне місце здійснення діяльності (водокористування: свердловини №№ 1,4, 6 (904), 8 та 10 в межах с. Богодухівка, Чорнобаївський район, Черкаська область, р. Ірклій, басейн р. Дніпро, район басейну р. Дніпро.

В матеріалах справи також знаходяться копії договорів, укладених між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівське" та товариством з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" згідно умов яких сторони погодили, що до покупця нерухомого майна переходить право користування земельними ділянками із зазначенням відповідних кадастрових номерів без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах встановлених для продавця, відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України.

Доказів того, що відповідач самовільно займає земельні ділянки на яких розташовано свердловини для видобування підземних вод матеріали справи не містять і питання самовільного зайняття земельних ділянок не було предметом перевірки.

Також під час розгляду даного спору ні прокурор, ні позивач не надали суду доказів того, що свердловини якими користується відповідач для видобування підземних вод, та на які він отримав дозвіл в установленому законом порядку у 2019 році знаходяться на інших земельних ділянках ніж ті, що вказані в договорах купівлі-продажу комплексів споруд.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Оцінюючи надані докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку відповідач є належним землекористувачем в розумінні положень ст. 23 Кодексу України про надра, а тому в силу Закону у 2019-2020 роках мав право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Чинний дозвіл на спеціальне водокористування відповідач має.

Як вже зазначалося вище, під час проведення перевірки Інспекцією з урахуванням звітів про використання води за формою 2ТП-водгосп було встановлено, що в період з 2019 - по 2020 роки водозабір води становив 69 900,00 м. куб., а саме: 36,3 тис м.куб. у 2019 році та 33,6 тис. м. куб. у 2020 році.

Отже, водозабір води не перевищував 300 кубічних метрів на добу у спірний період, а тому шкоди природному середовищу відповідачем спричинено не було, як і не було вчинено протиправної поведінки під час видобування підземних вод для своїх господарських потреб.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про відсутність наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 439 671,00 грн.

Таким чином, доводи прокурора з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу керівника Золотоніської окружної прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 02.02.2023 у справі № 925/943/22 - без змін.

Матеріали справи № 925/943/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.09.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська