Рішення

від 03.10.2023 по справі 904/4147/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4147/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток", м. Добропілля, Донецька обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглер ЛТД", м. Дніпро

про стягнення грошових коштів у сумі 144 000,00 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, в сумі 144 000,00 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо надання послуг з технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання, з ремонту та налагодженню автоматичної телефонної станції, які передбачені умовами договору № 1271-21 ШУД від 11.10.2021 та за які позивачем здійснена попередня оплата, яку останній просить повернути в примусовому порядку, посилаючись на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України, вважаючи, що грошові кошти в сумі 144 000,00 грн., набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Ухвалою від 04.08.2023 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4147/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов не надав.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом слід зазначити таке.

Ухвала суду від 04.08.2023 була надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 07.08.2023 та отримана представником підприємства останнього 18.08.2023, що підтверджується залученим до матеріалів справи поштовим повідомленням (а.с. 28).

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для повернення грошових коштів, як безпідставно набутих та збережених відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.10.2021 Державним підприємством "Добропіллявугілля-видобуток" (далі - Замовник, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енглер ЛТД" (Виконавець, відповідач у даній справі) укладено договір про надання послуг № 1271-21 ШУД (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець взяв на себе зобов`язання на свій ризик, своїми силами і засобами, використовуючи свої матеріали і устаткування, за завданням Замовника надати послуги "ДК 021-2015 50330000-7 Послуги з технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання" "надати послуги з ремонту та налагодженню автоматичної телефонної станції" (далі - Послуги), його вузлів і комплектуючих (далі - Обладнання), зазначених у Специфікаціях, підписаних обома Сторонами і є невід`ємною частиною даного Договору (далі - Специфікації).

Специфікації оформлюються згідно зразка, погодженого Сторонами в Додатку № 1 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною.

Безпосередній перелік, обсяг і вартість послуг узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору (пункт 1.2.).

У пункті 2.1. Договору сторони узгодили, що виконавець зобов`язується, зокрема надати Послуги, обумовлені п. 1.1., якісно, відповідно до вимог цього Договору, діючих нормам і стандартів; надати Послуги в обсязі і строки, передбачені даним Договором та з належною якістю.

Термін надання послуг, визначено протягом 30 робочих днів з моменту передоплати, але не пізніше 31.12.2021 (підпункти 2.1.1., 2.1.2. пункту 2.1. Договору).

Замовник, в свою чергу, зобов`язався відповідно до пункту 2.2. Договору своєчасно оплатити Послуги (підпункт 2.2.8. пункту 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. загальна сума Договору визначається загальною вартістю послуг, що надаються за Специфікаціями, які є невід`ємними частинами даного Договору.

У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати суму 144 000,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ - 24 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2. Договору вартість послуг включає в себе вартість всіх необхідних для надання послуг матеріалів, запасних частин, інших витрат Виконавця, пов`язаних з наданням послуг, і визначається в Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Вартість послуг формується на підставі калькуляції (Додаток № 2), що додаються до Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 3.3.).

Відповідно до пункту 3.4. Договору Виконавець бере на себе зобов`язання по незмінності (фіксації) ціни/вартості Послуг за відповідною Специфікацією до Договору до закінчення терміну дії Договору.

Сума Договору не може бути змінена.

У пункті 3.5. Договору встановлено, що розрахунки здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у вигляді 100% передоплати.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника.

Даний Договір може бути скріплений печатками Сторін, вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2021, а в частині надання зобов`язань - до повного надання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, що виникли під час дії Договору (пункт 8.1.).

11.10.2021 сторонами складено, підписано та скріплено печатками їх підприємств специфікацію № 1 до спірного договору, якою визначено найменування послуг, кількість, ціну без ПДВ та суму без ПДВ, що складає 120 000,00 грн., а разом з ПДВ - 144 000,00 грн., а також термін надання послуг, який становить не більше 30 робочих днів з моменту передоплати, але не пізніше 31.12.2021.

Виконуючи умови спірного договору позивач здійснив перерахування на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 144 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 99 від 12.10.2021, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 14).

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказує про те, що відповідач протягом дії договору не надав його підприємству послуги з технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання та з ремонту і налагодженню автоматичної телефонної станції за спірним договором на вже оплачену суму.

Також, позивач, посилаючись на пункт 8.2. спірного договору, яким встановлено, що Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово попередивши про це Виконавця за 10 днів до дати розірвання договору, вказує про те, що він 30.06.2023 надіслав на адресу відповідача лист № 01-10/795 з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку та вимогою про повернення грошових коштів в сумі 144 000,00 грн.

Отже, позивач вважає, що спірний договір є розірваним замовником в односторонньому порядку 22.07.2023, у зв`язку з чим у відповідача відпали підстави утримувати попередню оплату у сумі 144 000,00 грн. та виник обов`язок з повернення вказаних коштів на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач вказані кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 Цивільного кодексу України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена (у тому числі шляхом розірвання договору) або була відсутня взагалі.

В даному випадку, спірні кошти отримані відповідачем на підставі договору, що встановлено вище.

При цьому, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно, обставини закінчення строку дії спірного договору не є підставою для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України при наявності договірних зобов`язань між сторонами, які не припинено між ними на дату звернення з позовом до суду.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з приписами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно з положеннями статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У статті 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити йому надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У частині 1 статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання з надання (попередньо оплаченої) послуги з технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання та з ремонту і налагодження автоматичної телефонної станції за спірним договором, як у строки встановлені в ньому, так і до завершення строку дії цього Договору.

Відповідач, у свою чергу, доказів надання послуг за спірним договором не надав.

30.06.2023 позивач звертався до відповідача з листом № 01-10/795, в якому повідомляв про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагав повернення грошових коштів в сумі 144 000,00 грн.

Суд критично ставиться до посилань позивача відносно розірвання в 2023 році договору, який закінчив свою дію 31.12.2021., та вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1 і 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм, слід прийти до висновку про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення з листом (заявою) до контрагента про його розірвання) договір.

Відносно примусового повернення грошових коштів в сумі 144 000,00 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками; відповідач повинен довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу у порядку, передбаченому нормами статей 13, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт завдання позивачу збитків з огляду на ненадання передбачених договором послуг; розмір завданих збитків позивачу у сумі 144 000,00 грн. (невикористана попередня оплата); наявність зв`язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками, а також вина відповідача у заподіянні збитків позивачу.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України до кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували зазначені позивачем у позові обставини, відповідачем надано не було.

При викладених обставинах, господарський суд вбачає підстави для стягнення грошових коштів у сумі 144 000,00 грн., проте у якості збитків.

З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 165, 221, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглер ЛТД" (49000, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, буд. 68, код ЄДРПОУ 39675362) на користь Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" (85001, Донецька область, м. Добропілля, проспект Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 43895975) 144 000,00 грн. - збитків, 2 684,00 грн. - судового збору.

Загальна сума, що підлягає до стягнення складає 146 684,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 03.10.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко