Рішення

від 21.09.2023 по справі 904/1252/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023м. ДніпроСправа № 904/1252/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіавтотранс", м. Кропивницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд", с. Олександрівка, Покровський р-н, Дніпропетровська область

про стягнення боргу за надання послуг з перевезення вантажів

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання Мазнов Д.С.

Представники:

від позивача: Ковальчук Ю.М., адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіавтотранс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд", в якому просить суд стягнути заборгованість у розмірі 1 739 653, 65 грн, з яких сума основного боргу - 1 576 729, 93 грн, пеня - 157, 67 грн, відсотки за користування грошовими коштами - 13 607, 40 грн, інфляційні збитки - 149 158, 65 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхбуд (53600, Дніпропетровська область, Покровський район, с. Олександрівка, вул. Степова, буд. 4; ідентифікаційний код 03579868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зіавтотранс (25019, м. Кропивницький, вул. Бобринецький шлях, буд. 209; ідентифікаційний код 42690553) суму основного боргу в розмірі 1 576 729, 93 грн, пеню 157, 67 грн, 3 % річних 13 607, 40 грн, інфляційні втрати 149 158, 65 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 094 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі №904/1252/22 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі №904/1252/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 904/1252/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

30.03.2023 справа № 904/1252/22 надійшла на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023 справу № 904/1252/22 передано на розгляд судді Золотарьовій Я.С.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 прийнято справу № 904/1252/22 до свого провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2023.

20.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про призначення технічної експертизи документів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 підготовче засідання відкладено на 18.05.2023.

15.05.2023 позивач надав до матеріалів справи оригінали актів надання послуг, заперечення щодо призначення експертизи та додаткові пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 18.05.2023 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" про призначення технічної експертизи документів відмовлено.

Протокольною ухвалою від 15.06.2023 оголошено перерву до 05.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 підготовче засідання відкладено на 08.08.2023.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 30.08.2023.

Протокольною ухвалою від 30.08.2023 оголошено перерву до 21.09.2023.

Під час розгляду справи по суті, заслухано виступ позивача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити повністю, з підстав, викладених у заявах по суті

У судовому засіданні 21.09.2023 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Узагальнена позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 15-02 про надання послуг від 15.02.2021 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Позивач стверджує, що зазначені Акти наданих послуг в двох екземплярах були підписані зі сторони позивача та направлені ним на поштову адресу відповідача, та повернуті останнім за їх підписом та скріпленою печаткою товариства.

Дії позивача повністю відповідали його обов`язкам, визначеним договором № 15-02 на надання послуг від 15.02.2021.

Позивач зауважує, що після отримання відповідачем направлених позивачем Актів наданих послуг, останнім не надавались мотивовані відмови від їх підписання, що свідчить про прийняття послуг згідно таких актів у повному обсязі.

Тобто, навіть якби Акти надання послуг не були підписані уповноваженими представниками відповідача, як на те вказує відповідач, то враховуючи умови договору, відмова замовника від повернення підписаних з його боку Актів свідчить про повне визнання ним послуг, наданих згідно таких актів послуг.

Тому, на думку позивача, твердження відповідача про невизнання ним надання позивачем послуг згідно Актів надання послуг, які нібито підписані за допомогою факсимільного підпису, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Узагальнена позиція відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

За твердженням відповідача, матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не подано до суду товарно-транспортних накладних або інших доказів, які б містили інформацію про перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси тощо, та вказували б на реальність надання послуг позивачем з перевезення вантажу.

Відповідач заперечує отримання актів наданих послуг та рахунків на оплату. Додані до позовної заяви докази не містять підтвердження направлення та/або отримання Відповідачем належним чином оформлених актів наданих послуг та рахунків на оплату.

Відповідач звертає увагу на те, що позивачем додано до позовної заяви акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2021-27.04.2022, в якому відображено заборгованість відповідача перед позивачем на суму 1 576 729, 93 грн, але акт не підписаний обома сторонами та не скріплений печатками.

Також відповідач зазначає, що без належним чином оформлених сторонами Договору первинних документів сам по собі факт прийняття Відповідачем податкових накладних та формування податкового кредиту не може свідчити про беззаперечне отримання послуг Відповідачем.

Щодо відсотків та інфляційних втрат відповідач стверджує, що оскільки позивачем не надано суду документів, що б підтверджували належне виконання останнім своїх договірних зобов`язань, прийняття їх відповідачем, що в свою чергу, породжувало б обов`язок провести з позивачем розрахунки, підстави для нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат та пені відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

15.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зіавтотранс» (далі позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» (далі відповідач, замовник) було укладено договір № 15-02 надання послуг (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати послуги по перевезенню вантажу згідно замовлення (надалі іменується - послуги), а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, прийняти та оплатити надані послуги.

Послуги за цим договором надаються автотранспортом (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, загальна вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору, відповідно до актів наданих послуг, складених на основі первинних документів (товарно-транспортних накладних, та подорожніх листів). Вартість перевезення визначається в рахунках-фактурах.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акту наданих послуг та первинних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів) та одержання рахунку на оплату вищевказаних послуг і далі - рахунок).

У відповідності до пунктом 4.2 договору, сторони свідчать, що замовник зобов`язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання від виконавця документів відповідно до п. 4.1 цього договору.

Після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (пункт 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору, виконавець готує акт наданих послуг та передає його замовникові. Замовник у 5-ти денний термін від дня отримання акту зобов`язаний направити виконавцю підписаний із свого боку акт наданих послуг або надати письмову мотивовану відмову від приймання послуг. По закінченні 5-тиденного терміну, у випадку неповернення виконавцю акту надання послуг й ненадання мотивованої відмови акт вважається підписаним, а послуги такими, що прийняті замовником.

Датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику, вважається підписання акту наданих послуг. Здавання-приймання послуг провадиться уповноваженими представниками замовника і виконавця (пункти 5.3 5.4 договору).

Пунктом 7.2.5 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати послуг, замовник на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0, 01 % від суми боргу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2021 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов`язання (пункт 10.1 договору).

На виконання умов договору сторонами в період з 15.02.2021 по 31.10.2021 погоджувались Заявки на перевезення, відповідно до умов яких виконавець надавав, а замовник отримав послуги з перевезення вантажу.

Відповідне підтверджується наданими позивачем актами надання послуг:

- № 26 від 26.02.2021 на загальну суму 609 728, 98 грн, у т.ч ПДВ 101 621, 50 грн;

- № 34 від 15.03.2021 на загальну суму 164 058, 80 грн, у т. ч. ПДВ 27 343, 13 грн;

- № 49 від 15.04.2021 на загальну суму 293 903, 38 грн, у т.ч. ПДВ 48 983, 90 грн;

- № 61 від 30.04.2021 на загальну суму 559 289, 42 грн, у т. ч. ПДВ 93 214, 90 грн;

- № 69 від 17.05.2021 на загальну суму 10 017, 75 грн, у т. ч. ПДВ 1 669, 63 грн;

- № 81 від 31.05.2021 на загальну суму 47 424 грн, у т. ч. ПДВ 7 904 грн;

- № 92 від 15.06.2021 на загальну суму 318 660, 62 грн, у т. ч. ПДВ 53 110, 10 грн;

- № 103 від 30.06.2021 на загальну суму 987 921, 32 грн, у т.ч. ПДВ 164 653, 55 грн;

- № 122 від 15.07.2021 на загальну суму 1 014 062, 39 грн, у т.ч. ПДВ 169 010, 40 грн;

- № 143 від 31.07. 2021 на загальну суму 767 515, 15 грн, у т.ч. ПДВ 127 919, 19 грн;

- № 167 від 15.08.2021 на загальну суму 359 323, 57 грн, у т.ч. ПДВ 59 887, 26 грн;

- № 180 від 31.08.2021 на загальну суму 194 824, 55 грн, у т.ч. ПДВ 32 470 грн.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано рахунки на оплату:

- № 26 від 26.02.2021 на загальну суму 609 728, 98 грн, у т.ч ПДВ 101 621, 50 грн;

- № 34 від 15.03.2021 на загальну суму 164 058, 80 грн, у т. ч. ПДВ 27 343, 13 грн;

- № 49 від 15.04.2021 на загальну суму 293 903, 38 грн, у т.ч. ПДВ 48 983, 90 грн;

- № 61 від 30.04.2021 на загальну суму 559 289, 42 грн, у т. ч. ПДВ 93 214, 90 грн;

- № 69 від 17.05.2021 на загальну суму 10 017, 75 грн, у т. ч. ПДВ 1 669, 63 грн;

- № 81 від 31.05.2021 на загальну суму 47 424 грн, у т. ч. ПДВ 7 904 грн;

- № 92 від 15.06.2021 на загальну суму 318 660, 62 грн, у т. ч. ПДВ 53 110, 10 грн;

- № 103 від 30.06.2021 на загальну суму 987 921, 32 грн, у т.ч. ПДВ 164 653, 55 грн;

- № 122 від 15.07.2021 на загальну суму 1 014 062, 39 грн, у т.ч. ПДВ 169 010, 40 грн;

- № 143 від 31.07. 2021 на загальну суму 767 515, 15 грн, у т.ч. ПДВ 127 919, 19 грн;

- № 167 від 15.08.2021 на загальну суму 359 323, 57 грн, у т.ч. ПДВ 59 887, 26 грн;

- № 180 від 31.08.2021 на загальну суму 194 824, 55 грн, у т.ч. ПДВ 32 470 грн.

Під час нового розгляду справи позивачем долучено до матеріалів оригінали актів наданих послуг (т.2, арк.с.224-236) та засвідчені копії товаро-транспортних накладних (т.3, арк.с.22-250; т.4, арк.с.1-250; т.5, арк.с.1-216).

Кожна товаро-транспортна накладна містить відомості щодо автомобілю, виду та кількості продукції, виду перевезення, прізвище водія, вантажовітправника, вантажоодержувача, замовника тощо.

Так, наприклад, товаро-транспортна накладна від 31.05.2021 (т.3, арк.с.61) визначає, що автомобілем перевізника ТОВ «Зіавтотранс» замовнику (вантажоодержувачу) ТОВ «Шляхбуд» за участі вантажовідправника ТОВ «ТД «Кіровоградграніт» направлено вантаж до пункту розвантаження, де експедитор ОСОБА_1 отримав вантаж. Факт отримання вантажу підтверджується підписом екcпедитора Шестакова І.В.

Факт отримання вантажу підтверджується підписами експедиторів на кожній товаро-транспортній накладній, що містяться у т.3, арк.с.22-250; т.4, арк.с.1-250; т.5, арк.с.1-216.

Також позивачем надано до матеріалів справи зареєстровані податкові накладні щодо оплати суми податку на додану вартість (т.1, арк.с.41 - 64).

Згідно з виписки по рахунку позивача в АТ «Райфайзен Банк», у період з 26.03.2021 відповідачем здійснювались часткові оплати на загальну суму 3 750 000, 00 грн з призначенням платежу: «оплата за послуги перевезення зг. дог. №15-02 від 15.02.2021...» (т.1, арк.с. 72-73). З вказаної виписки вбачається, що останній платіж було здійснено відповідачем 01.02.2022.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 21/12/21-2 від 21.12.2021, відповідь на яку отримано не було.

Відтак, зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 576 729, 93 грн, крім того позивач просить стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у сумі 157, 67 грн, відсотки за користування грошовими коштами у сумі 13 607, 40 грн та інфляційні збитки у сумі 149 158, 65 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що протягом певного часу, сторонами належним чином виконувався укладений між ними договір. Так, позивачем було надано послуги з перевезення, а відповідачем було прийнято ці послуги та проведено оплату.

Так, на виконання договору відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг згідно виставлених рахунків на оплату та актів наданих послуг на загальну суму 3 750 000 грн.

Згідно з виписки по рахунку позивача в АТ «Райфайзен Банк», у період з 01.02.2022 відповідачем здійснювались часткові оплати на загальну суму 3 750 000, 00 грн з призначенням платежу: « оплата за послуги перевезення зг. дог. №15-02 від 15.02.2021...».

Водночас, заперечуючи проти позову відповідач вказує про те, що ним не були підписані акти наданих послуг, оскільки на цих актах проставлений факсимільний підпис. Крім того, відповідач не отримував від позивача рахунків на оплату.

Судом здійснюється новий розгляд справи після скасування попередніх судових рішень по цій справі Верховним Судом.

Направляючи справу на новий розгляд у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 березня 2023 року зазначено таке:

«Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

У той же час, суд першої інстанції не розглянув відповідне клопотання про витребування доказів, а суд апеляційної інстанції безпідставно вказав, що зазначення у відзиві про необхідність дослідження оригіналів доказів, без належного правового обґрунтування, таким клопотанням не є.

Однак, колегія суддів зауважує, що апеляційний господарський суд не врахував у повній мірі вказаних висновків, залишив поза увагою необхідність дослідження дій як позивача, так і відповідача щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку здійснення відповідних послуг, а також не надав оцінки доводам скаржника про те, що матеріали справи не містять доказів відображення відповідачем у податковій звітності господарських операцій з позивачем, оформлення податкового кредиту за ним.»

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи судом витребувано, а позивачем надано до матеріалів справи оригінали актів надання послуг (т.2, арк.с.224-236) та засвідчені копії товаро-транспортних накладних (т.3, арк.с.22-250; т.4, арк.с.1-250; т.5, арк.с.1-216).

З оригіналів актів наданих послуг убачається, що кожен з них підписаний сторонами: з боку виконавця ТОВ «Зіавтотранс» директор Урда А.О., з боку замовника ТОВ «Шляхбуд» - директор Листопад О.І. При цьому з боку відповідача вказані акти підписано за допомогою факсимільного підпису. Також на актах містяться печатки підприємств.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17, на яку посилався скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження.

Зважаючи на відсутність письмової згоди сторін щодо використання факсимільного підпису, суд доходить висновку про те, що Акти виконаних послуг не підписані відповідачем належним чином.

Водночас, суд не погоджується з тим, що відсутність належного підписання Акту з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.

По-перше, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем склалась відповідна ділова практика щодо підписання Актів. Так, матеріали справи містять Акти наданих послуг (т.2, арк.с.224-236), які також були підписані відповідачем за допомогою факсиміле, й водночас були оплачені ним без будь-яких заперечень. Це акти № 26; № 34; № 49; № 61; № 69; № 81; № 92; № 103 та № 122, який сплачений частково.

По-друге, фактичне надання послуг підтверджується товаро-транспортними накладними, які надані позивачем до матеріалів справи (т.3, арк.с.22-250; т.4, арк.с.1-250; т.5, арк.с.1-216).

По-третє, відповідач жодним чином не заперечив проти Актів.

Так, хоча проставлення факсимільного підпису на спірних Актах не свідчить про їх підписання з боку відповідача належним чином, однак свідчить про те, що відповідач вказані Акти отримав, оскільки на цих актам проставлено печатку відповідача.

Суд зазначає, що за час договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, відповідач міг надати заперечення щодо способу підпису документів, або заявити про недостовірність таких підписів. Але, під час розгляду спору відповідач не заперечував використання своє печатки, не вказував про те, що вона не належить відповідачу, або про її втрату тощо. Так, відповідач заявив клопотання про призначення експертизи, але не просив на розгляд експерта поставити питання про відповідність відтиску печатки, яка проставлена на актах, печатці, яка використовується відповідачем.

По-четверте, судом враховується також те, що саме відповідач порушив умови договору в частині належного підписання Актів наданих послуг (шляхом власноручного підпису уповноваженої особи, замість проставлення факсиміле).

По-п`яте, позивачем надано до матеріалів справи зареєстровані податкові накладні щодо оплати суми податку на додану вартість. Водночас, відповідачем не надано доказів того, що він звертався до податкового органу з відповідною заявою про неправильність реєстрації вказаних податкових накладних тощо.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції щодо належного надання ним послуг з перевезення, направлення на адресу відповідача актів наданих послуг та рахунків на оплату. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виконання позивачем зобов`язань за договором щодо надання послуг у заявленій до стягнення сумі 5 326 729, 93 грн, підтверджується належними й допустимими доказами.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 1 576 729, 93 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.5 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати послуг, замовник на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0, 01 % від суми боргу.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 02.02.2022 по 17.05.2022 у сумі 157, 67 грн.

Матеріали справи не містять доказів, з яких можливо б було встановити дату, коли відповідач отримав акти та рахунки на оплату наданих послуг.

Водночас, відповідно до виписки по рахунку позивача з АТ «Райффайзен Банк», останній платіж за надані послуги відбувся 01.02.2022. Позивач розпочав розраховувати прострочення платежу з 02.02.2022.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 157,67 грн, що складає суму, яка могла бути нарахована за 1 календарний день прострочення, а період, обраний позивачем для нарахування пені з 02.02.2022, що не перевищує півроку з моменту, коли послуги, що не були оплачені, було надано, суд уважає вимоги позивача щодо стягнення пені обґрунтованими.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 157, 67 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за період 02.02.2022 по 17.05.2022 у сумі 13 607, 40 грн та інфляційних втрат у розмірі 149 158, 65 грн за період лютий квітень 2022 року.

Перевіркою наданих позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, а заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є арифметично правильними.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 149 158, 65 грн та 3% річних у розмірі 13 607, 40 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір у розмірі 26 094, 00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» (53600, Дніпропетровська область, Покровський район, с. Олександрівка, вул. Степова, буд. 4; ідентифікаційний код 03579868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіавтотранс» (25019, м. Кропивницький, вул. Бобринецький шлях, буд. 209; ідентифікаційний код 42690553) суму основного боргу в розмірі 1 576 729, 93 грн, пеню 157, 67 грн, 3 % річних 13 607, 40 грн, інфляційних втрат 149 158, 65 грн та витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 26 094 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг залишити за відповідачем.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 19.10.2023 о 11:20 год, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 1-104 за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строк для подання доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Повідомити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зіавтотранс» та відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» про час та місце судового засідання.

Відповідач має право надати заперечення щодо судових витрат на правову допомогу до дати судового засідання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.10.2023

Суддя Я.С. Золотарьова