Рішення

від 20.09.2023 по справі 910/6582/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/6582/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Тріумф»доПриватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Престиж»провизнання права власностіСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Пилипенко Ю.В.від відповідача:Друченко А.Ю.від третьої особи:Зозуля В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант Тріумф» (надалі - ТОВ «Атлант Тріумф») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» (надалі - ПАТ «Трест Київміськбуд-1») про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не визнається право власності позивача на об`єкт нерухомого майна, а саме: громадський будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, будинок 13, загальною площею 5 156,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 249178580000, що складається з нежитлових приміщень №1 (приміщення №1 по №77), №2 (приміщення №1по №53), №3 (приміщення з №1 по №61), №4 (приміщення з №1 по №80) (в літ. А).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж» (надалі - ПП «Творча майстерня «Престиж») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю та вказує на те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що його право власності на спірний об`єкт нерухомості не визнається відповідачем. З огляду на викладене, відповідач вказує на відсутність у позивача порушеного права, на захист якого поданий даний позов.

Третя особа у письмових поясненнях позовні вимоги ТОВ «Атлант Тріумф» підтримує та вказує, що станом на сьогоднішній момент сам позивач є власником спірного нерухомого майна, і таке майно ніколи не належало відповідачу на праві власності.

30.06.2023 представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій позивач повідомив суд про те, що після відкриття провадження у даній справі спірний об`єкт нерухомого майна був поділений на 3 окремих новоутворених об`єкти, у зв`язку з чим просив суд визнати за ТОВ «Атлант Тріумф» право власності на:

- закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №1, що складається з приміщень: 1-27, 101-134, 201-226, 301-326 загальною площею 2 429,8 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753429480000;

- закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №2, що складається з приміщень: 1-37, 101-137, 201-222, 301-326 загальною площею 1 406,7 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753450280000;

- закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №2, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312 загальною площею 1 406,7 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753471280000.

Вказана заява подана з дотриманням приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 замінено ПП «Творча майстерня «Престиж» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Престиж».

Протокольною ухвалою суду від 04.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2023.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання з`явилися, надали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 20.09.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2006 між Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» (забудовник) та ПП «Творча майстерня «Престиж» (інвестор) був укладений договір інвестування в будівництво нежитлового приміщення №81-ВПП, за змістом якого інвестор передає грошові кошти (інвестиції) забудовнику, а забудовник зобов`язується за рахунок інвестицій своїми силами і засобами збудувати і здати у встановлений строк інвестору об`єкт інвестування відповідно до проектно-кошторисної документації.

Об`єктом інвестування за даним договором сторонами погоджено нежитлові приміщення - центр дозвілля з боулінг-клубом, розташований в місті Києві по проспекту Героїв Сталінграду, будівельна ділянка 81, мкрн. « 3-А» житлового масиву «Оболонь», загальною проектною площею 4 690,50 кв.м; загальна площа підлягає уточненню за актом БТІ.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 30.09.2009 у справі №6-277/09 видано виконавчий документ на рішення постійно діючого третейського суду при корпорації «СИЛА ЗАКОНУ» від 17.03.2009 у справі №38-17ц/2009.

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11 визнано за ПП «Творча майстерня «Престиж» право власності на нежитлове приміщення №1 (прим. з №1 по 77); №2 (прим. з №1 по №53), №3 (прим. з №1 по 61); №4 (прим. з №1 по №80) - за технічним паспортом БТІ, з функціональним призначенням - «Цент дозвілля з боулінг-клубом», які розташовані за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Оболонська набережна, 13 (літера А), загальною площею 5 156,50 кв.м.

02.02.2018 між ПП «Творча майстерня «Престиж» (продавець) та ТОВ «Атлант Тріумф» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за №170, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитлові приміщення №1 (прим. з №1 по 77); №2 (прим. з №1 по №53), №3 (прим. з №1 по 61); №4 (прим. з №1 по №80) за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Оболонська набережна, 13 (літера А), загальною площею 5 156,50 кв.м.

В цей же день проведено державну реєстрацію права власності позивача на спірне нерухоме майно, що підтверджується долученою до позовної заяви довідкою №328266368 від 06.04.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

05.02.2018 між сторонами підписано відповідний акт приймання-передачі нежитлових приміщень №1.

Позивач вказує, що 12.09.2022 відповідач звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11, в якій викладені обставини невизнання відповідачем права власності позивача на спірний об`єкт нерухомого майна.

Спір у справі виник у зв`язку з невизнанням відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, яке протягом розгляду даної справи було поділено на 3 окремих новоутворених об`єкти з реєстраційними номерами 2753429480000, 2753450280000 та 2753471280000.

Відповідач в свою чергу проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що подання ним апеляційної скарги на рішення суду у справі, в якій позивач взагалі не брав участі в якості учасника судового процесу, ніяким чином не свідчить про невизнання або оспорення ним права власності позивача.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом із тим у статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідний порядок звернення до господарського суду встановлюють положення Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 162 якого передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За змістом пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Разом із тим суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.18 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як встановлено судом, в обґрунтування невизнання відповідачем права власності позивача на спірне нерухоме майно, позивач посилається на те, що відповідач звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11, в якій викладені обставини невизнання відповідачем права власності позивача на спірний об`єкт нерухомого майна.

В той же час суд відзначає, що оскарження в апеляційному порядку рішення суду в зазначеній справі, предметом спору в якій є розірвання договору оренди нежитлового приміщення, в якій позивач не приймав участі як учасник судового процесу, не може свідчити про невизнання відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Право особи на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції є складовою конституційного права на судовий захист, яке гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, право власності на спірний об`єкт нерухомого майна виникло у позивача на підставі укладеного з третьою особою договору купівлі-продажу, посвідченого 02.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за №170, на підставі якого були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, як і скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт. Більш того, за час розгляду даної справи спірний об`єкт нерухомого майна був поділений на 3 окремих новоутворених об`єкти, у зв`язку з чим просить суд визнати за ТОВ «Атлант Тріумф» право власності на:

- закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №1, що складається з приміщень: 1-27, 101-134, 201-226, 301-326 загальною площею 2 429,8 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753429480000;

- закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №2, що складається з приміщень: 1-37, 101-137, 201-222, 301-326 загальною площею 1 406,7 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753450280000;

- закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №2, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312 загальною площею 1 406,7 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753471280000.

Вказане свідчить про те, що позивач станом на момент винесення рішення у даній справі вільно володіє, користується та розпоряджається вказаними об`єктами нерухомого майна, і ним не доведено наявності у нього будь-якого порушеного права, на захист якого поданий даний позов.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначену правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17 та від 27.06.2018 у справі №904/8186/17.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Атлант Тріумф» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Тріумф» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.10.2023.

Суддя В.П. Босий