Рішення

від 21.09.2023 по справі 910/4304/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/4304/22

За позовомКиївської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "СБС - Надія"третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК"пророзірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Геращенко В.І.;

від відповідача: Данилевич В.С.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4304/22 за позовом Київської міської ради (далі також - позивач, КМР) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС - Надія" (далі також - відповідач, ТОВ "СБС - Надія"), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК" (далі також - третя особа, ТОВ «ТРК»), відповідно до якого позивач просить:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 26.02.2003, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01.12.2003 в книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00162;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу у придатному для використання стані земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:243:0006, місце розташування якої перетин Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0798.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" про призначення судової експертизи з питань землеустрою задоволено, призначено у справі № 910/4304/22 судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі зупинено.

Оскільки, 09.06.2023 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов Висновок експертів № 30670/22-41 від 29.05.2023 за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою, то суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 21.09.2023.

Безпосередньо в судовому засіданні 21.09.2023 представник позивача наполягав на задоволенні позову, а представник відповідача, натомість, проти позову заперечував у повному обсязі.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання 21.09.2023 не забезпечила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Оскільки наявних у справі доказів достатньо для всебічного й повного розгляду всіх матеріалів справи в їх сукупності, то суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання, а неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

У судовому засіданні 21.09.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2002 № 19/179 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» між Товариством з обмеженою відповідальністю «СБС-Надія» (як орендарем) та Київською міською радою (як орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки від 26.02.2003, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01.12.2003 в книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00162 (далі також - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в довгострокову оренду строком на 30 років земельну ділянку, місце розташування якої перетин Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0798 для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення в межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

У розділі 2 договору сторони погодили, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності. Річна орендна плата встановлюється у розмірі півтора відсотка від грошової оцінки.

Відповідно до п. 14 договору, договір набуває чинності з дня його державної реєстрації у Київській міській державній адміністрації. Тобто, з вказаного вбачається, що строк дії договору до 01.12.2033.

Позивач обґрунтовуючи заявлений позов стверджує, що не зважаючи на укладення договору ще у 2003 році, станом на момент звернення із позовом до суду відповідачем не завершено будівництво на спірній земельній ділянці, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 12.04.2019 № 19-0270-01. Також, позивач наголосив, що вказаним актом встановлено, що земельна ділянка використовується як сквер.

Крім того, з доводів позивача слідує, що згідно з актом обстеження земельної ділянки від 18.02.2022 № 22-0093-01 спірна земельна ділянка вільна від забудови та вкрита зеленими насадженнями. Будівництво блоку соціально-побутового та торговельного призначення не ведеться та не розпочато.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач не використовує орендовану земельну ділянку для забудови протягом трьох років поспіль, а обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору істотно змінилися, оскільки на спірній земельній ділянці утворився сквер - «Сквер волонтерів АТО» у Голосіївському районі міста Києва.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:

- Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт ТОВ «СБС-Надія» для будівництва на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:79:243:0006 блоку соціально-побутового та торговельного призначення;

- Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Контрольну картку № 21010176-Гл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі з розміщенням тимчасової пішохідної галереї з навісом на період будівництва блоку соціально-побутового та торговельного призначення (вказану Контрольну картку анульовано 21.12.2021);

- з боку позивача здійснюються перешкоди у здійсненні процесу будівництва;

- доводи КМР про наявність на спірній земельній ділянці скверу нічим не підтверджуються.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У пункті 13 договору оренди сторони погодили, зокрема, що дія цього договору припиняється у випадках дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадку:

а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору;

б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки зі її цільовим призначенням;

в) з інших підстав, визначених законодавством.

За приписами ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини оренди земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Ст. 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зважаючи на доводи позивача про надання спірній земельній ділянці статусу скверу та щодо наявності підстав для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 652 ЦК України внормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частиною 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї намагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за № 880/12754 затверджені Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України. Відповідно до названих правил сквер це упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-будівельного оформлення населених місць, призначена для користування.

У той же час судом прийнято до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/11635/15, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення № 443/1308 від 21.04.2015р. Київської міської ради ІІІ сесії VІІ скликання «Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.12.2003р. №79-6-00162, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «СБС-Надія» для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі міста Києва» та визнано право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «СБС-Надія» на земельну ділянку.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних та доводів сторін, 24.09.2015 Київською міською радою прийнято рішення № 8/1911 про надання статусу скверу орендованій відповідачем земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 у справі № 910/27630/15, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради № 8/1911 від 24.09.2015 в частині надання статусу скверу спірній земельній ділянці.

21.11.2017 Київською міською радою прийнято рішення від 21.11.2017 № 492/3499 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.12.2003 № 79-6-00162 та надання земельній ділянці площею 0,12 га на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі міста Києва статусу скверу».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 у справі № 910/2170/18, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 21.11.2017 № 492/3499 в частині розірвання договору оренди та надання статусу скверу земельній ділянці.

Таким чином, вказані вище рішення Господарського суду міста Києва у справах № 910/11635/15, № 910/27630/15, № 910/2170/18, які набрали законної сили не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть ним суперечити.

Доводи позивача про надання спірній земельній ділянці статусу скверу під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження. Київською міською радою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:79:243:0006, місце розташування якої перетин Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0798 статусу скверу.

Тож, підстав для розірвання договору оренди у зв`язку з істотною зміною обставин суд не вбачає.

Крім того, судом було прийнято до уваги доводи сторін стосовно фактичного землекористування та будівництва на спірній земельній ділянці й встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 102-1 Земельного кодексу України, згідно з якою право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та право користування чужою земельною ділянкою для забудови припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

Однак, ані стаття 416 Цивільного кодексу України, ані стаття 102-1 Земельного кодексу України не вказують момент, з якого необхідно обраховувати початок спливу трьохрічного строку невикористання земельної ділянки для забудови.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, договір оренди сторони уклали 26.02.2003, а чинності від набрав з 01.12.2003 (відповідно до п. 14 договору).

На підтвердження вчинення дій з метою будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення відповідачем надано:

- копію Контрольної картки № 21010176-Гл (яку анульовано 21.12.2021);

- копію декларації про початок будівельних робіт, реєстраційний номер КВ083161530931;

- копію договору генпідряду № 1-1810/21/ТРК від 18.10.2021, укладеного між ТОВ «СБС-Надія» та ТОВ «ТРК».

Позивачем, натомість, долучено до матеріалів справи копії актів обстеження земельної ділянки № 19-0270-01 від 12.04.2019 та № 22-0093-01 від 18.02.2022, з яких вбачається, що земельна ділянка на час обстеження була вільною від забудови.

З метою всебічного та повного розгляду матеріалів справи в їх сукупності, з огляду на виникнення суперечностей у доводах та доказах сторін, відповідно до ухвали від 03.11.2022 у справі № 910/4304/22 призначено судову експертизу з питань землеустрою, на вирішення якої поставлене наступне питання:

1) Чи відповідає фактичне землекористування правовстановлювальним документам, нормативно-правовим актам у сфері землеустрою та документації із землеустрою на земельну ділянку: кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:243:0006, місце розташування якої перетин Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0798?

Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами проведеного дослідження експертами Юрієм Бікусом та Олександром Дощечкіним складено висновок за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у господарській справі № 910/4304/22 від 29.05.2023 № 30670/22-41 яким встановлено, що станом на 30.02.2023 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:243:0006, площею 0,0798 га, що розташована на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі м. Києва, будь-яка діяльність не проводиться і вказана земельна ділянка, як територіальний базис ТОВ «СБС-Надія» не використовується.

Також, у вказаному висновку експертів зазначено, що за результатами поведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що станом на 30.03.2023 межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками (штучними чи природними спорудами і рубежами (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі) не закріплені, земельна ділянка вільна від забудови і будь-яка діяльність на цій земельній ділянці не здійснюється.

З огляду на наведені вище обставини, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту невикористання спірної земельної ділянки для забудови у порядку та на умовах договору оренди.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані судом встановлено, що станом на час розгляду справи земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:79:243:0006 вільна від забудови.

Оскільки ТОВ «СБС-Надія» не надало доказів використання земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:243:0006 для забудови протягом трьох років поспіль (що підтверджується Актами огляду та висновком експертів), то суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди та для повернення земельної ділянки Київській міській раді.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору та витрат на проведення експертизи на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 104, 129, 232, 233, 237, 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Київської міської ради задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 26.02.2003, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01.12.2003 в книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00162.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СБС - Надія" (01004, м. Київ, вул.. Льва Толстого, 11/61, приміщення 67; код ЄДРПОУ 31808795) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) у придатному для використання стані земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:243:0006, місце розташування якої перетин Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0798.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС - Надія" (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 11/61, приміщення 67; код ЄДРПОУ 31808795) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 962,00 грн.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко