Постанова

від 13.02.2024 по справі 910/4304/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа№ 910/4304/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Хрипуна О.О.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 13.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.09.2023 (повний текст рішення складено та підписано 02.10.2023)

у справі № 910/4304/22 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС- Надія"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК"

про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС - Надія", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК", відповідно до якого просить:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 26.02.2003, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01.12.2003 в книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00162;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу у придатному для використання стані земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:243:0006, місце розташування якої перетин Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0798.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 позов Київської міської ради задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 26.02.2003, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01.12.2003 в книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00162.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СБС - Надія" повернути Київській міській раді у придатному для використання стані земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:243:0006, місце розташування якої перетин Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0798.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС - Надія" на користь Київської міської ради витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 962,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що помилковим є посилання місцевого суду на пункт 4 частини 1 статті 416 ЦК України в обгрунтування висновку про порушення орендарем умов використання земельної ділянки ( в частині здійснення її забудови), оскільки вказана правова норма регулює відносини користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), а тому не поширюється на спірні орендні правовідносини.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2023 апеляційну скаргу у справі №910/4304/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи № 910/4304/22 задоволено. Матеріали справи № 910/4304/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2023, у зв`язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023, якою заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи № 910/4304/22, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4304/22.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023, справу №910/4304/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Хрипун О.О., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/4304/22 та призначено судове засідання на 28.12.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2023, у зв`язку з перебуванням суддів Іоннікової І.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4304/22.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023, справу №910/4304/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Хрипун О.О., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Хрипун О.О., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.12.2023. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/4304/22, призначено на 18.01.2024.

18.01.2024 з 11 год 43 хв до 13 год 17 хв в м. Київ була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим розгляд даної справи не відбувся з об`єктивних причин, які не залежали від суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/4304/22, призначено на 13.02.2024.

В судове засідання апеляційної інстанції 13.02.2024 з`явились представники сторін та наддали пояснення по справі.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2002 № 19/179 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" між Товариством з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" (як орендарем) та Київською міською радою (як орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки від 26.02.2003, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01.12.2003 в книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00162 (далі також - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в довгострокову оренду строком на 30 років земельну ділянку, місце розташування якої перетин Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0798 для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення в межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

У розділі 2 договору сторони погодили, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності. Річна орендна плата встановлюється у розмірі півтора відсотка від грошової оцінки.

Відповідно до п. 14 договору, договір набуває чинності з дня його державної реєстрації у Київській міській державній адміністрації. Тобто, з вказаного вбачається, що строк дії договору до 01.12.2033.

Позивач обґрунтовуючи заявлений позов стверджував, що не зважаючи на укладення договору ще у 2003 році, станом на момент звернення із позовом до суду відповідачем не завершено будівництво на спірній земельній ділянці, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 12.04.2019 № 19-0270-01. Також, позивач наголосив, що вказаним актом встановлено, що земельна ділянка використовується як сквер.

Крім того, з доводів позивача слідує, що згідно з актом обстеження земельної ділянки від 18.02.2022 № 22-0093-01 спірна земельна ділянка вільна від забудови та вкрита зеленими насадженнями. Будівництво блоку соціально-побутового та торговельного призначення не ведеться та не розпочато.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:

- Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт ТОВ "СБС-Надія" для будівництва на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:79:243:0006 блоку соціально-побутового та торговельного призначення;

- Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Контрольну картку № 21010176-Гл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі з розміщенням тимчасової пішохідної галереї з навісом на період будівництва блоку соціально-побутового та торговельного призначення (вказану Контрольну картку анульовано 21.12.2021);

- з боку позивача здійснюються перешкоди у здійсненні процесу будівництва;

- доводи КМР про наявність на спірній земельній ділянці скверу нічим не підтверджуються.

Судове рішення місцевого суду мотивовано відсутністю доказів використання земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:243:0006 для забудови протягом трьох років поспіль (що підтверджується Актами огляду та висновком експертів), у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди та для повернення земельної ділянки Київській міській раді.

Однак, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що місцевий суд ухвалюючи оскаржуване рішення застосував приписи статті 416 ЦК України та статті 102-1 ЗК України, якими передбачено припинення права користування земельною ділянкою для забудови, зокрема, в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Апеляційний суд зауважує, що статтею 416 ЦК України встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), а саме: право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку права користування;

3) відмови землекористувача від права користування;

4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 4 ч. 9 статті 102-1 ЗУ України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі: невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

Разом з тим, фактичні обставини справи свідчать про те, що сторони уклали саме строковий договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення.

Умови оспорюваного договору не містять істотних умов, зокрема, таких як вид, обсяги та строки будівництва, тобто, які би характеризували цей договір як суперфіцію.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами ЗК України, ЦК України. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються також Законом України "Про оренду землі" (аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20, від 28.03.2018 у справі № 923/474/17).

Так, згідно п.7.1. договору оренди від 26.02.2003, орендар має право за згодою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, передавати в суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі, що підтверджує той факт, що між сторонами укладено саме договір оренди, а не договір суперфіцію.

В даному випадку, керуючись принципом свободи договору, сторони уклали саме строковий договір оренди землі під будівництво та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення. При цьому, судом встановлено, що позивач сплачував за спірним договором саме орендні платежі і державна реєстрація цього договору була здійснена саме як договору оренди землі.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі № 923/474/17, від 12.03.2019 у справі № 918/321/18 визнав "помилковим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на пункт 4 частини 1 статті 416 ЦК України в обґрунтування висновку про порушення орендарем умов використання земельної ділянки (в частині здійснення її забудови), оскільки вказана правова норма регулює відносини користування чужою земельною. ділянкою для забудови (суперфіцій), а тому не поширюється на спірні орендні правовідносини, вичерпно врегульовані Законом України "Про оренду землі" як спеціальним законом".

Таким чином, положення статті 416 ЦК України регулюють виключно відносини, що виникають з договору суперфіцію і не можуть бути застосовані до договору оренди землі, в якому сторони мають право на власний розсуд визначати умови, що можуть впливати на припинення/розірвання договору (аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 910/10643/18).

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у ч. 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до ч. 1 статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч. 2 статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 22.06.2022 у справі № 922/2164/21.

У відповідності до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими Законами України.

Згідно з ч. 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За умовами підпункту а) пункту 13 договору від 26.02.2003, дія цього договору припиняється, зокрема, у випадку дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі неналежного виконання іншою стороною умов договору.

Судом встановлено, що умовами спірного договору не визначено строк, у який відповідач повинен здійснити дії направлені на будівництво та обслуговування блоку соціально-побутового та троговельного призначення, відтак, безпідставим є твердженння позивача про неналежне виконання з боку відповідача умов договору оренди земельної ділянки від 26.02.2003.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що на підтвердження вчинення дій з метою будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення відповідачем було долучено: копію контрольної картки № 21010176-Гл з відміткою про її анулювання; копію Договору генпідряду № 1-1810/21/ТРК; копію декларації про початок будівельних робіт, реєстраційний номер KB083161530931; копію кадастрової справи № 8624; координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:243:0006, геодезичної системи координат 1963 року (SC63), у повному обсязі із семизначних цифр до коми, або місцевої системи м. Києва, в повному обсязі із п?ятизначних цифр до коми, в електронному вигляді (диск); копію витягу № HB-8000005762023 від 02.02.2023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:243:0006; дозвіл на використання відомостей (інформації) із загальнодоступних ресурсів.

Наведене, на переконання суду, свідчить про добросовісність відповідача щодо обов`язку належного виконання договору оренди від 26.02.2003 та намірів щодо виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті "Будівництво та експлуатація блоку соціально-побутового та торгівельного призначення" на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі міста Києва.

Так, у контрольній картці вказано, що початком виконання робіт є 19.11.2021, а закінчення 19.11.2022. Однак, вже 21.12.2021, після початку будівельних робіт, Департаментом анульовано Контрольну картку про що на відповідній картці проставлено штемпель позивача та підпис уповноваженої особи. На даний момент вказане рішення оскаржується в справі №640/500/2022.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено обставин порушення відповідачем умов укладеного договору оренди від 26.02.2003 в частині невиконання будівельних робіт з будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення, зміни істотних умов договору та не зазначено інших підстав щодо дострокового розірвання спірного договору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.02.2003.

Беручи до уваги те, що судом відмовлено в задоволенні вимоги в частині розірвання договору, тому вимога Київської міської ради в частині зобов`язати відповідача повернути позивачу у придатному для використання стані земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:243:0006, місце розташування якої перетин Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0798, яка є похідною, також не підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України і покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/4304/22 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 00 коп.

Матеріали справи № 910/4304/22 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.02.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.О. Хрипун

Г.А. Кравчук