Рішення

від 02.10.2023 по справі 910/9408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023Справа № 910/9408/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-безпека сервіс»

про стягнення 66 707, 86 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-безпека сервіс» (далі-відповідач) про стягнення попередньої оплати (авансу) у розмірі 66 707, 86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1490-М від 09.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.06.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

27.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань та вказує про відсутність підстав для повернення (стягнення) попередньої оплати, що була перерахована позивачем за договором.

14.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач як виконавець отримав за договором попередню оплату у розмірі 219 476, 93 грн, однак фактично виконав роботи та поставив обладнання на суму 152 767, 07 грн. внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 66 707, 86 грн, які станом на дату подання відповіді відповідачем не повернуті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-безпека сервіс» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» (далі - замовник) укладено договір № 1490-М, умовами якого передбачено, що виконавець зобов?язується передати у власність замовнику матеріали та обладнания, що разом складає систему, визначену в п. 1.2.1. договору. та перелік якого наведений в додатку № 1 до договору (далі - обладнання), а замовник прийняти таке обладнания та оплатити.

Відповідно до п. 1.2. договору, виконавець зобов?язується виконати роботи з монтажу обладнання та провести пусконалагоджувальні роботи змонтованого обладнання (далі разом - роботи), а замовник прийняти роботи та оплатити.

Монтаж системи пожежної сигналізації (в подальшому - ПС) здійснюсться на об?єкті замовника: Комплекс приймання, первинної обробки, зберігання зерна Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВЕЦЬКЕ» за адресою Сумська обл., м. Середина-Буда, вул. Індустріальна, 4 (п. 1.2.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору, загальна сума договору складається з вартості робіт та обладнання згідно з локальним кошторисом, який наведений в додатку № 1 та становить 250 142, 26 грн, крім того ПДВ 50 028, 45 грн, всього 300 170, 71 грн.

За умовами п. 3.2. договору, оплата за цим договором проводиться замовником шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця грошових коштів наступним чином: 3.2.1. попередня оплата протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня укладення цього договору в розмірі 70 % від загальної суми договору, а саме 175 099, 58 грн, крім того ПДВ 35 019, 92 грн, всього 210 119, 50 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що виконавець зобов?язується приступити до виконання робіт не пізніше 10-ти (десяти) робочих днів після перерахування замовником на поточний рахунок виконавця 70% від передбаченої договором попередньої оплати, за умови готовності об?єкта до початку робіт. Стан готовності об?єкта для проведення робіт підтверджусться Актом про стан готовності об?єкта для проведення робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін. Форма Акту встановлена в Додатку № 2 до цього договору. Роботи можуть проводитись поєтапно.

Виконавець має право не приступати до виконання робіт/етапу робіт в тому випадку, якщо по прибутті на об?єкт буде встановлена неготовність об??єкта до їх проведення. Після усунення виявлених виконавцем та зазначеним в Акті про стан готовності об?єкта для проведення робіт недоліків, замовник зобов?язується письмово повідомити виконавця про готовність об?єєкта до здійснення робіт/етапу робіт (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, виконавець зобов?язується виконати роботи в строк до 60 робочих днів з дати підписания акту про стан готовності об?єкта для проведення робіт, відповідно до п. 4.1 договору. Дане зобов?язання з`являється у виконавця лише за умови перерахування замовником на поточний рахунок виконавця 70% (сімдесят відсотків) від передбаченої договором попередньої оплати.

Згідно п. 4.5. договору, здача виконавцем виконаних робіт та передача обладнання здійснюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт, який підписується замовником не пізніше ніж протягом 5-ти робочих днів з дати надання такого акту виконавцем. В разі, якщо у вказаний у цьому пункті строк замовник не надає виконавцю підписаний Акт або письмову мотивовану відмову від підписания такого Акту, то роботи вважаються прийнятими в повному обсязі без зауважень в день складання цього Акту.

Відповідно до п. 4.6. договору, право власності на обладнания переходить до замовника після підписання Акту виконаних робіт перерахування Замовником на поточний рахунок виконавця 100% від вартості обладнання згідно додатку № l до договору.

Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 9.1. цього договору та діє до 31.12.2020 (включно), а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у додатку № 1 до договору № 1490-М від 09.04.2020 сторони погодили договірну ціну на будівництво: монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації на об`єкті: Комплекс приймання, первинної обробки, зберігання зерна за адресою Сумська обл., м. Середина-Буда, вул. Індустріальна, 4.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до умов договору між сторонами також підписано акт готовності об`єкта до експлуатації, також позивачем було отримано сертифікат Державно архітектурно-будівельної інспекції України, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 1009 від 09.04.2020 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Олімп-безпека сервіс» в якості попередньої оплати 219 476, 93 грн на підтвердження чого долучено до позовної заяви платіжне доручення № 42363605 від 26.05.2020.

Позивач також вказує наступне:

- наприкінці 2020 року представниками сторін було проведено комісійне візуальне обстеження приміщень силосів зберігання зерна, за результатами чого було складено проект акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року. В даному Акті сторонами було погоджено фактичну кількість обладнання, яке було поставлено та монтажні роботи, які були проведені виконавцем за договором станом на грудень 2020 року на загальну суму 152 769,07 грн. Зазначений Акт так і не був належно оформлений та підписаний сторонами до цього часу.

- в лютому 2023 року позивач отримав від відповідача на електронну пошту оновлену електронну версію акту надання послуг № 1491 без дати складання, підпису та печатки з боку виконавця, в якому було зазначено інший, більший розмір виконання робіт (надання послуг) з боку замовника за договором. Зокрема, зі змісту направленого акту вбачається, що за розрахунками виконавця загальний розмір наданих послуг за договором становить 219 476, 93 грн., який повністю дорівнює сплаченій замовником сумі попередньої оплати за Договором.

- до вказаного Акту виконавцем помилково були включені послуги (роботи), які ним фактично не надавались, та обладнання, яке ним реально не було поставлено. Внаслідок чого виконавцем безпідставно було збільшено вартість надання послуг (виконання робіт) за договором на 66 707,86 грн. (219 476,93 грн. - 152 796,07грн.).

- відповідач як виконавець за договором отримав від позивача попередню оплату у загальному розмірі 219 476, 93 грн., фактично виконав роботи та поставив обладнання на суму 152 769,07 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за договором на загальну суму 66 707,86 грн., яка до цього часу не повернута. Будь-яких робіт чи поставки нового обладнання на об?єкт замовника виконавець фактично з 2020 року більше не здійснював, акт приймання - передачі наданих послуг за грудень 2020 року так і не підписав.

Тож, позивач звернувся до відповідача з претензією № 110 від 17.03.2023, в якій просив відповідача протягом 7 днів повернути попередню оплату, оскільки відповідач поставив обладнання та виконав роботи по договору не на повну вартість внесеної замовником попередньої оплати, яка наразі підлягає поверненню, що підтверджуються описом вкладення у цінний лист та копії накладної АТ «Укрпошта».

Листом від 05.04.2023 № 05/04-01 відповідач надав відповідь на претензію позивача, в якому зазначив про відсутність підстав для повернення попередньої оплати, оскільки закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань.

В свою чергу, позивач листом від 25.04.2023 № 156/1 надав відповідь на лист відповідача, в якому звернувся до відповідача з пропозицією підписати акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року, після чого повернути наявну різницю (заборгованість) між внесеною позивачем попередньою оплатою та фактично поставленим відповідачем обладнанням і виконаними роботами за договором від 09.04.2020 № 1490-М у розмірі 66 707, 86 грн протягом 7 днів з моменту підписання акту.

Листом від 19.05.2023 № 19/19-01 відповідач прийняв пропозицію позивача щодо укладення акта виконаних робіт та повернення після цього різниці між сумою отриманого авансу та вартістю фактично виконаних робіт та поставленого обладнання. Також, з листом відповідач направив позивачу акт приймання-передачі будівельних робіт на суму 186 123, 00 грн, разом з додатковою угодою до договору про зменшення ціни договору.

Листом від 24.05.2023 № 192 позивач надав відповідь на вищезазначений лист відповідача, відповідно до якого позивач повідомив відповідача про свою категоричну незгоду з фінальним розміром виконаних будівельних робіт, зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт, у зв`язку з чим повідомив про відмову в підписанні такого акту. Також, позивач не погодився зменшувати обсяг робіт за договором та, відповідно, ціну договору, позивач відхилив пропозицію підписання додаткової угоди. Направлення такого листа підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією накладної та фіскаьного чеку.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач фактично виконав роботи та поставив обладнання на суму 152 769,07 грн, у зв`язку з чим у він зобов`язаний був повернути позивачу невикористану частину авансу у сумі 66 707, 86 грн, чого відповідачем не здійснено, а тому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 66 707, 86 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Головна відмінність договору підряду від договору поставки/купівлі-продажу полягає в тому, що предметом першого є робота підрядника та її матеріалізований результат, а предметом другого - майно, що підлягає передачі у власність покупцю.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1490-М від 09.04.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору поставки та договору підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно умов договору між сторонами було підписано акт готовності об`єкта до експлуатації, також позивачем було отримано сертифікат Державно архітектурно-будівельної інспекції України, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що виконавець зобов?язується приступити до виконання робіт не пізніше 10-ти (десяти) робочих днів після перерахування замовником на поточний рахунок виконавця 70% від передбаченої договором попередньої оплати, за умови готовності об?єкта до початку робіт. Стан готовності об?єкта для проведення робіт підтверджусться Актом про стан готовності об?єкта для проведення робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін. Форма Акту встановлена в Додатку № 2 до цього договору. Роботи можуть проводитись поєтапно.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 1009 від 09.04.2020 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Олімп-безпека сервіс» в якості попередньої оплати 219 476, 93 грн на підтвердження чого долучено до позовної заяви платіжне доручення № 42363605 від 26.05.2020.

Відповідно до п. 4.4. договору, виконавець зобов?язується виконати роботи в строк до 60 робочих днів з дати підписания акту про стан готовності об?єкта для проведення робіт, відповідно до п. 4.1 договору. Дане зобов?язання з`являється у виконавця лише за умови перерахування замовником на поточний рахунок виконавця 70% (сімдесят відсотків) від передбаченої договором попередньої оплати.

Тож, відповідач зобов`язаний був приступити до виконання робіт не пізніше 10-ти (десяти) робочих днів після перерахування замовником на його поточний рахунок 70% від передбаченої договором попередньої оплати та виконати роботи в строк до 60 робочих днів з дати підписания акту про стан готовності об?єкта для проведення робіт.

Згідно п. 4.5. договору, здача виконавцем виконаних робіт та передача обладнання здійснюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт, який підписується замовником не пізніше ніж протягом 5-ти робочих днів з дати надання такого акту виконавцем. В разі, якщо у вказаний у цьому пункті строк замовник не надає виконавцю підписаний Акт або письмову мотивовану відмоду від підписания такого Акту, то роботи вважаються прийнятими в повному обсязі без зауважень в день складання цього Акту.

Тобто, відповідно до умов укладеного сторонами договору, факт виконання робіт підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" (форма № КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику.

Однак, у даному випадку, в матеріалах справи відсутні складені та підписані між сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт, як підставу для висновку про вартість виконаних відповідачем робіт, оскільки в матеріалах справи наявний акт наданих послуг № 1491 б/д на суму 219 476 93 грн, який не містить печатки та підпису сторін, а також акт приймання виконаних будівельних робіт № 1, який був надісланий відповідачем позивачу разом з додатковою угодою про зменшення обсягу робіт за договору.

Тож, суд не може дійти до беззаперечного висновку, що відповідачем у визначений договором строк були виконані погоджені сторонами монтажні роботи на об?єкті замовника: Комплекс приймання, первинної обробки, зберігання зерна за адресою Сумська обл., м. Середина-Буда, вул. Індустріальна, 4.

Проте, звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» просить суд стягнути з відповідача різницю між сплаченою сумою попередньої оплати 219 476, 93 грн та фактично виконаними позивачем роботами на суму 152 796, 07 грн, що становить 66 707, 86 грн.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, за змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Таким чином, враховуючи що у матеріалах справи наявні докази сплати позивачем попередньої оплати у розмірі 219 476, 93 грн, проте відсутні будь-які належні докази на підтвердження поставки та виконання монтажних робіт відповідачем, приймаючи до уваги, що позивач, як особа яка сплатила суму попередньої оплати у розмірі 219 476, 93 грн у даному випадку заявляє вимоги про стягнення здійсненної попередньої оплати лише у сумі 66 707, 86 грн, суд, виходячи з принципу вірогідності доказів, приходить до висновку, що обставини на які посилається позивач (виконання робіт та поставку обладнання відповідачем на суму 152 769, 07 грн) мали місце.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись листи з проханням повернути наявну різницю (заборгованість) між внесеною позивачем попередньою оплатою та фактично поставленим відповідачем обладнанням і виконаними роботами за договором від 09.04.2020 № 1490-М у розмірі 66 707, 86 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Натомість у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем робіт і відповідач таких доказів суду не надав.

У статті 849 Цивільного кодексу України передбачено права замовника під час виконання роботи.

Згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Однак, позивачем не надано доказів, які б свідчили про реалізацію його права як замовника у порядку ст.849 Цивільного кодексу України.

Претензії позивача не містять відмови від договору та містять лише вимогу повернути частину попередньої оплати у сумі 66 707, 86 грн.

Разом з тим, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №910/21154/17 зроблено правовий висновок, згідно із яким КГС ВС зазначив за можливе застосування до спірних правових відносин положень частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

У контексті наведеного, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17).

У постановах Велика Палата Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) дійшла висновку, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову).

Як зазначено судом вище, частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондує положенням статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, положеннями частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов`язань.

Водночас нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

Ураховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань із виконання робіт за договором, який припинив свою дію внаслідок закінчення строку на який його було укладено, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 66 707, 86 грн відповідно до статей 849 і 1212 Цивільного кодексу України у їх сукупності.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що договірні зобов`язання між сторонами припинились, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-безпека сервіс» суми у розмірі 66 707, 86 грн, сплаченої позивачем у якості передоплати за договором № 1490-М від 09.04.2020.

З огляду на викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-безпека сервіс» (вул. Василя Липківського, буд. 14, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код - 39171573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» (вул. Тесленка, буд. 39 А, с. Харківці, Лохвицький район,, Полтавська область, 37207, ідентифікаційний код - 39362269) 66 707(шістдесят шість тисяч сімсот сім) грн. 86 коп. - боргу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков