Рішення

від 03.10.2023 по справі 917/1219/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023 Справа № 917/1219/23

За позовною заявою Акціонерного товариства «Райфайзен Банк» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14305909, вул. Генерала Алмазова, 4 а, м. Київ, 01011)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСКОМ-ІНСТАЛ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38688023, вул. Полярна, 29, м. Полтава, 36018)

2) ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення 171 481,82 грн

Суддя Господарського суду Полтавської області Пушко І.І.

Секретар судового засідання Біла І.М.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про солідарне стягнення 171 481,82 грн заборгованості за кредитним договором від 08.10.2019 № 011/9407/00661263, з якої 155 603,81 грн заборгованості за кредитом, 15 878,01 грн заборгованості за відсотками.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Теском-Інстал» (відповідач-1) умов кредитного договору від 08.10.2019 № 011/9407/00661263 в частині сплати заборгованості за кредитом та відсотків. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою за договором поруки від 08.10.2019 № 011/9407/00661263/П, поручителем за яким є ОСОБА_1 (відповідач-2), позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Позовна заява підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, за яким господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Великої палати Верховного Суду від 13.03.2018 року в справі № 415/2542/15-ц зазначено, що з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023 (а.с. 55-56) суд звернувся до органу реєстрації місця перебування особи із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 .

У відповідь на запит суду управління реєстрації, зняття реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради надало відповідні відомості стосовно ОСОБА_1 (а.с. 58).

Ухвалою від 28.08.2023 (а.с. 60-61) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень не пізніше 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - не пізніше 5 днів з моменту отримання відзиву.

Зазначена ухвала суду надсилалась сторонам, в т.ч. позивачу на його електронну адресу, вказану ним в позовній заяві (лист від 29.08.2023, а.с. 62); відповідачам засобами поштового зв`язку відповідачу-1 за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 54) та відповідачу-2 за адресою, зазначеною в довідці управління реєстрації, зняття реєстрації місця проживання фізичних осіб Полтавської міської ради (а.с. 58), які повернулись до суду із відміткою працівника поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 63-70).

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "відсутній за адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні 04.09.2023 - слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці Господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 71) 11.09.2023 суд повідомив сторони про відкриття провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.

У встановлений судом строк відповідачі відзив на позов не надали.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - позивач, банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теском-Інстал» (надалі відповідач-1, позичальник) укладено кредитний договір від 08.10.2019 № 011/9407/00661263 (надалі - кредитний договір, а.с. 14-19), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 450 000,00 грн (ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (Графік) та комісії, а також виконати інші обовязки, визначені договором. Згідно з п. 1.3 кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником 08.10.2022 року, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 Договору (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором).

Кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, окрім витрат на придбання послуг, сировини, матеріалів, які будуть використані у виробництві продукції, внесків до статутного фонду позичальника, благодійні внески, виплату дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (п. 1.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 28% річних, в т.ч. за користуванням кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.

За змістом п. 2.2 кредитного договору, у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 20,35% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору, нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту) та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі.

Сторони дійшли згоди, що процентна ставка за кредитом збільшується на 200 базисних пунктів в порядку, передбаченому договором, у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 3.6 та/або пунктом 6.1, та/або пунктом 8.1.4 договору (при кожному випадку порушення). Процентна ставка по кредиту, визначена п. 2.1 Договору, підвищується в перший банківський день календарного місяця, наступного за місяцем, в якому кредитору стало відомо про настання обставини, визначеної першим абзацом цього пункту договору (дата зміни). Підвищення процентної ставки відповідно до даного пункту договору не є зміною умов договору в односторонньому порядку та така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до договору. На розсуд кредитора збільшення процентної ставки за кредитом згідно умов цього пункту договору може не застосовуватись (п. 2.4 кредитного договору).

За п. 2.5 кредитного договору, процентна ставка, змінена згідно з пунктом 2.4 договору, знижується до розміру, що діяв до моменту її підвищення, в перший банківський день календарного місяця, наступного за місяцем, в якому кредитору стало відомо про припинення дії обставини, зазначеної в пункті 2.4 договору.

Пунктом 3.2 кредитного договору визначено, що на умовах договору, після виконання позичальником обов`язкових умов, вказаних в пункті 3.1 Договору, кредитор на підставі письмової заяви позичальника, яка повинна бути подана не пізніше кінцевого терміну надання кредиту, зобов`язується надати в межах ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на зазначений позичальником поточний рахунок позичальника в АТ "Райффайзен Банк Аваль", для подальшого використання за цільовим призначенням.

За змістом п. 4.1 кредитного договору, виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т.ч. у майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, між кредитором і поручителем ОСОБА_1 . Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі Договору.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку визначеному договором.

За змістом п. 5.2 кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування.

Пунктом 5.3 кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 08 числа (дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. Якщо дата платежу, зазначена у графіку, не є банківським днем, позичальник зобов`язаний здійснити платіж не пізніше останнього банківського дня, що передує даті платежу, визначеній у графіку. При простроченні погашення ануїтетного платежу, проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за період прострочення, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених Графіком.

Згідно п. 5.5 кредитного договору, позичальник зобов`язаний з періодичністю, визначеною цією статтею договору та Графіком, здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів та комісії, зазначеної в п. 2.8 договору, шляхом переказу грошових коштів на рахунок погашення в розмірі, не меншому ніж сума заборгованості за кредитом, процентів, комісії за п. 2.8 договору.

Відповідно до 8.1 кредитного договору у разі настання обставин Дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань (обов`язків) за договором, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані). Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або декілька таких заходів, а саме: вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов`язань за договором (п. 8.1.3 кредитного договору).

Згідно п. 8.2 кредитного договору, кредитор має право скористатись правами, зазначеними в п. 8.1 договору та пред`явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин: порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за кредитним договором (п. 8.2.1 кредитного договору); порушення обов`язків, встановлених ст. 4, 6, 7 договору, а також умов щодо цільового використання кредитних коштів (п. 8.2.4 кредитного договору); невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед Кредитором за будь-якими іншими договорами, укладеними з кредитором (п. 8.2.7, п. 8.2.11 кредитного договору).

Відповідно до п. 8.3 кредитного договору, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у пп. 8.1.1-8.1.3 п. 8.1. кредитного договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора щодо надання кредиту, є припиненими з дати прийняття кредитором відповідного рішення. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право пред`явити вимогу позичальнику/поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.

За змістом п. 10.3 кредитного договору, позичальник свідчить, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладанні договору та/або договорів забезпечення (за наявності) позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником договору, договору забезпечення, а також для невиконання позичальником зобов`язань за вищезазначеними договорами.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до договору (п. 12.1 кредитного договору).

У додатку № 1 до кредитного договору № 011/9407/00661263 від 08.10.2019 сторони погодили Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (а.с. 20-21).

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору (а.с. 22-23) сторони домовились викласти п. 1.3. кредитного договору в новій редакції, встановивши кінцевий термін погашення кредиту - 08.10.2025 або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

За змістом п. 1.2.1 додаткової угоди № 1, станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 147 713,33 грн. Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 34 364,93 грн, у тому числі: 20 611,02 грн - заборгованість з погашення суми кредиту; 13 753,91 грн - заборгованість з погашення процентів (1.2.2. додаткової угоди № 1).

У додатку № 1 до додаткової угоди № 1 до кредитного договору сторони погодили Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (а.с. 22, зворот).

Додаткова угода та графік погашення укладено сторонами в електронній формі та підписано шляхом створення/додавання до Додаткової угоди з графіком кваліфікованих електронних підписів сторін (КЕП) (а.с. 24).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 08.10.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (надалі - позивач, кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2, поручитель) укладено договір поруки № 011/9407/00661263/П (надалі - договір поруки, а.с. 26-29), відповідно до умов п. 1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п. 1.2 договору поруки).

За п. 1.4 договору поруки, без додаткового отримання попередньої згоди поручителя, у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладання додаткових угод до договору, порукою за цим договором також забезпечуються у повному обсязі забезпечені зобов`язання, які виникнуть (зміняться) внаслідок внесення змін до кредитного договору, зокрема внаслідок:

- внесення змін до кредитного договору щодо продовження на будь-які строки користування кредитом (його частинами) та/або будь-яку зміну строків виконання всіх або окремих забезпечених зобов`язань, що призводять до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, та/або до збільшення суми нарахованих процентів;

- збільшення заборгованості за кредитом на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів);

- будь-якого збільшення розміру процентів за Кредитним договором, відповідно до умов Кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим Договором;

- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування кредитом;

- доповнення зобов`язань Позичальника зобов`язаннями зі сплати комісій та/або неустойок, що підлягають сплаті кредитору, та/або збільшення їх видів та розмірів;

- розширення змісту забезпеченого зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Згідно з п. 2.1 договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані цим Договором, застосовуються відповідні норми чинного законодавства України (п. 5.1. договору поруки).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання (п. 7.2. договору поруки).

27.10.2022 між позивачем та відповідачем-2 було укладено Додатковий договір № 1 до Договору поруки.

Вказаним додатковим договором № 1 до договору поруки сторони внесли зміни в пп. 1.1.1. Договору, виклавши його зміст в наступній редакції:

« 1.1.1. повернути Кредит у розмірі 450 000,00 гривень (Чотириста п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) (Кредит), в порядку, передбаченому Кредитним договором, не пізніше 08.10.2025, або іншої дати, визначеної відповідно до умов Кредитного договору;».

Додатковий договір укладено сторонами в електронній формі та підписано шляхом створення/додавання до Додаткового договору кваліфікованих електронних підписів сторін (КЕП) (а.с. 31).

На виконання умов кредитного договору АТ "Райффайзен Банк" перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Теском-Інстал» (відповідачу-1) кредитні кошти у сумі 450 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку від 19.04.2023 (за період з 08.10.2019 по 09.10.2019).

Позивач стверджує, що позичальник - ТОВ «Теском-Інстал» не виконав належним чином свої зобов`язання, визначені кредитним договором, в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого станом на 19.04.2023 у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 171 481,82 грн, яка складається із:

- заборгованості за кредитом 155 603,81 грн, в тому числі 12 698,78 грн простроченої заборгованості за кредитом;

- заборгованості за відсотками - 15 878,01 грн, у тому числі 14 564,97 грн простроченої заборгованості за відсотками.

Враховуючи допущення позичальником прострочення зі сплати кредиту кредитор набув безумовного права вимагати повного погашення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись п. 1.3, ст. 8 кредитного договору АТ "Райффайзен Банк" надсилав вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором позичальнику - ТОВ «Теском-Інстал» № 114/5-К-300689 від 21.04.2023 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дати відправки цієї вимоги та вимоги № 114/5-К-300690 від 21.04.2023 і № 114/5-К-300691 від 21.04.2023 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором поручителю - ОСОБА_1 про виконання порушеного зобов`язання не пізніше 15 календарних днів з дня направлення вимоги шляхом дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 19.04.2023 становила 171 481,82 грн (а.с. 33-35).

На підтвердження фактів направлення вказаних вимог відповідачам позивачем надані копії згрупованого списку поштових відправлень та службового чеку АТ "Укрпошта" від 24.04.2023, а також роздруківки з сайту АТ "Укрпошта" щодо трекінгу (відстеження) поштових відправлень (а.с. 36-40).

Отже, зазначеними вимогами банк змінив кінцевий термін погашення кредиту, що відповідає п. 8.1-8.3 кредитного договору.

Проте, зазначені вимоги залишені відповідачами без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

При вирішення спору суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов`язання.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як свідчать матеріали справи, банк на умовах кредитного договору від 08.10.2019 № 011/9407/00661263 надав відповідачу-1 кредит в розмірі 450 000,00 грн кредитних коштів, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позичальника.

При цьому, суд зауважує, що за приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

У п. 42-43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75 (надалі - Положення) зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 44 Положення).

Касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України (п. 45 Положення). Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п.46 Положення). Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (п. 47 Положення). У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження) (п. 48 Положення). Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п. 51 Положення).

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п. 57 Положення).

Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п. 58 Положення).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року за № 89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку (п. 60 Положення).

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п. 62 Положення).

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

Отже, суд вважає, що виписки за банківськими картковими рахунками є належним доказом заборгованості за кредитними договорами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.

Як вбачається з умов вищенаведених угод, кредитний договір був укладений на умовах поворотності, строковості та платності, відповідно до яких відповідач, зокрема, зобов`язався своєчасно повернути кредит відповідно до умов кредитного договору та своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом та комісії в порядку, передбаченому договором.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачами, позичальник скористався кредитними коштами, проте, не виконав в повному обсязі свого зобов`язання з повернення кредиту, у зв`язку із чим станом на 19.04.2023 заборгованість позичальника за кредитним договором складає 171 481,82 грн, яка складається з

- заборгованості за кредитом у розмірі 155 603,81 грн;

- заборгованості за відсотками у розмірі 15 878,01 грн.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 174 ГК України господарське зобов`язання виникає, зокрема, із господарського договору.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором закон покладає на позичальника.

Крім того, суд відмічає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Умовами кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 сторони погодили кінцевий термін погашення кредиту позичальником 08.10.2025.

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що банк у спірних правовідносинах скористався правом дострокового повернення кредиту.

Так, право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, постанова Верховного Суду від 09.12.2019 № 285/3950/17-ц).

Пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.20 у справі № 916/4693/15).

Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Враховуючи наведене, позивач направив відповідачу-1 вимогу № 114/5-К-300689 від 21.04.2023 про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, в якій вимагав протягом 30 календарних днів з дати вимоги здійснити дострокове погашення кредиту в повному обсязі разом із сплатою процентів.

Аналогічно позивач направив відповідачу-2 вимоги № 114/5-К-300690 від 21.04.2023 та № 114/5-К-300691 від 21.04.2023 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, в якій вимагав протягом 15 календарних днів з дати вимоги здійснити дострокове погашення кредиту в повному обсязі разом із сплатою процентів.

Таким чином, банком було змінено порядок, умови і строк дії кредитного договору, а строк виконання кредитного договору вважається таким, що настав в повному обсязі.

Зазначені вимоги залишені відповідачами без відповіді та реагування, доказів погашення існуючої заборгованості матеріали справи не містять.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до частин 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами п.п. 1.1, 1.2 договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем-1 дійсно порушено умови Кредитного договору в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за наданим кредитом та нарахованими відсотками, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Так, позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду розмір заборгованості відповідача-1 за кредитом за кредитним договором становить 155 603,81 грн.

Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості по відсоткам у розмірі 15 878,01 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було наведено вище, відповідно до п. 2.1 кредитного договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 28% річних, в т.ч. за користуванням кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.

На підставі наведеного позивач цілком правомірно нарахував та просить стягнути з відповідачів заборгованість за відсотками, нарахованими станом на 19.04.2023.

Відповідачами розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано та не заперечено, контррозрахунок не надано.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку процентів здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову та солідарне стягнення з відповідачів заборгованості на користь позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

При зверненні із позовом до суду позивачем було сплачено 2684,00 грн судового збору платіжною інструкцією № 18674 від 02.06.2023 (а.с. 10). Вказана сума зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (виписка від 05.06.2023, а.с. 53).

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати в сумі 2 684,00 грн підлягають стягненню з відповідачів по 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору з кожного.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском-Інстал» (вул. Полярна, 29, м. Полтава, 36018, код ЄДРПОУ 38688023) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, 4-А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) 155 603,81 грн заборгованості за кредитом, 15 878,01 грн заборгованості за відсотками.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском-Інстал» (вул. Полярна, 29, м. Полтава, 36018, код ЄДРПОУ 38688023) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, 4-А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, 4-А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І.І. Пушко