Ухвала

від 02.10.2023 по справі 921/451/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

02 жовтня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/451/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув матеріали справи

за позовом Керівника Бучацької окружної прокуратури (вул. А.Міцкевича, 10 А, м. Бучач, 48400) в інтересах держави

до відповідача - Бучацької міської ради (майдан Волі, 1, м. Бучач, Чортківський район, Тернопільська область, 48400)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Бучацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Теремок Бучацької міської ради Тернопільської області (вул. Агнона, 3, м. Бучач, Чортківський район, Тернопільська область, 48402)

про визнання недійсним (незаконним) та скасування рішення Бучацької міської ради №3154 від 06.04.2023.

За участю від:

прокуратури (позивача) Фігель О.Т.

відповідача Кривенький Т.Г.

третьої особи не з`явився

Суть справи:

Керівник Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Бучацької міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення XV сесії VIII скликання Бучадької міської ради № 3154 від 06.04.2023 Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи - Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Теремок Бучацької міської ради Тернопільської області код ЄДРПОУ 24623102.

У тексті позовної заяви ним заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Теремок Бучацької міської ради Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що Бучацькою міською радою по проекту спірного рішення не організовано та не проведено відповідних громадських слухань, прийняттю оскаржуваного рішення не передувало обговорення можливості його прийняття з метою урахування інтересів батьків та дітей, думку зацікавлених осіб (вихованців, їхніх законних представників, працівників закладу тощо) не з`ясовано, що підтверджується відсутністю складених за їх результатами звітів (інших аналітичних документів), інформаційно-роз`яснювальну роботу серед громадськості щодо ліквідації закладу дошкільної освіти не проведено, безпосередньої участі громадськості у вирішенні питання щодо ліквідації закладу дошкільної освіти з метою врахування думки територіальної громади не забезпечено, що суперечить чинним вимогам законодавства.

Непроведення громадських слухань, незабезпечення безпосередньої участі громадськості у вирішенні питання щодо ліквідації закладу дошкільної освіти з метою врахування думки територіальної громади суперечить чинним вимогам законодавства та є порушенням вимог ст. 13 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996, якою затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики.

Питання щодо доцільності функціонування закладу дошкільної освіти є питанням, що становить суспільний інтерес, про що свідчить сюжет журналістів Тернопільщини, опублікований 30.03.2023 на загальнодоступній інтернет-сторінці "ТІ НОВИНИ"(https://tlnews.tv/#) під заголовком "Стали відомі подробиці скандалу, який розгорнувся навколо ліквідації двох дитсадків у Бучачі", за наступним посиланням https ://t 1 news.tv/stalv vidomi podrobvczi skandalu vakvi rozgomuvsya navkolo likvidaczivi dvoh dvtsadkiv u - buchachi/.

Вирішення такого суспільно важливого та соціально значущого питання як ліквідація закладу дошкільної освіти, потребує з боку суб`єкта владних повноважень не тільки необхідності обов`язкового дотримання всіх передбачених вимог чинного законодавства України, а й найретельнішого дослідження такого питання з урахуванням думки суспільства.

Посилаючись на приписи ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про дошкільну освіту", ст.11, ч.2 ст.66 Закону України Про освіту, Конвенцію про права дитини від 20.11.1989 (ратифіковану постановою Верховної Ради Української PCP від 27.02.1991 № 789-ХП), ст. 1 Закону України Про охорону дитинства прокурором зазначено, що оскаржуване рішення впливає на конституційне право дітей, як право на освіту вихованців закладу дошкільної освіти, так і право законних представників дітей на реалізацію їхнього права щодо вибору конкретного закладу дошкільної освіти для своїх дітей, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті рішення про ліквідацію закладу дошкільної освіти.

За таких обставин, у вказаному випадку проведення громадських слухань щодо ліквідації закладу дошкільної освіти є вимогою законодавства, яку не дотримано.

У порушення вимог ч. 15 ст. 46, ст. 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. ст. 3, 30, 32 Регламенту Бучацької міської ради восьмого скликання проект рішення № 3154 від 06.04.2023 включено до порядку денного за відсутності висновку постійної комісії з питань культури, освіти, охорони здоров`я, соціальної і молодіжної політики, спорту і туризму щодо погодження проекту спірного рішення.

Згідно протоколу засідання постійної комісії з питань культури, освіти, охорони здоров`я, соціальної і молодіжної політики, спорту і туризму № 27 від 30.03.2023питання припинення шляхом ліквідації юридичної особи - Бучацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Теремок Бучацької міської ради Тернопільської області, код ЄДРПОУ 24623102 розглядалося вказаною комісією.

За результатами розгляду вказаного питання та голосування щодо припинення шляхом ліквідації юридичної особи - Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Теремок Бучацької міської ради рішення комісією не прийнято у зв`язку з відсутністю більшості голосів від загального складу комісії.

Вказане свідчить про прийняття Бучацькою міською радою спірного рішення № 3154 від 06.04.2023 з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

У тексті позовної заяви прокурором (позивачем) зазначено, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розмінні п. 3 ч.1 ст. 20 ГПК України, і мають розглядатися за правилами ГПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 справу №921/451/23 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкрито провадження у справі №921/451/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.08.2023.

Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Теремок Бучацької міської ради Тернопільської області.

04.07.2023 судом також постановлено ухвалу, якою частково задоволено заяву Виконувача обов`язків керівника Бучацької окружної прокуратури № 53-2565 вих-23 від 30.06.2023 (вх. №5612 від 30.06.2023) про забезпечення позову у справі № 921/451/23, шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження вчиняти реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи Бучацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Теремок Бучацької міської ради Тернопільської області (код ЄДРПОУ 24623102), що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №921/451/23.

Ухвалою суду від 19.07.2023 підготовче судове засідання у справі № 921/451/23 призначено на 04.09.2023, яке відкладалось на 21.09.2023.

Відповідач у заявах по суті справи просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування наведеному ним зазначено, що Законом України «Про дошкільну освіту» не передбачено громадські обговорення при реорганізації, зміні типу, ліквідації закладу дошкільної освіти. Проведення громадського обговорення вимагається при реорганізації, зміні типу, ліквідації закладу загальної середньої освіти, що встановлено п.2 ст. 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Рішення сесії Бучацької міської ради «Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи - Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Теремок» Бучацької міської ради Тернопільської області, код ЄДРПОУ 24623102» від 06.04.2023 №3154, прийняте без порушення норм чинного законодавства, оскільки таке рішення не є нормативно-правовим або регуляторним актом, а є актом індивідуальної дії, у зв`язку з чим не входить до переліку актів, які повинні проходити консультації (обговорення) з громадськістю. Тому, при прийнятті оскаржуваного рішення у Бучацької міської ради не виникло обов`язку щодо необхідності проведення громадських консультацій із жителями Бучацької територіальної громади.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у своїх поясненнях підтримано позовні вимоги прокурора.

В підготовчому судовому засіданні 21.09.2023 оголошувалась перерва до 02.10.2023.

Третя особа явку повноважного представника в підготовче судове засідання 02.10.2023 не забезпечила, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином під розписку присутнього в підготовчому судовому засіданні 21.09.2023 її представника.

Представником відповідача в підготовчому судовому засіданні 21.09.2023 заявлено усне клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Прокурор (позивач) в підготовче судове засідання 21.09.2023 з`явився.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Як встановлено судом, згідно інформації офіційного сайту , доступ до якого є безоплатним, вільним та цілодобовим, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 прийнято до розгляду справу № 925/1741/21 (провадження № 12-38гс22) за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Шабельниківського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа I ступеня дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради, про визнання недійсним рішення за касаційною скаргою Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 серпня 2022 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 28 квітня 2022 року.

Із змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 925/1741/21 убачається, що у грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі відповідач), у якому просила визнати недійсним рішення Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області VIII скликання 11 сесії від 09 червня 2021 року № 11-38/VIII про реорганізацію шляхом пониження ступенів закладів загальної середньої освіти Піщанської сільської ради в частині реорганізації шляхом пониження ступеню та перейменування Шабельниківського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа IIII ступенів дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради у Шабельниківський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа I ступеню дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради (далі оскаржуване рішення).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано вимог частини другої статті 32 Закону України від 16 січня 2020 року № 463-IX «Про повну загальну середню освіту» (далі Закон № 463-IX) щодо організації та проведення виконавчим комітетом відповідача громадського обговорення проєкту рішення засновника про реорганізацію закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості шляхом пониження його ступеню. Позивачка зазначила, що на момент проведення реорганізації спірного навчального закладу вона виконувала повноваження його керівника (директора) та проживає у селі Шабельники Золотоніського району за місцезнаходженням цього навчального закладу, тому оскаржуване рішення відповідача порушує її конституційні права на працю та на участь у місцевому самоврядуванні (статті 43, 140 Конституції України). Також позивачка зауважила про порушення відповідачем гарантованого статтею 53 Конституції України права учнів, які навчалися у реорганізованій освітній установі, на здобуття повної загальної середньої освіти у навчальному закладі, що є найближчим до місця їх проживання.

Позивачка доводила підвідомчість цього спору господарським судам, зазначаючи про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач орган місцевого самоврядування діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи (комунальної установи); тобто спір виник щодо дійсності рішення відповідача як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи про її реорганізацію як навчального закладу шляхом пониження його ступеню. На підтвердження своїх доводів позивачка послалася на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18 (провадження № 11-90апп20) та від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (провадження № 11-1008апп19), а також Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 22 жовтня 2020 року у справі № 694/1174/16-а та від 28 січня 2021 року у справі № 140/434/19.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 серпня 2022 року, позов задоволено, визнано недійсним оскаржуване рішення відповідача, здійснено розподіл судових витрат у справі.

Відповідач заперечував підвідомчість спору господарським судам і доводив необхідність його розгляду за правилами адміністративного судочинства з посиланням на встановлення судами попередніх інстанцій правової природи оскаржуваного рішення як нормативно-правового і регуляторного акта органу місцевого самоврядування, що свідчить про публічно-правовий характер спору.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та вирішив здійснити перегляд судових рішень у відкритому судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою від 29 листопада 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 925/1741/21 за касаційною скаргою Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 серпня 2022 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 28 квітня 2022 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

За висновком колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, правовідносини у справах № 819/707/18, № 819/804/18, № 392/1430/16-а (2-а/392/46/16), є подібними із правовідносинами у справі № 925/1741/21, що розглядається, оскільки стосуються оскарження рішення органу місцевого самоврядування про реорганізацію закладу освіти, тобто мають тотожний предмет спору.

При передачі справи № 925/1741/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зауважила про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про підвідомчість цього спору господарським судам ґрунтуються на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18 (провадження № 11-90апп20) та від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (провадження № 11-1008апп19).

Так, у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18 (провадження № 11-90апп20) Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що створення органом місцевого самоврядування комунального підприємства є діяльністю щодо розпорядження власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин. Тому рішення органу місцевого самоврядування про створення комунального підприємства, яке було предметом спору у зазначеній справі, в цьому випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а є рішенням власника (засновника), яким такий власник (засновник) реалізує своє право на створення комунальної установи. Така правова природа оспорюваного рішення районної ради виключає публічно-правовий характер спору з його оскарження і зумовлює підвідомчість такого спору господарським судам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (провадження № 11-1008апп19) зроблено правовий висновок про те, що спір про визнання протиправним і нечинним рішення районної ради про державну реєстрацію припинення комунального закладу (районної стоматологічної поліклініки) шляхом ліквідації підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у правовідносинах у справі № 260/91/19 районна рада діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи (комунального закладу), тому оспорюване рішення в цьому випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а є рішенням власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи. Таке рішення є розпорядчим документом щодо власності територіальної громади, який передбачає індивідуалізовані приписи щодо ліквідації конкретної юридичної особи, є необхідним для вчинення реєстраційних дій з ліквідації лікувального закладу комунальної власності і після реалізації вичерпує свою дію (пункти 50, 53, 55 постанови).

Надалі, постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 частково задоволено касаційну скаргу Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 28 квітня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 серпня 2022 року в справі № 925/1741/21, провадження у справі закрито. Разом з тим, роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції та що вона має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

При цьому, у постанові від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що відповідно до абз.2 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно із ч.1 ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який із членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 187/687/16-а (2-а/0187/7/16), адміністративне провадження № К/9901/13855/18).

Отже, сільська рада є суб`єктом владних повноважень, оскаржене у справі № 925/1741/21 рішення якого прийнято на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.

Наведене виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.

Відтак спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Тому, Великою Палатою Верховного Суду зроблено відступ від висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постановах Великої Палати від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18 (провадження № 11-90апп20) та від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (провадження № 11-1008апп19) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 140/434/19 (провадження № К/9901/34036/19) та від 22 жовтня 2020 року у справі № 694/1174/16-а (провадження № К/9901/18021/18, № К/9901/18023/18, вказавши, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України). Норма такого ж змісту наведена у ч.1 ст.11 ГПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справах "C. G. та інші проти Болгарії" від 24 квітня 2008 року ("C. G. andOthersv. Bulgaria", заява № 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" від 09 січня 2013 року ("OleksandrVolkovv. Ukraine", заява № 21722/11, § 170).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року ("Cantoniv. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року ("Vyerentsovv. Ukraine", заява "№ 20372/11, § 65)).

Слід зазначити, що суперечливі правові позиції суду порушують ст. 6 Конвенції.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини" (заява № 4529/06), передає інформаційний ресурс: UkrainianAspect вказавши на те, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У пункті 6 частини 2 цієї статті передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. ?г;…?к; фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну cтруктуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Правовідносини у справі №921/451/23 є подібними до правовідносин, що розглядались касаційним судом у справі №925/1741/21.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Пунктом 10 частини 1 статті 20 ГПК України вказано, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

З врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові № 925/1741/21 від 02.08.2023 щодо наявності у спірних правовідносин публічно-правового характеру, приписів п.10 ч.1 ст.20 ГПК України, спір у справі №921/451/23 відноситься до юрисдикції не господарського, а адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 ГПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення (ч. 2 ст. 278 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З врахуванням наведеного, суд роз`яснює прокурору (позивачу) про те, що він має право звернутись до суду з клопотанням про повернення йому сплаченого, при зверненні до суду, судового збору згідно платіжної інструкції №1007 від 14.06.2023 на суму 2684 грн.

Як вже зазначалось, в межах справи №921/451/23, ухвалою суду від 04.07.2023 судом були вжиті заходи по забезпеченню позову, шляхом зборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження вчиняти реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи Бучацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Теремок Бучацької міської ради Тернопільської області (код ЄДРПОУ 24623102), що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №921/451/23.

Частиною 9 статті 145 ГПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч.10 ст. 145 ГПК України).

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 4, 20, 145, 182, 185, 231, 234 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі закрити за п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області №921/451/23 від 04.07.2023.

3. Ухвала в порядку ч. 1 ст. 235 ГПК України набирає законної сили негайно після її оголошення 02.10.2023.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст.ст. 256,257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https: //te. court.gov.ua/sud5022.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.10.2023.

Суддя І.П. Шумський