Рішення

від 03.10.2023 по справі 924/629/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2023 р. Справа № 924/629/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлуста У.О., розглянувши в залі судових засідань № 204 справу

за позовом фізичної особи-підприємця Олеха Валентина Вікторовича, м. Хмельницький

до державного підприємства "Поділляторф", с. Кути Шумського району Тернопільської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Фонд державного майна України, м. Київ; 2) Міністерство енергетики України, м. Київ

про стягнення коштів у розмірі 2563907,00 грн,

представники сторін:

позивача: Друченко А.Ю. - адвокат;

відповідача: ОСОБА_1 - в.о. директора.

третіх осіб:

1) Фонд державного майна України - Ломако Є. О.

2) Міністерство енергетики України, м. Київ - не з`явився

У судовому засіданні 03.10.2023р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023р. матеріали справи № 921/220/23 передано за підсудністю до господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.05.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.06.2023р. постановлено позовні вимоги фізичної особи-підприємця Олеха Валентина Вікторовича до державного підприємства "Поділляторф" про стягнення коштів та визнання недійсними договорів роз`єднати по окремих договорах.

Ухвалою суду від 11.07.2023р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/629/23 на 30 днів. Залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд державного майна України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.09.2023р. замінено третю особу 2 (назву) у справі № 924/629/23 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України на його правонаступника - Міністерство енергетики України; закрито підготовче провадження у справі № 924/629/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Фізична особа-підприємець Олех В.В. звернувся із позовом до суду про стягнення з державного підприємства "Поділляторф" коштів у розмірі 2563907,00 грн, що становлять суму здійснених позивачем будівельно-технічних робіт (капітального ремонту) на об`єкті (4 приміщення) загальною площею 452,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, зокрема, що положеннями додаткових угод до однотипних за своїм змістом недійсних договорів № 26/04-1 та № 26/04-2 від 26.03.2020р. (щодо оренди двох частин об`єкта площею 182,55 кв.м) було передбачено відшкодування позивачу на здійснення капітального ремонту у розмірі 50% орендної плати. Однак, позивач сплачував орендну плату у повному обсязі й відрахування у розмірі 50% орендної плати на здійснення капітального ремонту на його користь фактично не було здійснено. До того ж, відповідно до положень однотипних за своїм змістом договорів № 1/1-03 та № 1/2-03 від 28.02.2020р. (щодо оренди двох частин об`єкта площею 65,2 кв.м та 18 кв.м) позивач не отримав жодного відшкодування за проведені на об`єкті поліпшення внаслідок здійснення капітального ремонту (будівельно-технічних робіт). Як вказує позивач, фактично вкладені позивачем кошти та майно у проведення капітального ремонту на об`єкті набуті відповідачем без належної правової підстави. При цьому, такі вкладення є невід`ємними від об`єкта. Відповідач, в свою чергу, не виконав своїх обов`язків щодо пропорційного відшкодування позивачу здійснених ним витрат. Позивач у позові відмічає, що, враховуючи недійсність вищевказаних договорів оренди, правова підстава набуття (збереження) відповідачем майна у вигляді результатів відповідних будівельно-технічних робіт відпадає, та майно підлягає поверненню позивачу на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як набуте без належної правової підстави.

Представником позивача у відповіді на відзив від 21.06.2023р. зазначено, що додатковими угодами до типових договорів оренди № 1/1-03 та № 1/2-03 від 28.02.2020р. та до договорів оренди № 26/04-1 та № 26/04-2 від 26.03.2020р. передбачено, що орендар сплачує 50% нарахованої орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу, інших 50% нарахованої орендної плати компенсує свої витрати на капітальний ремонт. Однак, позивач сплачував орендну плату у повному обсязі й відрахування у розмірі 50% орендної плати на здійснення капітального ремонту на його користь фактично не було здійснено. Таким чином, позивач здійснював капітальний ремонт та невід`ємні поліпшення орендованого майна за вищезазначеними договорами оренди за згодою відповідача, а не на власний ризик. Крім того, позивачем відмічено, що відповідач набув майно у вигляді результатів ремонтних робіт на підставі (спірних договорів), тобто на підставі, яка відпала (у зв`язку з недійсністю цих договорів). Поряд з цим, посилання відповідача на положення ст. 788 ЦК України є помилковим, оскільки дана норма права застосовується тоді, коли договір оренди є чинним.

У запереченнях проти пояснень третьої особи від 04.09.2023р. позивачем зазначено, зокрема, що саме відповідачем передано позивачу об`єкт нерухомості та надано йому право на здійснення будь-яких поліпшень об`єкта нерухомості, які позивач вважає за необхідне здійснювати для забезпечення власної підприємницької діяльності та саме відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість цих невід`ємних поліпшень у разі не зарахування або неповного зарахування їх до орендної плати та/або після припинення (розірвання) договору оренди. Тому твердження третьої особи, що відповідач не надав згоди позивачу на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта нерухомості є помилковим. Також позивачем вказано, що у висновку експерта фактично визначено, що вартість об`єкта нерухомості збільшилася принаймні на вартість ремонтних робіт, проведених позивачем.

У відзиві на позов від 16.06.2023р. відповідач просить суд відмовити у позові в частині стягнення коштів. В обґрунтування своїх заперечень вказує, зокрема, що п. 6.3. типових договорів оренди № 1/1-03 та № 1/2-03 від 28.02.2020р. передбачено, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості. Жодних дозволів державним підприємством "Поділляторф" орендарю не надавалось. Крім того, п. 7.4. типових договорів оренди № 1/1-03 та № 1/2-03 від 28.02.2020р. передбачено, що орендодавець зобов`язується відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень. Однак, зазначених в цьому пункті договору дозволів державним підприємством "Поділляторф" орендарю не надавалось. Разом з тим, як відзначає відповідач, пунктом 7.4. типових договорів оренди № 1/1-03 та № 1/2-03 від 28.02.2020р. передбачено, що у судовому порядку орендодавець може бути звільнений від обов`язку відшкодувати орендарю вартість невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, якщо доведе, що витрати орендаря на ці поліпшення підвищують вартість орендованого майна. Підвищення зазначеної в цьому пункті договору вартості майна, як вказує відповідач, фактично доведено експертним висновком. До того ж, п. 10.5 типових договорів оренди № 1/1-03 та № 1/2-03 від 28.02.2020р. передбачено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлені поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлених поліпшень вирішується відповідно до умов цього договору чи чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що виконання робіт орендарем, зазначених в експертному висновку від 15.03.2023р., здійснено відповідачем з порушенням норм договорів оренди приміщень та ч. 1 ст. 778 ЦК України, тобто на власний ризик.

Представником відповідача подано до суду клопотання від 15.08.2023р. про долучення документів, а саме: інформаційний лист № 102 від 02.08.2023р., повідомлення № 93 від 22.05.2023р., відповідно до яких державне підприємство "Поділляторф" повідомляло орган управління, Фонд державного майна України, про хід розгляду господарських справ за позовом фізичної особи-підприємця Олех В.В.

04.09.2023р. на адресу суду надійшли пояснення Фонду державного майна України щодо позову, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування своєї позиції третя особа із посиланням на ст. 778 ЦК України вказує на те, що підставою для виникнення права орендаря вимагати відшкодування вартості невід`ємних поліпшень є надання згоди орендодавця на такі поліпшення. Матеріали справи не містять інформації про наявність погодження для проведення поліпшень орендованого майна. Також третя особа вказує на ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди уповноваженого органу, визначеного статтею 21 цього Закону, компенсації не підлягає, такі поліпшення є, відповідно, державною або комунальною власністю. Крім того, звернуто увагу, що вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Присутні в судовому засіданні представники учасників справи підтримали позиції викладені в заявах по суті справи. Інші учасники справи не повідомили суду поважності неприбуття в судове засідання.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

28.02.2020р. між фізичною особою-підприємцем Олехом Валентином Вікторовичем (орендар) та державним підприємством "Поділляторф" (орендодавець) укладено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1/1-03, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: частина складського приміщення (гаража) (надалі - майно), площею 65,2 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20, що знаходиться на балансі державного підприємства "Поділляторф", вартість якого визначена згідно з актом оцінки. Майно передається в оренду з метою розміщення автомайстерні.

Відповідно до п. 2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно п. 2.4. договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем напротязі 30 днів. Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за місяць оренди 2500,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Як передбачено п. 4.1. договору, амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються його балансоутримувачем і використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 28 лютого 2020р. до 27 лютого 2021р. включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.4. договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно п. 10.5. договору у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

У відповідності до п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як передбачено п. 10.8. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням арбітражного суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

28.02.2020р. між фізичною особою-підприємцем Олехом Валентином Вікторовичем (орендар) та державним підприємством "Поділляторф" (орендодавець) укладено додаткову угоду до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1/1-03, відповідно до п. 1. якого у зв`язку з незадовільним технічним станом орендованого майна: частина складського приміщення (гаража), площею 65,2 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20, для подальшої його експлуатації необхідне проведення капітального ремонту з залученням значних фінансових вкладень, для відновлення цього майна (частини складського приміщення).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди у зв`язку з необхідністю проведення капітального ремонту для відновлення орендованого майна орендодавець надає згоду орендарю на проведення такого ремонту та вчинення необхідних для цього невідокремлюваних поліпшень орендованого майна.

Згідно п. 3 додаткової угоди, керуючись п. 3 Типового договору оренди № 1/1-03 від 28.02.2020р.: орендну плату за орендоване майно розпочати нараховувати після повного завершення капітального ремонту майна орендарем (п. 3.1. договору); орендар сплачує 50% нарахованої орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу, інших 50% нарахованої орендної плати компенсує свої витрати на капітальний ремонт орендованого майна (п. 3.2. договору);

Відповідно до акта прийому-передачі майна від 01.03.2019р. за договором оренди № 1/1-03 фізичній особі-підприємцю Олех В.В. передається в оренду майно (частина складського приміщення) площею 65,2 кв.м, розміщені за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20. У акті також зазначено, що технічний стан майна незадовільний. Для подальшої експлуатації майна необхідне проведення капітального ремонту з залученням значних фінансових вкладень, для відновлення майна (частини складського приміщення).

Наказом Фонду державного майна України від 23.10.2020р. № 1721 затверджено статут державного підприємства "Поділляторф" (нова редакція), відповідно до п. 1.1. якого державне підприємство "Поділляторф" є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (суб`єкт управління підприємства).

Державне підприємство "Поділляторф" звернулося із листом № 07/08 від 01.08.2022р. до фізичної особи-підприємця Олеха Валентина Вікторовича, у якому зазначено, що щодо договору № 1/1-03 від 28.09.2021р. про оренду нерухомого майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20 і перебуває на балансі державного підприємства "Поділляторф" загальною площею 65,2 кв.м, то відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України він є нікчемним правочином, тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню з підстав укладення поза процедурою аукціону.

28.02.2020р. між фізичною особою-підприємцем Олехом Валентином Вікторовичем (орендар) та державним підприємством "Поділляторф" (орендодавець) укладено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1/2-03, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення гараж (майно), площею 18 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20, що знаходиться на балансі державного підприємства "Поділляторф", вартість якого визначена згідно з актом оцінки. Майно передається в оренду з метою використання як складського приміщення.

Відповідно до п. 2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно п. 2.4. договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем напротязі 30 днів. Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за місяць оренди 300,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Як передбачено п. 4.1. договору, амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються його балансоутримувачем і використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 28 лютого 2020р. до 27 лютого 2021р. включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.4. договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно п. 10.5. договору у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

У відповідності до п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як передбачено п. 10.8. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням арбітражного суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

28.02.2020р. між фізичною особою-підприємцем Олехом Валентином Вікторовичем (орендар) та державним підприємством "Поділляторф" (орендодавець) укладено додаткову угоду до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1/2-03, відповідно до п. 1. якого у зв`язку з незадовільним технічним станом орендованого майна: нежитлове приміщення гаража, площею 18 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20, для подальшої його експлуатації необхідне проведення капітального ремонту з залученням значних фінансових вкладень, для відновлення цього майна (частини складського приміщення).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди у зв`язку з необхідністю проведення капітального ремонту для відновлення орендованого майна орендодавець надає згоду орендарю на проведення такого ремонту та вчинення необхідних для цього невідокремлюваних поліпшень орендованого майна.

Згідно п. 3 додаткової угоди, керуючись п. 3 Типового договору оренди № 1/2-03 від 28.02.2020р.: орендну плату за орендоване майно розпочати нараховувати після повного завершення капітального ремонту майна орендарем (п. 3.1. договору); орендар сплачує 50% нарахованої орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу, інших 50% нарахованої орендної плати компенсує свої витрати на капітальний ремонт орендованого майна (п. 3.2. договору);

Відповідно до акта прийому-передачі майна від 01.03.2019р. за договором оренди № 1/2-03 фізичній особі-підприємцю Олех В.В. передається в оренду майно (нежитлове приміщення склад-сарай) площею 18 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20. У акті також зазначено, що технічний стан майна незадовільний. Для подальшої експлуатації майна необхідне проведення капітального ремонту з залученням значних фінансових вкладень, для відновлення майна (частини складського приміщення).

Наказом Фонду державного майна України від 23.10.2020р. № 1721 затверджено статут державного підприємства "Поділляторф" (нова редакція), відповідно до п. 1.1. якого державне підприємство "Поділляторф" є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (суб`єкт управління підприємства).

Державне підприємство "Поділляторф" звернулося із листом № 06/08 від 01.08.2022р. до фізичної особи-підприємця Олеха Валентина Вікторовича, у якому зазначено, що щодо договору № 1/2-03 від 28.09.2021р. про оренду нерухомого майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20 і перебуває на балансі державного підприємства "Поділляторф" загальною площею 18 кв.м, то відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України він є нікчемним правочином, тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню з підстав укладення поза процедурою аукціону.

26.03.2020р. між фізичною особою-підприємцем Олехом Валентином Вікторовичем (орендар) та державним підприємством "Поділляторф" (орендодавець) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 26/04-1, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: склад (майно) площею 182,55 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно з актом оцінки.

Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою здійснення підприємницької діяльності.

Стан майна, як передбачено п. 1.3. договору, на момент укладення договору (потребує / не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2020р. 3786,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Як передбачено п. 4.1. договору, амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються орендарем і в першочерговому порядку використовуються ним на косметичний ремонт орендованого майна.

Відповідно до п. 5.3. договору орендар зобов`язаний протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6. цього договору.

Згідно з п. 5.8. договору орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Орендодавець дає право на здійснення будь-яких невід`ємних поліпшень, які орендар вважає за необхідне здійснювати для забезпечення власної підприємницької діяльності. Вартість невід`ємних поліпшень встановлюється на підставі повідомлення-розрахунку орендаря направленого орендодавцю.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі здійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна орендодавець зобов`язаний здійснювати контроль за здійсненням таких поліпшень. Вартість невід`ємних поліпшень зараховується до орендної плати.

Відповідно до п. 7.5. договору орендодавець зобов`язаний відшкодувати орендарю у разі, будь-яких випадків, що призвели до незарахування або неповного зарахування невід`ємних поліпшень до орендованої плати вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна.

У відповідності до п. 8.2. договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26 березня 2020р. до 25 лютого 2023р. включно (п. 10.1. договору).

Згідно з п. 10.3. договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

У відповідності до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Як передбачено п. 10.6 договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

Пунктом 10.7. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснення орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід`ємне поліпшення - власністю орендодавця.

Згідно з п. 10.8. договору вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем, компенсується орендодавцем після припинення (розірвання) договору оренди.

Відповідно до п. 10.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Фізичною особою-підприємцем Олехом Валентином Вікторовичем (орендар) та державним підприємством "Поділляторф" (орендодавець) укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 26/04-1 від 26.03.2020р., відповідно до п. 1 якого, керуючись п. 3 договору оренди № 26/04-1 від 26.03.2020р.: орендну плату за державне майно розпочати нараховувати після повного завершення капітального ремонту майна орендарем (п. 1.1. договору); орендар сплачує 50% нарахованої орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу, інших 50% нарахованої орендної плати компенсує свої витрати на капітальний ремонт орендованого майна (п. 1.2. договору).

Відповідно до акта прийому-передачі майна за договором оренди № 26/04-1 фізичній особі-підприємцю Олех В.В. передається в оренду майно (складські приміщення) площею 182,55 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20. У акті також зазначено, що технічний стан майна незадовільний. Для подальшої експлуатації майна необхідне проведення капітального ремонту з залученням значних фінансових вкладень, для відновлення майна (частини складського приміщення).

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 23.03.2020р. № 195 затверджено статут державного підприємства "Поділляторф" (нова редакція), відповідно до п. 1.1. якого державне підприємство "Поділляторф" належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України (уповноважений орган управління).

Згідно п. 4.10. статуту підприємство має право здавати в оренду підприємствам, установам і організаціям, громадянам нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) за погодженням з уповноваженим органом управління, а також інше окреме індивідуально визначене майно (устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать) в установленому законодавством порядку.

Наказом Фонду державного майна України від 23.10.2020р. № 1721 затверджено статут державного підприємства "Поділляторф" (нова редакція), відповідно до п. 1.1. якого державне підприємство "Поділляторф" є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (суб`єкт управління підприємства).

Державне підприємство "Поділляторф" звернулося із листом № 08/08 від 01.08.2022р. до фізичної особи-підприємця Олеха Валентина Вікторовича, у якому зазначено, що щодо договору № 26/04-1 від 26.03.2020р. про оренду нерухомого майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20 і перебуває на балансі державного підприємства "Поділляторф" загальною площею 182,55 кв.м, то відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України він є нікчемним правочином, тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню з підстав укладення поза процедурою аукціону.

26.03.2020р. між фізичною особою-підприємцем Олехом Валентином Вікторовичем (орендар) та державним підприємством "Поділляторф" (орендодавець) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 26/04-2, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно склад (майно) площею 182,55 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно з актом оцінки.

Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою здійснення підприємницької діяльності.

Стан майна, як передбачено п. 1.3. договору, на момент укладення договору (потребує / не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2020р. 3786,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Як передбачено п. 4.1. договору, передбачені законодавством амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються орендарем і в першочерговому порядку використовуються ним на косметичний ремонт орендованого майна.

Відповідно до п. 5.3. договору орендар зобов`язаний протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6. цього договору.

Згідно з п. 5.8. договору орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Орендодавець дає право на здійснення будь-яких невід`ємних поліпшень, які орендар вважає за необхідне здійснювати для забезпечення власної підприємницької діяльності. Вартість невід`ємних поліпшень встановлюється на підставі повідомлення-розрахунку орендаря направленого орендодавцю.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі здійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна орендодавець зобов`язаний здійснювати контроль за здійсненням таких поліпшень. Вартість невід`ємних поліпшень зараховується до орендної плати.

Відповідно до п. 7.5. договору орендодавець зобов`язаний відшкодувати орендарю у разі, будь-яких випадків, що призвели до незарахування або неповного зарахування невід`ємних поліпшень до орендованої плати вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна.

У відповідності до 8.2. договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26 березня 2020р. до 25 лютого 2023р. включно (п. 10.1. договору).

Згідно з п. 10.3. договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

У відповідності до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Як передбачено п. 10.6 договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

Пунктом 10.7. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснення орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід`ємне поліпшення - власністю орендодавця.

Згідно з п. 10.8. договору вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем, компенсується орендодавцем після припинення (розірвання) договору оренди.

Відповідно до п. 10.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Фізичною особою-підприємцем Олехом Валентином Вікторовичем (орендар) та державним підприємством "Поділляторф" (орендодавець) укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 26/04-2 від 26.03.2020р., відповідно до п. 1 якого, керуючись п. 3 договору оренди № 26/04-2 від 26.03.2020р.: орендну плату за державне майно розпочати нараховувати після повного завершення капітального ремонту майна орендарем (п. 1.3. договору); орендар сплачує 50% нарахованої орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу, інших 50% нарахованої орендної плати компенсує свої витрати на капітальний ремонт орендованого майна (п. 1.4. договору).

Відповідно до акта прийому-передачі майна за договором оренди № 26/04-2 фізичній особі-підприємцю Олех В.В. передається в оренду майно (складські приміщення) площею 182,55 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20. У акті також зазначено, що технічний стан майна незадовільний. Для подальшої експлуатації майна необхідне проведення капітального ремонту з залученням значних фінансових вкладень, для відновлення майна (частини складського приміщення).

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 23.03.2020р. № 195 затверджено статут державного підприємства "Поділляторф" (нова редакція), відповідно до п. 1.1. якого державне підприємство "Поділляторф" належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України (уповноважений орган управління).

Згідно п. 4.10. статуту підприємство має право здавати в оренду підприємствам, установам і організаціям, громадянам нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) за погодженням з уповноваженим органом управління, а також інше окреме індивідуально визначене майно (устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать) в установленому законодавством порядку.

Наказом Фонду державного майна України від 23.10.2020р. № 1721 затверджено статут державного підприємства "Поділляторф" (нова редакція), відповідно до п. 1.1. якого державне підприємство "Поділляторф" є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (суб`єкт управління підприємства).

Державне підприємство "Поділляторф" звернулося із листом № 09/08 від 01.08.2022р. до фізичної особи-підприємця Олеха Валентина Вікторовича, у якому зазначено, що щодо договору № 26/04-2 від 26.03.2020р. про оренду нерухомого майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20 і перебуває на балансі державного підприємства "Поділляторф" загальною площею 182,55 кв.м, то відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України він є нікчемним правочином, тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню з підстав укладення поза процедурою аукціону.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності № 319141896 від 28.12.2022р. власником складських приміщень загальною площею 452,1 кв.м, розташованих за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20, є держава Україна в особі Міністерства вугільної промисловості України з 07.04.2011р.

Відповідно до висновку експерта № 04/01-2023 від 15.03.2023р. вартість ремонтних робіт, проведених в нежитловій будівлі площею 452,1 кв.м, розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20 за період з 27.03.2020р., станом на момент проведення експертизи складає 2563907,00 грн.

У висновку експерта встановлено, що згідно з даними технічного паспорту, складеного Бюро технічної інвентаризації м. Хмельницький на складські приміщення, розташовані по вул. Будівельників, 20 станом на 16.03.2011р. складається із приміщень, розташованих в одноповерховій будівлі прямокутної форми з цегляними стінами, панельними перекриттями та покрівлею із шиферу: гараж площею 65,2 кв.м, гараж площею 26,3 кв.м, котельня площею 49,2 кв.м, гараж площею 55,5 кв.м, приміщення площею 15,6 кв.м, архів площею 31,0 кв.м, кладова площею 14,2 кв.м, кабінет площею 10,5 кв.м, гараж площею 166,6 кв.м, склад площею 18 кв.м. Всього площа 452,1 кв.м.

За результатами натурного огляду по кожному приміщенню встановлено:

1) гараж площею 65,2 кв.м - встановлені металеві неутеплені ворота із оцинкованого профнастилу, система стислого повітря, електроосвітлення, силова електромережа;

2) гараж площею 26,3 кв.м - стіни та стелі приміщення облицьовані деревними плитами типу ОСБ, стіни пофарбовані водоемульсійним розчином, на підлозі влаштована керамічна плитка та бетонне покриття, встановлені металеві неутеплені ворота із профнастилу з полімерним покриттям, витяжна система вентиляції з прокладанням венткоробів та металевим витяжним зонтом, система стислого повітря, дров`яна піч з відведенням димових газів назовні крізь віконний проріз, електроосвітлення, силова електромережа;

3) котельня площею 49,2 кв.м - влаштовано перегородки для організації санвузлу з душовою та кімнатою, відгороджено приміщення для розміщення електричного котлу та компресору, стіни в туалеті та умивальнику, душові облицьовані керамічною плиткою, на підлозі коридору, умивальнику та душової також влаштована керамічна плитка, встановлений металопластиковий та дерев`яні дверні блоки, підлоговий унітаз, умивальник, душова з трапом, електричний котел, компресор, електроосвітлення, силова електромережа;

4) гараж площею 55,5 кв.м - влаштований дверний проріз до приміщення 3, стіни та стелі пофарбовані водоемульсійним розчином, на підлозі - бетонне покриття, встановлений металопластиковий дверний блок, встановлені металеві неутеплені ворота - із профнастилу з полімерним покриттям, витяжна система вентиляції з прокладанням венткоробів та металевим витяжним зонтом, система стислого повітря;

5) приміщення площею 15,6 кв.м - встановлено зовнішній дверної блок, облицьований оцинкованим профнастилом, система стислого повітря, електроосвітлення, силова електромережа;

6) архів площею 31 кв.м. - між приміщеннями 6 і 9 розібрано цегляну перегородку, стіни та стеля облицьовані гіпсокартоном з наступним фарбуванням, на підлозі влаштована керамічна плитка, встановлені металопластикові віконні блоки, система стислого повітря, електроосвітлення, силова електромережа;

7) кладова площею 14,2 кв.м - стіни та стеля облицьовані гіпсокартоном з наступним фарбуванням, на підлозі влаштована керамічна плитка, встановлені дерев`яні дверні блоки, система опалення з прокладкою поліетиленових труб та встановленням сталевих панельних радіаторів електроосвітлення, силова електромережа;

8) кабінет площею 10,5 кв.м - стіни та стеля облицьовані гіпсокартоном з наступним фарбуванням, на підлозі влаштована керамічна плитка, встановлені металопластикові віконні блоки та дерев`яні дверні блоки, система опалення з прокладкою поліетиленових труб та встановленням сталевих панельних радіаторів, електроосвітлення;

9) гараж площею 166,6 кв.м - влаштована перегородка з дверним прорізом для відокремлення частини приміщення з утворенням коридору, з якого забезпечується вхід до приміщень 8 - кабінет та 7 - кладова, у відгородженій частині - стіни та стеля облицьовані гіпсокартоном з наступним фарбуванням, на підлозі влаштована керамічна плитка, у відгородженій частині - встановлені дерев`яні дверні блоки, встановлені металеві вхідні двері - із профнастилу з полімерним покриттям, встановлені металеві неутеплені ворота із оцинкованого профнастилу, система стислого повітря, дров`яна піч з відведенням димових газів назовні крізь віконний проріз, електроосвітлення, силова електромереж.

Згідно розрахунку сукупної місячної орендної плати за 4 договорами оренди розмір оренди складає 10372,00 грн.

Фізичною особою-підприємцем Олехом В.В. сплачувалась державному підприємству "Поділляторф" орендна плата за оренду приміщень, що слідує з квитанцій до прибуткового касового ордера, а саме: № 4 від 04.02.2020р. на суму 10372,00 грн, № 5 від 05.03.2020р. на суму 10372,00 грн, № 5 від 06.04.2020р. на суму 10372,00 грн, № 7 від 05.05.2020р. на суму 10372,00 грн, № 7 від 05.06.2020р. на суму 10400,00 грн, № 6 від 03.07.2020р. на суму 10400,00 грн, від 05.08.2020р. на суму 10400,00 грн, № 4 від 04.09.2020р. на суму 10400,00 грн, № 5 від 03.10.2020р. на суму 10400,00 грн, № 5 від 05.11.2020р. на суму 10400,00 грн, № 4 від 02.12.2020р. на суму 10400,00 грн.

Рішеннями господарського суду Хмельницької області від 11.07.2023р., що набрали законної сили, у справах № 921/220/23, № 924/630/23, № 924/631/23, № 924/632/23 визнано недійсними типовий договір оренди № 1/1-03 від 28.02.2020р., типовий договір оренди № 1/2-03 від 28.02.2020р., договір оренди № 26/04-2 від 26.03.2020р., договір оренди № 26/04-1 від 26.03.2020р., укладені між фізичною особою-підприємцем Олехом В.В. та державним підприємством "Поділляторф".

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020р. у справі № 924/1121/16, від 22.01.2019р. у справі № 912/1856/16 та від 24.12.2019р. у справі № 902/377/19.

Предметом заявленого позову є стягнення з державного підприємства "Поділляторф" вартості проведеного фізичною особою підприємцем Олехом В.В. капітального ремонту (будівельно-технічних робіт) на об`єкті відповідача, а підставою позову - застосування положень ст. 1212 ЦК України за вимогами про повернення безпідставного набутого майна (грошових коштів), як виконаного за недійсним правочином. Також позивач зазначає, що в частині проведення капітального ремонту об`єкта виконання за недійсними правочинами здійснив лише позивач.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Крім того, суд зважає на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), в яких зазначено, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець Олех Валентин Вікторович виконав ремонті роботи в нежитловій будівлі площею 452,1 кв.м (4 частини об`єкта), розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20, за погодженням з орендодавцем, державним підприємством "Поділляторф", яке було надано останнім згідно додаткових угод до типових договорів оренди № 1/1-03, № 1/2-03 від 28.02.2020р. та договорів оренди № 26/04-1, № 26/04-2 від 26.03.2020р.

В подальшому, вищевказані договори оренди були визнані судом недійсними, що підтверджується чинними рішеннями господарського суду Хмельницької області у справах № 921/220/23, № 924/630/23, № 924/631/23, № 924/632/23.

Враховуючи положення ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019р. у справі № 914/908/18.

Фактично вкладені позивачем кошти та майно у проведення капітального ремонту (здійснення відповідних будівельно-технічних робіт) на об`єкті набуті відповідачем без належної правової підстави (набуті на підставі, яка згодом відпала). При цьому, такі вкладення є невід`ємними від об`єкта. Відповідач, у свою чергу, не виконав своїх обов`язків щодо пропорційного відшкодування позивачу здійснених ним витрат.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. В разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021р. у справі № 927/491/19.

Як встановлено судом, виконання будівельно-технічних робіт (капітального ремонту) на суму 2563907,00 грн в нежитловій будівлі площею 452,1 кв.м, розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20, за період з 27.03.2020р., розрахована виходячи із фізичних обсягів існуючих розмірів будівлі та фактичної наявності інженерних комунікацій, внутрішнього опорядження, заповнення віконних, дверних прорізів та воріт, ремонту рулонної покрівлі над приміщеннями, підтверджено висновком експерта № 04/01-2023 від 15.03.2023р.

Відповідно до положень ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Тобто, висновок експертизи є одним із доказів, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами, однак висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.

За змістом ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Як слідує із висновку експерта, експертизу проведено судовим експертом Галієвою О.М., яка має вищу будівельно-технічну освіту, експертну кваліфікацію за спеціальностями - "Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів", "Розподіл та визначення порядку користування земельними ділянками", "Визначення оціночної вартості будівельних обертів та споруд", стаж практичної експертної роботи з 1998 року. Про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку експерт обізнаний. Даний висновок підготовлено для звернення до господарського суду Тернопільської області за захистом своїх прав з позовом до державного підприємства "Поділляторф" про визнання договорів оренди недійсними та стягнення коштів.

Отже, вищевказаний висновок експерта відповідає вимогам статей 98, 101 ГПК України та приймається судом як належний та допустимий доказ у справі. При цьому в процесі розгляду справи, будь-якими доказами вказаний вище висновок експерта не спростовано.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Для застосування зазначеної норми, необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Таким чином, враховуючи, що типові договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, № 1/1-03, № 1/2-03 від 28.02.2020р. та договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, № 26/04-1, № 26/04-2 від 26.03.2020р. (відповідно як і додаткові угоди до вказаних договорів) визнані судом недійсними згідно рішень господарського суду Хмельницької області від 11.07.2023р., що набрали законної сили, у справах № 921/220/23, № 924/630/23, № 924/631/23, № 924/632/23, і вартість капітального ремонту, який був виконаний позивачем на умовах договорів (та додаткових угод), неможливо відокремити від приміщення (нежитлової будівлі), відповідач зобов`язаний повернути кошти в розмірі 2563907,00 грн, що становлять вартість капітального ремонту (будівельно-технічних робіт), яка підтверджена висновком експерта, як набуті на підставі, яка згодом відпала. Суду не подано жодних доказів повернення коштів відповідачем позивачу, що становить вартість проведеного капітального ремонту, як і доказів того, що відповідачем компенсувалося позивачу 50% нарахованої орендної плати за здійснення капітального ремонту останнім.

Судом критично оцінюються посилання відповідача та третьої особи 1 на ст. 778 ЦК України (Поліпшення наймачем речі, переданої у найм) та ч. 3 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки вказані норми застосовується до договірних правовідносин (договір оренди), в той час як в силу преюдиційних обставин у даній справі орендні правовідносини між сторонами відсутні, а предметом розгляду у даній справі є стягнення вартості проведеного капітального ремонту на підставі ст. 1212 ЦК України, тобто за вимогами про повернення безпідставного набутого майна (грошових коштів), як виконаного за недійсними правочинами (судові справи № 921/220/23, № 924/630/23, № 924/631/23, № 924/632/23).

Крім того, судом зауважується, що предметом позову є стягнення саме вартості капітального ремонту, а не поліпшень. При цьому, проведення саме капітального ремонту та компенсація витрат на капітальний ремонт орендованого майна сторонами погоджувалося у визнаних судом недійсними договорах, а як наслідок додаткових угодах до договорів оренди.

Згідно правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 24.02.2021р. у справі № 905/435/19) розмір витрат орендаря на проведення капітального ремонту та реконструкції не є тотожним поняттю розміру поліпшення орендованого майна, який орендодавець зобов`язаний компенсувати у разі розірвання договору оренди. Компенсації підлягає лише збільшена в результаті таких поліпшень вартість орендованого майна. Вартість майна визначається ринковими показниками на подібне майно у певний час. Складовою такої вартості є витрати на поліпшення майна. Поряд з цим, на вартість майна можуть впливати інші показники, наприклад, пропозиція і попит. Таким чином, якщо суд встановить наявність у позивача права на заявлення подібних вимог, суд повинен встановити початкову вартість орендованого майна на момент його прийняття позивачем та його вартість на момент розірвання договору оренди і відповідно вирішити питання про наявність підстав компенсувати орендарю різницю між зазначеними показниками.

Разом з тим, як зауважено Верховним Судом, положення щодо відшкодування саме вартості витрат наймача на здійснені за згодою наймодавця поліпшення речі містяться в частині 3 статті 778 ЦК України, які до спірних правовідносин оренди державного майна застосуванню не підлягають з огляду на врегулювання цих правовідносин спеціальними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява №31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява №10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, №10741/84).

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також судом щодо позовної вимоги про стягнення вартості капітального ремонту було враховано позицію Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену у постанові від 29.11.2022р. у справі № 918/279/22.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Щодо витрат на проведення експертизи.

За змістом п. 2 ч. 3 статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У статті 129 ГПК визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).

Як встановлено судом, на підтвердження витрат на проведення експертизи позивачем надано платіжну інструкцію № 7 від 16.01.2023р. на суму 42000,00 грн та платіжну інструкцію № 19 від 15.03.2023р. на суму 18000,00 грн та висновок експерта № 04/01-2023 від 15.03.2023р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення наведених норм процесуального права передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до статті 41 ГПК у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Отже, положення ГПК встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі № 824/647/19-а, від 13.07.2021р. у справі № 640/19089/20, у справі № 914/3881/21 від 31.05.2023р.

В межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою фізичної особи-підприємця Олеха Валентина Вікторовича до звернення до суду з позовом (позов подано до господарського суду Тернопільської області 30.03.2023р.), що обумовлює відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

На користь такого висновку також свідчать норми частини 7 статті 101 ГПК України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Олеха Валентина Вікторовича, м. Хмельницький до державного підприємства "Поділляторф", с. Кути Шумського району Тернопільської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Фонд державного майна України, м. Київ; 2) Міністерство енергетики України, м. Київ про стягнення коштів у розмірі 2563907,00 грн задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Поділляторф" (Тернопільська область, Шумський район, с. Кути, ідентифікаційний код 02968875) на користь фізичної особи-підприємця Олеха Валентина Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2563907,00 грн (два мільйони п`ятсот шістдесят три тисячі дев`ятсот сім гривень 00 коп.) вартості капітального ремонту, 38458,60 грн (тридцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 60 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.10.2023р.

Суддя С.В. Заверуха

Відрук. 5 примір.:

1 - до справи;

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, Проїзд 6-ий Медичний, 21);

3 - відповідачу (47113, Тернопільська обл., Шумський р-н, с. Кути);

4 - третій особі 1 (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9);

5 - третій особі 2 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30).

Всім реком. з повідомленням.

Електронні адреси:

представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1

третьої особи 1 - info@spfu.gov.ua

третьої особи 2 - kanc@mev.gov.ua