Рішення

від 02.10.2023 по справі 160/8634/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Справа № 160/8634/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради, Виконавчого комітету Солонянської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яку ухвалою від 22.05.2023 прийнято до розгляду, позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Солонянської селищної ради, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2023 року (вхідний №867/0/1-23 від 28.02.2023 року), про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства «НАТАША», розробленого на підстави Рішенням Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання (вісімнадцята сесія) № 739-18/VIII від 27.01.2022 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «НАТАША»;

- зобов`язати Солонянську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2023 року (вхідний №867/0/1-23 від 28.02.2023 року), про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства «НАТАША», розробленого на підстави Рішенням Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання (вісімнадцята сесія) № 739-18/VIII від 27.01.2022 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «НАТАША», та за результатами її розгляду, прийняти рішення у формі рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні;

- стягнути з Солонянської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, зазначає, що 13.08.2021 року ОСОБА_1 надала письмову заяву до голови Солонянської селищної ради Копейко М.М. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок землі ФГ Наташа.

Рішенням Солонянської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області восьмого скликання вісімнадцятої сесії №739-18/VIII від 27.01.2022 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель ФГ ОСОБА_2 .

Позивачем на підставі рішення від 27.01.2022 року №739-18/VIII було замовлено у ФОП ОСОБА_3 , сертифікованого інженера-землевпорядника, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель ОСОБА_4 (кадастровий номер 1225055100:01:002:0170, 1225055100:01:001:0203, 1225055100:01:002:0166, 1225055100:01:002:0140).

28.02.2023 року позивач звернулась зі заявою до голови Солонянської селищної об`єднаної територіальної громади Копейко М.М. про затвердження проекту землеустрою. Листом від 10.03.2023 року №02-21-421/0/2/-23 Виконавчого комітету Солонянської селищної ради було повідомлено, що комітет розгляне клопотання ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства для ведення фермерського господарства після закінчення воєнного стану, оскільки відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів в України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану від 24.03.2022 року №2145-ІХ, а саме пункту 5, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації з землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Виконавчий комітет Солонянської селищної ради (ІК 40204292, адреса: 52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Солоне, вул. Гагаріна, буд. 7). Роз`яснено співвідповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Від Солонянської селищної ради надійшов відзив, згідно змісту якого, рада не погоджується з доводами позову, просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації. Отже, станом на час надання відповіді виконавчим комітетом Солонянської селищної ради Земельним кодексом України встановлено додаткову заборону для надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, яка зумовлена встановленням воєнного стану в Україні.

Від Виконавчого комітету Солонянської селищної ради відзиву на позов не надходило.

Від позивача відповідь на відзив Солонянської селищної ради не надійшла.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, розглянувши доводи позивача, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є членом (учасником) Фермерського господарства Наташа, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФГ Наташа зареєстрованого у встановленому законом порядку 13.12.1995 року.

30.07.2021 року головою ФГ Наташа ОСОБА_6 було надано нотаріально посвідчену згоду на вилучення та передачу у приватну власність членам ФГ Наташа земельних ділянок комунальної власності: кадастровий номер 1225055100:01:002:0119 площею 19,400 га, кадастровий номер 1225055100:01:002:0140 площею 1,6 га, кадастровий номер №1225055100:01:002:0137 площею 9,000 га, кадастровий номер 1225055100:01:02:0090 площею 17,000 га, загальна площа земельних ділянок 47,000 га.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання вісімнадцятої сесії №739-18/VIII від 27.01.2022 року позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель ФГ ОСОБА_2 .

Позивачем на підставі рішення від 27.01.2022 року №739-18/VIII було замовлено у сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель ОСОБА_4 (кадастровий номер 1225055100:01:002:0170, 1225055100:01:001:0203, 1225055100:01:002:0166, 1225055100:01:002:0140).

Судом встановлено, що 28.02.2023 року ОСОБА_1 звернулась до голови Солонянської селищної об`єднаної територіальної громади Копейко М.М. із заявою про затвердження проекту землеустрою.

До заяви було надано:

1. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства «НАТАША», гр. ОСОБА_1 , для ведення фермерського господарства - 107 аркушів.

2. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну дiлянку, НВ-6801037452022 вiд 28.12.2022 року;

3. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку , НВ-5300027552023 вiд 16.01.2023 року;

4. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, НВ -7300079892023 вiд 15.02.2023 року;

5. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, НВ-1200019932023 вiд 10.01.2023 року;

6. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, НВ-5300027542023 вiд 16.01.2023 року;

7. Копія паспорту та довідки про присвоєння iдентифiкацiйного номеру

Позивач зазначає, що станом на 14.04.2023 року радою не було розглянуто клопотання позивача про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

16.04.2023 року адвокатом позивача направлений адвокатський запит щодо надання інформації наступного змісту: надати інформацію та засвідчену копію рішення щодо результатів розгляду заяви від 28.02.2023 року (вхідний номер 867/0/1/-23 від 28.02.2023 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства «НАТАША», розробленого на підстави Рішенням Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання (вісімнадцята сесія) № 739-18/VIII від 27.01.2022 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «НАТАША».

Станом на 14.04.2023 року ОСОБА_1 не отримала будь-якого рішення про затвердження чи про відмову у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, що порушує її законі права та інтереси.

До заяви про зміну підстав позову позивачем додано лист Виконавчого комітету Солонянської селищної ради від 21.04.2023 року №02-21-698/0/2/-23.

Згідно даного листа, Виконавчий комітет Солонянської селищної ради повідомив позивача, що клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства для ведення фермерського господарства буде розглянуто після воєнного стану, оскільки, відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів в України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану від 24.03.2022 року №2145-ІХ, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації з землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вважаючи бездіяльність селищної ради щодо неналежного розгляду заяви протиправною, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначенні Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно із положеннями ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з частиною першою статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно зі ст. 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Згідно з ч.ч. 9-11 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 4 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

За приписами ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, громадянка України, є членом (учасником) Фермерського господарства Наташа (код ЄДРПОУ 2116717623).

Відповідно до Державного акту від 01.03.1993 року, виданого ОСОБА_6 Радою народних депутатів Солонянського району Дніпропетровської області, надано у постійне користування 17 га землі в межах згідно з планом користування, для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до розпорядження представника Президента України від 12.11.1992 року №484. В подальшому до зазначеного акту про право постійного користування земельною ділянкою були внесені зміни на підставі Розпорядження представника Президента України від 27.01.1993 року №47, Розпорядження представника Президента України від 08.07.1993 року, рішенням Солонянського райвиконкому від 15.02.1995 року.

Відповідно до статуту Фермерського господарства Наташа, членами фермерського господарства є: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (голова Фермерського господарства); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина голови); ОСОБА_5 (донька голови); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (чоловік доньки голови); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (рідна сестра голови), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (племінниця голови).

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2021 року, ОСОБА_6 , будучи Головою та членом Фермерського господарства Наташа надав письмову, нотаріально посвідчену, згоду на вилучення та передачу у приватну власність членам ФГ Наташа земельних ділянок комунальної власності: кадастровий номер 1225055100:01:002:0119 площею 19,400 га, кадастровий номер 1225055100:01:002:0140 площею 1,6 га, кадастровий номер 1225055100:01:002:0137 площею 9,000 га, кадастровий номер 1225055100:01:002:0090 площею 17,000 га, загальна площа 47 га.

13.08.2021 року позивач звернулася до Солонянського сільського голови із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель ФГ ОСОБА_2 .

Як вже було встановлено судом, рішенням Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання вісімнадцятої сесії №736-18/VIII від 27.01.2022 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель ФГ ОСОБА_2 .

В подальшому, на замовлення позивача сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель ОСОБА_4 (кадастровий номер 1225055100:01:002:0170, 1225055100:01:001:0203, 1225055100:01:002:0166, 1225055100:01:002:0140).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.12.2022 року, щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель ОСОБА_4 (кадастровий номер 1225055100:01:002:0170, 1225055100:01:001:0203, 1225055100:01:002:0166, 1225055100:01:002:0140).

Надалі, позивач звернулася до голови селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою, проте Виконавчим комітетом Солонянської селищної ради листом було відмовлено, у зв`язку з дією на території України воєнного стану.

Суд зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб - до 20 травня 2023 року.

Указом Президента України від 19.05.2023 року №254/2023 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Суд зазначає, що пунктом 5 пункту 27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2698-IX від 19.10.2022 (набув чинності з 19.11.2022 року), під час дії воєнного стану, визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Разом з тим, суд звертає увагу, що положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, право на отримання безоплатно у власність земельних ділянок мають громадяни, яким земельні ділянки були надані до 1 січня 2002 у користування.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України, встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності для всіх потреб здійснюється відповідною сільською селищною, міською радою.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 820/5134/17.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. Суд зазначає, що законодавством передбачено, що рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову в затвердженні такого проекту, орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Враховуючи, що спірне питання на сесію селищною радою не виносилось, та в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення сесії, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність селищної ради, яка полягала у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2023 року.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено судом вище, Солонянською селищною радою за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2023 року у спосіб визначений Законом не прийнято ані позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства НАТАША, розробленого на підстави рішення Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання (вісімнадцята сесія) № 739-18/VIII від 27.01.2022 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель Селянського (фермерського) господарства НАТАША, ані рішення про відмову в такому наданні.

Суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У цій справі позивач звернувся до Солонянської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою, однак рада у визначений частиною сьомою статті 118 ЗК України строк таку заяву на сесії селищної ради не розглянув, чим допустив протиправну бездіяльність.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 сформулював такий правовий висновок: "… повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким".

Разом з тим, у даній справі оскаржується бездіяльність селищної ради щодо нерозгляду клопотання у встановленому законом порядку, тобто відповідач - 1 не досліджував заяву та додані до неї документи на предмет наявності підстав для надання дозволу або відмови у його наданні на пленарному засіданні ради, а отже не розглянув його по суті на сесії.

Таким чином, оскільки подана позивачем заява не розглянута селищною радою по суті належним чином з прийняттям відповідного розпорядчого акту, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги у такий спосіб: визнання протиправною бездіяльність Солонянської селищної ради, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2023 року (вхідний №867/0/1-23 від 28.02.2023 року), про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства «НАТАША», розробленого на підстави Рішенням Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання (вісімнадцята сесія) № 739-18/VIII від 27.01.2022 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «НАТАША» та зобов`язати Солонянську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2023 року (вхідний №867/0/1-23 від 28.02.2023 року), про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства «НАТАША», розробленого на підстави Рішенням Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання (вісімнадцята сесія) № 739-18/VIII від 27.01.2022 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «НАТАША», з урахуванням висновків, викладених судом у даному рішенні.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди,

Позовні вимоги в цій частині обгрунтовані тим, що протиправною бездіяльністю селищної ради позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у постійних переживаннях та перебуванні у стресовому стані, оскільки це землі які обслуговувалися їхньою сім`єю понад 30 років.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

До того ж, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач повинен зазначити обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22.11.2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Отже, саме лише визнання судом протиправними дій, рішення чи бездіяльності відповідного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між його діями/рішеннями та заподіяною моральною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння цієї шкоди, між протиправністю дій/рішень та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним їх наслідком.

Для відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, доведенню підлягає, що протиправні дії/рішення чи бездіяльність заподіювача є причиною, а негативні наслідки, які виникли у потерпілої особи - безумовним їх наслідком.

Причинно-наслідковий зв`язок між рішеннями/діями відповідних органів та заподіянням моральної шкоди полягає в тому, що ця шкода є наслідком саме протиправності таких дій/рішень чи бездіяльності, а не якихось інших обставин, тобто перебувати у взаємозв`язку із предметом позову.

Водночас, позивач не довів, що бездіяльність селищної ради, протиправність якої встановлено судом у даній справі, призвела до негативних емоцій, які досягли рівня страждань або приниження, та які можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

От же, в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією №325287988000006775771 від 25.04.2023 року.

З урахуванням прийнятого судом рішення, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду підлягає стягненню пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 536, 80 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Солонянської селищної ради, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2023 року (вхідний №867/0/1-23 від 28.02.2023 року), про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства «НАТАША», розробленого на підстави Рішенням Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання (вісімнадцята сесія) № 739-18/VIII від 27.01.2022 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «НАТАША».

Зобов`язати Солонянську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2023 року (вхідний №867/0/1-23 від 28.02.2023 року), про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність члену селянського (фермерського) господарства «НАТАША», розробленого на підстави Рішенням Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання (вісімнадцята сесія) № 739-18/VIII від 27.01.2022 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «НАТАША», з урахуванням висновків, викладених судом у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Солонянської селищної ради (код ЄДРПОУ 04339652) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 536, 80 грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Солонянської селищної ради (код ЄДРПОУ 40204292) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 536, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 02.10.2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна