Постанова

від 25.09.2023 по справі 2а-7055/10/1870

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 р.Справа № 2а-7055/10/1870Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства Недригайлівський агролісгосп на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 20.04.23 по справі №2а-7055/10/1870

за позовом Недригайлівське дочірнє агролісогосподарське підприємство Недригайлівський агролісгосп

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Недригайлівське дочірнє агролісогосподарське підприємство Недригайлівський агролісгосп (надалі також позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 №0000042310/1 Роменської міжрайонної державної податкової інспекції, яким визначено суму податкового зобов`язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість в розмірі 116820 грн 00 коп, у тому числі: за основним платежем 77880 грн 00 коп, за штрафними санкціями 38940 грн 00 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позовні вимоги Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Недригайлівський агролісгосп" задоволено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.04.2014 скасував постанову Сумського окружного адміністративного суду та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у даній справі та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014, позов Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Недригайлівський агролісгосп" до Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 21.06.2010 №0000042310/1 про визначення податкового зобов`язання Недригайлівському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Недригайлівський агролісгосп" з податку на додану вартість у розмірі 116820 грн 00 коп.

Постановою Верховного Суду від 13.07.2020 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у задоволенні позову Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Недригайлівський агролісгосп" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погодившись з цим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року по цій справі та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необхідність оподаткування господарської діяльності позивача має відбуватися у загальному порядку, оскільки лісоматеріали та дрова, які отримані внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, що належить до групи 44 УКТЗЕД та не є сільськогосподарськими товарами, які віднесені до груп 1-24 УКТ ЗЕД. Також вказував на порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 77 КАС України , оскільки переклав обов`язок доказування на позивача та просив врахувати висновки, викладені у рішенні Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 № 815/6203/15.

ГУ ДПС у Сумській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягало на законності судового рішення та просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями ч.1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Недригайлівське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Недригайлівський агролісгосп» є юридичною особою, зареєстроване 26.07.2000 Недригайлівською райдержадміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.07.2000 №16181200000000195 (а.с.19, т.1).

Видами діяльності позивача, внесеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є надання послуг у галузі лісового господарства (код згідно з КВЕД 02.02.0); лісівництво та лісозаготівлі (код згідно з КВЕД 02.01.1); лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини (код згідно з КВЕД 20.10.0), мисливство (код згідно з КВЕД 01.50.0). Позивач в січні - грудні 2009 року перебував на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 100166174 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 № 0000042310/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 116820,00 грн, у т.ч.: 77880,00 грн - основний платіж, 38940,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись із вказаним повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, лісоматеріали та дрова, які отримані внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, що належать до групи 44 УКТ ЗЕД та не є сільськогосподарськими товарами, які віднесені до груп 1- 24 УКТ ЗЕД, а отже така діяльність має оподатковуватися у загальновстановленому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини виникли у 2009 році до набрання чинності Податковим кодексом України та були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168/97-ВР).

Підставою прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення рішення слугував висновок, викладений в акті перевірки від 22.04.2010 № 254/2301/23637214, про порушення позивачем підпункту «а» пункту 8-1.11 ст. 8-1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.7. ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме: занижено податкові зобов`язання на загальну суму 101783,00 грн у податковому обліку за період із січня по грудень 2009 року за скороченою податковою декларацією у зв`язку із безпідставним застосуванням спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановленого для сільськогосподарських підприємств, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на 77880,00 грн та завищено від`ємне значення по рядку 26 податкової декларації (залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на 9052,00 грн у податковому обліку за період із січня по грудень 2009 року; завищено податок на додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарських підприємств, на 86932,00 грн у податковому обліку за період із січня по грудень 2009 року.

Відповідно до пункту 8-1.1 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з пунктом 8-1.6 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником. (пункт 8-1.7 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР)

Згідно з підпунктом 8-1.15.3 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: діяльність у сфері лісового господарства (лісництва):

а) залісення, вирощування і догляд за деревами або чагарниками чи вирубування дерев та/або чагарників;

б) збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробка та консервація.

Обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (підпункт 8-1.15.5 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР).

На виконання підпункту 8-1.15.7 цієї статті Кабінетом Міністрів України постановою від 21.01.2009 № 23 затверджено «Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»» (далі - Перелік № 23), до якого згідно з пунктами 9 та 15 віднесено лісівництво, лісозаготівлі та надання послуг у лісовому господарстві.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для підприємств, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, передбачених Законом № 168/97-ВР та Переліком, в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наведеному у пункті 8-1.7 статті 8-1 Закону №168/97-ВР.

Вказаний висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 у справі № 21-110а13 у справі позовом Глибоцького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Глибоцький держспецлісгосп АПК» до державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

У вказаному судовому рішенні Верховний Суд України вказав, що лісоматеріали та дрова, які отримані внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, що належать до групи 44 УКТ ЗЕД та не є сільськогосподарськими товарами, які віднесені до груп 1- 24 УКТ ЗЕД, а отже така діяльність має оподатковуватися у загальновстановленому порядку.

Вказані висновки Верховного Суду України є обов`язковими для врахування судами в силу приписів як ч. 5 ст. 242 КАС України (у чинній редакції) так і ч. 2 ст. 161 КАС України (у редакції, чинній на момент первісного розгляду цієї справи).

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до як ч. 5 ст. 353 КАС України (у чинній редакції) так і ч. 5 ст. 227 КАС України (у редакції, чинній на момент первісного розгляду цієї справи) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, доводи апелянта про те, що суд не мав враховувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 спростовуються приписами КАС України як в чинній редакції так і в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції вказав на те, що висновки судів попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог суперечать вказаній позиції Верховного Суду України, оскільки суди виходили з того, що товари групи 44 «деревина і вироби з дерева» є продуктом переробки товару групи 06 код 0602 90 41 00 назва «дерева лісові», а отже є сільськогосподарськими товарами відповідно до вимог пункту 8-1.7 статті 81 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як це передбачено цією нормою, товар «дерева лісові», вирощені безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування та ним же перероблені, у результаті чого створено новий продукт групи 44 УКТ ЗЕД - «деревина і вироби з дерева».

Разом з тим, судом касаційної інстанції зауважено, що судами не було достовірно встановлено питомої ваги продуктів дерево-переробки, яка відноситься до товарів групи 44 УКТ ЗЕД «деревина і вироби з дерева» у загальному обсязі продукції за 12 місяців, а також сільськогосподарських продуктів груп 1- 24 УКТ ЗЕД. Вказані обставини мають істотне значення для вирішення спору та входять до кола обставин, що складають предмет доказування у справі, оскільки від їх встановлення залежить висновок про правомірне застосування позивачем спеціального режиму оподаткування. Суди, однак, встановлюючи питому вагу продуктів деревообробки обмежились інформацією встановленою податковим органом у межах проведеної перевірки, при цьому не витребувавши у сторін або за власною ініціативою документів, які б підтверджували або спростовували вказані обставини.

На виконання вказаних висновків судом першої інстанції, з ініціативи позивача, призначено судово-економічну експертизу та на вирішення експерта поставлено питання: чи підтверджується документально факт перевищення ДП «Недригайлівський агролісгосп» питомої ваги продуктів дерево-переробки, яка відноситься до товарів групи 44 УКТ ЗЕД «деревина і вироби з дерева», а саме 25% від вартості всіх поставлених товарів у загальному обсязі продукції протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, а саме: за період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

Згідно з отриманим судом першої інстанції висновком експерта (а.с.119-130, том 3), у якому вказано, що за результатами проведеного дослідження, в обсязі наданих документів та в межах компетенції експерта-економіста, встановити питому вагу продуктів дерево-переробки, яка відноситься до товарів групи 44 УКТ ЗЕД «деревина і вироби з дерева», а саме 25% від вартості всіх поставлених товарів у загальному обсязі продукції протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, а саме: за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, а також сільськогосподарських продуктів груп 1-24 УКТЗЕД, не вдається за можливе.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відмовляючи у позові, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції у цій справі, про те, що розглянута у межах цієї справи діяльність позивача має оподатковуватися у загальновстановленому порядку, оскільки лісоматеріали та дрова, які отримані внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, що належать до групи 44 УКТ ЗЕД та не є сільськогосподарськими товарами, які віднесені до груп 1- 24 УКТ ЗЕД, а отже така діяльність має оподатковуватися у загальновстановленому порядку.

Також колегія суддів вважає хибним посилання позивача про порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до змісту якої обов`язок доведення правомірності своїх рішень покладається на суб`єкта владних повноважень, оскільки такий обов`язок не спростовує обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, визначений у ч. 1 ст. 77 КАС України. Натомість у розглянутій справі відповідач належним чином обґрунтував правомірність своїх висновків, що були підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача рішення суду апеляційної інстанції, оскільки в силу наведених вище приписів КАС України суду мають враховувати рішення висновки щодо застосування норм права, викладених виключно у постановах Верховного Суду.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства Недригайлівський агролісгосп залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року по справі №2а-7055/10/1870 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 03.10.2023.