Постанова

від 03.10.2023 по справі 520/8697/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 р. Справа № 520/8697/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська тентова компанія» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 27.06.23 по справі № 520/8697/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська тентова компанія»

до Харківської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська тентова компанія» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної митної служби України, в якому з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про відмову у визнанні недійсною митної декларації «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 року, яке оформлене листом за № 7.14-3/28- 01/13/1883 від 03.04.2023 року;

- зобов`язати Харківську митницю Державної митної служби України визнати недійсною митну декларацію «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська тентова компанія» відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська тентова компанія», не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, при прийнятті даного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права, а також не надана належна оцінка усім обставинам справи. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладені в апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі .

Харківська митниця подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими і безпідставними, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи , що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська тентова компанія» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Carlsberg Azerbaijan» (Покупець) укладено Договір № UTC/CA22 від 01.02.2022.

23.02.2022 декларантом ТОВ «Українська тентова компанія» до митного поста «Харків-товарний» Харківської митниці для митного оформлення подана митна декларація за номером №UA807170/2022/010072 на товар «Меблі для підприємств суспільного харчування пластикові: - Ролл бар (СПЕЦ#9.1) лого 4+0/Roll bar (SPEC#9.1) logo 4+0 в кількості - 73 шт. Нові. Виробник: ТОВ «Українська Тентова Компанія». Країна виробництва: UA. Торгівельна марка: нема даних.».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська тентова компанія» звернулось до Харківської митниці Державної митної служби України із заявою, в якій просило прийняти рішення про визнання недійсною митної декларації UА807170/2022/010072 від 23.02.2022 року.

В обгрунтування вказаної заяви зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська тентова компанія», продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Carlsberg Azerbaijan», покупець, було укладено Договір № UTC/CA22 від 01.02.2022 (далі-Договір), за яким продавець зобов`язується поставити товар у відповідності до письмового замовлення, а покупець прийняти та оплатити його. Також, вказано, що 23.02.2022 р. з метою здійснення поставки на виконання умов Договору ТОВ «Українська тентова компанія» передано відповідний товар перевізнику - ФОН ОСОБА_1 , що підтверджується транспортним документом № 716709. Зазначено, що даний товар було переміщено перевізником до зони митного контролю пункту пропуску «Гоптівка», в результаті чого 24.02.2022 р. о 04-21 годині органами Держмитслужби було проведено повний пропуск за митною декларацією «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072. Крім того, вказано, що раптово близько п`ятої годи зі сторони російської федерації розпочався масований артилерійський та ракетний обстріл території митного посту. Не розуміючи що сталося, водій вийшов із машини та з метою збереження власного життя сховався біля будівлі, яка знаходилася на виїзді із зони митного контролю. Після того, як обстріл припинився, водій сів за кермо автомобілю та направив автомобіль у напрямку виїзду з території пропускного пункту «Гоптівка» у напрямку міста Харків. В цей час на території митниці службових чи посадових осіб митниці, які б зафіксувати проїзд транспортного засобу, не було, пункт пропуску був відкритий. Вказано, що після в`їзду до міста Харкова автомобіль разом із товаром знаходився на автостоянці за адресою: Харківська область, с. Пісочнн. вул. Автомобільна. 8, після чого враховуючи неможливість вивезення товару із території України через пункт пропуску «Гоптівка» 28 березня 2022 року товар було доставлено на склад ТОВ «Українська тентова компанія», який знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Оскільский, 5, про що було складено акт -передачі (повернення товару). Зазначено, що враховуючи надзвичайну ситуацію, що склалась на державному кордоні України через необхідність відбиття ворожою військового наступу, на момент повернення задекларованого товару на територію України була відсутня фактична можливість для відповідного належного митного оформлення. Також, вказано, що з метою виконання зобов`язань за Договором ТОВ «Українська тентова компанія» було повторно вжито заходів з поставки товару за замовленням TOB «Carlsberg Azerbaijan» та вдруге задекларовано відповідний експорт, про що свідчить транспортний документ № 0011672, декларація від 08.04.2022 р. Зазначено, що у даному випадку, у зв`язку із загальновідомими обставинами, пов`язаними із збройною агресією російської федерації, задекларований товар за митною декларацією «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 р. для вивезення за межі митної території України, не перетнув державний кордон України, товар бу в повернутий ТОВ «Українська тентова компанія», що підтверджується актом-передачі (повернення) товару від 28 березня 2022 року. Вказано, що даний товар був вивезений пізніше, але вже за іншою задекларованою митною декларацією від 08 квітня 2022 року, претензій щодо оформлення якої та претензії щодо поставки товару відсутні.

Харківська митниця Державної митної служби України листом № 7.14-3/28- 01/13/1883 від 03.04.2023 року повідомила позивача, що 23.02.2022 декларантом ТОВ «Українська тентова компанія» до митного поста «Харків-товарний» Харківської митниці була надана та завершена в митному оформленні електронна митна декларація «ЕК10АА» №UA807170/2022 010072 (далі - ЕМД №010072). Вказано, що Порядком визнання митних декларацій недійсними. затвердженого Постановою КМУ від 21.05.2022 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» визначені умови визнання митних декларацій недійсними. Зазначено, що у разі коли частина задекларованих у митній декларації товарів була перемішена через митний кордон України, така митна декларація не визнається недійсною. Вказано, що не допускається визнання недійсною митної декларації, якщо частино або всі товари, шо в ній задекларовані, після оформлення такої декларації видані з-під митного контролю. Також, вказано, що згідно інформації ЄАІС Держмитслужби повний пропуск по ЕМД №010072 проведено 24.02.2022 о 04:21:21. Крім того, зазначено, що електронна митна декларація від 23.02.2022 року UА807170/2022/010072 на даний час не може бути визнана недійсною.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 23, 29 ст.4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Згідно ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі здійснює:

1) отримання митних декларацій та їх реєстрацію;

2) визначення переліку митних формальностей, обов`язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків;

3) визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією;

4) призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією;

5) надання декларанту інформації про стан обробки митної декларації, перелік митних формальностей, визначених обов`язковими для виконання за такою декларацією, та посадову особу митного органу, призначену для їх виконання (у разі її призначення).

У разі якщо автоматизованою системою митного оформлення або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, такі митні формальності виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.

Інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі в установленому порядку вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі.

Відповідно до ст. 255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно п.16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (далі- Постанова №450) митна декларація на паперовому носiї вважається оформленою за наявностi на всiх її аркушах вiдбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявностi внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення вiдмiтки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у вiзуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматi, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим пiдписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 визначені умови визнання декларації недійсними.

Пунктом 44 вказаного положення визначено, що у разі коли частина задекларованих у митній декларації товарів була переміщена через митний кордон України, така митна декларація не визнається недійсною.

Не допускається також визнання недійсною митної декларації, якщо частина або всі товари, транспортні засоби комерційного призначення, що в ній задекларовані, після оформлення такої декларації видані з-під митного контролю.

Так, 23.02.2022 декларантом ТОВ «Українська тентова компанія» до митного поста «Харків-товарний» Харківської митниці для митного оформлення подана митна декларація за номером №UA807170/2022/010072 на товар «Меблі для підприємств суспільного харчування пластикові: - Ролл бар (СПЕЦ#9.1) лого 4+0/Roll bar (SPEC#9.1) logo 4+0 в кількості - 73 шт. Нові. Виробник: ТОВ «Українська Тентова Компанія». Країна виробництва: UA. Торгівельна марка: нема даних.».

Згідно даних Держмитслужби 24.02.2022 о 04:17:49 год. зареєстровано "пропуск (повний) грузу" щодо товару «Меблі для підприємств суспільного харчування пластикові: - Ролл бар (СПЕЦ#9.1) лого 4+0/Roll bar (SPEC#9.1) logo 4+0 в кількості - 73 шт. Нові. Виробник: ТОВ «Українська Тентова Компанія». Країна виробництва: UA. Торгівельна марка: нема даних.», що переміщувався через митний кордон України за спірною митною декларацією, оформленою митним постом Харківської митниці.

Як вказує позивач водій перевізника - ФОН ОСОБА_1 , який здійснював поставку вказаного товару за митною декларацією №UA807170/2022/010072 через пункт пропуску «Гоптівка», у зв`язку з раптовим масованим артилерійським та ракетним обстрілом території митного посту зі сторони російської федерації близько пятої години ранку , не розуміючи що сталося, вийшов із машини та з метою збереження власного життя сховався біля будівлі, яка знаходилася на виїзді із зони митного контролю, а після того, як обстріл припинився, водій сів за кермо автомобілю та направив автомобіль у напрямку виїзду з території пропускного пункту «Гоптівка» у напрямку міста Харків. Однак, в цей час на території пункту пропуску «Гоптівка» службових чи посадових осіб митниці, які б зафіксувати проїзд транспортного засобу , яким здійсювалась поставка товару за митною декларацією №UA807170/2022/010072, не було, пункт пропуску був відкритий.

Так, колегія суддів звертає увагу на те , що загальновідомим є факт воєнної агресії російської федерації на території України з 24.02.2022.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, 24 лютого 2022 року Президентом України Володимиром Зеленським було видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 05 год 30 хв 24лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, який був неодноразово продовженим і триває дотепер.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видача сертифікатів про такі обставини належить до повноважень Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

На підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що підтверджується листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами ця суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких -го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтею 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань (далі - ЄСПЛ) щодо застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейським судом з прав людини неодноразово зазначалось, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії"). Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 міститься наступний висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».

У постанові від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Крім того, у постанові від 29.04.2020 у справі № 826/2338/17 Верховний Суд підкреслив, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Він має різні прояви, зокрема, є одним із визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Як вже встановлено вище та не заперечується сторонами , що товар за митною декларацією №U А807170/2022/010072 прибув на пункту пропуску «Гоптівка» та переміщено перевізником до зони митного контролю пункту 24.02.2022 р. о 04-21 год.

Загальновідомим є факт воєнної агресії російської федерації (напад) на п/г у ППр "Гоптівка" 24.08.2022 о 05:05 год.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує , що територія прилегла до пункту пропуску через держаний кордон Гоптівка перебувала під окупацією з перших годин війни і до вересня 2022 року, рух транспорту в бік України в цей час був обмежений постійними обстрілами.

Зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності п. 14 ст. 4 Митного кодексу України).

У даному випадку, у зв`язку із тим, що зі сторони російської федерації 24 лютого 2022 року біля 5 години ранку розпочався масований артилерійський та ракетний обстріл території митного посту «Гоптівка», а водій, який перевозив товар, не встиг покинути зону митного контролю, задекларований товар за митною декларацією «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 р. для вивезення за межі митної території України, не перетнув державний кордон України, товар був повернутий ТОВ «Українська тентова компанія».

Тобто , враховуючи надзвичайну ситуацію, що склалась на державному кордоні України (пункту пропуску «Гоптівка» ) , на момент повернення задекларованого товару на територію України була відсутня фактична можливість для відповідного належного митного оформлення.

Вказані обставини є такими, що відбулися внаслідок дії обставин непереборної сили, якими є військова агресія російської федерації проти України.

Також , слід звернути увагу на те, що в даному конкретному випадку має місце той факт, що обставини стосовно неможливості вивезення за межі митної території України у зв`язку з розпочатою військовою агресією та повернення задекларованого товару на територію України відбувалися поза волею ТОВ «Українська тентова компанія».

Колегія суддів звертає увагу на те ,що після в`їзду до міста Харкова автомобіль разом із товаром знаходився на автостоянці за адресою: Харківська область, с. Пісочин, вул. Автомобільна, 8, після чого враховуючи неможливість вивезення товару із території України через пункт пропуску «Гоптівка», 28 березня 2022 року товар було доставлено на склад ТОВ «Українська тентова компанія», який знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Оскільский, 5, про що було складено відповідний акт -передачі (повернення товару).

Розбіжності щодо ваги товару, які вказані в акті, є технічною помилкою при складенні цього акту, оскільки найменування товару та вага нетто 3540,5 кг співпадають із даними, які містяться в митній декларації, тому є безпідставними посилання суду першої інстанції стосовно того, що акт-передачі (повернення) товару від 28 березня 2022 року, складений ТОВ «Українська тентова компанія» та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) не може достеменно свідчити про не перетинання товаром задекларованим саме за митною декларацією «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 р. кордону України та повернення його у повному обсязі до м. Харкова.

В подальшому , з метою виконання зобов`язань за Договором, ТОВ «Українська тентова компанія» було повторно вжито заходів з поставки товару за замовленням ТОВ «Carlsberg Azerbaijan» та вдруге задекларовано відповідний експорт, про що свідчить транспортний документ № 0011672, декларація від 08.04.2022 р.

Враховуючи те , що задекларований товар за митною декларацією «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 р. не був фактично вивезений за межі митної території України, фактично не перетнув державний кордон України протягом 180 днів з моменту оформлення його за даною митною декларацією, товар було повернуто на територію України на склад ТОВ «Українська тентова компанія» і вказані обставини є такими, що відбулися внаслідок дії обставин непереборної сили, якими є військова агресія російської федерації проти України та відбувалися поза волею ТОВ «Українська тентова компанія», колегія суддів дійшла висновку , що наведені обставини є достатньою підставою для визнання митної декларації «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 року недійсною.

Колегія суддів також, звертає увагу на те , що не визнання в даному випадку митної декларації «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 року недійсною призведе до притягнення ТОВ «Українська тентова компанія» до відповідальності в розумінні Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII на підставі вказаної митної декларації у зв`язку з фактичним не здійсненням перетину кордону експортним товаром за митною декларацією «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 р. та подвоєним декларуванням згідно митної декларації 08 квітня 2022 року «ЕК10АА» № UA408020/2022/007060.

Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведеної вище норми КАС України, відповідачем, як суб"єктом владних повноважень, не було доказано правомірності прийняття свого рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів дійшла висновку , що оскаржуване рішення відповідача не можливо визнати обґрунтованим, а, отже, таке рішення не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єкта владних повноважень та які визначені ч.2 ст.2 КАС України, що є підставою для його скасування.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету міністрів ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав ТОВ «Українська тентова компанія» є зобов`язання Харківської митниці Державної митної служби України визнати недійсною митну декларацію «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 року.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Українська тентова компанія» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 5368,0 грн та апеляційної скарги в розмірі 8052,0грн , що підтверджується платіжними дорученням.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції скасовано та позовні вимоги задоволено , відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 5368,0 грн та апеляційної скарги в розмірі 8052,0грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 по справі № 520/8697/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення , яким позов ТОВ «Українська тентова компанія» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про відмову у визнанні недійсною митної декларації «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 року, яке оформлене листом за № 7.14-3/28- 01/13/1883 від 03.04.2023 року.

Зобов`язати Харківську митницю Державної митної служби України визнати недійсною митну декларацію «ЕК10АА» №UA807170/2022/010072 від 23.02.2022 року.

Стягнути користь ТОВ «Українська тентова компанія» судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 5368,0 грн та апеляційної скарги в розмірі 8052,0грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк