Постанова

від 03.10.2023 по справі 140/5359/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5359/23 пров. № А/857/13650/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року, головуючий суддя Каленюк Ж.В., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради Маковецького Віктора Михайловича про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державного реєстратора ВК Луцької МР Маковецького В.М., в якому просила визнати протиправним рішення від 03 січня 2023 року, що міститься у повідомленні про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, від 03 січня 2023 року, код 211621137035, яким відмовлено у державній реєстрації за заявою «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аміко-Кераміка 2013» (38741109) (далі ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка 2013»); зобов`язати провести реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за заявою «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка 2013» (38741109) відповідно до поданих 03 січня 2023 року документів.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що станом на 03 січня 2019 року (на дату складання акту приймання-передачі придбаного на аукціоні майна), наведена норма (абзац п`ятий частини п`ятої статті 17 Закону) мала іншу редакцію, за змістом якої справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті «ґ» цієї частини, засвідчується нотаріально, однак вимога щодо обов`язкового використання спеціальних бланків нотаріальних документів була відсутня. Крім того, складання і підписання акта приймання-передачі придбаного на аукціоні майна регламентовано чинним на дату його складання законодавством України та статтею 74 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не було передбачено при продажу за наслідками проведеного аукціону рухомих речей, майнових прав та відступлення права вимоги засвідчення підписів нотаріально та з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Господарського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року у справі №903/30/17 ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» (код юридичної особи 32857115) визнано банкрутом. Ліквідатором ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» призначено арбітражного керуючого Темчишина В.П.

Відповідно до протоколу проведення аукціону від 03 січня 2019 року №01-01/19 ОСОБА_1 стала переможцем аукціону з продажу майна ТзОВ «ТД Аміко-Керіміка».

03 січня 2019 року між ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» в особі ліквідатора Темчишина В.А. (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) лоту №1, згідно з яким позивач серед іншого придбала частку 100% в статутному капіталі ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка 2013», (Волинська область, Луцький район, село Зміїнець, вулиця Шкільна, 1/5, ідентифікаційний код юридичної особи 38741109). Розмір статутного (складеного) капіталу 500,00 грн.; розмір частки у статутному капіталі 100%, що належить ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» і становить 500,00 грн.

03 січня 2019 року об`єкт аукціону передано ОСОБА_1 згідно з актом приймання-передачі придбаного на аукціоні майна (лоту №1).

03 січня 2023 року ОСОБА_1 подала державному реєстратору заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, документ про сплату адміністративного збору, що підтверджується описом документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу».

03 січня 2023 року державним реєстратором повідомлено ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації за заявою «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка 2013» (38741109), оскільки документи суперечать вимогам Конституції України та частині п`ятій Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»: справжність підписів на акті приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що як на момент складання акта приймання-передачі від 03 січня 2019 року, так і на момент вчинення реєстраційної дії 03 січня 2023 року, наявна вимога про засвідчення нотаріально підписів на акті приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. Але цій вимозі акт від 09 січня 2019 року приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства не відповідає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Так, частиною другою статті 19 Конституцією України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням усіх вимог, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є Закон України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон).

У відповідності до ст. 3 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

За правилами статті 6 Закону Державний реєстратор: приймає документи; встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації; перевіряє наявність у Єдиному державному реєстрі заборони вчинення реєстраційних дій; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів; перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей; перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи; надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із ст. 14 Закону документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі.

Статтею 15 Закону передбачено, що документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: 1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію); 2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); 3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством; 5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; 6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Частиною 5 ст. 17 Закону передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; 4) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.

Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

При цьому, суд звертає увагу, що станом на 03.01.2019 року вказана норма ч. 5 ст. 17 Закону була в наступній редакції: «Справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально. Одночасно може бути надана довідка про формування резервного капіталу товариства.».

Таким чином, на момент складення акта приймання-передачі придбаного на аукціоні майна (лоту №1) від 03 січня 2019 року норми законодавства вимагали нотаріальному засвідченню справжність підписів на ньому.

З матеріалів справи слідує, що акт приймання-передачі придбаного на аукціоні майна (лоту №1) від 03 січня 2019 року, що містить відомості про приймання-передачу частки у статутному капіталі, не відповідає вимогам абзацу дев`ятнадцятого частини п`ятої статті 17 Закону №755-IV, оскільки справжність підписів на акті не засвідчено нотаріально, що і стало фактичною причиною відмови у вчиненні реєстраційних дій відповідно до повідомлення державного реєстратора від 03 січня 2023 року.

Якщо документи суперечать вимогам Конституції та законів України це є підставо для відмови у державній реєстрації (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону).

При цьому суд враховує, що норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є спеціальними у спірних правовідносинах, оскільки відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відтак, відмовляючи у державній реєстрації за заявою «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аміко-Кераміка 2013» (38741109) державний реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі №140/5359/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Ніколін