Ухвала

від 03.10.2023 по справі 440/174/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

03 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №440/174/23

провадження № К/990/31583/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №440/174/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Агро», Фермерське господарство «Оберіг», про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

У 2023 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Агро», Фермерське господарство «Оберіг», у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.10.2022 №164550005827 у частині відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.10.2022 №129, у частині відмови у підтвердженні періодів роботи, передбачених пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи: з 07.07.1984 по 31.12.1987, з 01.01.1989 по 31.12.1990, з 01.01.1995 по 31.12.1995, з 01.01.2004 по 24.05.2004, а також періоди роботи у ТОВ АФ «Полтава» з 07.07.1984 по 23.04.2000, у ТОВ «Вікторія Агро» з 2004 по 2017 роки, у ФГ «Оберіг» з 2018 року по теперішній час та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення з відповідною заявою, тобто з 29.09.2022.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023, позов задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.10.2022 №129 у частині висновку про непідтвердження позивачеві періодів роботи, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.07.1984 по 27.10.1985, з 28.10.1985 по 12.12.1987, з 01.01.1989 по 31.12.1990, з 01.01.1995 по 31.12.1995 та з 01.01.2004 по 24.05.2004;

- визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 06.10.2022 №164550005827;

- зобов`язано відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивача від 29.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про зарахування до спеціального (пільгового) трудового стажу позивача періодів його роботи трактористом у колгоспі «Шлях комунізму» з 07.07.1984 по 27.10.1985 та з 01.01.1989 по 31.12.1990, служби у Радянській армії з 28.10.1985 по 12.12.1987, роботи трактористом у КСП «Світанок» з 01.01.1995 по 31.12.1995, роботи трактористом у ПСП «Розбишівське» у період з 01.01.2004 по 24.05.2004 та з урахуванням висновку Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладеному у рішенні від 21.10.2022 №129 про підтвердження періодів роботи, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.1988 по 31.12.1988, з 01.01.1991 по 31.12.1994, з 01.01.1996 по 31.12.2003;

- у решті вимог позов залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що у ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у таких справах.

За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Спір у цій справі виник через дії компетентного органу щодо відмови у зарахуванні фізичній особі періодів трудової діяльності та призначенні пенсії на пільгових умовах. І тому з огляду на зазначений предмет позову, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.

Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про обставини, на підставі яких компетентні органи відмовили позивачеві у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності та не призначили пенсію на пільгових умовах.

Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Також, відповідач у поданій касаційній скарзі посилається неврахування висновків Верховного Суду сформульованих постановах від 29.11.2019 у справі №676/1433/17, від 27.03.2020 у справі №716/617/17 та від 19.02.2020 у справі №155/920/17.

Проте, колегія суддів відхиляє зазначені посилання скаржника з огляду на те, що у наведених справах судові рішення були прийняті на користь фізичних осіб, що у свою чергу підтверджує правильність рішень прийнятих у справі №440/174/23.

Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №440/174/23, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

Керуючись ст. 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №440/174/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб