Постанова

від 03.10.2023 по справі 127/2-6769/2010

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2-6769/2010

Провадження № 22-ц/801/1872/2023

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 рокуСправа № 127/2-6769/2010м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Копаничук С. Г.,

за участі секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подолянка-7» до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованої прибудови,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про надання дозволу головному державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюку Миколі Олександровичу на примусове проникнення до житла боржника, постановлену 31 липня 2023 року у м. Вінниці суддею цього суду Борисюк І. Е.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюк М.О. звернувся до суду із поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 .

Подання мотивоване тим, що 26 жовтня 2010 року рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці у даній справі було ухвалено знести самочинно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 та привести територію, на якій здійснювалось самочинне будівництво, до первинного стану за рахунок забудовника ОСОБА_1 .

На виконанні у даному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, яке перебуває в складі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 із виконання даного рішення.

11 липня 2023 року, 19 липня 2023 року, 24 липня 2023 року державним виконавцем були складені акти, з яких видно, що при виході на дільницю за адресою: АДРЕСА_1 з метою вчинення виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення, встановлено, що самочинно збудована прибудова до цієї квартири не знесена, двері даної квартири були зачинені, боржник в помешканні була відсутня. Державним виконавцем також були залишені повідомлення про виклик ОСОБА_1 , проте боржник до державного виконавця не з`явилась, жодних дій на добровільне виконання рішення суду не вчинила.

Боржник офіційно повідомлена про відкриття виконавчого провадження та усіма способами намагається уникнути виконання рішення суду.

Пославшись на викладені обставини, головний державний виконавець просив надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника для проведення виконавчих дій, а саме для примусового знесення самочинно збудованої прибудови до вище вказаної квартири та приведення території, на якій здійснювалось самочинне будівництво, до первинного стану.

31 липня 2023 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області дане подання задоволено. Надано дозвіл головному державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюку М.О. на примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_1 , а саме в квартиру АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити головному державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюку М.О. у задоволенні даного подання. У апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 повідомлена про необхідність добровільного виконання рішення суду у встановлений законом строк. Оскаржувана ухвала була винесена без участі ОСОБА_1 , чим порушено було її право на захист. Квартиру обтяжено іпотекою, а тому всі ухвали, що стосуються виконання рішення суду про знесення повинні розглядатись за участі іпотекодержателя, чого у даній справі не було.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Представник ОСББ «Подолянка-7» та ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є; день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

За ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Повістка про виклик представника ОСББ «Подолянка-7» у судове засідання суду апеляційної інстанції на 03 жовтня 2023 року о 10 год. 10 хв. була вручена йому 25 вересня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 61, провадження 22-ц/801/1872/2023), а тому представник ОСББ «Подолянка-7» згідно вказаних норм процесуального закону є належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи.

Повістка про виклик ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 03 жовтня 2023 року о 10 год. 10 хв., направлялась їй за вказаною нею адресою у апеляційній скарзі (а. с. 35, провадження 22-ц/801/1872/2023), однак з відстеження даного поштового відправлення здійсненого апеляційним судом з офіційного сайту АТ «Укрпошта» з трек номером 2105025481252 вбачається, що дана судова повістка ОСОБА_1 не вручена, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 66, провадження 22-ц/801/1872/2023).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що особа, яка подала апеляційну скаргу, із заявою про зміну місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження не зверталась, інша адреса місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження ОСОБА_1 суду не відома, тому з урахуванням приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 є належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи.

Окрім того, повістку про виклик до суду у зазначений день та час було надіслано на електронну адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Гурби М.В., яка зазначена ним у заяві від 26 вересня 2023 року - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.62, 22-ц/801/1844/2023). Враховуючи, що повноваження даного адвоката на ведення цієї справи підтверджуються ордером АВ №1095074 на представництво ОСОБА_1 у Вінницькому апеляційному суді (а. с. 63, провадження 22-ц/801/1844/2023), тому з огляду на положення ч. 5 ст. 130 ЦПК України дані обставини також підтверджують те, що ОСОБА_1 є належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2023 року у справі № 753/19393/20 вказав, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно положень ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові від 22 травня 2023 року у справі № 523/13340/20 Верховний Суд вказав, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Таким чином колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності вказаних належним чином повідомлених учасників справи, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відкладення її розгляду призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги (ч. 1 ст. 233 ЦПК України).

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

26 жовтня 2010 року рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці у даній справі було ухвалено знести самочинно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 та привести територію, на якій здійснювалось самочинне будівництво, до первинного стану за рахунок забудовника ОСОБА_1 . Дане рішення набрало законної сили 21 вересня 2011 року на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

08 листопада 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці на виконання даного рішення видано виконавчий лист, на підставі якого 11 листопада 2011 року Ленінським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 30205199.

17 лютого 2014 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області за заявою ОСОБА_1 даний виконавчий лист про знесення самочинного будівництва визнано таким, що не підлягає виконанню.

Під час перебування справи на розгляді у судах різних інстанцій ОСОБА_1 було узаконено право власності на самочинне будівництво.

19 листопада 2019 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/11110/19 скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », зареєстровану інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 01 листопада 2013 року за № ВН 083133050579; скасовано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », зареєстровану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 29 листопада 2013 року за № ВН 143133330740; скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , видане 10 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Шуляк А.О., індексний номер 14345670; скасовано рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер 8889223, прийняте 10 грудня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Шуляк А.О. стосовно реєстрації за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 120,0 кв. м.

26 лютого 2020 року дане рішення суду набрало законної сили згідно постанови Вінницького апеляційного суду.

09 листопада 2020 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області

заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подолянка-7» (далі - ОСББ «Подолянка-7») про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами вище вказаної ухвали від 17 лютого 2014 року задоволено, дану ухвалу скасовано і відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

01 лютого 2023 року дана ухвала набрала законної сили згідно постанови Вінницького апеляційного суду.

13 квітня 2023 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області поновлено ОСББ «Подолянка - 7» строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 08 листопада 2011 року № 2-6769-2010. Дана ухвала набрала законної сили згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року.

21 червня 2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано дублікат вищевказаного виконавчого листа.

28 червня 2023 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюком М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

28 липня 2023 року даний державний виконавець на підставі ст. 439 ЦПК України звернувся із поданням про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_1 . До подання державний виконавець долучив докази того, що вищезазначену постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено ОСОБА_1 рекомендованими поштовими відправленнями за адресою її місця проживання, зазначеною у виконавчому документі, а також за теперішнім місцем реєстрації боржника у встановленому законом порядку, що також є місцем знаходження об`єкта знесення.

11 липня 2023 року, 19 липня 2023 року, 24 липня 2023 року державним виконавцем були складені акти, з яких видно, що при виході на дільницю за адресою: АДРЕСА_1 з метою вчинення виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення, встановлено, що самочинно збудована прибудова до цієї квартири не знесена, двері цієї квартири були зачинені, боржник в помешканні була відсутня. Державним виконавцем також були залишені повідомлення про виклик ОСОБА_1 , проте боржник до державного виконавця не з`явилась, жодних дій на добровільне виконання рішення суду від 26 жовтня 2010 у справі № 2-6769/10, з 21 вересня 2011 року не вчинила.

28 червня 2023 року від Державної прикордонної служби України отримано відповідь на запит державного виконавця щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону, згідно якої у даній службі відсутні дані щодо перетину нею державного кордону.

31 липня 2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області було створено витяг із Єдиного демографічного реєстру, з якого видно, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме - заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у даному випадку порушених прав фізичних осіб.

Згідно з ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага, що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 року № 4-рп/2011.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ч. 1, п. 13 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника за ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження було зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

У відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У відповідності до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

За змістом ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця (ч. 2 ст. 439 ЦПК України).

Судове рішення про надання дозволу на проникнення в житло боржника має бути вмотивованим. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

У справі «Глоба проти України» від 05 липня 2012 року указано, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканість житла має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання рішення суду та бути виправданим.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 тривалий час ухиляється від покладених на неї обов`язків рішенням суду від 26 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 21 вересня 2011 року, а також від законних вимог державного виконавця виконати дане рішення суду у добровільному порядку, дійшов вірного висновку про те, що проникнення до житла боржника залишається єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення та проведення виконавчих дій.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 повідомлена про необхідність добровільного виконання рішення суду у встановлений законом строк спростовуються тривалим ухиленням її від виконання зобов`язання, при цьому, що матеріали справи містять докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 брала участь у розгляді справи, а тому це свідчить про те, що вона була обізнана про наявність судового рішення, яким ухвалено знести самочинно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, колегія суддів враховує доведеність матеріалами справи умисного невиконання рішення суду ОСОБА_1 , зокрема з актів державного виконавця від 11 липня 2023 року, 19 липня 2023 року та 24 липня 2023 року встановлено, що при виході на дільницю за адресою: АДРЕСА_1 з метою вчинення виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення, встановлено, що самочинно збудована прибудова до цієї квартири не знесена, двері цієї квартири були зачинені, боржник в помешканні була відсутня. Державним виконавцем також були залишені повідомлення про виклик ОСОБА_1 , проте боржник до нього не з`явилась, жодних дій на добровільне виконання рішення суду від 26 жовтня 2010 у справі № 2-6769/10, з 21 вересня 2011 року не вчинила.

Під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічне положення встановлено також ст. 18 ЦПК України.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Отже, будь-яке судове рішення має бути виконане.

Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Апеляційний суд враховує, що обов`язковим елементом примусового виконання судового рішення є стадія, коли боржник вправі виконати таке судове рішення, що набрало законної сили, у добровільному порядку у спосіб, що відповідає змісту рішення, але за волею та за участі боржника, однак таким правом ОСОБА_1 не скористалась, що виключає наявність підстав для висновку про добросовісність та правомірність її дій.

Доводи скаржника про те, що оскаржувана ухвала була винесена без участі ОСОБА_1 , чим порушено було її право на захист, відхиляються апеляційним судом, адже за приписами ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Доводи апеляційної скарги про те, що квартиру обтяжено іпотекою, а тому всі ухвали, що стосуються виконання рішення суду про знесення повинні розглядатись за участі іпотекодержателя, чого у даній справі не було, не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки у даному випадку вирішується питання про знесення самочинно збудованої прибудови до вище вказаної квартири та приведення території, на якій здійснювалось самочинне будівництво, до первинного стану, а не про знесення самої квартири.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 липня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

С. Г. Копаничук