Постанова

від 27.09.2023 по справі 914/1258/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа №914/1258/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р. Б.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Заступника керівника Львівської обласної прокуратури вих..№15/1-1530вих-22 від 04.11.2022 (вх..№01-05/2693/22 від 07.11.2022) та Львівської міської ради б/н та б/д (вх. № 01-05/2709/22 від 08.11.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2022 (повний текст складено та підписано 17.10.2022, суддя Крупник Р.В.)

у справі №914/1258/22

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави, м. Львів

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідилія Парк", м. Львів

до відповідача 3: Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз", м. Львів

про визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав,

за участю представників сторін:

від позивача: Винницька Л.М. - прокурор;

від відповідача 1: Коржевич У.Ф (в порядку самопредставництва);

від відповідача 2: Семененко Ю.Е. - адвокат (ордер серія ВС №1172866 від 09.11.2022);

від відповідача 3: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави (далі - Позивач, Прокурор) до Львівської міської ради, ТОВ "Ідилія Парк", ПП "Фірма "Сомгіз" про визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав.

Як зазначає прокурор, 11.01.2019 відбулися земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий №4623683800:01:001:0340, загальною площею 1,3058 га, яка розташована в селі Лисиничі (в межах населеного пункту) Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Згідно Протоколу №40 від 11.01.2019 переможцем земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки визначено ТОВ "Ідилія Парк".

За результатами земельних торгів, 11.01.2019 між Лисиничівською сільською радою та ТОВ "Ідилія Парк" укладено Договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. 16.01.2019 товариство зареєструвало право оренди за Договором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 29946408.

Згідно з п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 1439,62 грн. При цьому, за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Розмір річної орендної плати визначається за результатами земельних торгів (протокол №40 від 11.01.2019) і становить 41500,42 грн. в рік та сплачується на поточний рахунок до місцевого бюджету Лисиничівської сільської ради.

На думку прокурора результати проведення земельних торгів та укладений на їх підставі Договір підлягають визнанню недійсними, а право оренди ТОВ "Ідилія Парк" підлягає припиненню у зв`язку з тим, що земельні торги з продажу права оренди спірної земельної ділянки проведено всупереч вимогам ст. 136 ЗК України за відсутності діючої технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, а також без отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.10.2022 в задоволенні позову Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до Львівської міської ради, ТОВ "Ідилія Парк", ПП "Фірма "Сомгіз" про визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав - відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що чинне на час проведення оскаржуваних земельних торгів та укладення договору оренди землі законодавство встановлювало обов`язок здійснювати нормативну грошову оцінку земельних ділянок державної або комунальної власності, право оренди на котрі продавалося на земельних торгах, оскільки вказана оцінка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Стартовий розмір річної орендної плати спірної земельної ділянки було встановлено, виходячи з розміру земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, а величину річної орендної плати встановлено у розмірі 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Львівській області.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що, враховуючи відсутність проведеної нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, встановлений стартовий розмір орендної плати за неї, а також кінцевий розмір, який зазначено в договорі оренди від 11.01.2019, було визначено відповідно до вимог абзацу 2 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а також вимог статей 137, 138 Земельного кодексу України. Також суд зазначив, що з урахуванням положень чинного законодавства саме на Лисиничівську сільську раду, яка виступала організатором спірних земельних торгів, покладався обов`язок отримати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та, виходячи з розміру цієї оцінки, встановлення стартового розміру річної орендної плати.

Суд виходив з того, що при проведенні оскаржуваних торгів та укладенні договору оренди зі сторони ТОВ "Ідилія Парк" не було вчинено жодних протиправних дій щодо визначення розміру орендної плати, а відтак вказане товариство не несе відповідальності за те, що укладений договір суперечить актам цивільного законодавства. Вся відповідальність за порушення правил земельних торгів та невідповідність оскаржуваного договору лежить на Лисиничівській сільській раді, як організаторі цих торгів.

Суд першої інстанції зазначив також, що оскільки оскаржувані земельні торги завершилися оформленням договору оренди землі від 11.01.2019 та реєстрацією ТОВ "Ідилія Парк" у Державному реєстрі права оренди на спірну земельну ділянку, то предметом оскарження може бути вказаний договір та право оренди, а не результати земельних торгів, оформлені протоколом від 11.01.2019 № 40.

Виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019 та скасування державної реєстрації права оренди за відповідачем на земельну ділянку не є належними та ефективними способами захисту прав держави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Львівської обласної прокуратури оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла до Західного апеляційного господарського суду 07.11.2022.

При цьому апелянт зазначив, що суд першої інстанції погодився з доводами прокурора про невідповідність вимогам частини 4 статті 136 Земельного кодексу України встановленого стартового розміру орендної плати за земельну ділянку, як одного з етапів проведення земельних торгів, та, як наслідок, невідповідність умов укладеного договору від 11.01.2019 актам цивільного законодавства України.

Водночас, в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що враховуючи фактичні обставини цієї справи щодо відсутності проведеної нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, встановлений стартовий розмір орендної плати за неї, а також кінцевий розмір, який зазначено в договорі оренди від 11.01.2019, визначено правильно та у відповідності до вимог абзацу 2 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а також вимог статей 137, 138 Земельного кодексу України, виходячи з розміру земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у Львівській області станом на 01.10.2018.

Проте прокурор наголошує, що з урахуванням пунктів "г" та "е" частини 4 статті 136 Земельного кодексу України чинне законодавство не передбачає можливості розрахунку стартового розміру річної орендної плати на підставі Податкового кодексу України, а лише зазначає, що такий не може бути меншим за розмір земельного податку, що визначений цим Кодексом, а відтак висновки суду не відповідають вимогам законодавства України

Суд обґрунтував відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним добросовісністю ТОВ "Ідилія Парк", зазначивши, що відповідач, укладаючи договір оренди у цьому випадку, по суті приєднався до умов, визначених типовим договором оренди землі та конкретизованих у рішенні органу місцевого самоврядування, отже підприємство не несе відповідальності за те, що укладений договір суперечить актам цивільного законодавства. Однак, на думку прокурора, такі висновки суду є помилковими, оскільки ні типовим договором оренди земельної ділянки, на основі якого укладено спірний договір оренди від 11.01.2019, ні рішенням Лисиничівської сільради від 09.11.2018 № 33-870 не було встановлено розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки і вказане не заперечувалося ТОВ "Ідилія Парк" під час розгляду справи.

Суд не врахував, що за загальним правилом відповідальність за невідповідність умов укладеного договору актам цивільного законодавства несуть всі сторони цього договору, оскільки норми статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України надають сторонам право вільно визначати умови цього договору, які б не суперечили умовам законодавства України.

Прокурор акцентував увагу на тому, що Верховний Суд України та Верховний Суд неодноразово зазначав, що не проведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, а відтак визначення у договорі орендної плати за користування земельною ділянкою без проведення її нормативної грошової оцінки, є підставою для визнання такого договору оренди земельної ділянки недійсним (постанови від 19.02.2015 у справі №916/1736/14, від 19.02.2015 у справі №916/2772/14, від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16, від 20.03.2018 у справі №914/544/17, від 10.10.2018 у справі №663/2055/16-ц, від 18.06.2020 у справі №236/2120/17, від 30.06.2020 у справі №665/2508/16-ц, від 03.12.2020 у справі №236/2122/17, від 30.06.2021 у справі №917/1134/19).

При цьому висновки судів стосовно того, що виконавцем торгів - ПП "Фірма Сомгіз" не порушено вимог земельного законодавства України, прокурор також вважає помилковими, вказуючи на те, що виконавець земельних торгів зобов`язаний був провести земельні торги лише після отримання усіх документів на лот, пересвідчившись у повноті отриманих документів та матеріалів, для подальшого проведення ним земельних торгів відповідно до норм чинного законодавства, а також умов договору на організацію та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, укладеного між Лисиничівською сільською радою (організатор) та ПП "Фірма "СОМГІЗ" (виконавець) та рішення Лисиничівської сільської ради від 09.11.2018 № 33-870 про проведення торгів в порядку визначеному статтями 137-139 Земельного кодексу України.

Заявник також зазначає, що суд першої інстанції дійшли висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019 та скасування державної реєстрації не є належними способами захисту, оскільки не забезпечуватиме справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав та інтересів особи, в розумінні частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.

Разом з цим прокурор зазначає, що судом у справі встановлено наявність юридичних підстав, з якими закон в силу вимог статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України пов`язує недійсність правочину та є підставою для скасування наявного в ТОВ "Ідилія Парк" права оренди. Зокрема, судом підтверджено, що проведення земельних торгів щодо продажу права оренди на земельні ділянки комунальної власності без здійснення нормативної грошової оцінки цих ділянок суперечить вимогам статті 136 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статтям 15, 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, втручання шляхом постановлення судового рішення про недійсність правочину та скасування права оренди буде відповідати критерію законності, а постановлення судового рішення про недійсність правочину і скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки буде виправданим з точки зору задоволення "суспільного інтересу".

Не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18, 06.07.2022 у справі №914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

З огляду на незаконність передачі спірної земельної ділянки в оренду та відсутність іншого механізму виправлення допущених порушень, задоволення позовної заяви прокуратури у даній справі становитиме пропорційне втручання у право ТОВ "Ідилія Парк" на володіння майном, забезпечуватиме дотримання рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами ТОВ "Ідилія Парк".

У своєму відзиві Львівська міська рада, також не погоджується із рішенням Господарського суду Львівської області від 13.10.2022. Підстави та доводи Львівської міської ради аналогічні доводам та підставам, викладеним прокурором у його апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурора ТОВ "Ідилія Парк", заперечуючи проти її задоволення, вказує на правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених на підставі норм чинного законодавства та встановлених судами обставин справи, та необґрунтованості і недоведеності доводів прокурора з підстав, наведених у відзиві.

ПП "Фірма "Сомгіз" у відзиві на апеляційну скаргу прокурора просить відмовити в її задоволенні та залишити судові рішення без змін, вказуючи на правильності висновків судів стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог, обрання прокурором неефективного способу захисту та необґрунтованості доводів прокурора.

Прокурор та представник Львівської міської ради в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати, позов задоволити.

Представник ТОВ "Ідилія Парк" просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Просила врахувати постанову Верховного суду від 12.09.2023 року у справі 914/1262/22.

Інші сторони не забезпечили явку представників в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені. Клопотань про відкладення не подавали. ПП "Фірма "Сомгіз" подали клопотання про розгляд без їх участі.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Рішенням Лисиничівської сільської ради №26-656 від 30.03.2018 (Т. 1 а.с. 38-39) надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,31 га. в урочищі "Свинна-2" в с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку для передачі в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону (пункт 2 Рішення).

Рішенням Лисиничівської сільської ради №33-870 від 09.11.2018 (Т. 1 а.с. 28-30) вирішено, зокрема:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3058 га. (кадастровий номер земельної ділянки 4623683800:01:001:0340, код 02.03 згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему України №548 від 23.07.2010) та здійснити реєстрацію речового права та вказану земельну ділянку (пункти 1, 2);

- включити до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону та продати право оренди земельної ділянки площею 1,3058 га., кадастровий №4623683800:01:001:0340; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; КВЦПЗ 02.03; цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на землях житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в селі Лисиничі (в межах населеного пункту) Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на земельних торгах у формі аукціону (пункти 3, 4);

- затвердити стартовий розмір річної орендної плати за земельну ділянку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановити термін оренди 10 років (пункти 5, 6);

- встановити значення кроку земельних торгів у формі аукціону у розмірі 0,5% від стартового розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою (пункт 7);

- торги провести в порядку визначеному статтями 137-139 ЗК України. Дату та час проведення земельних торгів у формі аукціону визначити Виконавцю земельних торгів у межах термінів, визначених ст. 137 ЗУ України з урахуванням робочого часу сільської ради (пункти 8, 11).

15.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності Лисиничівської сільської ради на земельну ділянку площею 1,3058 га., кадастровий №4623683800:01:001:0340, що підтверджується Витягом №146051840 від 20.11.2018 (Т. 1 а.с. 73-74).

30.11.2018 між Лисиничівською сільською радою та ПП "Фірма "Сомгіз" укладено Договір №301118/04-О (Т. 1 а.с. 131-134) на організацію та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди терміном на 10 років земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,3058га., кадастровий №4623683800:01:001:0340, яка розташована в селі Лисиничі (в межах населеного пункту).

Згідно п. 1.2 Договору №301118/04-О сторони погодили земельні торги провести не раніше 30 днів та не пізніше 90 днів після оприлюднення офіційної інформації про проведення торгів. Земельні торги провести за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Лисиничі, вул. Шевченка, 48 (сесійний зал Лисиничівської сільської ради).

11.01.2019 відбулися земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий №4623683800:01:001:0340 (номер лоту 29437), що підтверджується Протоколом №40 від 11.01.2019 (Т. 1 а.с. 88-89).

Як вбачається з вказаного протоколу, у торгах брали участь три учасники і переможцем торгів став учасник №2 - ТОВ "Ідилія Парк", котрий запропонував найвищу ціну в розмірі 41500,42 грн. за користування землею.

В цей же день, за результатами проведених земельних торгів між Лисиничівською сільською радою та ТОВ "Ідилія Парк" укладено Договір оренди від 11.01.2019 земельної ділянки площею 1,3058 га., кадастровий №4623683800:01:001:0340 строком на 10 років (Т. 1 а.с. 77-81).

В п. 5 Договору оренди зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 1439,62 грн.

За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі, у національній валюті України. Розмір річної орендної плати визначається за результатами торгів і становить 41500,42 грн. в рік та сплачується на поточний рахунок місцевого бюджету Лисиничівської сільської ради (п. 9 Договору оренди).

Відповідно до п. 12 Договору оренди орендна плата за наступні роки оренди земельної ділянки перераховується орендарем щомісячно в розмірі 1/12 річної орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації у такі строки: 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця відповідно до Податкового кодексу України.

За Актом приймання-передачі від 11.01.2019 земельну ділянку площею 1,3058 га., кадастровий №4623683800:01:001:034 передано у фактичне користування ТОВ "Ідилія Парк" (Т. 1 а.с. 87).

16.01.2019 ТОВ "Ідилія Парк" зареєструвало своє право оренди на вказану ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою №301986052 від 02.06.2022 (Т. 1 а.с. 101-102).

Крім цього, ухвалою Львівської міської ради №1572 від 04.11.2021 "Про прийняття у комунальну власність та реєстрацію за Львівською міською радою права комунальної власності на об`єкти нерухомого майна територіальної громади Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що увійшла до складу Львівської міської територіальної громади" ухвалено зареєструвати Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради право комунальної власності на ряд об`єктів нерухомого майна, в тому числі на земельну ділянку площею 1,3058 га., кадастровий №4623683800:01:001:0340.

07.12.2021 право власності Львівської міської ради на спірну земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою №301986052 від 02.06.2022 (Т. 1 а.с. 101-102).

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора до Львівської міської ради, ТОВ "Ідилія Парк", ПП "Фірма "Сомгіз" про визнання недійсними результатів спірних земельних торгів, оформлених протоколом від 11.01.2019 № 40, визнання недійсним оспорюваного договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації - права оренди спірної земельної.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними результатів спірних земельних торгів, оформлених протоколом від 11.01.2019 № 40, з посиланням на правові висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, виходили з того, що оскаржувані земельні торги завершилися оформленням договору оренди землі від 11.01.2019 та реєстрацією ТОВ "Ідилія Парк" у Державному реєстрі права оренди на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що предметом оскарження може бути договір та право оренди, а не результати земельних торгів, оформлені протоколом від 11.01.2019 № 40, отже вимога про визнання недійсними результатів торгів судом визнана неефективною.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке:

"28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах №334/3161/17 (пункт 55) і №200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі №66/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

29. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі №9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

30. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).

31. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі №750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (пункти 4, 36)) ".

Відповідно до частини 1 статті 135 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час проведення спірних земельних торгів) земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

У пункті 40 постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №918/792/21 зазначено таке:

"40. Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (див. пункт 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20)".

Отже, ураховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду про відмову у задоволенні позову прокурора в частині визнання недійсними результатів спірних земельних торгів, оформлених протоколом від 11.01.2019 №40 через неефективність обраного прокурором способу захисту.

Суд першої інстанцій також дійшов висновку про те, що виходячи з обставин цієї справи, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019 та скасування державної реєстрації права оренди за 1,3058 га., кадастровий №4623683800:01:001:034 передано у фактичне користування ТОВ "Ідилія Парк" на земельну ділянку площею 1,3058 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:034 теж не є належними способами захисту прав держави.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 зазначено таке:

"28. Об`єднана палата наголошує, що, фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України)".

Крім того, як зазначено у вказаній постанові, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як вже зазначалося, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див.постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Ураховуючи наведене та правові висновки Верховного Суду колегія суддів вважає, що у цьому випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконано, та скасування державної реєстрації без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справі.

Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанову рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2022 у справі № 914/1258/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2022 року у справі №914/1258/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.10.2023

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддя Плотніцький Б.Д.

Судді Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.