Постанова

від 03.10.2023 по справі 923/1325/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. ОдесаСправа № 923/1325/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.01.2022

по справі №923/1325/21

за позовом Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області)

до Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал"

про стягнення 30 080,19 грн.,

(суддя першої інстанції: Нікітенко С.В. дата та місце ухвалення рішення: 25.01.2022 року, Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул. Театральна, 18),

06 жовтня 2021 року Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" з вимогою про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 30 080,19 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що протиправними діями відповідача допущено порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме ст. 44 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України "Про надра" та ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.01.2022 (суддя - Нікітенко С.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) збитки, заподіяні державі у сумі 30080,19 грн.; стягнути з Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

У своєму рішенні суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції Південного округу про стягнення з Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 30 080,19 грн. є повністю обґрунтованими, а доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне виробниче управління "Бериславський водоканал" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 25.01.2022 по справі №923/1325/21 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Державній екологічній інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) у задоволенні позову в повному обсязі.

На думку заявника, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без дослідження всіх доказів, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не розглянуто та не надано правову оцінку доказам відповідача, зазначеним у пункті 4 відзиву на позовну заяву (стосовно відсутності розроблених нормативів гранично допустимих скидів), про неможливість отримання дозволу на скид до Каховського водосховища аварійних витоків неочищених стічних вод та розробки нормативів гранично допустимих скидів.

Крім того, апелянт вважає, що судом не було досліджено та не надано правову оцінку доказам відповідача про необґрунтованість розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди, доданого до позовної заяви позивачем.

На переконання заявника, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження суми спричинених збитків, а наданий позивачем доказ застосованого коефіцієнту в розрахунку, на підставі скасованого стандарту, підтверджує необґрунтованість суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Посилаючись на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, якою передбачено 3 коефіцієнта для водних об`єктів рибогосподарського використання (« 1,6», « 2,0», « 2,5»), апелянт звертає увагу суду, що позивачем в розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди, було застосовано найбільший з них. При цьому, позивачем не надано підтвердження від Державної установи з відповідними повноваженнями про визначення категорії Каховського водосховища рибогосподарського призначення.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Державної екологічної інспекції Південного округу про стягнення з Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" збитків у розмірі 30 080,19 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.01.2022 по справі №923/1325/21; повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази, відзив на апеляційну скаргу тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис"; вирішено розглядати апеляційну скаргу Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.01.2022 по справі №923/1325/21 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Оскільки апеляційним судом під час відкриття апеляційного провадження по справі не було вирішено питання щодо витребування матеріалів справи із суду першої інстанції, листом від 20.09.2022, враховуючи Розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0.9-22 про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей), у зв`язку з необхідністю розгляду зазначеної апеляційної скарги, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №923/1325/21.

23.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист у якому було зазначено, що матеріали справи №923/1325/21 до Господарського суду Одеської області не надходили.

Станом на 08.08.2023 року матеріали справи №923/1325/21 до Південно-західного апеляційного господарського суду так і не надійшли, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд повторно витребував листом від 08.08.2023 у Господарського суду Одеської області матеріали справи №923/1325/21.

29.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист у якому було зазначено, що матеріали справи №923/1325/21 до Господарського суду Одеської області так і не надходили.

15.09.2023 до апеляційного суду надійшли матеріали справи №923/1325/21.

Позивач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до приписів чинного Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (надалі - позивач) у період з 02 березня по 03 березня 2020 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним виробничим управлінням "Бериславський водоканал" (надалі - відповідач або КВУ "Бериславський водоканал"), за наслідками якої складено Акт перевірки від 02.03.2020-03.03.2020 №01-51/97/2020 (а.с.12).

Так, в Акті від 02.03.2020 - 03.03.2020 №01-51/97/2020 (том 1, а.с. 17) зазначається наступне.

Рідкі нечистоти від населення вивозяться за замовленням (журнал вивезення рідких нечистот на розгляд представлено) на ставки-накопичувачі колишніх очисних споруд.

Вивезено рідких нечистот протягом 2019 року КВУ "Бериславський водоканал" 5072 м3.

Розрахунок за кількість відведеної стічної води здійснюється відповідно до норм споживання води.

Кількість вивезених рідких нечистот на поля фільтрації та скинутих стічних вод до Каховського водосховища у звіті 2 тп (водгосп) не фіксується, що є порушенням п. 7 ст. 44 Водного кодексу України.

Водовідведення від трьох багатоповерхових будинків (вул. Веденська, вул. Херсонська, вул. Центральна) КВУ "Бериславський водоканал" здійснює по одному випуску в Каховське водосховище. Неочищені стічні води від вищевказаних трьох багатоповерхових будинків самопливом (КНС № 1 не працює) надходять до Каховського водосховища по існуючій каналізаційній мережі. Дозвіл на Спеціальне водокористування на скид до Каховського водосховища відсутній, нормативи гранично - допустимих скидів не розроблено, що є порушенням п. 3, п. 9 ст. 44, ст. 48, 70 Водного кодексу України.

Під час проведення перевірки, станом на 02.03.2020 року виявлено, що до Каховського водосховища біля КНС №2 через випуск здійснювався незначний витік нечищених зворотних вод, що є порушенням п. 9, п. 3 ст. 44, ст. 48, ст. 70 Водного кодексу України.

Під час проведення перевірки, мешканкою м. Берислав, повідомлено позивача, що асенізаційними машинами КВУ "Бериславський водоканал" здійснюється скид стічних вод до колодязя, що розташований на розі вул. 1 Травня та вул. Смеричинського, навпроти магазину "Вeerлога". Із зазначеного колодязя стічні води у подальшому потрапляють до Каховського водосховища. На момент перевірки скид неочищених стічних вод з КНС № 3 не здійснювався.

Для проведення хімічного аналізу якості стічних вод, що скидаються до Каховського водосховища КВУ "Бериславський водоканал", спеціалістами відділу інструментально - лабораторного контролю відібрані проби неочищеної стічної води з несанкціонованого скиду з труби поблизу КНС № 1 та проби поверхневих вод Каховського водосховища у фоновому та контрольному створах (акт відбору проб вод від 02.03.2020 № 11).

У зв`язку з виявленими порушеннями, відповідно до вимог ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" винесено Припис від 10.03.2020 №01-51/97/20 про усунення виявлених порушень, який було направлено відповідачу рекомендованим листом 10.03.2020 (а.с.34)

Для проведення хімічного аналізу якості стічних вод, що скидаються до Каховського водосховища в м. Берислав біля КНС №1 спеціалістом відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Херсонській області відібрано проби стічної води, фонову і контрольну проби Каховського водосховища.

Згідно з результатами вимірювань відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (протокол вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 25.10.2016 №74, відповідно до акту відбору проб вод від 19.10.2016 №74) та наданих КВУ "Бериславський водоканал" результатів відомчого контролю якості скинутих зворотних вод (результати хімічних аналізів стічної води, виконаних лабораторією очисних споруд КП "Міськводоканал" м. Нова Каховка від 05.04.2016 № 6/1, від 29.06.2016№ 18/2, від 14.09.2016 № 23/3, від 26.12.2016 № 37/4) встановлені середні фактичні концентрації забруднюючих речовин у зворотних водах.

Кількість скинутих неочищених вод до Каховського водосховища за 2016 рік згідно з листом КВУ "Бериславський водоканал" від 21.06.2018 №84, становить 9268,24 м3.

Для проведення хімічного аналізу якості стічних вод, що скидаються до Каховського водосховища в м. Берислав біля КНС № 1, КНС № 2 та КНС № 3 спеціалістом відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Херсонській області було відібрано проби стічної води, фонову і контрольну проби Каховського водосховища (акт відбору проб води №59 від 31.10.2017).

Згідно з листом від 21.06.2018 №84, наданим відповідачем, кількість скинутих неочищених стічних вод до Каховського водосховища за 2017 рік становить 9268,24 м3. Згідно з листом від 31.05.2019 № 84 наданим відповідачем, кількість зворотних вод, що були скинуті до Каховського водосховища за період з 26.06.2017 по 27.12.2017 становить 4634 м3.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (із змінами згідно з наказами Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 № 220, від 15.06.2012 № 320, від 13.10.2015 № 367) здійснив розрахунок, з якого слідує, що в результаті здійснення відповідачем скиду неочищених стічних вод, заподіяно державі Україна шкоду у розмірі 30080,19 грн.

Як стверджував позивач, виявлене порушення є триваючим, про що свідчать акти проведення перевірок та проведені розрахунки за 2016, 2017, 2018 роки.

Отже, з урахуванням того, що відповідачем в добровільному порядку суму збитків у розмірі 30080,19 грн. не відшкодовано, позивач звернувся з позовною заявою з метою стягнення з відповідача вказаної суми збитків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положення ст. 50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами ст. 151 Господарського кодексу України суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах).

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 2 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Згідно зі ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані, зокрема:

- дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

- використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

- здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

- здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

- здійснювати невідкладні роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об`єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

- виконувати інші обов`язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

За приписами ст. 100 Водного кодексу України підприємствам, установам, організаціям і громадянам забороняється забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами.

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно зі ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

За приписами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як зазначалось раніше, за наслідками проведеної позивачем у період з 02 березня по 03 березня 2020 року перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства складено Акт перевірки від 02.03.2020 - 03.03.2020 №01-51/97/2020, яким та встановлено, що КВУ "Бериславський водоканал" здійснювало скид неочищених зворотних вод у Каховське водосховище. Вказаний акт відповідачем підписано без будь-яких зауважень та заперечень.

На спірні правовідносини, пов`язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок здійснення забору підземної води без дозволу на спеціальне водокористування, поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.07.2009р. № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 14.08.2009 за № 767/16783.

Як свідчать матеріали справи, Державною екологічною інспекцією у Херсонській області розраховано розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що виконаний у відповідності до пункту 7.3. Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (із змінами згідно з наказами Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 № 220, від 15.06.2012 № 320, від 13.10.2015 №367).

Суму завданих збитків державі в результаті здійснення скиду неочищених стічних вод визначено у розмірі 30080,19 грн.

Розрахунок проведено на підставі протоколу вимірювання показників складу та властивостей проб води від 10.03.2020 №11 відповідно до акту відбору проб від 02.03.2020 №11 Державної екологічної інспекції у Херсонській області, а також наданих КВУ "Бериславський водоканал" результатів відомчого контролю якості зворотних вод (протоколи дослідження стічних вод підприємств, виконаних лабораторією очисних споруд КП "Міський водоканал" м. Нова Каховка від 29.09.2020№14/2, від 25.06.2020 №10/1, від 27.03.2020 №5/1, від 10.12.2020 №15/3).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов`язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди.

Загальним підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Як вірно зазначено судом першої інстанції у рішенні, в діях КВУ "Бериславський водоканал" наявні вище вказані чотири складові, а саме: протиправна поведінка відповідача полягає вчиненні дії щодо забруднення вод Каховського водосховища, у відсутності дозволу на спеціальне водокористування на скид, вина підтверджується матеріалами інспекційної перевірки, наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 (із змінами), а причинний зв`язок, що виражається у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Судова колегія, перевіривши здійснений позивачем розрахунок шкоди спричинений відповідачем без дозвільним спеціальним водокористуванням (т. 1, а.с. 36-41), дійшла висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги правову позицію викладену у постанові Вищого господарського суду України від 9 жовтня 2017 року у справі № 923/1389/16, яка розглядалася фактично з аналогічних підстав, щодо обов`язкової наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування, якого відповідач на час здійснення перевірки не мав, як і не розробив нормативи гранично-допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти.

Крім того, судами встановлено, що в господарській діяльності відповідача в минулому, також, мали місце порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що аналогічні порушенням, які зафіксовано складеним позивачем актом перевірки відповідача № 01-50/498/19. А саме, порушення вимог ст.ст. 44, 70 Водного кодексу України в частині здійснення скидів стічних вод у водні об`єкти за відсутності встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, що зокрема, підтверджується рішеннями Господарського суду Херсонської області від 15.11.2011 у справі №5024/1896/2011, від 27.03.2020 у справі № 923/18/20, від 19.03.2021 у справі №923/1148/20 та від 03.06.2021 у справі № 923/1258/20.

Стосовно непогодження апелянта з розрахунком суми збитків, а також його тверджень, що судом першої інстанції не досліджено докази відповідача, слід зазначити наступне.

Відповідач у відповіді на претензію за №3647/10-13/06/2-34 від 28.07.2021 та у відзиві на позов факту скидання неочищених зворотних вод не заперечував, але не погоджувався із заявленим розрахунком щодо визначення коефіцієнту категорії водного об`єкта Каховського водосховища. Зокрема, відповідачем заперечувалось застосування коефіцієнту 2,5, як для рибогосподарського водного об`єкта, тому останній наполягав на перегляді цього розрахунку.

Судовою колегією відхиляються доводи апелянта в цій частині, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 13 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" до рибогосподарських об`єктів загальнодержавного значення належать, зокрема, водосховища, що розташовані і використовуються на території більш як однієї області. Зокрема, Каховське водосховище розташоване і використовується на території більш як однієї області України. У зв`язку з цим, за оцінкою суду першої інстанції, з якою повністю погоджується апеляційний господарський суд, у розрахунку заявлених до стягнення збитків по рибогосподарському об`єкту загальнодержавного значення позивачем цілком обґрунтовано застосований коефіцієнт в розмірі 2,5 категорії Каховського водосховища як водного об`єкту рибогосподарського призначення.

Відповідач, обґрунтовуючи свою незгоду з розрахунком шкоди, посилається на порядок і методику розрахунку, здійсненого 07.06.2011 у справі №5024/1896/2011 Державною екологічною інспекцією у Херсонській області, а також лист Інституту рибного господарства Національної Академії Аграрних Наук України. Судова колегія відхиляє доводи апелянта в цій частині, з огляду на наступне.

Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" набрав чинності з 04.08.2011 року, а до матеріалів судової справи №5024/1896/2011 Державна екологічна інспекція у Херсонській області подала розрахунок збитків від 07.06.2011 (дата розрахунку вказана за його текстом). Відповідно, зазначений розрахунок збитків, що був предметом дослідження судом у справі №5024/1896/2011, виконано до набрання чинності Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та за порушення, що мало місце до набрання чинності цим Законом, у зв`язку з чим розрахунок було здійснено без врахування положень ч.3 ст. 13 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", про що цілком обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Стосовно листа Інституту рибного господарства Національної Академії Аграрних Наук України, на який посилається апелянт, судова колегія зазначає, що Інституту рибного господарства Національної Академії Аграрних Наук України не надано повноважень щодо роз`яснення нормативних актів Кабінету Міністрів України та/або Міністерства екології та природних ресурсів України (Міністерства охорони навколишнього природного середовища України), якими врегульовано правовідносини у сфері спеціального водокористування, зокрема, з питань нормування якості води водного об`єкта та/або розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

При цьому, вказана за текстом листа № 98-03/19 від 18.03.2019 зазначеного Інституту позиція цієї установи не враховує положення ч. 3 ст. 13 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" про віднесення водосховищ, що розташовані і використовуються на території більш як однієї області, до рибогосподарських об`єктів загальнодержавного значення. Акваторія Каховського водосховища в межах м. Берислав не є ізольованою складовою від усієї іншої акваторії Каховського водосховища.

У відповідності до пункту 15 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 №465, із подальшими змінами, положеннями пункту 7 яких обґрунтована позиція зазначеного Інституту за листом цієї установи № 98-03/19 від 18.03.2019, положення цих Правил підлягають застосуванню, виключно, за умови скидання зворотних вод у водні об`єкти за наявності одержаного у встановленому законом порядку дозволу на спеціальне водокористування. Проте, як встановлено проведеною позивачем перевіркою, у відповідача відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, в частині скиду зворотних вод у Каховське водосховище.

Інших доводів стосовно неправильності розрахунку 30080,19 грн. збитків, які заявлено до стягнення з відповідача, апеляційна скарга не містить.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо не дослідження судом першої інстанції доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки зазначене спростовується висновками суду, викладеними в рішенні.

Згідно з ч.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога п.1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, підлягають відхиленню, як такі, що не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому, не можуть слугувати підставною для його скасування.

В той же час, висновки Господарського суду Херсонської області від 25.01.2022 у справі №923/1325/21 є правомірними та такими, що зміни або скасування не потребують.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, апеляційна скарга Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 25.01.2022 по справі №923/1325/21 - без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.01.2022 по справі №923/1325/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 25.01.2022 по справі №923/1325/21 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош