Рішення

від 03.10.2023 по справі 512/481/23

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.н.с.512/481/23

Провадження №2/512/173/23

"03" жовтня 2023 р. смт Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановити факт родинних відносин та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки.

07.03.1984 спадкодавцем складено заповіт на ім`я позивача, згідно якого ОСОБА_2 заповіла все своє майно ОСОБА_1 .

Позивач фактично прийняла спадщину, проте остання не була зареєстрована за однією адресою із спадкодавцем.

Оскільки оригінал державного акта на право власності на вказану земельну ділянку втрачено, позивач звернулася до газети «Хлібороб» з оголошенням про повернення за винагороду державного акта на право на земельну ділянку. Однак розміщене оголошення не було результативним. При зверненні до приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Ізосімової К.Б., за консультацією, щодо оформлення спадщини позивачу було роз`яснено, що при проведенні аналізу документів, виявлено, що вони не дають можливість встановити родинні відносини зі спадкодавцем, оскільки у свідоцтві про народження позивача мати записано російською мовою ОСОБА_3 та у свідоцтві про укладення шлюбу позивача ОСОБА_1 , а згідно свідоцтва про смерть спадкодавця - ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що позивач не зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем, подані документи не дають можливості встановити родинні відносини зі спадкодавцем та відсутній документ, що посвідчує право спадкодавця на земельну ділянку, позивач змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

В досудовому порядку врегулювати це питання немає можливості.

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 04 липня 2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 05 вересня 2023; встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; а також задоволено клопотання позивача про виклик у судове засідання свідків та про витребування доказів (а.с. 23-24).

Ухвалою суду від 05 вересня 2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03 жовтня 2023.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

При цьому, позивач подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала частково, а саме у частині встановлення факту постійного проживання та встановлення факту родинних відносин. У іншій частині позовну заяву просила залишити без розгляду (а.с.35).

Представник відповідача Савранської селищної ради Одеської області в судове засіданні не з`явився, проте 04.09.2023 подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без участі представника Савранської селищної ради Одеської області. Крім того, в цій заяві Савранська селищна рада Одеської області не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.31).

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши позовну заяву та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що заявниця ОСОБА_1 є спадкоємницею майна після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Згідно довідки виконавчого комітету Савранської селищної ради від 12.04.2023 №172 ОСОБА_2 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з липня 1970 року по день смерті (а.с.8).

Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Савранської селищної ради Одеської області від 12.04.203 №171 разом з спадкодавцем ОСОБА_2 проживала її донька ОСОБА_1 , без реєстрації (а.с.9).

За життя, а саме: 07 березня 1984 року ОСОБА_2 склала заповіт, де все своє майно, яке б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 (а.с.10).

ОСОБА_2 за життя належала земельна ділянка на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ОД № 069945, виданого Савранською районною державною адміністрацією 10.10.2004, на підставі розпорядження Савранської районної державної адміністрації від 13.09.2004 № 359/А-04 (а.с.11).

Із копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 від 25 травня 1965 року, виданого Жана-Аркинським райбюро РАГС Карагандинської області, актовий запис № 24, вбачається, що в графі мати зазначена на російській мові « ОСОБА_1 » (а.с. 15).

Копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Концебівським с/РАГС Савранського району Одеської області 21 жовтня 1981 року, актовий запис № 21, вбачається, що 21 жовтня 1981 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , (відомості згідно оригіналу на російській мові), укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині надано прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 16).

Як вбачається з копії газети «Хлібороб» від 13.05.2023, позивач дійсно зверталася з оголошенням про втрату Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №069945, виданого на ім`я ОСОБА_2 (а.с.17).

Згідно з відомостями приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Ізосімової К.Б., після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилася. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.18, 20).

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 72963278 від 26 червня 2023 року встановлено, що заповіт ОСОБА_2 від 07.03.1984 року, зареєстрований в реєстрі за № 14 (а.с.19).

Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною третьою статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з положеннями статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з положеннями частини 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 315 ЦПК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року вказано, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Оскільки у даній справі наявний спір про право, вона підлягає розгляду у позовному провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справа № 205/2102/19-ц.

Приймаючи до уваги зібрані у справі докази, суд вважає, що факт наявності родинного зв`язку між позивачем та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що остання є її матір`ю, знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

Крім того, на момент смерті ОСОБА_2 разом з нею проживала її донька ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Савранської селищної ради Одеської області від 12.04.2023№171.

Таким чином, суд вважає, що факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2 на час відкриття спадщини щодо майна останньої, підтверджується матеріалами справи, зокрема згаданою довідкою, а відтак також підлягає встановленню.

Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку, судом не встановлено.

Встановлення факту родинних відносин та факту спільного проживання має для позивача юридичне значення, оскільки відсутність документів про родинний зв`язок із спадкодавцем перешкоджає оформлення нею спадщини, тому звернення до суду є правомірним. Вирішення цього питання в іншому порядку, окрім судового, є неможливим.

Встановлення цих фактів необхідне позивачу для набуття права власності в порядку спадкування за заповітом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , що відповідає частині 2 статті 315 ЦПК України.

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

В силу вимог статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В силу вимог частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Отже, судом установлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, яка відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , звернулась до нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини, однак оформити свої спадкові права не має змоги через відсутність правовстановлюючого документу на вищевказане спадкове майно, виданого на ім`я спадкодавця.

При цьому, суд виходить з того, що відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на спадкове майно не є перешкодою для реалізації позивачем права на прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відтак, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим виникає цивільно-правовій спір.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи надані суду докази на підставі повного, всебічного, об`єктивного їх дослідження в судовому засіданні, беручи до уваги те, що у позивача наявні перешкоди в отриманні свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері ОСОБА_2 , іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у неї немає, а також беручи до уваги відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, суд вважає, що позов у цій частині також є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, позивач у позовній заяві просить не стягувати судові витрати з відповідача.

Відтак, ухвалюючи рішення, суд залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись статтею 81, частиною 3 статті 258, статтями 259, 263-265, пунктом 5 частини 2 статті 293, пунктом 1 частини 1 статті 315 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту родинних відносин - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Концеба, Савранський району, Одеська область.

Встановити факт, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на земельну ділянку площею 2,1700га, кадастровий номер: 5124382000:01:003:0117, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована Подільський (Савранський) район, Одеська область, на території колишньої Концебівської сільської ради, масив НОМЕР_5 , ділянка НОМЕР_6 , після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати у справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Суддя: О.Ю. Брюховецький