Постанова

від 03.10.2023 по справі 906/181/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Справа № 906/181/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Коломис В.В.

представники учасників провадження в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 25.05.2023 суддею Кудряшовою Ю.В. у м. Житомир (повний текст рішення складено 05.06.2023) у справі № 906/181/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"

про стягнення 1321346, 41 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Будмонтаж "Колос" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" 1051825, 94 грн. основного боргу, 242028, 91 грн. інфляційних, 27491, 56 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство послалось на неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати придбаного товару згідно договору купівлі-продажу № 20 від 01.04.2021.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.05.2023 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1051825, 94 грн. основного боргу, 27145, 75 грн. 3% річних, 242028, 91 грн. інфляційних, а також 19815, 01 грн. сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні протиправно не застосував норми права (п. 6.1. договору), що підлягають застосуванню до відносин, що склалися між сторонами договору. Не врахував дії форс-мажорних обставин, що вказують на відсутність вини відповідача та встановлюють наявність обставин для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язання. Також скаржник зазначає, що приймання товару за договором відбулось особою, яка не мала на те законних повноважень.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2023 у справі № 906/181/23; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого товариство просило суд скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2023 у даній справі - без змін.

В судове засідання 21.09.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були належним чином повідомлені судом засобами електронного зв`язку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а явка представників обов`язковою не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського судів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що 01.04.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 20, згідно п. п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах передбачених даним договором зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар. Згідно з п.п. 2.1. договору, загальна вартість товару становить 1550532 грн., у тому числі ПДВ. Відповідно до п. 2.2. договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем на підставі виставленого рахунку-фактури, отриманого в рамках цього договору, в наступному порядку: - 60% від загальної вартості товару в п. п. 2.1. договору, сплачується покупцем в строк не пізніше п`яти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку, в рамках даного договору в якості попередньої оплати за товар; - 40% від загальної вартості товару, вказаної п. п. 2.1. договору, сплачується покупцем в строк не пізніше 7 банківських днів з дня отримання всієї кількості товару (вказаного в п. 1.1. Розділу 1 договору). Згідно п. п. 2.3. договору, право власності на товар, відповідно до даного договору, переходить до покупця з моменту повної оплати суми зазначеної у пункті 2.1. даного договору. Оплата за товар, здійснюється шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок продавця в безготівковій формі. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок продавця (п.п. 2.4. договору). Відповідно до п.п. 3.2. договору, факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною. В накладних на отримання товару представник покупця вказує, що товар по кількості та якості прийнятий (не прийнятий, в якій частині), зауваження відсутні (наявні), підпис. Згідно п.п. 3.3. договору, товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: - по кількості та асортименту відповідно до видаткової накладної; - по якості відповідно до документу, що підтверджує якість товару. Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань з даним договором винна сторона несе відповідальність передбачену даним договором і діючим в Україні законодавством. В силу п.п. 5.5. договору), сплата штрафних санкцій, пені і відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором. Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріпленням печаткою обох сторін, і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (п.п. 8.1. договору). Згідно п.п. 8.6. договору всі зміни й доповнення до даного договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, що оформляється додатковою угодою до договору. Відповідно до п.п. 8.7. договору зміни в договір набувають чинності після підписання відповідної додаткової угоди уповноваженими на те особами сторін, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2021 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 20 від 01.04.2021, згідно п. 1 якої сторони прийшли до взаємної згоди щодо внесення змін до договору, шляхом викладення деяких пунктів в такій редакції: продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах передбачених даним договором зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар, загальною вартістю 2082145, 14 грн. Всі інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання (п.п. 9 додаткової угоди).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору відповідач 12.04.2021 в якості попередньої оплати за товар сплатив 930319,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1040008550 від 12.04.2021. В послідуючому, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

На виконання умов додаткової угоди № 1 позивач передав у власність відповідача товар згідно п.п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 1, загальна вартість якого становила 2082145, 14 грн.

Однак, 28.06.2022 відповідачем було здійснено оплату вартості поставленого товару в розмірі 100000 грн. згідно платіжного доручення № 5882986852 від 28.06.2022.

Тобто, відповідач свої зобов`язання по оплаті товару виконав частково в сумі 1030319, 20 грн.

Судом встановлено, що сторонами підписано акт звірки, відповідно до якого заборгованість за поставлений товар становить 1051825, 94 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, товариство вказало, що станом на дату звернення відповідач не сплатив заборгованість за поставлений товар в розмірі 1051825, 94 грн., що і слугувало підставою для виникнення відповідного господарського спору.

Як зазначено вище, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції відповідний позов задоволив частково та ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача 1051825, 94 грн. основного боргу, 27145, 75 грн. 3% річних, 242028, 91 грн. інфляційних, а в решті позову відмовити.

Апеляційний господарський суд із такими висновками місцевого господарського суду погоджується виходячи зі слідуючого.

В силу приписів ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як зазначено вище та повністю підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, виконуючи умови додаткової угоди № 1 позивачем було передано відповідачу товар загальною вартістю 2082145, 14 грн. Проте, в порушення умов договору, відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару в розмірі 100000 грн. Тобто, відповідач свої зобов`язання по оплаті товару виконав частково, у зв`язку із чим у підприємства утворилась перед позивачем заборгованість за поставлений товар на суму 1051825, 94 грн., що підтверджується відповідним підписаним сторонами договору актом звірки.

З огляду на зазначені обставини та той факт, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 1051825, 94 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в цій частині.

Поряд з цим, як вказано вище, окрім суми основного боргу у суді першої інстанції позивач просив суд стягнути з відповідача 242028 ,91 грн. інфляційних та 27491,56 грн. 3% річних.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявленій позивачем сумі 242028 ,91 грн.

Поряд з цим, провівши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість часткового задоволення місцевим господарським судом такої позовної вимоги в сумі 27145,75 грн. з огляду на помилку позивача при здійсненні розрахунку 3% річних.

Стосовно викладених у апеляційній скарзі доводів відповідача про не врахування місцевим господарським судом при ухвалені оскаржуваного рішення дії форс-мажорних обставин, що вказують на відсутність вини відповідача та встановлюють наявність обставин для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язання, судом зазначається наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТТП) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 .

ТТП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТТП України та уповноважені нею регіональні ТТП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Зокрема, Верховний Суд у своїх постановах від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, чітко висловив правову позицію та вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Судом констатується, що відповідні докази відповідачем не було подано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Отже твердження апелянта про вплив форс-мажорних обставин на виконання ним обов`язку з оплати отриманого товару є недоведеним, а тому відхиляється судом як безпідставне.

Щодо доводів скаржника про відсутність повноважень у особи, яка прийняла товар за договором зі сторони покупця згідно з видатковими накладними, апеляційний господарський суд такі твердження не приймає до уваги з огляду на те, що в силу ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Жодних претензій щодо кількості та якості поставленого товару і щодо оформлення товарних та товарно-транспортних накладних відповідачем не заявлялось. В ході розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідачем відзиву на позовну заяву не подавалось, участі в судових засіданнях відповідач не приймав. Отже доводи скаржника в цій частині також є безпідставними.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2023 у справі № 906/181/23 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в судове засідання 21.09.2023 представники сторін не з`явились, датою ухвалення постанови у даній справі є дата складення її повного тексту.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2023 у справі № 906/181/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 906/181/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Коломис В.В.