Рішення

від 19.09.2023 по справі 905/1045/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.09.2023 Справа №905/1045/22

За позовом Десятого воєнізованого гірничорятувального загону

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград»

про стягнення 147 847,20 грн

Суддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання: Сухіна В.А.

за участю представників (в режимі відео конференції):

від позивача Павлова О.О.

від відповідачане з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Десятий воєнізований гірничорятувальний загін звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» про:

- визнання введення воєнного стану форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) поважними причинами, внаслідок яких виконання договору сторонами стало неможливим;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» передати зі зберігання пальне за талонами у кількості: 5020 літрів дизельного палива та 250 літрів палива А-92 уповноваженому представнику покупця на АЗС постачальника Інтерсіті, Волна, Надія, зазначених у додатку №3 до Договору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №289 на поставку бензину А-92, А-95, дизельного палива від 16.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.01.2023 відкрито провадження у справі №905/1045/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/1045/22 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 01.03.2023.

24.02.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог та просить суд застосувати до вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» передати зі зберігання пальне за талонами у кількості: 5020 літрів дизельного палива та 250 літрів палива А-92 уповноваженому представнику позивача строки позовної давності. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що ним не було отримано товар або було отримано в неналежній кількості. Також відповідач наголошує, що відомість списання ТМЦ за період 01.11.2018-30.11.2022 не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів «Про затвердження типових форм з обліку та списання запасів суб`єктами державного сектору та порядок їх складання» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а акт звіряння розрахунків станом на 20.10.2022 не містить підпису представника відповідача. Також відповідач просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Крім того, у даному відзиві відповідач просить суд визнати причини пропущення строку поважними та поновити відповідачу пропущений строк на подання відзиву на позовну заяву.

01.03.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшли копії прибуткових ордерів, актів приймання-передачі товару, видаткових накладних, талонів на бензин.

01.03.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла позовна заява (зі зміненим предметом позову) про зобов`язання вчинити певні дії, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» на користь Десятого воєнізованого гірничорятувального загону заборгованість за непоставлений товар за договором №289 на поставку бензину А-92, А-95, дизельного палива від 16.07.2018 в сумі 147847,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.03.2023 клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позов задоволено, поновлено відповідачу встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов та прийнято його до розгляду, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, подану 01.03.2023, та відкладено підготовче засідання на 22.03.2023, запропоновано відповідачу надати відзив з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову у строк до 20.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 відкладено підготовче засідання на 12.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.04.2023 відкладено підготовче засідання на 03.05.2023.

03.05.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки до правовідносин, що виникли між сторонами, не підлягають застосуванню норми ч. 2 ст. 693 та ст. 670 Цивільного кодексу України, оскільки з моменту поставки товару між позивачем та відповідачем існували відносини зберігання. Також відповідач зазначає, що позивачем був порушений порядок подання доказів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.05.2023 відкладено підготовче засідання на 25.05.2023.

Протокольною ухвалою суду від 25.05.2023 відкладено підготовче засідання на 20.06.2023.

Протокольною ухвалою суду від 20.06.2023 відкладено підготовче засідання на 25.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.07.2023 відкладено підготовче засідання на 22.08.2023.

25.07.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення відповідача, у яких зазначає, оскільки ним була здійснена оплата за товар в повному обсязі, тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, заявлені ним вимоги не суперечать умовам договору та положенням законодавства.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2023.

У судове засідання 19.09.2023 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач своїх представників у судове засідання 19.09.2023 не направив.

У судовому засіданні 19.09.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

16.07.2018 між Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» (постачальник, відповідач) укладено Договір на поставку бензину А-92, А-95, дизельного палива №289.

Постачальник зобов`язується у 2018 році поставити покупцю товар, а покупець прийняти і оплатити такий товар за рахунок бюджетних та власних коштів, при наявності коштів на ці цілі, передбачених планом використання бюджетних коштів, планом доходів та витрат покупця (п. 1.1 Договору).

Найменування товару: нафти і дистилятів 09130000-9 (бензин А-92, А-95, дизельне паливо). Кількість товару 136550 л, в тому числі: бензин А-92 19860 л, бензин А-95 5390 л, дизельне паливо 111300 л (п. 1.2 Договору).

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця, передбаченого планом використання бюджетних коштів, планом доходів та витрат покупця (п. 1.3 Договору).

Специфікації, оформлені належним чином (із зазначенням номера та дати цього Договору), підписані уповноваженими представниками, є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.4 Договору).

У момент поставки товару, постачальник зобов`язується надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок на оплату, видаткову накладну, а також належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують якість товару: паспорти якості та/або сертифікати відповідності за кожен вид товару. Моментом поставки товару покупцеві вважається дата передачі товару в талонах або скретч-картках, зазначена в акті приймання-передачі товару, видатковій накладній, підписаних уповноваженими представниками обох сторін (п. 1.6 Договору).

Сума Договору становить 3586041,00 грн, у тому числі ПДВ 597673,50 грн, з них: за рахунок бюджетних коштів 636948,19 грн, у тому числі ПДВ 106158,03 грн; за рахунок власних коштів 2949092,81 грн, у тому числі ПДВ 491515,47 грн (п. 3.1 Договору).

Сума цього Договору та ціна за одиницю товару можуть бути зменшені за взаємною згодою сторін (п. 3.4 Договору).

Покупець здійснює оплату товару в строк не пізніше 10 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару після надання постачальником рахунка на оплату товару та видаткової накладної на товар. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника при наявності коштів на ці цілі. У вартість товару входять вартість послуг зберігання, а також інших витрат постачальника, пов`язаних зі зберіганням і відпуском товару покупцю за талонами або скретч-картками (п. 4.1 Договору).

Строк поставки товару: до 20 грудня 2018 року (п. 5.1 Договору).

Поставка товару здійснюється силами і за рахунок покупця на умовах EXW (місце поставки: місцезнаходження АЗС, розташованих за адресами, зазначеними в Додатку 3) в редакції Інкотермс 2010. Пунктом поставки товару покупцю в даному випадку є склад постачальника.

За талонами передача товару здійснюється від постачальника уповноваженому представнику покупця на АЗС Постачальника Інтерсіті, Волна, Надія, розташованих за адресами, зазначеними в Додатку 3.

За скретч-картками товару здійснюється від постачальника уповноваженому представнику покупця на інших АЗС, зазначених в Додатку 3.

Факт отримання пального підтверджується чеками.

Талон або скретч-картка документ встановленого зразка й форми, одноразового використання, який засвідчує право покупця й/або уповноваженого користувача на одержання певної кількості й певної марки палива на АЗС. У талона або скретч-картки є певний ступінь захисту й обов`язкові реквізити: товарний знак, марка й кількість палива, номер талона або скретч-картка.

Талон або скретч-картка є власністю постачальника й передаються покупцеві по пред`явленню належним чином оформленої довіреності й оформлюється актом приймання-передачі товару та видатковою накладною. У випадку втрати покупцем талонів або скретч-карток або іншою втратою можливості володіти й розпоряджатися талонами або скретч-картками, відповідальність за можливе одержання по них пального третіми особами покладається на покупця. Талони або скретч-картки зіпсовані, загублені або непридатні не підлягають заміні постачальником (п. 5.2 Договору).

EXW або (Франко завод (…назва місця)) термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці.

Право власності на пальне від постачальника до покупця переходить в момент підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі товару (п. 5.3 Договору).

З моменту підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі товару й до моменту передачі товару покупцеві постачальник зобов`язується забезпечувати схоронність товару, що є власністю покупця (п. 5.4 Договору).

Сторони погодили, що всі умови і місця зберігання товару постачальник визначає самостійно без будь-яких обмежень та погоджень з покупцем. Постачальник має право здійснювати змішання пального, яке знаходиться на зберіганні, одного роду і однієї якості. Сторони визначили, що в рамках даного Договору звичайним терміном зберігання є період тривалістю до 365 календарних днів з моменту підписання кожних видаткової накладної на товар, акту приймання-передачі товару та видачі талонів на товар (з моменту надходження пального на зберігання), для кожної партії товару, зазначеного в даній накладній, акті приймання-передачі. Початком обчислення строку виконання зобов`язання постачальника відпустити товар покупцю по талонах або скретч-картках є дата підписання сторонами видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару. Передача покупцю товару зі зберігання без пред`явлення талона або скретч-картки не здійснюється. У разі, якщо покупець не скористається своїм правом отримати товар в період звичайного терміну зберігання (365 календарних дні), то сторони прийшли до угоди що, товар залишається на зберіганні у постачальника на період не більше 6 строків зберігання (1095 календарних днів зберігання понад звичайний строк зберігання) і даний період є періодом, протягом якого в порядку ст. 256 і ст. 257 ЦК України Покупець має право пред`явити вимогу до постачальника з повернення товару (п. 5.5 Договору).

Після закінчення 20-го числа звітного періоду кожного календарного місяця до 25-го числа звітного місяця постачальник формує для покупця акт видачі пального зі зберігання, в якому вказується найменування і кількість пального, виданого зі зберігання за пред`явленими талонами, який покупець (його представник) зобов`язаний підписати. У разі не підписання акту видачі пального зі зберігання у встановлені терміни або у разі відсутності інших заперечень з боку покупця (його представника) сторони визначили, що даний акт не може бути оскаржений в подальшому, вважається підписаним і є обов`язковим для сторін за цим Договором (п. 5.6 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а в частині фінансових зобов`язань та зберігання майна до повного їх виконання (п. 10.1 Договору).

Додатковою угодою №1 від 18.07.2018 сторони змінили і доповнили Договір від 16.07.2018, збільшивши ціну за літр бензину А-92 на 2,61 грн, А-95 на 2,63 грн, дизельного палива на 1,76 грн, зменшивши кількість бензину А-92 на 1020 л, А-95 на 470 л, дизельного палива на 7790 л, зменшивши загальну суму договору на 3,40 грн, в тому числі за рахунок бюджетних коштів на 1,34 грн, за рахунок власних коштів 2,06 грн.

У специфікації №1 за рахунок бюджетних коштів сторони визначили таку кількість товару: бензин А-92, 7890 л, на загальну суму 226600,80 грн; бензин А-95, 3145 л, на загальну суму 91110,65 грн; дизельне паливо, 11385 л, на загальну суму 319235,40 грн.

Додатковою угодою №2 від 26.12.2018 у зв`язку зі збільшенням ринкової ціни на паливо рідинне, сторони змінили і доповнили Договір від 16.07.2018, збільшивши ціну на літр дизельного палива на 1,46 грн з ПДВ, зменшивши кількість дизельного палива на 50 л, зменшивши суму договору за рахунок власних коштів на 44,99 грн з ПДВ.

У специфікації №2 за рахунок власних коштів сторони визначили таку кількість товару: бензин А-92, 10950 л, на загальну суму 314484,00 грн; бензин А-95, 1775 л, на загальну суму 51421,75 л; дизельне паливо, 89125 л, на загальну суму 2499065,01 грн; дизельне паливо, 2850 л, на загальну суму 84075,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 29.12.2018 сторони змінили умови Договору №289 від 16.07.2018, виклавши їх в наступній редакції:

- п. 1.1 постачальник зобов`язується у 2018 році, 1 кварталі 2019 року поставити покупцю товар, а покупець прийняти і оплатити такий товар за рахунок бюджетних та власних коштів, при наявності коштів на ці цілі, передбачених планом використання бюджетних коштів, планом доходів та витрат покупця;

- п. 5.1 строк поставки товару: до 31.03.2019;

- п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2019, а в частині фінансових зобов`язань та зберігання майна до повного їх виконання.

На виконання умов Договору, відповідачем була здійснена поставка пального в талонах в обсязі 127120 л, з них бензин А-92 18840 л, А-95 4920 л, дизельне пальне 103360 л, на загальну суму 3585992,61 грн, що підтверджується:

- прибутковим ордером №55 від 19.07.2018, актом приймання-передачі товару від 19.07.2018 та видатковою накладною №1628 від 19.07.2018 на загальну суму 636946,85 грн;

- прибутковим ордером №56 від 19.07.2018, актом приймання-передачі товару від 19.07.2018 та видатковою накладною №1629 від 19.07.2018 на загальну суму 1768045,96 грн;

- прибутковим ордером №62 від 30.07.2018, актом приймання-передачі товару від 30.07.2018 та видатковою накладною №1750 від 30.07.2018 на загальну суму 1096924,80 грн;

- прибутковим ордером №123 від 28.12.2018 та видатковою накладною №2941 від 28.12.2018 на загальну суму 84075 грн.

Позивач, у свою чергу, поставлений товар оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №519 від 19.07.2018 на суму 1402140,20 грн, №531 від 24.07.2018 на суму 365905,76 грн, №827 від 26.07.2018 на суму 636946,85 грн, №545 від 31.07.2018 на суму 1096924,80 та №994 від 28.12.2018 на суму 84075,00 грн.

Як вбачається з відомостей списання ТМЦ за 2018-2021 роки у період з 18.07.2018 по 19.10.2021 позивачем по талонам було отримано бензину А-92 17640 л, А-95 4540 л, дизельного пального 99230 л. Згідно бухгалтерської довідки залишки ТМЦ станом на 01.02.2023 складають: бензин А-92 250 л та дизельне пальне 5020 л, всього на загальну суму 147847,20 грн з ПДВ.

11.07.2022 позивач направив відповідачу лист №10/7-745, у якому просив повідомити, коли автозаправочна станція відновить роботу і де можна заправляти автомобілі паливом у теперішній час. Лист отримав особисто директор ТОВ «Нафтоград» Платоненко Д.В., проте відповідь на нього позивачу не надійшла.

20.10.2022 позивачем на адресу відповідача була спрямована вимога №10/7-1062 від 19.10.2022 з проханням повідомити, коли можна отримати залишки пального за наявними талонами, а саме 5020 л дизельного палива та 250 л бензину А-92. Разом з вимогою були направлені акти звірки станом на 20.10.2022. Вказаний лист був отриманий представником відповідача 21.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №8532301650338, проте відповідь на лист не надійшла.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання сторін виникли в порядку ст. 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов`язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

У ст. 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач передав позивачу в талонах бензин А-92 18840 л, бензин А-95 4920 л, дизельне пальне 103360 л на загальну суму 3585992,61 грн, яку позивач сплатив в повному обсязі.

Оскільки предметом Договору №289 від 16.07.2018 є постачання пального (нафта та дистиляти), відпуск якого здійснюється на визначених АЗС на підставі пред`явлених талонів, то підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про передання відповідачем позивачу товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають право позивачу на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.

Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про поставку бензину та дизельного палива.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС)( абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).

Згідно з п. 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП ( п. п. 10.3.3.2).

Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями талонів, у розпорядженні позивача перебувають невикористані талони, видані ТОВ «Нафтоград» на бензин А-92 та дизельне пальне. Кожен талон має номер та засвідчений печаткою відповідача.

Невикористаними є талони на пальне: на бензин А-92 25 штук по 10 л на загальну суму 7180,00 грн та на дизельне пальне 502 штуки по 10 л на загальну суму 140760,80 грн. Загальна сума становить 147940,80 грн.

Стосовно заперечень відповідача щодо неотриманої кількості пального суд зазначає наступне.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, на позивача покладається обов`язок щодо обліку отриманого ним за Договором товару, а отже і обов`язок доказування щодо неотримання товару зі зберігання.

Проте, п. 5.6 Договору встановлено, що після закінчення 20-го числа звітного періоду кожного календарного місяця до 25-го числа звітного місяця постачальник формує для покупця акт видачі пального зі зберігання, в якому вказується найменування і кількості пального, виданого зі зберігання за пред`явленими талонами, який покупець (його представник) зобов`язаний підписати.

Крім того, у п. п. 10.3.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України зазначено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Таким чином, аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем (акти видачі пального зі зберігання чи звіт АЗС за формою №17-НП), керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини фактичного неотримання позивачем 250 л бензину А-92 та 5020 л дизельного пального, придбаного у відповідача у формі талонів.

Також відповідач зазначає, що позивачем був порушений порядок подання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

Оскільки позивачем змінено предмет позову у встановлені законодавством строки і така заява була прийнята судом, а подані додаткові докази разом з цією заявою обумовлені зміною предмету позову і підтверджують нові вимоги позивача, суд не вбачає процесуальних порушень в діях позивача та не вважає, що вказані докази подані з пропуском строку.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Як передбачено ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/5444/17, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17.

Оскільки позивач просить повернути суму попередньо оплаченого пального, суд вважає такий спосіб захисту належним, а доводи відповідача безпідставними.

Крім того, суд також відхиляє доводи відповідача про те, що відомість списання ТМЦ, складена позивачем, має відповідати вимогам Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження типових форм з обліку та списання запасів суб`єктами державного сектору та порядку їх складання», оскільки даний нормативно-правовий акт був прийнятий 13.12.2022, а вказані відомості складались у 2018-2021 роках.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» зобов`язань щодо передачі Десятому воєнізованому гірничорятувальному загону товару на загальну суму 147940,80 грн, а саме бензину А-92 на суму 7180,00 грн та дизельного пального на суму 140760,80 грн.

Проте, позивачем до стягнення заявлена сума 147847,20 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Матеріали справи не містять відповідної заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 147847,20 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати строки позовної давності, оскільки строком виконання зобов`язання визначено 31.03.2019, то, на думку відповідача, строк позовної давності сплив 01.04.2022.

За змістом ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 вказаного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було оплачено вартість бензину та дизельного палива протягом липня-грудня 2018 року.

Додатковою угодою №3 від 29.12.2018 сторони змінили умови Договору №289 від 16.07.2018, виклавши їх в наступній редакції:

- п. 1.1 постачальник зобов`язується у 2018 році, 1 кварталі 2019 року поставити покупцю товар, а покупець прийняти і оплатити такий товар за рахунок бюджетних та власних коштів, при наявності коштів на ці цілі, передбачених планом використання бюджетних коштів, планом доходів та витрат покупця;

- п. 5.1 строк поставки товару: до 31.03.2019;

- п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2019, а в частині фінансових зобов`язань та зберігання майна до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Договір виконувався сторонами як в період його дії, так і після закінчення строку його дії та 19.10.2021 позивач в останнє отримав пальне за талонами на автозаправних станціях відповідача.

Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані станом на момент закінчення строку його дії.

Однак, у позивача станом на жовтень 2021 року залишились невикористані талони на оплачене ним пальне: на бензин А-92 25 штук по 10 л на загальну суму 7180,00 грн та на дизельне пальне 502 штуки по 10 л на загальну суму 140760,80 грн, за якими він мав право отримати паливо.

З листів позивача, що направлялись відповідачу вбачається, що в подальшому на автозаправних станціях відповідача позивачу почали відмовляти у заправці автомобілів за оплаченими талонами.

Відповідачем вказаний факт не заперечується.

Таким чином, оскільки позивач в останнє 19.10.2021 безперешкодно отримав пальне за талонами, то з 20.10.2021 розпочався перебіг строку позовної давності.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 19.12.2022 (згідно штампу поштової установи на конверті).

Враховуючи викладене, позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» (85320, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Ушакова, 1-А, ідентифікаційний код 40715392) на користь Десятого воєнізованого гірничорятувального загону (85323, Донецька обл., м.Мирноград, пров. Робочий, 1, ідентифікаційний код 00159462) заборгованість у розмірі 147847 (сто сорок сім тисяч вісімсот сорок сім) грн 20 коп та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.10.2023

Суддя М.В. Хабарова