Постанова

від 20.12.2023 по справі 905/1045/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Харків Справа № 905/1045/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград, м.Мирноград Донецької області (вх.2261 Д)

на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 (повний текст складено 04.10.2023) у справі №905/1045/22 (суддя Хабарова М.В.)

за позовом Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м.Мирноград Донецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград, м.Мирноград Донецької області

про стягнення 147847,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/1045/22: позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград на користь Десятого воєнізованого гірничорятувального загону заборгованість у розмірі 147847,20 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтоград звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 року по справі №905/1045/22 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- місцевим господарським судом безпідставно було прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, оскільки останнею було змінено не тільки предмет, а і підстави позову, що не відповідає положенням діючого процесуального законодавства;

- суд першої інстанції не мав правових підстав для прийняття нових доказів, які були долучені до заяви про зміну предмету позову;

- позивачем після зміни позовних вимог було обрано неправильний спосіб захисту, що не було враховано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення;

- місцевим господарським судом не було прийнято до уваги, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому не було видано зі зберігання пальне за Договором.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/1045/22 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтоград електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

У зв`язку із усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/1045/22; встановлено учасникам справи строк до 06.12.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, письмових пояснень тощо з доказами їх надсилання іншим учасникам судового процесу; витребувано матеріали справи №905/1045/22 у Господарського суду Донецької області; призначено справу до розгляду на "21" грудня 2023 р. о 10:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 виправлено описку допущену у резолютивній частині ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №905/1045/22 та вирішено вважати вірною дату та час наступного судового засідання як 20.12.2023 об 10:30 год.

Від Десятого воєнізованого гірничорятувального загону надійшов лист від 06.12.2023, яким позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач та відповідач в судове засідання 20.12.2023 не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.07.2018 між Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтоград (далі-відповідач) укладено Договір на поставку бензину А-92, А-95, дизельного палива №289 (далі Договір).

Постачальник зобов`язується у 2018 році поставити покупцю товар, а покупець прийняти і оплатити такий товар за рахунок бюджетних та власних коштів, при наявності коштів на ці цілі, передбачених планом використання бюджетних коштів, планом доходів та витрат покупця (п. 1.1 Договору).

Найменування товару: нафти і дистилятів 09130000-9 (бензин А-92, А-95, дизельне паливо). Кількість товару 136550 л, в тому числі: бензин А-92 19860 л, бензин А-95 5390 л, дизельне паливо 111300 л (п. 1.2 Договору).

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця, передбаченого планом використання бюджетних коштів, планом доходів та витрат покупця (п. 1.3 Договору).

Специфікації, оформлені належним чином (із зазначенням номера та дати цього Договору), підписані уповноваженими представниками, є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.4 Договору).

У момент поставки товару, постачальник зобов`язується надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок на оплату, видаткову накладну, а також належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують якість товару: паспорти якості та/або сертифікати відповідності на кожен вид товару. Моментом поставки товару покупцеві вважається дата передачі товару в талонах або скретч-картках, зазначена в акті приймання-передачі товару, видатковій накладній, підписаних уповноваженими представниками обох сторін (п. 1.6 Договору).

Сума Договору становить 3586041,00 грн, у тому числі ПДВ 597673,50 грн, з них: за рахунок бюджетних коштів 636948,19 грн, у тому числі ПДВ 106158,03 грн; за рахунок власних коштів 2949092,81 грн, у тому числі ПДВ 491515,47 грн (п. 3.1 Договору).

Сума цього Договору та ціна за одиницю товару можуть бути зменшені за взаємною згодою сторін (п. 3.4 Договору).

Покупець здійснює оплату товару в строк не пізніше 10 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару після надання постачальником рахунка на оплату товару та видаткової накладної на товар. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника при наявності коштів на ці цілі. У вартість товару входять вартість послуг зберігання, а також інших витрат постачальника, пов`язаних зі зберіганням і відпуском товару покупцю за талонами або скретч-картками (п. 4.1 Договору).

Строк поставки товару: до 20 грудня 2018 року (п. 5.1 Договору).

Поставка товару здійснюється силами і за рахунок покупця на умовах EXW (місце поставки: місцезнаходження АЗС, розташованих за адресами, зазначеними в Додатку 3) в редакції Інкотермс 2010. Пунктом поставки товару покупцю в даному випадку є склад постачальника.

За талонами передача товару здійснюється від постачальника уповноваженому представнику покупця на АЗС Постачальника Інтерсіті, Волна, Надія, розташованих за адресами, зазначеними в Додатку 3.

За скретч-картками товару здійснюється від постачальника уповноваженому представнику покупця на інших АЗС, зазначених в Додатку 3.

Факт отримання пального підтверджується чеками.

Талон або скретч-картка документ встановленого зразка й форми, одноразового використання, який засвідчує право покупця й/або уповноваженого користувача на одержання певної кількості й певної марки палива на АЗС. У талона або скретч-картки є певний ступінь захисту й обов`язкові реквізити: товарний знак, марка й кількість палива, номер талона або скретч-картка.

Талон або скретч-картка є власністю постачальника й передаються покупцеві по пред`явленню належним чином оформленої довіреності й оформлюється актом приймання-передачі товару та видатковою накладною. У випадку втрати покупцем талонів або скретч-карток або іншою втратою можливості володіти й розпоряджатися талонами або скретч-картками, відповідальність за можливе одержання по них пального третіми особами покладається на покупця. Талони або скретч-картки зіпсовані, загублені або непридатні не підлягають заміні постачальником (п. 5.2 Договору).

Право власності на пальне від постачальника до покупця переходить в момент підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі товару (п. 5.3 Договору).

З моменту підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі товару й до моменту передачі товару покупцеві постачальник зобов`язується забезпечувати схоронність товару, що є власністю покупця (п. 5.4 Договору).

Сторони погодили, що всі умови і місця зберігання товару постачальник визначає самостійно без будь-яких обмежень та погоджень з покупцем. Постачальник має право здійснювати змішання пального, яке знаходиться на зберіганні, одного роду і однієї якості. Сторони визначили, що в рамках даного Договору звичайним терміном зберігання є період тривалістю до 365 календарних днів з моменту підписання кожних видаткової накладної на товар, акту приймання-передачі товару та видачі талонів на товар (з моменту надходження пального на зберігання), для кожної партії товару, зазначеного в даній накладній, акті приймання-передачі. Початком обчислення строку виконання зобов`язання постачальника відпустити товар покупцю по талонах або скретч-картках є дата підписання сторонами видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару. Передача покупцю товару зі зберігання без пред`явлення талона або скретч-картки не здійснюється. У разі, якщо покупець не скористається своїм правом отримати товар в період звичайного терміну зберігання (365 календарних дні), то сторони прийшли до угоди що, товар залишається на зберіганні у постачальника на період не більше 6 строків зберігання (1095 календарних днів зберігання понад звичайний строк зберігання) і даний період є періодом, протягом якого в порядку ст. 256 і ст. 257 ЦК України Покупець має право пред`явити вимогу до постачальника з повернення товару (п. 5.5 Договору).

Після закінчення 20-го числа звітного періоду кожного календарного місяця до 25-го числа звітного місяця постачальник формує для покупця акт видачі пального зі зберігання, в якому вказується найменування і кількість пального, виданого зі зберігання за пред`явленими талонами, який покупець (його представник) зобов`язаний підписати. У разі не підписання акту видачі пального зі зберігання у встановлені терміни або у разі відсутності інших заперечень з боку покупця (його представника) сторони визначили, що даний акт не може бути оскаржений в подальшому, вважається підписаним і є обов`язковим для сторін за цим Договором (п. 5.6 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а в частині фінансових зобов`язань та зберігання майна до повного їх виконання (п. 10.1 Договору).

Додатковою угодою №1 від 18.07.2018 сторони змінили і доповнили Договір від 16.07.2018, збільшивши ціну за літр бензину А-92 на 2,61 грн, А-95 на 2,63 грн, дизельного палива на 1,76 грн, зменшивши кількість бензину А-92 на 1020 л, А-95 на 470 л, дизельного палива на 7790 л, зменшивши загальну суму договору на 3,40 грн, в тому числі за рахунок бюджетних коштів на 1,34 грн, за рахунок власних коштів 2,06 грн.

У специфікації №1 за рахунок бюджетних коштів сторони визначили таку кількість товару: бензин А-92, 7890 л, на загальну суму 226600,80 грн; бензин А-95, 3145 л, на загальну суму 91110,65 грн; дизельне паливо, 11385 л, на загальну суму 319235,40 грн.

Додатковою угодою №2 від 26.12.2018 у зв`язку зі збільшенням ринкової ціни на паливо рідинне, сторони змінили і доповнили Договір від 16.07.2018, збільшивши ціну на літр дизельного палива на 1,46 грн з ПДВ, зменшивши кількість дизельного палива на 50 л, зменшивши суму договору за рахунок власних коштів на 44,99 грн з ПДВ.

У специфікації №2 за рахунок власних коштів сторони визначили таку кількість товару: бензин А-92, 10950 л, на загальну суму 314484,00 грн; бензин А-95, 1775 л, на загальну суму 51421,75 л; дизельне паливо, 89125 л, на загальну суму 2499065,01 грн; дизельне паливо, 2850 л, на загальну суму 84075,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 29.12.2018 сторони змінили умови Договору №289 від 16.07.2018, виклавши їх в наступній редакції:

- п. 1.1 постачальник зобов`язується у 2018 році, 1 кварталі 2019 року поставити покупцю товар, а покупець прийняти і оплатити такий товар за рахунок бюджетних та власних коштів, при наявності коштів на ці цілі, передбачених планом використання бюджетних коштів, планом доходів та витрат покупця;

- п. 5.1 строк поставки товару: до 31.03.2019;

- п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2019, а в частині фінансових зобов`язань та зберігання майна до повного їх виконання.

На виконання умов Договору, відповідачем була здійснена поставка пального в талонах в обсязі 127120 л, з них бензин А-92 18840 л, А-95 4920 л, дизельне пальне 103360 л, на загальну суму 3585992,61 грн, що підтверджується:

- прибутковим ордером №55 від 19.07.2018, актом приймання-передачі товару від 19.07.2018 та видатковою накладною №1628 від 19.07.2018 на загальну суму 636946,85 грн;

- прибутковим ордером №56 від 19.07.2018, актом приймання-передачі товару від 19.07.2018 та видатковою накладною №1629 від 19.07.2018 на загальну суму 1768045,96 грн;

- прибутковим ордером №62 від 30.07.2018, актом приймання-передачі товару від 30.07.2018 та видатковою накладною №1750 від 30.07.2018 на загальну суму 1096924,80 грн;

- прибутковим ордером №123 від 28.12.2018 та видатковою накладною №2941 від 28.12.2018 на загальну суму 84075 грн.

Позивач, у свою чергу, поставлений товар оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №519 від 19.07.2018 на суму 1402140,20 грн, №531 від 24.07.2018 на суму 365905,76 грн, №827 від 26.07.2018 на суму 636946,85 грн, №545 від 31.07.2018 на суму 1096924,80 та №994 від 28.12.2018 на суму 84075,00 грн.

Як зазначає позивач, останнім по талонам було отримано бензину А-92 17640 л, А-95 4540 л, дизельного пального 99230 л, що підтверджується відомостями списання ТМЦ за 2018-2021 роки Згідно бухгалтерської довідки залишки ТМЦ станом на 01.02.2023 складають: бензин А-92 250 л та дизельне пальне 5020 л, всього на загальну суму 147847,20 грн з ПДВ.

11.07.2022 позивач направив відповідачу лист №10/7-745, у якому просив повідомити, коли автозаправочна станція відновить роботу і де можна заправляти автомобілі паливом у теперішній час. Лист отримав особисто директор ТОВ Нафтоград Платоненко Д.В., проте відповідь на нього позивачу не надійшла.

20.10.2022 позивачем на адресу відповідача була спрямована вимога №10/7-1062 від 19.10.2022 з проханням повідомити, коли можна отримати залишки пального за наявними талонами, а саме 5020 л дизельного палива та 250 л бензину А-92. Разом з вимогою були направлені акти звірки станом на 20.10.2022. Вказаний лист був отриманий представником відповідача 21.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №8532301650338, проте відповідь на лист не надійшла.

Не погодившись із вищевказаними обставинами, Десятий воєнізований гірничорятувальний загін звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград про:

- визнання введення воєнного стану форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) поважними причинами, внаслідок яких виконання договору сторонами стало неможливим;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград передати зі зберігання пальне за талонами у кількості: 5020 літрів дизельного палива та 250 літрів палива А-92 уповноваженому представнику покупця на АЗС постачальника Інтерсіті, Волна, Надія, зазначених у додатку №3 до Договору.

В подальшому, 01.03.2023 на адресу Господарського суду Донецької області від позивача надійшла позовна заява (зі зміненим предметом позову) в якій Десятий воєнізований гірничорятувальний загін просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград заборгованість за непоставлений товар за договором №289 на поставку бензину А-92, А-95, дизельного палива від 16.07.2018 в сумі 147847,20 грн. Зазначена заява була прийнята до розгляду судом першої інстанції на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 01.03.2023 у справі №905/1045/22.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/1045/22: позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград на користь Десятого воєнізованого гірничорятувального загону заборгованість у розмірі 147847,20 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтоград передало Десятому воєнізованому гірничорятувальному загону товар, а саме: бензин А-92 18840 л, бензин А-95 4920 л, дизельне пальне 103360 л на загальну суму 3585992,61 грн, яка була сплачена покупцем в повному обсязі.

Із наявних в матеріалах справи документів та пояснень сторін також вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтоград передало Десятому воєнізованому гірничорятувальному загону не самі нафтопродукти, а талони на їх відпуск з відповідних АЗС, перелік яких наведено в Додатку 3 до Договору.

Місцевим господарським судом було вірно зазначено, що підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про передання відповідачем позивачу товару за Договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають право позивачу на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.

При цьому, в силу п.5.4 Договору постачальник до моменту передачі товару покупцеві зобов`язується забезпечувати схоронність товару, що є власністю покупця.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155).

Десятий воєнізований гірничорятувальний загін на підтвердження своїх доводів про неотримання усього обсягу нафтопродуктів від Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград долучило до матеріалів справи відповідні копії талонів, кожний з яких має номер та засвідчений печаткою відповідача, а також бухгалтерську довідку щодо залишків ТМЦ станом на 01.02.2023 року.

Із вищевказаних документів вбачається, що невикористаними є талони на загальну суму 147 940,80 грн: на бензин А-92 25 штук по 10 л. в сумі 7180,00 грн та на дизельне пальне 502 штуки по 10 л. в сумі 140760,80 грн.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтоград не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би спростовували вищевказаний висновок.

Як передбачено ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приймаючи до уваги факт невикористання Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном палива на загальну суму 147940,80 грн., яка була оплачена позивачем в повному розмірі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград на користь позивача суми попередньо оплаченого товару у розмірі 147 847,20 грн. (зважаючи на встановлену ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України заборону виходити за межі позовних вимог).

Доводи апелянта, що позивачем після зміни позовних вимог було обрано неправильний спосіб захисту, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки умовою застосування вищевказаних положень цивільного законодавства є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому, наявність в Договорі окремих умов щодо зберігання оплаченого позивачем товару Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтоград, не спростовують можливості застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 670, 693 Цивільного кодексу України .

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом не було прийнято до уваги, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому не було видано зі зберігання пальне за Договором, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки наявність у позивача невикористаних талонів, а також зміст бухгалтерської довідки щодо залишків ТМЦ станом на 01.02.2023 року є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 ГПК України на підтвердження вищевказаних обставин.

Крім того, згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Пунктом 5.6 Договору встановлено, що після закінчення 20-го числа звітного періоду кожного календарного місяця до 25-го числа звітного місяця постачальник формує для покупця акт видачі пального зі зберігання, в якому вказується найменування і кількості пального, виданого зі зберігання за пред`явленими талонами, який покупець (його представник) зобов`язаний підписати.

Крім того, у п. п. 10.3.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України зазначено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

За таких обставин, аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем (акти видачі пального зі зберігання чи звіт АЗС за формою №17-НП), керуючись наведеним критерієм доказування, зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини фактичного неотримання позивачем 250 л бензину А-92 та 5020 л дизельного пального, придбаного у відповідача у формі талонів.

Доводи апелянта, що місцевим господарським судом безпідставно було прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, оскільки останнею було змінено не тільки предмет, а і підстави позову, а також безпідставно прийнято нові докази, долучені до вказаної заяви, відхиляються колегією суддів, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Дослідивши зміст первісно поданої позовної заяви та позовної заяви із зміненим предметом позову, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що обидві заяви Десятого воєнізованого гірничорятувального загону ґрунтуються на неотриманні останнім всієї кількості товару за Договором на поставку бензину А-92, А-95, дизельного палива №289 від 16.07.2018 та ухиленні відповідача від свого обов`язку здійснити його передачу покупцю або повернути вартість оплаченого товару.

Отже, позивачем було змінено лише предмет позову, а підстава позову залишилась незмінною, у зв`язку із чим місцевим господарським судом було правомірно розглянуто позовні вимоги Десятого воєнізованого гірничорятувального загону в редакції заяви про зміну предмету позову від 01.03.2023.

При цьому, оскільки позивачем змінено предмет позову у встановлені законодавством строки і така заява була прийнята судом, а подані додаткові докази разом з цією заявою обумовлені зміною предмету позову і підтверджують нові вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності процесуальних порушень в діях позивача щодо строку надання таких доказів, передбачених ст.80 ГПК України.

Що стосується доводів відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності на подання даного позову, зазначені доводи підлягають відхиленню зважаючи на те, що згідно п. 10.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2019, а в частині фінансових зобов`язань та зберігання майна до повного їх виконання. В той же час, наявні в матеріалах справи документи свідчать про отримання позивачем в останнє товару за талонами в 2021 році, неможливість його отримання після введення воєнного стану через припинення роботи АЗС в 2022 році, що свідчить про те, що подана позивачем 19.12.2022 позовна заява є такою, що подана в межах загального строку позовної давності.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/1045/22 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтоград на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/1045/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/1045/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяП.В. Тихий

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2023 року