Рішення

від 04.10.2023 по справі 910/14468/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2023Справа № 910/14468/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (Україна, 24412, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Війтівка, вул. Соборна, буд. 200; ідентифікаційний код: 04366719)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясторг" (Україна, 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32; ідентифікаційний код: 38716250)

про стягнення 313 853,37 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясторг" (далі - відповідач) про стягнення 313 853,37 грн, з яких 116 000,60 грн заборгованості, 127 389,77 грн пені, 55 635,35 грн інфляційних втрат та 14 827,65 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 31/18 від 23.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

23.01.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14468/22, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.02.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

21.02.2023 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 16.02.2023 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 10.02.2023).

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 було залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

13.09.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 було продовжено розгляд справи № 910/14468/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясторг" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 31/18 (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору.

За умовами пунктів 2.4, 2.6 Договору продавець доставляє товар на склад покупця за адресою, погодженою з покупцем, яка вказується в товарно-транспортній накладній. Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару та підписання накладної.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умовах 100% передоплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.3 Договору).

Згідно з підп. 6.1.2 п. 6.1 Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупцем у строки, що встановлені Договором, він сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, однак у разі не подання заяви однієї із сторін про намір розірвання договору він автоматично пролонгується на той же строк (п. 8.1 Договору).

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він поставив відповідачу товар загальною вартістю 7 441 949,66 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 7 325 949,06 грн, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 116 000,60 грн.

Згідно з наявним у матеріалах справи гарантійним листом № 12/02 від 12.02.2021 відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 116 000,60 грн та зобов`язався її сплатити у строк до 31.01.2021.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 116 000,60 грн заборгованості, 127 389,77 грн пені, 55 635,35 грн інфляційних втрат та 14 827,65 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 7 441 949,66 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами та скріплені їхніми печатками видаткові та товарно-транспортні накладні.

Вищевказані накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові та товарно-транспортні накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами в пункті 4.3 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати товару мало бути виконане на умовах попередньої оплати, тобто до його передання продавцем.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, банківськими виписками, а також прибутковим касовим ордером підтверджується факт сплати відповідачем позивачу 7 325 949,06 грн.

З огляду на викладене, оскільки неповне виконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 116 000,60 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 127 389,77 грн пені, 55 635,35 грн інфляційних втрат та 14 827,65 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до підп. 6.1.2 п. 6.1 Договору в разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупцем у строки, що встановлені Договором, він сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що ним не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного періоду нарахування пені, а також помилково включено день фактичної сплати в період часу, за який здійснюється нарахування.

За підрахунком суду, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є пеня в сумі 34 987,80 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Описана вище помилка позивача щодо включення дня фактичної сплати в період часу, за який здійснюється нарахування, вплинула також і на правильність розрахунку 3 % річних. За підрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений період нарахування, розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 14 578,88 грн.

Водночас розрахований розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 116 000,60 грн заборгованості, 34 987,80 грн пені, 55 635,35 грн інфляційних втрат та 14 578,88 грн 3 % річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 318,04 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 1 389,76 грн залишається за позивачем.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, сума переплати - 0,01 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясторг" (Україна, 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32; ідентифікаційний код: 38716250) на користь Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (Україна, 24412, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Війтівка, вул. Соборна, буд. 200; ідентифікаційний код: 04366719) заборгованість в розмірі 116 000 (сто шістнадцять тисяч) грн 60 коп., пеню в розмірі 34 987 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 80 коп., 3 % річних в розмірі 14 578 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн 88 коп., інфляційні втрати в розмірі 55 635 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 318 (три тисячі триста вісімнадцять) грн 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 389,76 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.10.2023

Суддя О.В. Нечай