Рішення

від 29.09.2023 по справі 914/1736/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2023 Справа № 914/1736/23

За позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ,

до відповідача: Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго», м. Самбір Львівської області,

про: стягнення заборгованості у розмірі 724 917,86 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

позивача: Мельник О.С. представник;

відповідача: Сливка В.В. представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» про стягнення заборгованості у розмірі 724 917,86 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.07.2023. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо компенсації позивачу вартості відібраних у лютому 2017 року без номінацій обсягів природного газу.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву в якому подав заяву про застосування строків позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що предмети спору у справі №914/1909/19 та у даній справі є однаковими, так як і підстави позовів, стверджує що відповідачем у лютому 2017 року було спожито природний газ на законних підставах.

В судовому завданні 29.09.2023 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як встановлено судом, АТ «Укртрансгаз» (оператор ГТС) до 31.12.2019 був оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» (споживач) юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Як стверджує позивач, ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» є захищеним споживачем природного газу у розумінні п.10 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» Кабінет Міністрів України затверджував своїми постановами від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 Положення про покладення на суб`єктів ринку природного газу покладатися для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.

Зокрема, вказаними Положеннями було покладено спеціальні обов`язки на ПАТ НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» здійснював діяльність з виробництва теплової енергії на основі укладених договорів з різними учасниками ринку природного газу.

Так, між ПАТ НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» (споживач) укладено значну кількість договорів постачання природного газу: №52-19/1617-ТЕ-21 від 20.06.2016, №5248/1617-БО-21 від 27.10.2016, №5292/1617-ПТМ-21 від 31.10.2016 за умовами яких постачальник природного газу взяв на себе обов`язок поставити споживачеві упродовж 2016-2017 років природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його вартість.

Протягом зазначеного періоду ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» споживав природний газ, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 про поставку у лютому 2017 року 5,304 тис. м3; 251,628 тис. м3, та 120,768 тис. м3 природного газу (підписаний лише ПТМ «Самбіртеплокомуненерго»).

Таким чином, відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи позивача без поданих постачальником (НАК «Нафтогаз України») номінацій загальним об`ємом 377,700 тис. м3 за лютий 2017 року.

Також, як доказ на підтвердження обсягів відбору природного газу та самого факту відбору таких обсягів позивач покликається на судове рішення у справі №914/1909/19, яким встановлено, що: «позивачем до позовної заяви долучено складені технічним директором ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» Реєстри обсягів природного газу, які були використані споживачами по договорах з Третьою особою по газорозподільчій системі ПАТ «Львівгаз» у лютому та березні 2017, а також Зведені реєстри місячних об`ємів газу, що подані в точку виходу до газорозподільчої системи ПАТ «Львівгаз» за лютий та березень 2017, з яких вбачається споживання Відповідачем природного газу у лютому 2017 в обсязі 377,700 тис. м. куб, в березні 2017 - 0,389 тис. м. куб».

Позивач стверджує, що ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (Закон №1730-VIII), на відповідача було покладено обов`язок протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у період з 2015-2018 роки без номінацій обсягів природного газу.

У зв`язку з зазначеним, за розрахунками позивача, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 377,00 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 628 401,80 грн, яку відповідач зобов`язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами, а саме по 31 420,09 грн.

Однак, відповідач в порушення наведених положень закону не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, чим допустив прострочення строку для оплати.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо компенсації вартості природного газу без номінацій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» на користь АТ «Укртрансгаз» основної заборгованості за період з жовтня 2021 по травень 2023 в розмірі 628 401,80 грн основного боргу, трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 14 957,68 грн та інфляційних втрат в сумі 81 558,37 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відносини, які виникли між сторонами, врегульовані приписами ЦК України, ГК України, Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕПТМ від 30.09.2015 №2493.

Згідно зі ст.5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до ст.1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу.

Зазначене мотивовано тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу»). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів.

Судом встановлено, що у спірний період та до 31.12.2019 (часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України оператора ГТС) АТ «Укртрансгаз» виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі спеціальні обов`язки були визначені Кабінетом Міністрів України у постановах «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867.

Указані постанови зобов`язували ПАТ НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. Як зазначалося вище, до таких виробників належав і ПТМ «Самбіртеплокомуненерго».

Суд звертає увагу, що, незважаючи на вказані зобов`язання, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГТС.

З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні ухвалено Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, а згодом Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 №1639-IX.

Оскільки на практиці виникали ситуації, коли ПАТ НАК «Нафтогаз України» не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ «Укртрансгаз» довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб`єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте, нікому не оплатила його вартості.

Тож, ч. 2 ст. 8 Закону №1730 встановлено, що підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, …, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Аналіз наведеного припису Закону дає підстави для висновку, що підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, мають обов`язок оплатити особі, яка виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за наявності таких умов:

Як вбачається з матеріалів справи, відбір природного газу відбувся без поданих постачальником газу номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у лютому 2017 року.

Тобто, відбір природного газу ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» відбувся упродовж періоду, визначеного ч. 2 ст. 8 Закону №1730, в тому числі і в лютому 2017 року.

Так, на підтвердження відбору природного газу без поданих номінацій в спірних місяцях та обсягах, які заявлені позивачем, долучено договори постачання ПАТ НАК «Нафтогаз України» природного газу упродовж 2016-2017 років ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» та акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 про поставку у лютому 2017 року 5,304 тис. м3; 251,628 тис. м3, та 120,768 тис. м3 природного газу, які не підписані зі сторони постачальника (ПАТ НАК «Нафтогаз України»).

Наявність договірних відносин між сторонами та обставини споживання ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» у лютому 2017 року природного газу без поданих номінацій, а також відмови ПАТ НАК «Нафтогаз України» підписати представлені акти було встановлено господарським судом при розгляді справи №914/1909/19.

Зокрема, рішенням від 10.09.2020 у вказаній справі Господарський суд Львівської області встановив, що: «Листом від 16.03.2017 вих. №26-2700/1.2-17 Третьою особою повернуто Відповідачу без підпису Акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 за Договорами 1, 2 та 3 у зв`язку із невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015 №758 та повідомлено про непідтвердження планових обсягів (номінацій) природного газу на лютий 2017 і про те, що Третя особа не здійснювала поставку природного газу Відповідачу у вказаному періоді для визначених категорій споживачів».

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що упродовж лютого 2017 року відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС. Акти приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів не були підписані обома сторонами.

У частинах 1, 2 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Водночас ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» не сплатило вартості відібраного без номінацій природного газу ані ПАТ НАК «Нафтогаз України», ані АТ «Укртрансгаз».

Оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів оплати вартості відібраного без номінацій природного газу за лютий 2017 року, суд вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність у нього заборгованості за природний газ, відібраний у вказаних вище обсягах у спірний період.

Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий 2017 року у загальному розмірі 377,700 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів на загальну суму 628 401,80 грн.

Відтак, беручи до уваги вищенаведені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, обставини справи, суд вважає, що у відповідача виникли зобов`язання, передбачені ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», вимоги якого є обов`язковими для відповідача, відтак, відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у лютому 2017 року без номінацій обсягів природного газу, а саме по 31 420,09 грн на загальну суму 628 401,80 грн.

Оскільки станом на момент розгляду даної справи доказів оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача в примусовому порядку 628 401,80 грн основного боргу (борг станом на 01.06.2023) є обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо твердження відповідача, що предмети спору у справі №914/1909/19 та у справі 914/1736/23 є однаковими, так як і підстави позовів, суд зазначає наступне.

У справі №914/1909/19 АТ «Укртрансгаз» зверталось з вимогами до ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 378,089 тис. куб. м та стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 378,089 тис. куб. м на підставі ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Приймаючи рішення у справі №914/1909/19 та відмовляючи АТ «Укртрансгаз» у задоволенні позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків: «Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновків про те, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст.1212 Цивільного кодексу України, і, за таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2526594,86грн. вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 378,089 тис. куб. м.

Крім того, Позивачем не доведено також наявність у Відповідача, витребуваного Позивачем газу в натурі станом на дату розгляду справи судом з врахуванням того, що, згідно з ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі і саме такий спосіб захисту у позовній заяві просить застосувати Позивач».

У справі №914/1909/19 відносини з відбору природного газу без поданих номінаці виникли та існували до моменту ухвалення Закону №1730 та залишалися неврегульованими до часу ухвалення останнього. Відповідач, знаючи, що спожив природний газ без номінацій, при цьому нікому не сплативши за нього коштів, навпаки повинен був розуміти та розраховувати на врегулювання такої ситуації (в тому числі законодавче).

Натомість, у даній справі вимога Позивача полягає у стягненні коштів, які Відповідач зобов`язаний компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, а саме, вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Вказані зобов`язання виникли у Відповідача перед Позивачем у зв`язку з набранням чинності 29.08.2021 Законом України від 14.07.2021 № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», згідно з яким було внесено зміни до Закону України ««Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі Закон України № 1730), який зокрема доповнено ст. 8 цього Закону.

Відтак, суд приходить до висновку, що підстава позову у даній справі №914/1736/23 є відмінною від підстави позову у справі №914/1909/19, оскільки вона виникла лише з 29.08.2021 та не існувала на час прийняття рішення у справі №914/1909/19.

Щодо вимоги в частині про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, частина 2 статті 8 Закону №1730 визначає обов`язок споживача природного газу зі сплати грошових коштів та встановлює графік такої сплати: щомісяця рівними частинами упродовж 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року.

Так, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що такий виконано арифметично вірно, відтак вимоги щодо стягнення з відповідача 14 957,68 грн 3% річних та 81 558,37 грн інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то суд встановив наступне.

За статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа не тільки довідалася, а й могла довідатися про порушення свого права. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які виведені з-під дії строків позовної давності.

Відповідач стверджує, що суду необхідно застосувати до спірних правовідносин строки спеціальної позовної давності та положення нормативно-правових актів про перевезення вантажів, яким встановлюється шестимісячний строк позовної давності.

Так, частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Виходячи із системного аналізу статті 315 Господарського кодексу України, зазначена норма розміщена в Главі 32 цього Кодексу "Правове регулювання перевезення вантажів", яка включена до Розділу VI "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання".

Суд звертає увагу, що предметом даного спору є компенсація вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, а не вартість послуг з його транспортування, відтак, до даних вимог спеціальні (скорочені) строки позовної давності не застосовується.

За висновком суду, оскільки позовні вимоги включають суму компенсації, нараховану за період з 01.10.2021 по 01.06.2023, починаючи з 02.10.2021, позивач мав можливість реалізувати в судовому порядку право на захист порушеного права.

Враховуючи наведене, строк позовної давності не є пропущеним.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 10 873,77 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. С. Крушельницької, 9; код ЄДРПОУ 05506477) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) 628 401,80 грн основного боргу, 3% річних від простроченої суми у розмірі 14 957,68 грн, інфляційні втрати в сумі 81 558,37 грн та 10 873,77 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.10.2023.

Суддя Березяк Н.Є.