Постанова

від 13.02.2024 по справі 914/1736/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа №914/1736/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін:

від позивача Онищук М.Б.-представник;

від відповідача Сливка В.В.-представник;

розглянув апеляційну скаргу Підприємства теплових мереж Самбіртеплокомуненерго б/н від 23.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3269/23 від 23.10.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2023 (повний текст складено 04.10.2023)

у справі № 914/1736/23

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ,

до відповідача Підприємства теплових мереж Самбіртеплокомуненерго, м. Самбір Львівської області,

про стягнення заборгованості у розмірі 724 917,86 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства Укртрансгаз до Підприємства теплових мереж Самбіртеплокомуненерго про стягнення заборгованості у розмірі 724 917,86 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо компенсації позивачу вартості відібраних у лютому 2017 року без номінацій обсягів природного газу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2023 у справі №914/1736/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства теплових мереж Самбіртеплокомуненерго на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз 628 401,80 грн основного боргу, 3% річних від простроченої суми у розмірі 14 957,68 грн, інфляційні втрати в сумі 81 558,37 грн та 10 873,77 грн судового збору.

Рішення суду обгрунтовано тим, що у відповідача виникли зобов`язання, передбачені ч. 2 ст. 8 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, вимоги якого є обов`язковими для відповідача, відтак, відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у лютому 2017 року без номінацій обсягів природного газу, а саме по 31 420,09 грн на загальну суму 628 401,80 грн. Судом також встановлено правомірність заявлених до стягнення з відповідача 14 957,68 грн 3% річних та 81 558,37 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу.

Підприємством теплових мереж Самбіртеплокомуненерго подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2023 у справі №914/1736/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача, посилаючись на те, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, визнання встановленими обставин, які не доведені, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Скаржник вважає, що позивачем не доведено, що відбір 377 700 тис. куб. м природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природною газу у позивача. Докази, на які покликається позивач (укладені договори з HAK «Нафтогаз України», акти приймання-передачі тощо) підтверджують, що відповідач, маючи правову підставу з іншою юридичною особою, відповідно, мав право відбирати газ. Водночас жодного підтвердження, що відібраний відповідачем газ належав позивачу матеріали даної справи та матеріали справи №914/1909/19 не містять, у справі №914/1909/19 не було встановлено ту обставину, що власником газу, який був предметом спору в тій справі (і є предметом спору в даній справі) є саме позивач - AT «Укртрансгаз».

Скаржник, зокрема, вважає, що у справі №914/1909/19 встановлено, що особою, відповідальною за негативний небаланс природного газу у позивача за лютий 2017 року є не відповідач, а третя особа - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки саме на третю особу, як постачальника за укладеними з відповідачем договорами поставки природного газу пунктами 1-3 глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС покладено обов`язок застосувати всі доступні заходи для уникнення небалансу.

Таким чином, на думку скаржника, встановленим є факт того, що спірні відносини щодо предмета спору в даній справі та справі №914/1909/19 повинні розглядатися без участі ПТМ «Самбіртеплокомуненерго», а виключно за участі AT «Укртрансгаз» та AT «HAK «Нафтогаз України», які між собою повинні вирішити спір щодо вартості природного газу у розмірі 377 700 тис.м.куб за лютий 2017 року. Враховуючи наведене вище, AT «Укртрансгаз» є неналежним позивачем у даній справі.

Скаржник вважає, що єдиною особою, яка є належним позивачем і має право вимоги до ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» щодо обсягів газу за лютий 2017 року є AT «Нафтогаз України» і саме це чітко зафіксовано у рішенні у справі №914/1909/19, де зазначено, що суд дійшов висновків про те, що особою, відповідальною за негативний небаланс природного газу у позивача за лютий 2017 року є не відповідач, а третя особа - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки саме на третю особу як постачальника за укладеними з відповідачем договорами поставки природного газу пунктами 1 -3 глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС покладено обов`язок застосувати всі доступні заходи для уникнення небалансу.

Також, скаржник заявив, що після завершення розгляду даної справи він понесе витрати на правову допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «Айемпартнерс», а відповідні докази будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

АТ Укртрансгаз у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають встановленим обставинам, судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Позивач вважає помилковим доводи відповідача щодо зворотності дії в часі Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730 та начебто невідповідності положень цього Закону ст. 58 Конституції України. Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли саме з підстав Закону №1730, який визначив спосіб та механізм компенсації вартості природного газу, спожитого теплопостачальними організаціями без номінацій, шляхом реструктуризації оплати вартості газу суб`єкту господарювання, який здійснював функції Оператора ГТС у період з 01.12.2015 до 31.12.2019.

Позивач зазначає, що відповідач не заперечує ні самого факту споживання ним природного газу у лютому 2017 року, ні обставин не здійснення ним розрахунків за обсяг природного газу 377,700 тис. м куб. Позиція відповідача, зокрема, що заборгованість за спірний обсяг спожитого у лютому 2017 року природного газу може бути сплачена ним постачальнику - HAK «Нафтогаз України» є помилковою, адже постачальник не здійснив поставку спірного обсягу природного газу відповідачу, не подав номінацію, не підписав акти приймання-передачі природного газу, не облікував заборгованість за цей обсяг природного газу та не заявив жодних претензій на цей осяг природного газу. Відповідач не оплатив вартість спожитого без номінацій природного газу ні HAK «Нафтогаз України», ні іншому постачальнику, тобто безоплатно використав ресурс та безпідставно заперечує наявність зобов`язань щодо розрахунків за фактично спожитий та неоплачений ним природний газ відповідно до процедури, яка передбачена Законом України №1730.

Позивач вважає, що ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» не виконало свого обов`язку у передбачені Законом №1730 строки, не уклало договір про організацію взаєморозрахунків за спожитий без номінацій природний газ та не вчинило ніяких дій, які свідчили б про визнання свого обов`язку здійснити розрахунки за фактично використаний у своїй господарській діяльності природний газ, у позивача виникло право на звернення з вимогою про сплату такої заборгованості, а отже і право на звернення з даним позовом до суду. Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він заперечує позовні вимоги, а доводи, аргументи (міркування, припущення) відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не спростовують обставин, які правомірно встановлено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 справу №914/1736/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Підприємства теплових мереж Самбіртеплокомуненерго про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Підприємства теплових мереж Самбіртеплокомуненерго залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 16 310,66 грн та виконати вимоги ч. 6 ст. 6 ГПК України щодо реєстрації електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи №914/1736/23 на 12.12.2023.

12.12.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з аварією на лінії зв`язку, не було доступу до мережі Інтернет та окремих інформаційних ресурсів, що використовувалися для здійснення правосуддя, що підтверджується актом від 13.12.2023, який склали керівник апарату Західного апеляційного господарського суду, начальник відділу документального забезпечення та начальник відділу комп`ютерного та програмного забезпечення, інформаційної безпеки.

Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 12.12.2023 призначено судове засідання у справі № 914/1736/23 на 23.01.2024.

23.01.2024 у зв`язку з відпусткою головуючої судді судове засідання не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 призначено судове засідання у справі №914/1736/23 на 13.02.2024.

В судовому засіданні представники сторін виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи

АТ Укртрансгаз (оператор ГТС) до 31.12.2019 був оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

ПТМ Самбіртеплокомуненерго (споживач) юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Як стверджує позивач, ПТМ Самбіртеплокомуненерго є захищеним споживачем природного газу у розумінні п.10 ст.1 Закону України Про ринок природного газу, оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про ринок природного газу Кабінет Міністрів України затверджував своїми постановами від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.

Зокрема, вказаними Положеннями було покладено спеціальні обов`язки на ПАТ НАК Нафтогаз України постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, ПТМ Самбіртеплокомуненерго здійснював діяльність з виробництва теплової енергії на основі укладених договорів з різними учасниками ринку природного газу.

Так, між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та ПТМ Самбіртеплокомуненерго (споживач) укладено значну кількість договорів постачання природного газу: №52-19/1617-ТЕ-21 від 20.06.2016, №5248/1617-БО-21 від 27.10.2016, №5292/1617-ПТМ-21 від 31.10.2016, за умовами яких постачальник природного газу взяв на себе обов`язок поставити споживачеві упродовж 2016-2017 років природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його вартість.

Протягом зазначеного періоду ПТМ Самбіртеплокомуненерго споживав природний газ, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 про поставку у лютому 2017 року 5,304 тис. м3; 251,628 тис. м3, та 120,768 тис. м3 природного газу (підписаний лише ПТМ Самбіртеплокомуненерго).

Таким чином, відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи позивача без поданих постачальником (НАК Нафтогаз України) номінацій загальним об`ємом 377,700 тис. м3 за лютий 2017 року.

Також, як доказ на підтвердження обсягів відбору природного газу та самого факту відбору таких обсягів позивач покликається на судове рішення у справі №914/1909/19, яким встановлено, що позивачем до позовної заяви долучено складені технічним директором ПАТ по газопостачанню та газифікації Львівгаз Реєстри обсягів природного газу, які були використані споживачами по договорах з третьою особою по газорозподільчій системі ПАТ Львівгаз у лютому та березні 2017, а також Зведені реєстри місячних об`ємів газу, що подані в точку виходу до газорозподільчої системи ПАТ Львівгаз за лютий та березень 2017, з яких вбачається споживання відповідачем природного газу у лютому 2017 в обсязі 377,700 тис. м. куб, в березні 2017 - 0,389 тис. м. куб.

Позивач стверджує, що ч. 2 ст. 8 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення (Закон №1730-VIII), на відповідача було покладено обов`язок протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у період з 2015-2018 роки без номінацій обсягів природного газу.

У зв`язку з зазначеним, за розрахунками позивача, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 377,00 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 628 401,80 грн, яку відповідач зобов`язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами, а саме по 31 420,09 грн.

Однак, відповідач в порушення наведених положень закону не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, чим допустив прострочення строку для оплати.

Вищенаведені обставини, а саме невиконання відповідачем свого обов`язку щодо компенсації вартості природного газу без номінацій, стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з ПТМ Самбіртеплокомуненерго на користь АТ Укртрансгаз основної заборгованості за період з жовтня 2021 по травень 2023 в розмірі 628 401,80 грн основного боргу, трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 14 957,68 грн та інфляційних втрат в сумі 81 558,37 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини з транспортування природного газу, які виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, нормами Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи (затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493.

Згідно із ст.5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до ст.1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу.

Зазначене мотивовано тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (ч.1 ст.1 Закону України Про ринок природного газу). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у спірний період та до 31.12.2019 (часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України оператора ГТС) АТ Укртрансгаз виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частиною 1 статті 11 Закону України Про ринок природного газу передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі спеціальні обов`язки були визначені Кабінетом Міністрів України у постановах Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867.

Указані постанови зобов`язували ПАТ НАК Нафтогаз України постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. Як зазначалося вище, до таких виробників належав і ПТМ Самбіртеплокомуненерго.

З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні ухвалено Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення від 03.11.2016 №1730-VIII, а згодом Закон України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14.07.2021 №1639-IX.

Оскільки на практиці виникали ситуації, коли ПАТ НАК Нафтогаз України не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ Укртрансгаз довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб`єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте, нікому не оплатила його вартості.

Тож, ч. 2 ст. 8 Закону №1730 встановлено, що підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, …, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України Про ринок природного газу, чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, відбір природного газу відбувся без поданих постачальником газу номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у лютому 2017 року.

Тобто, відбір природного газу ПТМ Самбіртеплокомуненерго відбувся упродовж періоду, визначеного ч. 2 ст. 8 Закону №1730, в тому числі і в лютому 2017 року.

Так, на підтвердження відбору природного газу без поданих номінацій в спірних місяцях та обсягах, які заявлені позивачем, долучено договори постачання ПАТ НАК Нафтогаз України природного газу упродовж 2016-2017 років ПТМ Самбіртеплокомуненерго та акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 про поставку у лютому 2017 року 5,304 тис. м3; 251,628 тис. м3, та 120,768 тис. м3 природного газу, які не підписані зі сторони постачальника (ПАТ НАК Нафтогаз України).

Наявність договірних відносин між сторонами та обставини споживання ПТМ Самбіртеплокомуненерго у лютому 2017 року природного газу без поданих номінацій, а також відмови ПАТ НАК Нафтогаз України підписати представлені акти було встановлено господарським судом при розгляді справи №914/1909/19.

Зокрема, рішенням від 10.09.2020 у вказаній справі Господарський суд Львівської області встановив, що листом від 16.03.2017 вих. №26-2700/1.2-17 третьою особою повернуто відповідачу без підпису акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 за договорами 1, 2 та 3 у зв`язку із невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015 №758 та повідомлено про непідтвердження планових обсягів (номінацій) природного газу на лютий 2017 і про те, що третя особа не здійснювала поставку природного газу відповідачу у вказаному періоді для визначених категорій споживачів.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що упродовж лютого 2017 року відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС. Акти приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів не були підписані обома сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що ПТМ Самбіртеплокомуненерго не сплатило вартості відібраного без номінацій природного газу ані ПАТ НАК Нафтогаз України, а ні АТ Укртрансгаз.

Посилання скаржника на відсутність у нього заборгованості за природний газ, відібраний у вказаних вище обсягах у спірний період з посиланням на те, що спірні відносини щодо предмета спору в даній справі та справі №914/1909/19 повинні розглядатися без участі ПТМ «Самбіртеплокомуненерго», а виключно за участі AT «Укртрансгаз» та AT «HAK «Нафтогаз України», які між собою повинні вирішити спір щодо вартості природного газу у розмірі 377 700 тис.м.куб за лютий 2017 року, судова колегія вважає помилковими, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок вартості відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу за лютий 2017 року у загальному розмірі 377,700 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів на загальну суму 628 401,80 грн.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу за лютий 2017 року, у останнього виникли зобов`язання, передбачені ч. 2 ст. 8 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, вимоги якого є обов`язковими для відповідача, відтак, відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у лютому 2017 року без номінацій обсягів природного газу, а саме по 31 420,09 грн на загальну суму 628 401,80 грн (борг станом на 01.06.2023) і яка підлягає до стягнення в примусовому порядку.

Щодо посилання скаржника, що ст.8 Закону України №1730 не відповідає ст.58 Конституції України щодо зворотної дії в часі зазначеного Закону, судова колегія зазначає, що між позивачем та відповідачем у лютому 2017 року не існувало правовідносин з постачання природного газу, відносини з врегулювання заборгованості за спожитий без номінацій природний газ виникли лише після набрання чинності змін до Закону України №1730, тобто після 29.08.2021. Таким чином, цивільні права та обов`язки у сторін даного судового процесу виникли безпосередньо на підставі Закону України №1730, який визначив спосіб та механізм компенсації вартості природного газу, спожитого теплопостачальними організаціями без номінацій, шляхом реструктуризації оплати вартості газу суб`єкту господарювання, який здійснював функції Оператора ГТС у період з 01.12.2015 до 31.12.2019.

Щодо твердження скаржника, що предмети спору у справі №914/1909/19 та у справі 914/1736/23 є однаковими, так як і підстави позовів, судова колегія зазначає, що у справі №914/1909/19 АТ Укртрансгаз зверталось з вимогами до ПТМ Самбіртеплокомуненерго про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 378,089 тис. куб. м та стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 378,089 тис. куб. м на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Натомість, у справі №914/1736/23 вимога позивача полягає у стягненні коштів, які відповідач зобов`язаний компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, а саме, вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України Про ринок природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Вказані зобов`язання виникли у відповідача перед позивачем у зв`язку з набранням чинності 29.08.2021 Законом України від 14.07.2021 № 1639-IX Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу, згідно з яким було внесено зміни до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення (далі Закон України № 1730), який зокрема доповнено ст. 8 цього Закону.

У справі №914/1909/19 відносини з відбору природного газу без поданих номінацій виникли та існували до моменту ухвалення Закону №1730 та залишалися неврегульованими до часу ухвалення останнього.

Відтак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що підстави позову у даній справі №914/1736/23 є відмінними від підстав позову у справі №914/1909/19, оскільки вони виникли лише з 29.08.2021 та не існували на час прийняття рішення у справі №914/1909/19.

Щодо вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, частина 2 статті 8 Закону №1730 визначає обов`язок споживача природного газу зі сплати грошових коштів та встановлює графік такої сплати: щомісяця рівними частинами упродовж 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року.

Судова колегія перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних прийшов до висновку, що такий є вірним, отже до стягнення підлягають з відповідача 14 957,68 грн 3% річних та 81 558,37 грн інфляційних.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що предметом даного спору є компенсація вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, а не вартість послуг з його транспортування, відтак, до даних вимог спеціальні (скорочені) строки позовної давності не застосовуються. Оскільки позовні вимоги включають суму компенсації, нараховану за період з 01.10.2021 по 01.06.2023, починаючи з 02.10.2021, позивач мав можливість реалізувати в судовому порядку право на захист порушеного права. Отже, строк позовної давності не є пропущеним.

В силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скаржником не надано суду належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та положеннях законодавства.

Подані позивачем до суду докази є належними, допустимими і достовірними, оскільки на їх підставі можна встановити дійсні обставини щодо здійснення позивачем поставки природного газу без номінацій. З урахуванням вищевикладеного в сукупності, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову повністю.

Європейський суд з прав людини у справі Пронін проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Підприємства теплових мереж Самбіртеплокомуненерго б/н від 23.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3269/23 від 23.10.2023) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2023 у справі №914/1736/23 залишити без змін.

3.Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу повернути у місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.02.2024.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.