Рішення

від 17.09.2023 по справі 914/3293/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2023 Справа № 914/3293/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Щигельської О.І. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, м. Київ

до відповідача Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення, м. Київ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви, м. Львів

про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №6503 від 04.09.2020, скасування державної реєстрації права комунальної власності та права постійного користування на земельну ділянку площею 2,1382 га, розташовану за адресою: м. Львів, пл.Св.Юра, 5

За участю представників:

від прокуратури: Бучко Р.В.

від позивача: Огнівенко П.П.

від відповідача: Наумець А.Г.

від третьої особи1: Фединець В.М.

від третьої особи 2: Працьовитий А.В.

1.ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляді Господарського суду Львівської області знаходилася справа за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України до Львівської міської ради за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення та за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №6503 від 04.09.2020, скасування державної реєстрації права комунальної власності та права постійного користування на земельну ділянку площею 2,1382 га, розташовану за адресою: м. Львів, пл.Св.Юра, 5

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 у позові відмовлено повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 у справі №914/3293/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2022 року касаційну скаргу Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України задоволено частково, касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено повністю, Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 у справі №914/3293/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.09.2022 справу передано до розгляду судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 09.09.22р. в складі головуючого судді Щигельської О.І. справу прийнято до провадження, розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 03.10.22р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 26.12.22р. задоволено клопотання позивача по справі і витребувано (повторно ухвалою від 18.01.23р.) у Відділу Держземагентства у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79008 м. Львів, вул. Донецька, 3) належним чином засвідчену копію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова», а також затвердженого ним списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова та матеріалів вказаної інвентаризації в частині земельної ділянки, яка була передана в користування Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центру на підставі Рішення звуженого засідання виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 06.04.1951 №31/246.

08.03.23р. на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшли належним чином завірені копії Списку землекористувачів і власників Залізничного району м. Львова у 1997 році та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова».

Ухвалою від 27.02.23р. закрито підготовче провадження по справі і призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 31.08.23р. заслухано пояснення експерта Сумського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» Таранець Т.А. з приводу наданого ним висновку судової земельно-технічної експертизи по даній справі №1343/3018-3021 від 30.12.21р., складеного за клопотанням Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та захисту інформації.

В судове засідання 17.09.23р. з`явились прокурор і представники сторін та третіх осіб.

Представником третьої особи 2 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою зобов`язання Львівської міської ради (відповідача по справі) надати письмову відповідь на запит Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви, надісланого ще у березні цього року щодо можливості врегулювання даного спору в добровільному порядку. Прокурор, сторони та третя особа 1 заперечили проти задоволення вказаного клопотання.

Суд звернув увагу третьої особи 2, що за її клопотанням суд надавав можливість сторонам врегулювати спір в добровільному порядку, зобов`язання сторони надати письмову відповідь на запит не передбачено чинним законодавством, а тому в задоволенні клопотання відмовив.

В судовому засіданні 17.09.23р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2.АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокурора

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ухвала Львівської міської ради №6503 від 04 вересня 2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл.Святого Юра, 5», прийнята з перевищенням повноважень, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у держаній власності, а відтак право розпоряджатися нею належить виключно Львівській обласній державній адміністрації, а також порушує інтереси держави в особі позивача.

На підтвердження позовних вимог прокурор зазначає, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих № 31/246 від 06 квітня 1951 року вирішено закріпити за Львівським обласним управлінням зв`язку земельну ділянку та будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича, пл. 1,9 га в тому числі присадибу по вул. Міцкевича, 28 і будинком, який займає бібліотека Залізничного району і жилий дім у якому проживає дві сім`ї гр. Маєвського та гр.Шелест.

Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка відноситься до об`єктів права державної власності. З проголошенням незалежності України її правовий статус не змінився.

Факт користування Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром спірною земельною ділянкою підтверджується Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель і розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, наданою Відділом держземагенства у м. Львові від 07 квітня 2014 року №40/01-15/1253.

Окрім цього, відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у м. Львові № 19-1323-0.2-6863/9-16АП від 08.09.2016 земельна ділянка площею 2,516 га на вул. Листопадового Чину, 28 у м Львові зареєстрована за Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром (згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 51 від 06.02.1998 «Про інвентаризацію земель міста Львова» та Державних актів на право власності на земельні ділянки по вул. Листопадового Чину, 28).

Відтак, на думку прокурора, Концерн РРТ Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, як правонаступник Львівського обласного управління зв`язку, є землекористувачем земельної ділянки площею 1,9 га по вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові починаючи з 1951 року і по сьогоднішній день.

22 березня 1994 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації видано Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центру реєстраційне посвідчення № 402 про реєстрацію права власності на службове приміщення, житловий будинок та трансформаторну підстанцію на вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові.

В подальшому, 1 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту України на об`єкти нерухомого майна - будівлю трансформаторної підстанції ТП 370 пл. 36,7 кв.м. (ідентифікаційний номер: 32152690) та технічний будинок радіостанції площею 429,8 кв.м. (індексний номер 32152235), що знаходяться за адресою м.Львів, вул. Листопадового Чину, 28.

Право власності на вищевказані об`єкти нерухомості оформлено у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», пунктом «а» ч. 1 статті 17 Земельного кодексу України, а також ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. А з огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та на ній розташовані об`єкти державного нерухомого майна, вирішення питання щодо її вилучення у позивача чи передання у постійне користування третім особам, належить до компетенції Львівської обласної державної адміністрації, а не Львівської міської ради.

Львівська міська рада у травні 2020 року зверталась до Концерну РРТ, Львівської обласної державної адміністрації, Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Кабінету міністрів України з клопотаннями щодо надання добровільної відмови Концерну РРТ та вилучення з користування Концерну РРТ земельної ділянки пл. 2,1382 га на пл. Святого Юра, 5 та пл. 0,0339 га на вул. Листопадового Чину, 2 8 , відповідно до п.2 ст. 123 Земельного Кодексу України, однак такої згоди не отримала.

На земельній ділянці пл.0,0339 га розміщено обладнання по обслуговуванню телекомунікаційних вузлів системи телебачення, радіо, мобільного та інтернет зв`язку засобами волоконно-оптичних та кабельних ліній зв`язку, окрім цього на ній розміщено вузлову станцію мобільних операторів зв`язку Київ - Львів - Відень - Лондон та інше обладнання державних установ, організацій та Львівської філії Концерну РРТ.

Концерн РРТ інформував Львівську міську раду, що пунктом 4.7 Статуту Концерну РРТ передбачено, що добровільна відмова від земельної ділянки (або її частини), яка належить Концерну РРТ, погоджується уповноваженим органом управління - Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Разом з тим, 4 вересня 2020 року Львівська міська рада, всупереч наведеному, а також чинному законодавству, постановила Ухвалу № 6503 «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5», якою порушила право позивача на користування спірною земельною ділянкою, шляхом фактичної її передачі на користь третіх осіб.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка за кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 зареєстрована на праві комунальної власності за Львівською міською радою (номер запису про право власності/довірчої власності 38201773 від 10 вересня 2020 року), в свою чергу право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Курією Львівської Архиєпархії УГКЦ (номер запису про право власності 38201876 від 10 вересня 2020 року).

Отже, на думку прокурора, Львівська міська рада своїми діями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою порушила встановлений законодавством порядок надання в користування земель, порушила інтереси держави та створила умови для вилучення земельної ділянки з користування уповноваженого державного органу.

На підтвердження позовних вимог прокурором до позовної заяви долучено копію рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих № 31/246 від 06 квітня 1951 року; копію довідки відділу Держземагенства у м. Львові №40/01-15/606 від 1 березня 2013 року; копію довідки відділу Держземагенства у м. Львові №40/01 -15/1253 від 7 квітня 2014 року; копію довідки відділу Держземагенства у м. Львові №19-3274/0-1958/6-15 від 6 липня 2015 року; копію довідки відділу Держземагенства у м. Львові №19-1323-0,2-6863/9-16АП від 8 вересня 2016 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №225507882 від 25 вересня 2020 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №71949703 від 1 листопада 2016 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №71949553 від 1 листопада 2016 року.

У відповіді на відзив (вх.№3990/21 від 19.02.2021) прокурор зазначив, що ні Земельний кодекс 1970 року, ні Земельний кодекс 1990 року не були чинними на момент виділення Позивачу цієї земельної ділянки у 1951 році. На той момент діяв Земельний кодекс УРСР, прийнятий у 1922 році, у якому не міститься вимог щодо оформлення державних актів чи внесення земельних ділянок до державного земельного кадастру, тощо. Більш того, цей кодекс не ставить момент виникнення права на землю у залежність від її документального оформлення чи державної реєстрації.

Водночас, відсутність правовстановлюючих документів на землю чи відсутність графічних матеріалів не свідчать про відсутність права користування земельною ділянкою, оскільки ані норми ЗК УРСР 1970 року, ані ЗК УРСР 1922 року не містять такого правила, а застереження у кодексі 1970 року щодо можливості фактичного використання землі після оформлення права користування нею жодним чином не впливає на момент виникнення права на землю, а саме неоформления правопосвідчуючих документів на право постійного землекористування не може бути підставою припинення такого права.

Жодні погодження постійним землекористувачем в особі Концерну РРТ щодо відмови від земельної ділянки або вилучення земельної ділянки площею 2,1382 га по пл. Св. Юра, 5 (вул. Листопадового чину, 28) не приймалися.

Більш того, ні Львівська міська рада, ні Львівська обласна державна адміністрація, до повноважень якої входило прийняття такого рішення, не приймали рішень про припинення права постійного землекористування Концерну РРТ на спірну земельну ділянку.

За таких обставин, оскаржувана ухвала Львівської міської Ради від 4 вересня 2020 року прийнята у порушення вимог ст. 116, 141, 142 Земельного кодексу України та порушує інтереси позивача, а тому, на думку прокурора, підлягає визнанню незаконною і скасуванню.

Стосовно посилання на те, що нібито у ході огляду 4 лютого 2021 року не виявлено будівель на спірній земельній ділянці, то прокурором зазначено, що попри участь у огляді представників прокуратури та позивача, акт складено односторонньо, без врахування зауважень позивача і прокурора, та умисно невідображено на спірній ділянці об`єкти, які на ній фактично знаходяться.

У поясненнях (вх.№5879/21 від 12.03.2021) прокурор зазначив, що Львівське обласне управління зв`язку було регіональним підрозділом органу державної влади - спочатку народного комісаріату зв`язку, потім міністерства зв`язку СРСР і відповідно на наданих йому рішенням № 31/246 від 06 квітня 1951 року фондах вказаний орган державної влади розмістив свій об`єкт - пункт місцевого радіозахисту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1991 р. № 227 «Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" доручено Міністерствам і відомствам України здійснити, прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року.

Згідно з додатком до вказаної постанови вбачається, що підприємства, установи та організації Мінзв`язку СРСР переходять у відання Держкомзв`язку України.

Наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ» створено Концерн РРТ. Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 751 від 20.07.2006 «Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення» Державне підприємство «Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр» реорганізовано шляхом приєднання в якості відокремленого підрозділу (філії) до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, який визначено правонаступником прав та обов`язків реорганізованого підприємства.

Відповідно до статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого Адміністрацією Держспецзв`язку, від 17.05.2016 № 333 в редакції наказу від 15.08.2017 № 461 Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ», заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, ідентифікаційний код 01190043.

Майно Концерну РРТ перебуває у державній власності та закріплюється за ним на праві господарського відання з правом володіння, користування та розпорядження майном, закріпленим за ним, за погодженням з Адміністрацією Держспецзвязку.

Отже з 1951 року, і станом на момент розпаду СРСР, і станом на момент прийняття Земельного кодексу України і на момент розмежування земель державної та комунальної власності, і по даний час будівлі та земельна ділянка саду церкви Юра площею 1,9 га, надані Львівському обласному управлінню зв`язку рішенням №31/246 від 06 квітня 1951 року перебували у державній власності та у віданні Концерну РРТ, який належить до державних підприємств та входить у сферу управління Адміністрації Держспецзв`язку.

У зв`язку з цим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (п. 4 Прикінцевих та перехідних положень) вказана земельна ділянка (сад церкви Юра), належить до державної власності як ділянка, що перебуває у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ,організацій, тощо, та на якій розміщено об`єкти державної власності.

Стосовно зауважень третьої особи про відмінність адрес земельної ділянки прокурор зауважив, що доказом того, що земельна ділянка, по пл. Св. Юра, 5 є тією ж ділянкою, що надана у 1951 році Львівському обласному управлінню зв`язку є зазначення у самому рішенні 1951 року про те, що Львівському обласному управлінню зв`язку передано земельну ділянку саду церкви Юра, а також те, що Львівська міська рада упродовж 2020 року неодноразово зверталася до Концерну РРТ та Адміністрації Держспецзв`язку з клопотаннями відмовитись від земельної ділянки площею 1,9 га з метою її подальшої передачі третій особі.

Адреса по вул. Листопадового чину, 28 (Міцкевича, 28) надана через прив`язку до будівель, разом з якими вона надавалася у 1951 році, а по пл. Св. Юра. 5 адресована спірною ухвалою Львівської міської ради.

Формуючи та передаючи у користування третьої особи - Курії Львівської єпархії УГКЦ спірну земельну ділянку по пл. Св. Юра, 5 відповідач, у одностоонньому порядку обрізав, зменшив початкову земельну ділянку Позивача площею 1,9 га по вул. Листопадовогго Чину, 28 та, зокрема, створив анклав площею 0,1 - 0,15 га, де розміщена частина споруд позивача, чим здійснив фактичне формування цієї земельної ділянки під частиною будівель позивача без його відома та без його згоди з наперед визначеною площею.

Зазначена обставина є очевидною, вбачається з Публічної кадастрової карти та не потребує жодних спеціальних знань для того, щоб виявити, маленький клаптик земельної ділянки, площею 10-15 соток з розміщеними на ньому спорудами, з усіх боків оточений спірною земельною ділянкою кадастровий номер 4610136600:04:005:0016, наданою третій особі. Інша частина будівель, розміщена у безпосередній близькості до межі з іншою територією Курії Львіської архієпархії УГКЦ фактично виявилася на території новосформованої земельної ділянки, що ставить у правовий тупик ситуацію з оформленням правовстановлюючих документів на цю будівлю.

Зазначений факт також доводить, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земельної ділянки площею 1,9 га, що перебувала у користуванні Львівської філії Концерну РРТ.

Стосовно посилання третьої особи на «рішення виконавчого комітету Львівської міської ради» від 21 червня 1990 року, яким нібито припинено дію рішення звуженого засідання виконкому Львівської міської ради від 10 квітня 1951 року, то вказане рішення є нікчемним з огляду на те, що виконком Львівської міської ради не був як і не є органом державної влади та неуповноважений вирішувати питання, які він вирішив у цьому рішенні.

З приводу зауважень відповідача про обрання для представництва прокурором інтересів держави у вказаних спірних відносинах невірного органу, уповноваженого здійснювати функції у даних спірних відносинах, то прокурор зазначив, що посилання на те, що належним органом повинна бути Львівська обласна державна адміністрація, не відповідають суті спірних правовідносин, оскільки безпосередньо спірні відносини порушують інтереси саме Адміністрації Держспецзв`язку, а права та інтереси Львівської ОДА у цих правовідносинах не порушуються.

Позиція позивача

06.04.1951 року рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №31/246 вирішено закріпити за Львівським обласним управлінням зв`язку земельну ділянку та будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича, 28 площею 1,9 га.

Відтак, Концерн РРТ Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, будучи правонаступником Львівського обласного управління зв`язку, є землекористувачем земельної ділянки площею 1,9 га по вул. Листопадового Чину у м. Львові з 1951 року і по сьогоднішній день.

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України зареєстровані право державної власності на технічний будинок радіостанції загальною площею 429,8 кв.м., що знаходиться на вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові, та право власності на будинок трансформаторної підстанції ТП 370 загальною площею 36,7 кв.м., що знаходиться на вул. Листопадового Чину, 28. Зазначені будівлі знаходяться на праві господарського відання Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

На думку позивача, передана Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ земельна ділянка є державної форми власності в силу приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної форми власності», оскільки на ній розташовані об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в державній формі власності та належать Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а відтак, Львівська міська рада не мала права розпоряджатися такою земельною ділянкою, оскільки розпорядження землями державної форми власності належить до повноважень місцевих державних адміністрацій.

Посилаючись на довідки відділу Держеокадастру у м. Львові, зокрема за №19-1323-0.2-6863/9-16АП від 08.09.2020 року позивач вважає, що земельна ділянка площею 2,516 га на вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові зареєстрована за Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром.

У відповіді на відзив (вх.№4295/21 від 23.02.2021) позивач зазначив, що Львівська міська рада з 2011 року неодноразово, а особливо часто в травні, червні, липні 2020 року зверталась на адресу Концерну РРТ, Львівської обласної державної адміністрації. Адміністрації Держспецзв`язку, Кабінету міністрів України з клопотаннями звернутись на адресу Концерну РРТ та Адміністрації ДССЗІ щодо розгляду питання надання добровільної відмови Концерну РРТ та вилучення з користування Концерну РРТ земельної ділянки площею 2.1382 га на пл. Св. Юра, 5 та площею 0,0339 га на вул. Листопадового Чину,28 відповідно до п.2 ст. 123 Земельного кодексу України, однак такої згоди на отримала.

На земельній ділянці площею 0,0339 га. розміщено обладнання по обслуговуванню телекомунікаційних вузлів системи телебачення, радіо мобільного та інтернет зв`язку засобами волоконно - оптичних та кабельних ліній зв`язку, окрім цього на ній розміщено вузлову станцію мобільних операторів зв`язку Київ-Львів-Відень-Лондон та інше обладнання державних установ, організацій та Львівської філії Концерну РРТ. Окрім цього з ділянки площею 0,1295 га (надалі ділянка №1) на ділянку №2 прокладено 7 кабелів живлення 380 Вт та понад 16 труб 0 100 мм, по яких проходять оптичні кабелі та кабелі зв`язку.

Концерн РРТ інформував Львівську міську раду, що пунктом 4.7. Статуту Концерну РРТ передбачено, що добровільна відмова від земельної ділянки (або її частини), яка належить Концерну РРТ, погоджується Уповноваженим органом управління - Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

У зв`язку з цим, Адміністрація Держспецзв`язку листом від 10.10.2016р. №61/01/02-2497 надала попередню згоду на добровільну відмову Концерну РРТ від згаданої земельної ділянки, однак за умови надання Львівською міською радою дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення Концерну РРТ земельних ділянок площею 0,1295 га та 0,0339 га на вул. Листопадового Чину,28 в м. Львові. По сьогодні такої згоди не надано, хоча 23.06.2020 Львівська філія Концерну РРТ в черговий раз подала повний пакет документів з метою отримання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення Концерну РРТ земельних ділянок

На момент виділення землекористувачу земельної ділянки площею 1.9 га діяв Земельний кодекс УСРР, прийнятий у 1922 році, у якому не міститься вимог щодо оформлення державних актів чи внесення земельних ділянок до державного земельного кадастру, а не Земельний кодекс 1970, 1990 років на які посилається відповідач. Більш того, цей кодекс не ставить момент виникнення права на землю у залежність від її документального оформлення чи державної реєстрації.

Водночас, відсутність правовстановлюючих документів на землю чи відсутність графічних матеріалів не свідчать про відсутність права користування земельною ділянкою, ані норми ЗК УРСР 1970 року, ані ЗК УРСР 1922 року не містять такого правила, а застереження у кодексі 1970 року щодо можливості фактичного використання землі після оформлення права користування нею жодним чином не впливає на момент виникнення права на землю, а саме неоформления правопосвідчуючих документів на право постійного землекористування не може бути підставою припинення такого права.

Така позиція підтримана рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, а також знайшла своє відображення у постанові Великої палати Верховного суду України від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, згідно з якими право на землю не втрачається у зв`язку з його неоформлениям відповідно до нових законодавчих вимог. Згідно з висновком Великої падати Верховного суду, викладеним у постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 право постійного землекористування є безстроковим та може бути припиненим виключно з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України.

У відповіді на письмові пояснення третьої особи на стороні відповідача (вх.№6094/21 від 16.03.2021) позивач зазначив, що рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990 р. №282, на яке посилається позивач, не містить даних про скасування рішення від 06.04.1951 №31/246 про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель по вул. Міцкевича, 28, а стосується рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 10.04.1951 №31/246.

Крім того, зміст рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990 № 282 «Про передачу в оренду будинку №28 по вул. Міцкевича Галицькій Митрополії Української греко-католицької церкви» необхідно розглядати комплексно, а саме крім того було вирішено: запропонувати Львівському ОРТПЦ звільнити приміщення по вул. Міцкевича, 28 балансовою вартістю 331,446 тис.крб., прилеглу територію загальною площею 1,9 га і повернути їх на баланс місцевих рад, а також згідно п.3 вказаного рішення, після звільнення будівель та прилеглої території Львівським ОРТПЦ по вул. Міцкевича, 28 вказані приміщення передати в оренду Галицькій митрополії Української греко-католицької церкви.

Однак, під час розгляду справи №461/6787/17 в Галицькому районному суді м. Львова, Львівському апеляційному суді та в Господарському суді Львівської області Львівською міською радою не було долучено ні до позовної заяви, ні до матеріалів справи акта приймання-передачі, будь-якого іншого документу чи рішення уповноважених органів про повернення приміщень по вул. Міцкевича (теперішня Листопадового Чину), 28 на баланс Львівської міської ради та звільнення земельної ділянки по вул. Листопадового Чину, 28 площею 1,9 га.

Позиція відповідача

У відзиві (вх.№3471/21 від 15.02.2021) на позовну заяву відповідач проти задоволення заперечив повністю. Зокрема, зазначив, що прокурором у позовній заяві не наведено причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом -Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також, що прокурором не дотримано розумного строку для надання позивачу часу для звернення до суду для захисту своїх прав.

Право розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га належить міській раді на підставі приписів ст. 83 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року.

Прокурором, окрім письмового викладу обставин справи, не додано жодних графічних матеріалів, які б підтверджували наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у державній власності, зокрема, у власності Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чи Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

Натомість, 22.01.2021 року юридичний департамент Львівської міської ради звернувся до відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради з проханням провести обстеження земельної ділянки площею 2,1382 га на пл. святого Юра, 5 з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 на предмет обтяження земельної ділянки об`єктами нерухомого майна.

04.02.2021 року спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради за участю представників управління земельних ресурсів департаменту містобудування, управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування, управління правової роботи юридичного департаменту, Галицької районної адміністрації в присутності представників Курії УГКЦ, Держспецзв`язку, Концерну РРТ, військової прокуратури Львівського гарнізону проведено обстеження земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5 у м. Львові та складено Акт обстеження від 04.02.2021 № 11 у двох примірниках. Під час обстеження земельної ділянки №1 площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) встановлено, що в межах цієї земельної ділянки відсутні технічний будинок радіостанції загальною площею 429,8 кв. м. та будинок трансформаторної підстанції ТП 370 загальною площею 36,7 кв. м., які зареєстровані у реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Зазначені об`єкти зареєстровані у реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1071798346101 (технічний будинок радіостанції загальною площею 429,8 кв. м.) та за №1071817946101 (будинок трансформаторної підстанції ТП 370 загальною площею 36,7кв.м.) та згідно даних реєстру знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 28.

З плану-схеми земельної ділянки за адресою м. Львів, пл. Святого Юра, 5 вбачається, що вищезгадані об`єкти знаходяться поза межами земельної ділянки, що надана у користування Курії Львівської Архиєпарії УГКЦ. Натомість, розташовані на несформованій та не наданій у користування третім особам земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016.

Стосовно того, що заступник прокурора у позовній заяві та третя особа у поясненнях стверджують, що вони є законними користувачами земельної ділянки площею 1,9 га на підставі рішення виконавчого комітету № 31/246 від 06.04.1951 року відповідач зазначив, що позивач по даній справі ні на підставі Земельного кодексу 1970 року, ні на підставі Земельного кодексу 1990 року жодним чином не оформив своє право на користування земельною ділянкою площею 1,9 га.

Земельна ділянка на вул. Листопадового Чину, 28 не є сформованою та відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру, право власності за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чи користування Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення не зареєстроване у встановленому законом порядку, Державні акти на право власності та користування у суб`єктів відсутні.

На земельній ділянці на пл. Святого Юра, 5 площею 2,1382 га, що передана у постійне користування Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, жодних об`єктів нерухомості державної форми власності немає.

Відтак, на думку відповідача, ухвала Львівської міської ради № 6503 від 04.09.2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5» є правомірною та прийнятою з врахуванням норм чинного законодавства.

Пояснення третьої особи 1

У поясненнях (вх.№994/21 від 16.01.2021) третя особа1 зазначила, що об`єкт по вул. Листопадового Чину, 28 було введено в експлуатацію на виконання Рішення звуженого засідання виконкому Львівської міської ради №31/246 від 06.04.1951р. про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича,28 (теперішня Листопадового Чину,28).

Пунктом 2 зазначеного рішення передбачено закріпити за Львівським облуправлінням зв`язку земельну ділянку та будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича,28 (сад церкви Юра) в межах, зазначених на схемі-плані, яка додається загальною площею 1,90 га, в тому числі садибу по вул. Міцкевича №28 з будівлями, які займає бібліотека Залізничного району та житловий будинок, в якому проживають дві сім`ї - гр. Маєвського і гр. Шелест.

Земельним кодексом Української РСР, що був чинний на момент ухвалення рішення від 06.04.1951, встановлювалось, що земля є виключно власністю держави і надається тільки в користування. Відповідно до ст. 10 зазначеного кодексу до компетенції міських Рад депутатів трудящих в галузі регулювання земельних відносин належало право надавати в користування, а також вилучати земельні ділянки для державних або громадських потреб.

Отже, на думку третьої особи1, право користування на земельну ділянку по вул. Листопадового Чину,28 у м. Львові державним підприємством Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр (який створено на базі Львівського обласного управління зв`язку), правонаступником реорганізованого ДП Львівський ОРТПЦ є Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, набуто правомірно.

Згідно Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель і розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, наданої Відділом держземагентства у м. Львові від 07.04.2014 №40/01-15/1253 підтверджується факт користування земельною ділянкою Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром (згідно із списком землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова»).

Львівська міська рада не мала права приймати ухвалу про надання Курії Львівської архиєпархії УГКЦ земельної ділянки площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) на пл. Святого Юра,5 (оскільки земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні Концерну РРТ прилягає до Собору Святого Юра, який розміщений на площі Святого Юра,5) та площею 0,0339 га. на вул. Листопадового Чину, 28, оскільки відсутня згода Концерну РРТ на вилучення з користування Львівської філії Концерну РРТ земельних ділянок площею 2,1382 га. на пл. Святого Юра та площею 0,0339 га на вул. Листопадового Чину,28.

Львівська міська рада в травні 2020 року зверталась на адресу Концерну РРТ, Львівської обласної державної адміністрації, Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Кабінету міністрів України з клопотаннями звернутись на адресу Концерну РРТ та Адміністрації ДССЗІ щодо розгляду питання надання добровільної відмови Концерну РРТ та вилучення з користування Концерну РРТ земельної ділянки площею 2,1382 га. на пл. Св. Юра, 5 та площею 0,0339 га. на вул. Листопадового Чину,28 відповідно до п.2 ст. 123 Земельного кодексу України, однак такої згоди на отримала.

Готовність Концерну РРТ Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України оформити право постійного користування на земельну ділянку, яка є предметом спору підтверджується тим, що не дивлячись на відсутність витягу про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, Концерном РРТ щорічно сплачувався земельний податок за користування вказаною земельною ділянкою площею 1,9 га. у розмірах, визначених чинним законодавством України, що підтверджується листом Львівської філії Концерну РРТ від 21.09.2011 №718/6-08, листом Львівської філії Концерну РРТ від 15.08.2012 №551/6-05, службовою запискою від 16.05.2013.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,9 га. від 10.02.2015 №19-1323-0.2-410/9-15АП вказану земельну ділянку віднесено до земель транспорту, зв`язку та енергетики.

Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у м. Львові від 08.09.2016 №19-1323-0.2-6863/9-16 АП земельна ділянка на вул. Листопадового Чину,28 у м. Львові площею 2,5016 знаходиться в користуванні Львівського обласного радіотелевізійного передавального центру без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування.

Також, відповідно до Довідки про правовий статус земельної ділянки Львівського міського управління земельних ресурсів від 12.10.2006 №40/20/72901-15 згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка по вул. Листопадового Чину,28 знаходиться в межах земельної ділянки, що є у фактичному користуванні Львівського ОРТПЦ. За категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до Довідки (витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку) від 30.01.2009 №40/01-15/452 землекористувачем земельної ділянки площею 190000,0 м. кв. є Львівська філія Концерну РРТ, функціональне використання: землі транспорту, зв`язку.

Листом від 16.08.2015 №464/6-09 Львівська філія Концерну РРТ інформувала Концерн РРТ про те, що 05.03.2009 Ухвалою №2460 Львівської міської ради Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,1464 га на пл. Святого Юра,5. До вказаної ділянки площею 2,1464 га. безпідставно увійшла земельна ділянка площею 1,9 га, що знаходиться у фактичному користуванні Львівської філії Концерну РРТ.

Окрім цього, відповідно до листа Відділу держгеокадастру у м. Львові від 21.12.2015 №22-1323-0.2-6331/2-15 земельна ділянка площею 2,5980 га. на вул. Листопадового Чину,28 у м. Львові знаходиться в користуванні Львівського обласного радіотелевізійного передавального центру без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування на підставі рішення виконкому ЛМР від 06.02.1998 №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова».

Третя особа 1 наголошує, що зважаючи на те, що Рішення звуженого засідання виконкому Львівської міської ради №31/246 від 06.04.1951р. про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича,28 (теперішня Листопадового Чину,28), яке є правовою підставою для Концерну РРТ Адміністрації Держспецзв`язку України користуватися земельною ділянкою в м. Львові по вул. Листопадвого Чину,28 починаючи з 1951 року, станом як на момент виникнення спірних правовідносин, так і вирішення справи по суті є чинними, відповідач безпідставно не визнає права Позивача на оформлення права постійного користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Крім того, зазначає про відсутність жодної з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, які б могли слугувати підставою для припинення його права постійного користування частиною Земельної ділянки, так само як й не існувало підстав, передбачених ст. 143 ЗК України, для примусового припинення прав на Земельну ділянку.

Земельна ділянка, яка була сформована Львівською міською радою та передана нею в користування Курії Львівської архиєпархії УГКЦ, належить до земель державної власності, право на розпорядження якою має виключно Львівська обласна державна адміністрація.

Отже, формуючи земельну ділянку без згоди її власника і користувача та здійснюючи розпорядження земельною ділянкою державної форми власності, Львівська міська рада перевищила надані їй повноваження, що в свою чергу є підставою для визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 04.09.2020 №6503.

У додаткових поясненнях (вх.№6092/21 від 16.03.2021) третя особа1 зазначила, зокрема, що рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990р. №282, на яке посилається відповідач, не містить даних про скасування рішення від 06.04.1951 р. №31/246.

Пояснення третьої особи 2

При новому розгляді інших пояснень ніж ті які були подані третьою особою 2 при первісному розгляді справи не долучено, а у письмових поясненнях (вх.№4348/21 від 24.02.2021) третя особа 2 зазначила, що прийнята відповідачем Ухвала №6503 від 04.09.2020 року ніяким чином не порушує інтересів держави та не є загрозою порушення інтересів держави.

Земельна ділянка загальною площею 2,1382 на площі св. Юра, 5 у м. Львові (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) надана у постійне користування третій особі (Курії ЛА УГКЦ) не була і не є державною власністю, а також не перебувала у користуванні ні позивача (Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України), ні третьої особи на стороні позивача (Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення).

Заступником військового прокурора Львівського гарнізону при підготовці та поданні цього позову не було враховано норми Земельного кодексу України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», а також помилково витлумачено норми ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Також, безпідставними та необгрунтованими, не підкріпленими жодними доказами, є твердження Заступника військового прокурора Львівського гарнізону про те, що на цій земельній ділянці знаходиться державне майно. Спірна земельна ділянка знаходиться за адресою - м. Львів, пл. св. Юра, 5, а земельна ділянка яка в 1951 році була «закріплена» за третьою особою - це земельна ділянка у м. Львові по вул. Листопадового Чину, 28. Майно, про яке йде мова у позові, теж знаходиться за адресою - м. Львів, вул. Листопадового Чину, 28 (стор. 7 позовної заяви). Крім цього, право власності на це майно є предметом спору, який розглядається Господарським судом Львівської області (справа №461/6787/17).

Третя особа 2 не оспорює те, що державне майно закріплене за позивачем та третьою особою на стороні позивача є державною власністю, але не бачить підстав для висновку про те, що на земельній ділянці загальною площею 2,1382 на площі св. Юра, 5 у м. Львові (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) наданій у постійне користування Курії ЛА УГКЦ, знаходиться державне майно, закріплене за позивачем чи третьою особою на стороні позивача, чи інше державне майно.

Підтвердженням цього також є Акт від 04.02.2021 року, доданий відповідачем до відзиву, складений спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради. Цей документ, в свою чергу, є належним доказом, який спростовує твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка належить до державної власності, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно, яке перебуває у державній власності.

У зв`язку з цим, Курія ЛА УГКЦ вважає безпідставним посилання Заступника військового прокурора Львівського гарнізону на пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» згідно з яким - у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Враховуючи те, що земельна ділянка, зазначена в Ухвалі №6503 від 04.09.2020 року була, є і залишається комунальною власністю на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», ні позивач, ні третя особа на стороні позивача не є і не були користувачами та/або власниками цієї земельної ділянки, - не мають жодних підстав для посилання у позовній заяві на необхідність згоди щодо вилучення цієї земельної ділянки та щодо її вилучення уповноваженими органами.

Відповідно, не можуть бути прийняті судом як належне обґрунтування позову посилання в позовній заяві на Статут третьої особи на стороні позивача щодо добровільної відмови від земельної ділянки та посилання на звернення відповідача щодо надання згоди на вилучення з користування третьої особи на стороні позивача земельної ділянки площею 2,1382 га та площею 0,0339 га в травні 2020 року.

Якщо особа вважає, що її право на земельну ділянку було порушене, то ця особа перш за все повинна враховувати, що чинне законодавство вимагає, щоб земельна ділянка, як об`єкт права, була сформована у порядку визначеному законодавством.

Прокурором не надано суду належних доказів ні щодо права користування позивача та/або третьої особи на стороні позивача на земельну ділянку, ні щодо меж земельної ділянки на якій розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності закріплені за позивачем та/або третьою особою на стороні позивача.

В жодному із наданих суду прокурором документі не має інформації щодо кадастрового номера земельної ділянки, яка на думку Заступника військового прокурора Львівського гарнізону, є державною власністю та закріплена за позивачем чи третьою особою на стороні позивача.

На думку третьої особи 2, спірна земельна ділянка не є державною власністю, оскільки об`єктів державної власності на ній немає; цей позов подано фактично в інтересах третьої особи на стороні позивача; ЛОДА як розпорядник земельної ділянки, яка на думку прокурора є в державній власності, не повідомлена прокурором про подання позову і взагалі не залучена до вирішення цього питання; спірна земельна ділянка історично належала Церкві і фактично передана Церкві в користування, чим не порушено права чи законні інтереси жодної фізичної чи юридичної особи, в тому числі інтереси держави.

3.ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.04.1951 року рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №31/246 вирішено закріпити за Львівським обласним управлінням зв`язку земельну ділянку та будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича, 28 площею 1,9 га.

04.09.2020 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 6503 «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5».

Зазначена ухвала прийнята на підставі звернення Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької Церкви від 14.08.2020 № 20 ЛВ 1042 (зареєстроване у Львівській міській раді 14.08.2020 за № 2-14046-001), проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, беручи до уваги ухвали міської ради від 05.03.2009 №2460 «Про погодження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на пл. Святого Юра, 5» та від 09.02.2017 № 1476 «Про затвердження детального плану реновації території Святоюрської гори з реконструкцією площі Святого Юра, впорядкування Митрополичих садів та пропозиціями щодо визначення місць розташування пам`ятника Митрополиту Андрею (варіант Б)».

Вказаною ухвалою затверджено Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької Церкви проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 2,1382 га з обмеженнями без права капітального будівництва та огородження на пл.Святого Юра, 5 (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) у постійне користування для обслуговування пам`ятки архітектури національного значення комплексу Собору Святого Юра (охоронний №376) і влаштування парково-рекреаційної зони загального користування у межах території, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО (код КВЦПЗ 07.01 - для будівництва та обслуговування обєктів рекреаційного призначення) для обслуговування нижніх Митрополичих садів та прилеглої території комплексу собору Святого Юра і влаштування парково-рекреаційної зони загального користування у межах території, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО за рахунок земель рекреаційного призначення, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

4.ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Суд звертає увагу, що до моменту звернення з позовом до суду, прокурором досліджувалось питання вчинення позивачами дій, спрямованих на захист прав та інтересів позивачів, та здійснювалось листування стосовно відповідного питання, що підтверджується матеріалами справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, військовою прокуратурою Львівського гарнізону 13 жовтня 2020 року скеровано лист за вих. № 33-2483вих-20 Директору Львівської Філії Концерну РРТ, в якому зазначено про обставини надання у постійне користування Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ спірної земельної ділянки площею 2,1382га, що розташована за адресою пл. Святого Юра, 5 м. Львів, у якому, зокрема, запропоновано вжити заходів щодо захисту порушених інтересів держави.

У подальшому, 4 листопада 2020 року військова прокуратура Львівського гарнізону звернулася з аналогічним листом до Адміністрації Держспецзв`язку, проте Адміністрацією Держспецзв`язку не вжито дієвих заходів на захист порушених майнових інтересів держави, в тому числі щодо оскарження ухвали Львівської міської ради №6503 від 04 вересня 2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5» до суду, що свідчить про бездіяльність позивача при здійсненні захисту інтересів держави. З відповіді №13/11-2682 від 23.11.20, наданій прокурору на його повідомлення, не вбачалось наміру Адміністрації держспецзв`язку вчиняти дії з метою захисту інтересів держави, а тому 02.12.20р. прокурором повідомлено про намір звернутись до суду в її інтересах, а 17.12.20р. вже подано позов до суду.

Враховуючи наведене, в даному випадку, суд прийшов до висновку, що прокурор дотримався визначеного Законом порядку, правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень, участь прокурора у цій справі є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом державного інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв`язку спеціального призначення, урядового фельд`єгерського зв`язку, а також інших завдань відповідно до закону.

Згідно п.п.1, 5 Указу Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» №1572/99 від 15.12.1999, ст.2, ч.1 ст.3, ч.3 ст.22 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», п.1 Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №411 від 03.09.2014, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, кіберзахисту телекомунікацій і користування радіочастотним ресурсом України.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» майно, що належить Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, є державною власністю та закріплюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, за територіальними органами, територіальними підрозділами, Головним управлінням урядового фельд`єгерського зв`язку, закладами, установами та організаціями Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на праві оперативного управління. Адміністрація Держспецзв`язку здійснює функції з управління об`єктами державної власності.

Відповідно до статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого Адміністрацією Держспецзв`язку від 17.05.2016 № 333 в редакції наказу від 15.08.2017 №461 Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ», заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Отже Адміністрація Держспецзв`язку є уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави у даних спірних відносинах.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач зазначають, що ухвала Львівської міської ради №6503 від 04 вересня 2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл.Святого Юра, 5», прийнята з перевищенням повноважень, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, а відтак право розпоряджатися нею належить виключно Львівській обласній державній адміністрації, а також порушує інтереси держави в особі позивача.

На думку прокурора та позивача, спірна земельна ділянка відноситься до об`єктів права державної власності, з проголошенням незалежності України її правовий статус не змінився, оскільки рішенням виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих № 31/246 від 06 квітня 1951 року вирішено закріпити за Львівським обласним управлінням зв`язку земельну ділянку та будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича, пл. 1,9 га, в тому числі присадибу по вул. Міцкевича, 28 і будинком, який займає бібліотека Залізничного району і жилий дім у якому проживає дві сім`ї гр. Маєвського та гр. Шелест. Передана Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ земельна ділянка є державної форми власності в силу приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної форми власності», оскільки на ній розташовані об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в державній формі власності та належать Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а відтак, Львівська міська рада не мала права розпоряджатися такою земельною ділянкою, оскільки розпорядження землями державної форми власності належить до повноважень місцевих державних адміністрацій.

Суд не може не погодитись з вказаними твердженнями з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» зазначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно пп. «а», «б» п. 4 у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, законодавством чітко передбачені виключні ознаки, що надають землям статусу державної та комунальної форми власності.

Рішенням звуженого засідання виконавчого комітету Львівської міської Ради №31/246 від 06 квітня 1951 року закріплено за Львівським обласним управлінням зв`язку земельну ділянку і будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича, 28 (сад церкви Юра) в межах, вказаних на схем-плані, що додається, загальною площею 1,9 га, у тому числі садибу по вул. Міцкевича, 28 (зараз Листопадового Чину, 28).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України. Кабінету Міністрів України доручено забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1991р. № 227 «Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" доручено Міністерствам і відомствам України здійснити прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року.

Згідно з додатком до вказаної постанови вбачається, що підприємства, установи та організації Мінзв`язку СРСР переходять у відання Держкомзв`язку України.

Наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ» створено Концерн РРТ.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 751 від 20.07.2006 «Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення» Державне підприємство «Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр» реорганізовано шляхом приєднання в якості відокремленого підрозділу (філії) до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, який визначено правонаступником прав та обов`язків реорганізованого підприємства.

Відповідно до статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого Адміністрацією Держспецзв`язку, від 17.05.2016 № 333 в редакції наказу від 15.08.2017 № 461 Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ», заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, ідентифікаційний код 01190043.

Розпорядженням КМ України №901-р від 14.09.2011 року «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адмінстрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації» спірне майно передано до сфери управління вказаного державного органу.

Майно Концерну РРТ перебуває у державній власності та закріплюється за ним на праві господарського відання з правом володіння, користування та розпорядження майном, закріпленим за ним, за погодженням з Адміністрацією Держспецзв`язку.

Отже, з 1951 року і станом на момент розпаду СРСР, і станом на момент прийняття Земельного кодексу України, і на момент розмежування земель державної та комунальної власності, і по даний час будівлі та земельна ділянка саду церкви Юра площею 1,9 га, надані Львівському обласному управлінню зв`язку рішенням №31/246 від 06 квітня 1951 року, перебували у державній власності та у віданні Концерну РРТ, який належить до державних підприємств та входить у сферу управління Адміністрації Держспецзв`язку.

У зв`язку з цим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (п. 4 Прикінцевих та перехідних положень) вказана земельна ділянка (сад церкви Юра), належить до державної власності як ділянка, що перебуває у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ,організацій, тощо, та на якій розміщено об`єкти державної власності.

Слід зазначити, що Львівська міська рада упродовж 2020 року неодноразово зверталася до Концерну РРТ та Адміністрації Держспецзв`язку з клопотаннями відмовитись від земельної ділянки площею 1,9 га з метою її подальшої передачі третій особі (Курії Львівської архиєпархії УГКЦ).

Формуючи та передаючи у користування третьої особи - Курії Львівської єпархії УГКЦ спірну земельну ділянку по пл. Св. Юра, 5 Львівська міська рада без згоди землекористувача зменшила початкову земельну ділянку позивача площею 1,9 га по вул. Листопадового Чину, 28, зокрема, створивши анклав площею 0,1 - 0,15 га, де розміщена частина споруд позивача. Інша частина будівель фактично виявилася на території новосформованої земельної ділянки.

Зазначене підтверджується висновком Сумського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» №1343/3018-3021 від 30.12.21р., складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по даній справі за клопотанням Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та захисту інформації (долучено до матеріалів справи). Як зазначено у висновку експерта, що використовуючи графічний метод дослідження, встановлено, що:

- обєкти, що належать на праві власності, оперативного управління, господарського відання чи на балансі Концерну РРТ та Адміністрації Держспецзв`язку України на земельній ділянці, що була надана згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради трудящих №31/246 від 06.04.1951 року для розміщення радіоперадавального центру у м.Львів, вул.Листопадового Чину,28, станом на дату проведення обстеження знаходяться за межами земельної ділянки з кадастровим №4610136600:04:005:0016) площею 2,1382 га,щодо якох прийнято ухвалу ЛМР від 04.09.20р. ;

- сарай, загальною площею 32,6 кв.м., що знаходиться в користуванні Концерну РРТ та Адміністрації Держспецзв`язку України та розташований на земельній ділянці, що була надана згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих №31/246 від 06.04.1951р. для розміщення радіопередавального центру у м.Львів, вул.Листопадового Чину, 28, станом на дату проведення обстеження, знаходиться у межах земельної ділянки площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) щодо якої прийнято ухвалу Львівської міської ради від 04.09.20р. №6503 «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пл.Св.Юра, 5»;

- прилегла територія до об`єктів, що належать на праві власності, оперативного управління, господарського відання чи на балансі Концерну РРТ та Адміністрації Держспецзв`язку України на земельній ділянці, що була надана згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради трудящих №31/246 від 06.04.1951 року для розміщення радіоперадавального центру у м.Львів, вул.Листопадового Чину,28, станом на дату проведення обстеження, перетинається (частково накладається) з межами земельної ділянки площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) щодо якої прийнято ухвалу Львівської міської ради від 04.09.20р. №6503 «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пл.Св.Юра, 5»;

- використовуючи графічний метод дослідження встановлено, ймовірна площа накладання становить 1,8661 га (1,9 0,0339) (враховуючи роз`яснення експерта, надані в судовому засіданні).

Як вбачається з матеріалів справи, адреса земельної ділянки по вул. Листопадового чину, 28 (Міцкевича, 28) надана через прив`язку до будівель, разом з якими вона надавалася у 1951 році, а по пл. Св. Юра, 5 адресована спірною ухвалою Львівської міської ради.

В той же час, план-схема (Додаток до акта обстеження від 04.02.2021, проведеного працівниками ЛМР в присутності прокурора і представника концерну РРТ) обстежуваної спірної земельної ділянки за адресою: м. Львів, площа Святого Юра, 5, сформована лише на фактичних даних прийнятих після 04.09.2020 із одностороннім віднесенням земельної ділянки до комунальної форми власності.

Щодо рішення виконавчого комітету Львівської міської ради» від 21 червня 1990 року, яким припинено дію рішення звуженого засідання виконкому Львівської міської ради від 6 квітня 1951 року, то у даному випадку слід взяти до уваги Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп та позицію Верховного суду, викладену у постанові від 24 липня 2019 року у справі №182/2428/16-а.

Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1- згі у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення лише у випадках відсутності факту виконання рішення, що скасовується та відсутності факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутності заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

В даному випадку рішення виконкому Львівської міської ради від 6 квітня 1951 року було реалізоване, на його основі виникли права у певного суб`єкта і цей суб`єкт не давав згоди на припинення рішення чи вилучення земельної ділянки або майна, отже рішення вичерпало свою дію, тобто не діяло, а тому і припинити його дію не міг не лише виконком Львівської міської ради, а й взагалі жоден орган влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказане рішення виконкому Львівської міської ради є нікчемним і з огляду на те, що виконком Львівської міської ради не уповноважений приймати рішення стосовно того чи відпала, чи не відпала необхідність в існуванні пункту радіозахисту як і будь-яких інших підрозділів Міністерств, інших центральних органів влади. Виконком Львівської міської ради не може скасувати власне рішення одноразового характеру на виконання якого Позивач набув відповідних прав, оскільки це суперечить положенням ст.ст. 3, 13,14 Конституції України.

Окрім того, слід зазначити, що рішення від 21 червня 1991 року передбачало умову набуття ним чинності - звільнення Львівським РТПЦ приміщень і земельної ділянки, після чого тільки ділянка могла бути передана у користування УГКЦ. Проте, Львівський РТПЦ ділянку не звільняв і нікому її не передавав, а тому на момент розподілу загальнодержавного майна на державне та комунальне згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 1991 року спірне майно разом із земельною ділянкою перебувало у володінні та на балансі державного підприємства Львівського РТПЦ.

Щодо зауважень, що перебування майна на балансі підприємства не є підставою для набуття права власності, саме для даних правовідносин є помилковим, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 5 листопада 1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» та прийнятим на її виконання рішенням Виконкому Львівської обласної ради №728 від 24.12.1991 року розмежування власності відбувалося саме за переліком підприємств, які підлягали передачі у комунальну власність, а не майна, тобто у комунальну власність передавалися підприємства разом зі своїм майном, а не окреме майно. А єдиною ознакою належності будь-якого державного майна до певного державного підприємства станом на момент передачі (1991 рік) було перебування цього майна на балансі цього підприємства. Інших правових механізмів закріплення майна за підприємством на той час не існувало.

Надаючи оцінку рішенню виконкому 1991 року суд також погоджується з твердженнями прокуратури, позивача та третьої особи 1, що на момент виділення землекористувачу земельної ділянки площею 1,9 га діяв Земельний кодекс УСРР, прийнятий у 1922 році, у якому не міститься вимог щодо оформлення державних актів чи внесення земельних ділянок до державного земельного кадастру, а не Земельний кодекс 1970, 1990 років, на які посилається відповідач. Більш того, цей кодекс не ставить момент виникнення права на землю у залежність від її документального оформлення чи державної реєстрації. Відсутність правовстановлюючих документів на землю чи відсутність графічних матеріалів не свідчать про відсутність права користування земельною ділянкою, ані норми ЗК УРСР 1970 року, ані ЗК УРСР 1922 року не містять такого правила, а застереження у кодексі 1970 року щодо можливості фактичного використання землі після оформлення права користування нею жодним чином не впливає на момент виникнення права на землю, а саме неоформления правопосвідчуючих документів на право постійного землекористування не може бути підставою припинення такого права. Таким чином суд приходить до висновку, що таке рішення виконкому суперечить положенням ст. 36, 37 Земельного кодексу УРСР, який діяв на момент прийняття цього рішення, та передбачав згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, чого дотримано не було. Адже Львівська філія Концерну РРТ була землекористувачем спірної земельної ділянки попри відсутність правовстановлюючих документів на землю, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками землекористувачів за різні періоди.

Така позиція підтримана рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, а також знайшла своє відображення у постанові Великої палати Верховного суду України від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, згідно з якими право на землю не втрачається у зв`язку з його неоформленням відповідно до нових законодавчих вимог. Згідно з висновком Великої надати Верховного суду, викладеним у постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 право постійного землекористування є безстроковим та може бути припиненим виключно з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу.

Що ж до того, що рішення виконкому Львівської міської ради від 21.06.1990 року не оскаржене і не скасоване, то у цьому випадку слід врахувати позицію Верховного суду, викладену у постанові пленуму Верховного суду «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 (зі змінами від від 19.03.2010) де у пункті 11 Верховний суд зазначив, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-06/15 від 02.02.2010 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою встановлений статтею 141 ЗК України. Поза межами підстав, визначених у названій статті, дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Слід звернути увагу судів на те, що відповідно до частини 2 статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з встановленням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України. При цьому, необхідно враховувати, що земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою статті 149 ЗК України, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу, вилучає Кабінет Міністрів України.

З наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора обгрунтовані і підлягають до задоволення повністю, разом із вимогами про скасування рішень державного реєстратора задля забезпечення реального виконання рішення суду, оскільки в даному випадку визнання недійсною ухвали ЛМР №6503 від 04.09.20р. не призведе, зокрема, до скасування реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 2,1382 га за адресою м.Львів, пл.Св.Юра,5 за Львівською міською радою.

5.СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до положень ст.129 ГПК України, судовий збір за розгляд справи у всіх інстанціях покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 86, 129, 231, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати незаконною і скасувати (визнати недійсною) Ухвалу Львівської міської ради № 6503 від 4 вересня 2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5».

3.Визнати незаконним і скасувати (визнати недійсним) рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Бацик М. Г. від 10 вересня 2020 року (реєстраційний номер 38201773) про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 2,1382 га, розташовану за адресою: м. Львів, пл. Св. Юра, 5 за Львівською міською радою.

4.Визнати незаконним і скасувати (визнати недійсним) рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Бацик М. Г. від 10 вересня 2020 року (реєстраційний номер 38201876) про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку площею 2,1382 га., розташовану за адресою: м. Львів, вул. в. Юра, 5 за Курією Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви України.

5.Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20; ідентифікаційний код 38326057) 31530,00 грн судового збору.

6.Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 13; ідентифікаційний код 34620942) 22071,00 грн судового збору.

7.Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 10; ідентифікаційний код 01190043) 9459,00 грн судового збору.

8.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано суддею 03.10.23р.

Суддя Щигельська О.І.