Постанова

від 26.09.2023 по справі 904/3440/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3440/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Міщенко І.С.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача - Педорича С. І., Бруштеця С. А. (в режимі відеоконференції),

відповідача - 1 - Гриценка Д. В. (в режимі відеоконференції),

відповідача - 2 - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу в режимі відеоконференції Приватного підприємства "Новинка Плюс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023,

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023,

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023,

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023,

у справі № 904/3440/22

за позовом Приватного підприємства "Новинка Плюс"

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест";

2) державного реєстратора - Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Юлії Євгеніївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровська міська рада,

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року Приватне підприємство "Новинка Плюс" (далі - ПП "Новинка Плюс") звернулося до господарського суду з позовом про:

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" (далі - ТОВ "АТБ-інвест") виконати демонтаж зведених/улаштованих огорожі й мостіння, відомості щодо яких внесені до опису об`єкта нерухомого майна відкритого розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 1672575012101 - 18.10.2019, та які позначено в технічному паспорті на об`єкт ТОВ "АТБ-інвест" під позначками огорожа № 28 та мостіння II, III;

- виключення з опису об`єкта нерухомого майна ТОВ "АТБ-інвест" щодо якого відкрито розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 1672575012101 - огорожу № 28 та мостіння II, III, відомості про які включено за рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Юлії Євгенівни від 18.10.2019 № 49225515.

Позов мотивований тим, що:

- станом на жовтень 2022 року позивач є власником нерухомого майна за адресою: проспект Петра Калнишевського, буд. 1 а в м. Дніпро: 1) навісів літ. Г1, г2, Д1, д2, Є1, I1, К1, Л1, Я1; 2) кіосків літ. X1, Ц1, Ч1; 3) огорожі № 1-5; 4) будівлі зарядної -П-1; 5) сміттязбірника-Р; 6) вбиральні-С; 7) огорожі- № 6, воріт -№ 7; 8) приміщення в літ А-1, А{ 1 }-1 А {2}-1 будівлі магазину продовольчих товарів на першому поверсі приміщення поз. 35, 36, 37, 38;

- відповідно до інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно позивача, має кадастровий номер 1210100000:04:021:0028; відповідна земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ "АТБ-інвест" на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н. Б., строком на 15 років, який було поновлено до 19.11.2033 згідно з рішенням суду від 30.06.2020 у справі № 904/2003/20;

- посилаючись на принцип нерозривної пов`язаності нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій розташоване майно, зазначає, що після переходу прав власності (у зв`язку із відчуженням частини об`єктів, розташованих на відповідній земельній ділянці) право оренди земельної ділянки перейшло до набувачів нерухомого майна - спочатку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а від них до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ II "НЗ-ІНВЕСТ"), а потім і до ПП "Новинка Плюс". Проте у позивача відсутнє документальне оформлення прав на земельну ділянку в розмірі, необхідному для розміщення та належної експлуатації майна, через дії ТОВ "АТБ-інвест" у вигляді не надання згоди та створення перешкод шляхом улаштування й зведення огорожі і мощення, та їх реєстрації як невід`ємних складових об`єкта нерухомого майна;

- ПП "Новинка Плюс" (через неправомірні дії ТОВ "АТБ-інвест") позбавлено можливості нормальної експлуатації майна, здійснення оформлення документів на користування відповідною частиною земельної ділянки, в зв`язку із набуттям прав на частину об`єктів нерухомого майна, розташованих в межах земельної ділянки з кадастровим номером - 1210100000:04:021:0028, площею 0,7010 га, та можливості відчуження цього майна, іншого розпорядження ним.

Мотивує позовні вимоги і тим, що ТОВ "АТБ-інвест" проведено роботи із влаштування тимчасових споруд й об`єктів благоустрою в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0028 площею 0,7010 га, без жодних дозволів та погоджень (в тому числі, за відсутності згоди Дніпровської міської ради як орендодавця земельної ділянки), всупереч п. п. 4.2, 4.3, 5.3.2 договору та ігноруючи той факт, що органом місцевого самоврядування вже було надано попередньому власнику нерухомого майна (ТОВ II "НЗ-ІНВЕСТ") дозвіл на розроблення проекту землеустрою в межах, що включає територію під незаконно зведеними (улаштованими) мостіннями та огорожею. Крім того, подаючи заявку на реєстрацію внесення змін до технічного опису, раніше зареєстрованого за ними об`єкта нерухомості, заявником навмисно вказано неправдиві відомості, здійснено підміну понять щодо того, що відповідні об`єкти благоустрою й тимчасові споруди (огорожа і мощення) є складовими цілої речі (об`єкта нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за ТОВ "АТБ-інвест"), що не відповідає дійсності.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 (суддя - Бондарєв Е. М.) у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 (суддя - Бондарєв Е. М.) заяву ТОВ "АТБ-інвест" задоволено частково. Стягнуто з ПП "Новинка Плюс" на користь ТОВ "АТБ-інвест" 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 20 000,00 грн витрат, пов`язаних із проведення експертизи. В решті заяви відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 (головуючий суддя - Дармін М. О. (доповідач), судді - Антонік С. Г., Березкіна О. В.) рішення суду першої інстанції від 20.02.2023 та додаткове рішення місцевого господарського суду від 06.03.2023 залишено без змін.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023 (головуючий суддя - Дармін М. О. (доповідач), судді - Антонік С. Г., Березкіна О. В.) заяву ТОВ "АТБ-інвест" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ПП "Новинка Плюс" на користь ТОВ "АТБ-інвест" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у апеляційному господарському суді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Новинка Плюс" є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 :

- навісів літ. Г1, г2, Д1, д2, Є1, І1, К1, Л1, Я1; кіосків літ. Х1, Ц1, Ч1; огорожі № 1-5, які придбало у ТОВ ІІ "НЗ-ІНВЕСТ" за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03.10.2022 (а. с. 24 - 26, т. 1);

- будівлі зарядної - П - 1; сміттєзбірника - Р; вбиральні - С; огорожі № 6; воріт № 7, які придбало у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2021 (а. с. 34 - 37, т. 1);

- приміщень в літ. А-1, А {1} - 1, А {2} - 1 будівлі магазину продовольчих товарів на першому поверсі приміщення поз. 35, 36, 37, 38, придбаних у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2021 (а. с. 43 - 46, т. 1).

Згідно із п. 1.4 Статуту ПП "Новинка Плюс" його єдиним власником є ТОВ ІІ "НЗ-ІНВЕСТ" (а. с. 90, т. 1).

При цьому, суди встановили, що ТОВ "АТБ-інвест" є власником магазину продовольчих та непродовольчих товарів загальною площею 3 416,3 кв. м (опис: загальна площа 3 416,3 кв. м; магазин продовольчих та непродовольчих товарів - на І поверсі, нежитлові приміщення поз. 1-29 літ. А-1, А2-1; підвал під літ. А-1, А2-1 ґанок літ. а; вхід у підвал літ. а2; ґанок літ. а6 з навісом; навіс літ. М; огорожа № 28; мостіння ІІ; мостіння ІІІ), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва - АДРЕСА_1 (а. с. 146-148, т. 1).

Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованій в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:04:021:0028 та, яка була передана в оренду ТОВ "АТБ-інвест" згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 № 155/13 строком на 15 років, до 19.11.2018 та договору оренди від 29.12.2003 (а. с. 149 - 152, т. 1).

Договір оренди був зареєстрований 09.01.2004, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за номером 4652.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що питання користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:021:0028 та правомірність розміщення спірного майна, серед іншого, були об`єктом розгляду у справах № 904/2003/20, № 904/1641/20, № 904/5665/21, № 160/1779/20.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі № 904/2003/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020, було задоволено позовні вимоги ТОВ "АТБ-інвест" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ II "НЗ-ІНВЕСТ"", про визнання укладеною додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "АТБ-інвест" (орендар) та Дніпровською міською радою (орендодавець) на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 № 155/13, посвідченого 29.12.2003 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н. Б. і зареєстрованого в реєстрі за номером 9790; вказаний договір оренди було поновлено на той самий строк, а саме на 15 років, починаючи з 19.11.2018, тобто до 19.11.2033. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2021 провадження у справі № 904/2003/20, порушене за касаційними скаргами Дніпровської міської ради, ТОВ ІІ "НЗ-ІНВЕСТ" на рішення судів попередніх інстанцій, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Господарськими судами у справі № 904/2003/20 встановлено, що як на момент придбання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у ТОВ "АТБ-інвест" за договором купівлі-продажу від 12.01.2005 споруд за адресою: АДРЕСА_1 , так і на момент придбання ТОВ ІІ "НЗ-ІНВЕСТ" відповідних споруд у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у вищезазначених осіб не виникло право на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0028 площею 0,7010 га за адресою: АДРЕСА_1 , а право оренди у ТОВ "АТБ-інвест" на вказану земельну ділянку та її частину не припинилося у зв`язку із відчуженням споруд на користь інших осіб, оскільки спеціальні норми закону (п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі"), які передбачають припинення права користування земельною ділянкою з підстав набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, набрали чинності тільки 01.01.2010 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 № 1702-VI та зворотної дії у часі не мають; ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які придбали у ТОВ "АТБ-інвест" за договором купівлі-продажу від 12.01.2005 споруди за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1А, не оформили оренду частини земельної ділянки та не отримали земельну ділянку у користування, а тому, не могли передати право користування земельною ділянкою третій особі при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.2007.

Судами попередніх інстанцій у справі, яка переглядається встановлено, що рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінковою Ю. Є. від 18.10.2019 № 49225515 внесено зміни до об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер: 1672575012101) - магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ "АТБ-інвест", в частині добавлення в опис майна - огорожі № 28; мостіння ІІ, ІІІ.

Наказом Міністерства юстиції України від 19.02.2020 № 440/7 відмовлено в задоволенні скарг ТОВ ІІ "НЗ-ІНВЕСТ" від 22.11.2019, від 28.12.2019 № 235 на рішення реєстратора від 18.10.2019 № 49225515; колегія з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції у висновку від 24.01.2020 зазначила, що реєстраційні дії державного реєстратора щодо внесення змін до Держаного реєстру прав на підставі рішення реєстратора в частині зазначення в описі об`єкта нерухомого майна додаткових відомостей щодо огорожі № 28 та мостіння ІІ, ІІІ відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. п. 45, 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (а. с. 155 - 158, т. 1).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 904/1641/20, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.02.2021, Дніпровській міській раді відмовлено у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Ю. Є., ТОВ "АТБ-інвест", третя особа - ТОВ ІІ "НЗ-ІНВЕСТ", про визнання протиправним та скасування рішення від 18.10.2019 № 49225515 про внесення змін до запису про право власності за номером 28475016 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1672575012101.

У справі № 904/1641/20 апеляційний господарський суд встановив, що:

- Дніпровська міська рада не надала доказів на підтвердження порушення своїх прав рішенням реєстратора, зокрема, як саме це рішення перешкоджає розпорядженню земельною ділянкою;

- місцевий господарський суд, який позов задовольнив, не оцінив належність обраного позивачем способу захисту і дійшов передчасного висновку про задоволення позову, оскільки внесення змін в опис об`єкта нерухомості ТОВ "АТБ-інвест" не порушує права Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, а земельна ділянка та належний на праві власності ТОВ "АТБ-інвест" об`єкт нерухомості є різними об`єктами права власності;

- рішенням реєстратора не здійснено державну реєстрацію права власності на тимчасові споруди (огорожу та мостіння), а внесено зміни щодо технічних характеристик вже зареєстрованого об`єкта нерухомого майна ТОВ "АТБ-інвест" (реєстраційний номер: 1672575012101), а тому приписи ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- Міністерство юстиції України вже розглянуло питання щодо правомірності прийняття рішення реєстратора і дійшло висновку, що це рішення прийнято відповідно до вимог законодавства; у державного реєстратора були відсутні законні підстави для відмови ТОВ "АТБ-інвест" у внесенні відповідних змін до Єдиного державного реєстру речових прав.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/5665/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та постановою Верховного Суду від 02.08.2022, відмовлено ТОВ ІІ "НЗ-ІНВЕСТ" у задоволенні позовних вимог до ТОВ "АТБ-інвест", приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Ю. Є., третя особа - Дніпровська міська рада, зокрема, про зобов`язання ТОВ "АТБ-інвест" виконати демонтаж зведених/улаштованих огорожі й мостіння, відомості щодо яких внесені до опису об`єкта нерухомого майна, відкритого розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 1672575012101 - 18.10.2019, та які позначено в технічному паспорті на об`єкт ТОВ "АТБ-інвест" під позначками огорожа № 28 та мостіння ІІ, ІІІ та виключення з опису об`єкту нерухомого майна ТОВ "АТБ-інвест" щодо якого відкрито розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 1672575012101 - огорожі № 28 та мостіння ІІ, ІІІ, відомості про які включено за рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Ю. Є. від 18.10.2019 № 49225515.

Господарськими судами у справі № 904/5665/21 встановлено таке:

- належним способом захисту є скасування рішення державного реєстратора від 18.10.2019, яким внесено зміни до опису об`єкта нерухомого майна ТОВ "АТБ-інвест";

- станом на час розгляду справи рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Ю. Є. від 18.10.2019 № 49225515 в частині добавлення в опис майна огорожі № 28, мостіння ІІ, ІІІ не скасоване, його правомірність підтверджена постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1641/20, залишеною без змін постановою Верховного Суду;

- у ТОВ "АТБ-інвест" строком до 19.11.2033 в оренді знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:021:0028 площею 0,7010 га і судовим рішенням у справі № 904/2003/20 встановлено, що у ТОВ "АТБ-інвест" не припинилося право оренди на земельну ділянку чи її частину у зв`язку з відчуженням споруд фізичним особам на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2005 та подальшим відчуженням власниками цих споруд на користь ТОВ ІІ "НЗ-ІНВЕСТ" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.2007, а тому, вказана обставина в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягає доказуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі № 160/1779/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021, задоволено позовні вимоги ТОВ "АТБ-інвест" до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, третя особа: ТОВ ІІ "НЗ-ІНВЕСТ", та визнано протиправними та скасовано п. п. 12, 13, 14, 15 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 21.01.2020 № 105 "Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста", а також визнано протиправним та скасовано припис від 11.02.2020 № ГР-103, винесений Комунальним підприємством "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради.

У справі № 160/1779/20 судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- матеріали справи не містять жодних доказів використання позивачем зазначеної земельної ділянки не за її цільовим призначення;

- на час судового розгляду справи та на момент прийняття оскаржуваних рішень, огорожі № 28 як складові об`єкта нерухомого майна: магазина продовольчих та непродовольчих товарів на І поверсі, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Петра Калнишевського, 1 А, належать ТОВ "АТБ-інвест" на праві приватної власності, про що внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правомірність якого підтверджена постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 904/1641/20, яка набрала законної сили 20.10.2020. Суди встановили, що вказане свідчить про відсутність підстав вважати огорожі № 28, розташовані за адресою: м. Дніпро, проспект Петра Калнишевського, 1 А, самовільно збудованими ТОВ "АТБ-інвест".

Врахувавши встановлені у справах № 904/1641/20, № 904/2003/20, № 904/5665/21, № 160/1779/20 обставини відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, на підставі оцінки наявним у справі документів, встановивши правомірність знаходження у власності ТОВ "АТБ-інвест" магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Дніпро, проспект Петра Калнишевського, буд. 1А в складі якого знаходяться огорожа № 28 та мостіння ІІ, ІІІ, а також наявність оформлення за товариством права на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:021:0028 строком до 19.11.2033, та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, суди відмовили у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "АТБ-інвест" виконати демонтаж зведених/улаштованих відповідних огорож й мостіння та виключення їх з опису об`єкта нерухомого майна ТОВ "АТБ-інвест".

Врахувавши також результати розгляду цієї справи, надані ТОВ "АТБ-інвест" докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої і апеляційної інстанцій, керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України, господарські суди стягнули з позивача на користь ТОВ "АТБ-інвест" 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції та 20 000,00 грн витрат, пов`язаних із проведення експертизи, а також 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у апеляційному господарському суді.

Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023, додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 та додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023, ПП "Новинка Плюс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 822/1468/17, від 15.07.2021 у справі № 910/19256/16 та у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 6-327цс15.

Посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доказам у справі, а саме - висновку експертів від 18.11.2022 № 18-11/22, виконаному на замовлення ПП "Новинка Плюс", чим порушено ст. 104 ГПК України та, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи та, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення у ній. Стверджує про врахування судами лише висновку експерта від 31.10.2022 № 1378-10, складеного на замовлення ТОВ "АТБ-інвест" (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України).

Вказує на наявність підстав і для скасування судових рішень, якими здійснювався розподіл судових витрат, оскільки їх було ухвалено без дотримання висновків, викладених у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Новинка Плюс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 з підстав, передбачених п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції - з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.08.2023.

25.08.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ТОВ "АТБ-інвест" надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 23.08.2023, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав, наведених у цьому відзиві. Зазначає і про необхідність закриття касаційного провадження, порушеного на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки правовідносини у зазначених скаржником справах і справі, яка переглядається не є подібними, що також виключає можливість і розгляду касаційної скарги з підстави, визначеної п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Посилається на те, що суди надали оцінку кожному доказу у справі, яка переглядається та дійшли обґрунтованого висновку про преюдиційність обставин, встановлених у справах № 904/2003/20, № 904/1641/20, № 904/5665/21, № 160/1779/20, ухвалені в яких рішення набрали законної сили та в яких встановлені обставини щодо ТОВ "АТБ-інвест". Вважає, що судами попередніх інстанцій не було порушено ст. 104 ГПК України та, що наданий позивачем висновок експертів № 18-11/22, за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, є ідентичний висновку, який надавався у справі № 904/5665/21 та, що він складений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція від 08.10.1998 № 53/5). Стверджує, що судами було правомірно, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду здійснено розподіл судових витрат, понесених ТОВ "АТБ-інвест" у господарському суді та про помилковість посилання скаржника на неврахування судами ухвали Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19, оскільки господарський суд бере до уваги висновки, викладені саме у постановах, а не ухвалах Верховного Суду відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України. Зазначає про недобросовісність дії позивача, що свідчить про наявність обставин, визначених ч. ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України.

Дніпровська міська рада у відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 28.08.2023, просить касаційну скаргу ПП "Новинка Плюс" задовольнити, скасувавши оскаржувані позивачем судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції. Як вбачається із відзиву, він не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги (ст. 297 ГПК України). Оскільки міською радою не було додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, то поданий відзив залишається без розгляду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників позивача, відповідача - 1, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 75 ГПК України визначає підстави звільнення від доказування.

Так, за ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок міститься у п. 4.26 постанови Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19).

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц зазначив, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 822/1468/17, в якій сформульовано висновок, що для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази; ці докази повинні бути оцінені судом, який розглядає справу, у загальному порядку; якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, яка розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу; таким чином, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах. Аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 6-327цс15.

Верховний Суд у справі № 910/19256/16, на яку скаржник також посилається на обґрунтування вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні; господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах; для спростування преюдиційних обставин, передбачених ст. 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази; ці докази повинні бути оцінені судом, який розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України; якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, яка розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

За змістом положень ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам (серед іншого, висновку експерта від 31.10.2022 № 1378-10, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, який був оцінений судами з урахуванням правил ст. 86 ГПК України), врахувавши встановлені у справах № 904/2003/20, № 904/1641/20, № 904/5665/21, № 160/1779/20 обставини, які (обставини) не спростовано позивачем при розгляді цієї справи відповідно до вимог ст. 74 ГПК України та, які є преюдиційними у цій справі відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правомірно встановили, що зведення ТОВ "АТБ-інвест" огорожі № 28 та мостіння ІІ, ІІІ за адресою: м. Дніпро, проспект Петра Калнишевського, 1 А та подальше включення відомостей про них до Державного реєстру речових прав в складі нерухомого майна ТОВ "АТБ-інвест" на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Ю. Є. було здійснено з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент їх зведення та внесення відповідної інформації про них до вказаного реєстру.

Верховний Суд зазначає, що саме по собі не прийняття безпосередньої участі ПП "Новинка Плюс" у справах № 904/2003/20, № 904/1641/20, № 904/5665/21, № 160/1779/20, на що фактично посилається скаржник на обґрунтування вимог своєї касаційної скарги, не може бути підставою для неврахування встановлених в цих справах обставин як преюдиційними при розгляді справи № 904/3440/22, а зведені ТОВ "АТБ-інвест" оспорювані огорожа і мостіння не створюють перешкод позивачу у доступі до його відповідного нерухомого майна. Зміна власника нерухомого майна (споруд ГІ, Д1, г2, д2, І1, К1, ЛІ, Я1, Є1, X1, Ц1, Ч1, № 1-5) за адресою: м. Дніпро, проспект Петра Калнишевського, 1А з ТОВ IІ "НЗ-ІНВЕСТ", яке є єдиним власником ПП "Новинка Плюс", на ПП "Новинка Плюс" не змінює та не впливає на преюдиційні обставини, встановлені щодо ТОВ "АТБ-інвест" у справах № 904/2003/20, № 904/1641/20, № 904/5665/21, № 160/1779/20, в яких учасниками також були: ТОВ "АТБ-інвест", ТОВ II "НЗ-ІНВЕСТ", Дніпровська міська рада, відповідний державний реєстратор.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 75 ГПК України є безпідставними, зводяться до намагання ототожнення ним преюдиційних обставин, встановлених судами у вказаних вище справах, з оцінкою цих обставин, які такими не є та до власного, неправильного розуміння висновків Верховного Суду, Верховного Суду України, на які скаржник посилається у касаційній скарзі.

Отже, встановивши законність знаходження у власності ТОВ "АТБ-інвест" магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Дніпро, проспект Петра Калнишевського, 1 А в складі якого знаходяться огорожа № 28 та мостіння ІІ, ІІІ, а також наявність оформлення за товариством прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:021:0028 строком до 19.11.2033, відсутність порушення прав ПП "Новинка Плюс" у цьому випадку, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правильно відмовили у задоволенні цього позову.

Щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, то необхідно зазначити, що в ній здійснювалася оцінка правовідносин на предмет їх подібності і щодо чого був сформований відповідний висновок. Судами попередніх інстанцій не ухвалювалися оскаржувані судові рішення всупереч цим висновкам, на що посилається скаржник у касаційній скарзі.

Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині вирішення спору по суті з огляду на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

У касаційній скарзі позивач посилається і на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки висновку експертів від 18.11.2022 № 18-11/22, виконаному на замовлення ПП "Новинка Плюс", чим порушено ст. 104 ГПК України та, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи та, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення у ній. Стверджує про надання судами оцінки лише висновку експерта від 31.10.2022 № 1378-10, складеному на замовлення ТОВ "АТБ-інвест" (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень згідно з п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 ГПК України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Господарські суди попередніх інстанцій надали оцінку наявним у матеріалах справи документам, серед іншого, висновку експертів Контимирової В. В., Мазурової В. В. від 18.11.2022 № 18-11/22, на підставі чого встановили, що він є недопустимим доказом у розумінні ст. 77 ГПК України. При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано і те, що в діях вказаних експертів, які виконували цей висновок, наявний склад дисциплінарного проступку та, що до них було застосовано дисциплінарне стягнення, про що свідчать рішення дисциплінарної палати Центрального експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 22.03.2023 № 6/1, № 6/2, взяті до уваги судом апеляційної інстанції з урахуванням правил ч. 3 ст. 269 ГПК України (а. с. 26-31, т. 3).

Верховний Суд вважає, що судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, були досліджені всі наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення, їм надана належна оцінка, а також були "почуті сторони", що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України") та правильно було застосовано норми ст. 75 ГПК України.

Доводи касаційної скарги про скасування судових рішень з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зводяться лише до переоцінки доказів, до надання іншої оцінки висновку експертів від 18.11.2022 № 18-11/22, ніж було зроблено судами попередніх інстанцій та встановлення інших фактичних обставин справи, що згідно зі ст. 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, касаційну скаргу на судові рішення в частині вирішення спору по суті, подану з підстав п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині - без змін.

Щодо підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 (в частині перегляду додаткового рішення суду першої інстанції), додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023, то Верховний Суд не вбачає підстав для їх зміни чи скасування з огляду на таке.

За ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі, в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (узгоджується із висновком, викладеним у п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Врахувавши вказані норми матеріального і процесуально права, результати розгляду справи, дослідивши надані "АТБ-інвест" документи на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій, врахувавши заперечення позивача щодо стягнення цих витрат, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, та апеляційний господарський суд правильно стягнули з позивача на користь "АТБ-інвест" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 45 000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 10 000,00 грн - за розгляд справи у апеляційному господарському суді.

Суди попередніх інстанцій встановили, з чим погоджується і Верховний Суд, що витрати на професійну правничу допомогу у відповідних сумах відповідають критерію реальності адвокатських витрат - встановлення їхньої дійсності та необхідності та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у судах першої і апеляційної інстанцій, що не спростовано скаржником.

Оскаржувані судові рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу ухвалювалися із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 21 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, а доводи скаржника про зворотнє є безпідставними.

Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, оскільки вони ухвалені відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Щодо посилання відповідача -1 у відзиві на недобросовісність поведінки позивача у цьому випадку, то необхідно зазначити, що звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом прав та інтересів, які він вважає порушеними, не свідчить про його недобросовісність, а є реалізацію ним права на правосуддя, що гарантоване особі.

Оскільки суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Новинка Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023, додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 у справі № 904/3440/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Міщенко І. С.