Постанова

від 19.09.2023 по справі 910/256/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/256/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 (головуючий суддя Гончаров С. А., судді Станік С. Р., Тищенко О. В.)

у справі № 910/256/20

за позовом першого заступника керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області

до 1) Київської обласної державної адміністрації і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія"

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди,

(у судове засідання з`явилася прокурорка - Круш Т. О.)

Вступ

1. Перший заступник керівника Броварської місцевої прокуратури (далі - прокурор), звернувшись із позовом в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області (далі - Служба автодоріг), оскаржив розпорядження Київської обласної державної адміністрації (далі - Адміністрація, відповідач-1) від 18.03.2010 № 221 щодо передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" (далі - ТОВ "Броварська транспортна компанія", відповідач-2) земельної ділянки, та укладений між відповідачами договір оренди цієї земельної ділянки.

2. За наслідком нового апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами у спорі.

3. Оцінивши наведені прокурором доводи і подані докази в обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності, суд апеляційної інстанції визнав такі причини неповажними.

4. Незгода прокурора з висновками апеляційного суду щодо застосування наслідків спливу позовної давності стала предметом касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

5. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду з огляду на викладене нижче.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

6. Прокурор в інтересах держави в особі Служби автодоріг звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Адміністрації та ТОВ "Броварська транспортна компанія" у якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача-1 від 18.03.2010 № 221 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Броварська транспортна компанія"" та визнати недійсним укладений між Адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області (далі - Броварська РДА) та ТОВ "Броварська транспортна компанія" договір оренди земельної ділянки від 25.03.2015 з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002, площею 2,4000 га.

7. Позов обґрунтовано тим, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам статті 19 Конституції України, статті 3 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а також статті 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Передача в оренду земельної ділянки ТОВ "Броварська транспортна компанія" за оспорюваним розпорядженням відбулась всупереч положенням розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 326-р, яким заборонено вчиняти дії, спрямовані на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги. При цьому Службою автодоріг як постійним користувачем земельної ділянки не надавалось заяви про припинення постійного користування в частині земельної ділянки в межах площі накладення, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження та визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

8. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 18.03.2010 № 221 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія"":

- затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення придорожнього автомобільного комплексу ТОВ "Броварська транспортна компанія" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту, розроблений ТОВ "Інститут інвестиційної стратегії регіонального розвитку" та надано в оренду на 25 років відповідачу-2 вказану земельну ділянку площею 2,4000 га вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820 (праворуч) в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області;

- доручено Броварській РДА укласти та підписати від імені Київської обласної державної адміністрації договір оренди земельної ділянки з Відповідачем-2.

9. 25.03.2015 між Київською ОДА в особі Броварської РДА (орендодавець) та ТОВ "Броварська транспортна компанія" (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець згідно з оспорюваним розпорядженням надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,4000 га для будівництва автозаправного комплексу, станції технічного обслуговування, TIR-кемпінгу з готельним комплексом, автомийки, складських приміщень вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820, за адресою: Київська область, Броварський район, на території Княжицької сільської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:001:0002.

10. За умовами пункту 2 договору в оренду передається наведена земельна ділянка, угіддя - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

11. У пункті 5 договору сторони обумовили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки управління Держземагенства у Броварському районі Київської області становить 823 680,00 грн.

12. Договір укладено строком на двадцять п`ять років. Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

13. Водночас, судами встановлено, що розпорядженням Броварської РДА від 09.10.2009 № 1351 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та виготовлення державного акта на право постійного користування землею Службі автомобільних доріг у Київській області в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту":

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельної ділянки Службі автодоріг під розміщення існуючої автомобільної дороги "Північно-східний обхід міста Києва" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр реконструкції та розвитку";

- вирішено виготовити державний акт на право постійного користування землею, на якій розташована автомобільна дорога "Північно-східний обхід міста Києва" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту площею 62,1112 га під дорогою. Після реєстрації та видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Службі автодоріг, Управлінню Держкомзему у Броварському районі Київської області внести зміни до земельно-кадастрової документації.

14. 15.09.2010 позивачу видано державний акт серії ЯЯ № 153825 на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,1112 га, яка розташована у Київській області, Броварський район, Княжицька сільська рада, за межами населеного пункту з цільовим призначення під розрощення існуючої автомобільної дороги.

15. Державний акт серії ЯЯ № 153825 від 15.09.2010 зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 031094000001.

16. Як встановлено господарськими судами, відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" № 01-01/390 від 11.05.2016 координати кутів повороту межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:04:013:0080, наданої позивачу, накладені на наявні в архіві КДП "Київгеоінформатика" картографічні матеріали. На земельну ділянку позивача частково накладається, в тому числі, спірна земельна ділянка на 1,7100 га.

17. З огляду на вказані обставини прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Служби автодоріг та просив визнати незаконним та скасувати спірне розпорядження, а також визнати недійним спірний договір оренди.

Узагальнений зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій

18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

19. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність порушення спірним розпорядженням норм чинного законодавства, а також прав та охоронюваних законом інтересів осіб. При цьому суд зазначив, що, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження, вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, також задоволенню не підлягає.

20. Справа розглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.

21. Останньою постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

22. Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що вилучення земельної ділянки та передача її ТОВ "Броварська транспортна компанія" за оспорюваним розпорядженням відбулися з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, статей 65, 71, 116, 118, 141, 142, 149 ЗК України. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження, та, як наслідок, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки на підставі вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Проте, апеляційний суд зазначив, що прокурор звернувся до суду з позовом поза межами позовної давності, не обґрунтувавши поважність причин для відновлення цього строку, що є підставою для відмови у позові.

Касаційна скарга

23. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати постанову апеляційного суду від 08.06.2023 і рішення суду першої інстанції від 16.03.2021 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. Прокурор якості підстави касаційного оскарження судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів визначає приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням чого в обґрунтування доводів касаційної скарги вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме положень статей 256, 257, 267 ЦК України, без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц.

25. На переконання скаржника, апеляційним судом не враховано поважності причин пропуску позовної давності, які зумовлені тривалим перебуванням (до 26.06.2018) у провадженні судів різних інстанцій іншої судової справи № 910/20517/16 з аналогічними, що і в цій справі предметом і підставами позову, і в якій Службу автодоріг було залучено до участі у якості третьої особі.

26. Водночас, на думку скаржника, у цьому спорі апеляційним судом було помилково визначено початок перебігу позовної давності, а також вкотре не виконано обов`язкових вказівок Верховного Суду щодо з`ясування питань переривання/зупинення позовної давності, чим також порушено вимоги статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Узагальнені доводи інших учасників справи

27. Київська ОДА подала відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

28. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

29. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Судові рішення у справі оскаржуються прокурором з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

31. Водночас, Верховний Суд не розглядає вимогу скаржника про скасування судового рішення суду першої інстанції від 16.03.2021, оскільки за наслідком нового апеляційного розгляду це рішення вже було скасовано судом апеляційної інстанції з прийняттям нового рішення.

Щодо суті касаційної скарги

32. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами її подання стала, зокрема, незгода заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

33. Як встановлено судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, прокурором подано позов із зазначеними вище вимогами 31.12.2019 (згідно з відміткою на поштовому конверті).

34. Відповідачі до винесення судового рішення заявили про застосування позовної давності.

35. У статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

36. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

37. Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга). До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя).

38. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частини третя, п`ята статті 53 ГПК України).

39. Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК України визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК України).

40. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

41. Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

42. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у цій справі - в особі Служби автодоріг. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 32/5009/5385/11.

43. У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

44. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

45. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц.

46. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

47. Порівняльний аналіз термінів "довідався та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

48. Наслідки спливу позовної давності визначено у статті 267 ЦК України, за змістом якої, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята).

49. Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (стаття 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини стосовно того, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу за відсутності поважних причин щодо пропущення. При цьому суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

50. Як встановлено судом апеляційної інстанції, листом від 06.05.2019 № 06с/1604 позивач повідомив Прокуратуру Київської області, що про передачу в оренду відповідачу земельної ділянки позивачу стало відомо у грудні 2016 року, у зв`язку із залученням в якості третьої особи у судовому процесі (справа № 910/20517/16).

51. Водночас, апеляційним судом встановлено, що відповідно до листа позивача від 27.09.2016 № 06с/3400, останній просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Земком" виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внести відомості до автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру в частині внесення змін в конфігурацію земельної ділянки, яка перебуває у постійному користування для усунення перетинів із земельною ділянкою відповідача-2 в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району під розміщення існуючої автомобільної дороги загальною площею 62,1112 га кадастровий номер 3221284000:04:013:0080.

52. При цьому апеляційним судом також встановлено, що за змістом іншого листа позивача № 06с/34/01 від 27.09.2016, останній надає відповідачу-1 згоду на зменшення площ постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221284000:04:013:0080 з 62,1112 га до 60,3246 га.

53. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, виконуючи викладені в постанові від 30.11.2022 вказівки Верховного Суду встановив, що початком перебігу строку позовної давності для звернення позивача до суду з цим позовом, слід вважати 27.09.2016, а відтак такий строк сплинув 27.09.2019.

54. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи прокурора про те, що Служба автодоріг дізналася про спірні правовідносини лише з моменту залучення її 06.12.2016 до участі у справі № 910/20517/16 у якості третьої особи, оскільки такі доводи спростовується матеріалами справи.

55. Таким чином, за встановлених у справі обставин, упродовж тривалого часу Служба автодоріг була обізнана щодо обставин порушення своїх прав внаслідок часткового накладення на земельну ділянку позивача, наданої відповідачу-2 земельної ділянки та мала право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористалася.

56. Разом із тим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

57. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

58. Водночас, до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.

59. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, на яку також посилається прокурор у касаційній скарзі.

60. Натомість у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких обставин, які б давали підстави визнати поважними причини пропущення позовної давності, а позивачем відповідно до статей 73, 74, 76, 77 ГПК таких обставин належними і допустимими доказами не доведено.

61. При цьому апеляційний суд, виконуючи вказівки Верховного Суду у цій справі, надав оцінку доводам прокурора щодо поважності пропуску позовної давності, з посиланням, зокрема, на обставини звернення останнього до суду у справі № 910/20157/16, в якій Служба автодоріг була залучена у якості третьої особи та дійшов висновку, що зазначені обставини не є такими, які об`єктивно унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання прокурором позову в справі, що переглядається, в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, тобто в особі Служби автодоріг.

62. Колегія суддів також враховує, що судовий розгляд справи № 910/20157/16 завершився 26.06.2018 за наслідком прийняття Верховним Судом відповідної постанови. Враховуючи те, що позовна давність за заявленими вимогами у справі, що переглядається, закінчилася лише 27.09.2019, як прокурор, так і позивач у цій справі - Служба автодоріг мали достатньо часу для реалізації права на звернення до суду з відповідним позовом.

63. Водночас, апеляційний суд, оцінивши наведені вище доводи, також дійшов висновку про те, що подання позову у справі № 910/20517/16 не перериває строк позовної давності на підставі частини другої статті 264 ЦК України.

64. Крім того, як вбачається з постанови Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/20157/16, самостійною підставою для відмови у заявленому прокурором позові судами (з висновками яких також погодився Верховний Суд) визначено те, що прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави без зазначення органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є неналежним позивачем у справі. З наведеного також вбачається, що оскільки Служба автодоріг не була позивачем у справі № 910/20157/16, залучення останньої до участі у справі № 910/20157/16 у якості третьої особи, не вплинуло на переривання позовної давності за заявленими вимогам у справі, що переглядається.

65. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої відповідно до статті 267 ЦК України заявлено відповідачами у справі.

66. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

67. При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

68. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

69. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, обставин щодо пропуску позовної давності та не доведення позивачем обставин, які б давали підстави для визнання поважними причин пропущення позовної давності, суд касаційної інстанції вважає помилковим посилання скаржника на незастосування судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у зазначених справах, на які прокурор посилається у касаційній скарзі (пункт 24 цієї постанови), оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

70. При цьому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що висновки апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску строку позовної давності не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник, адже вирішення питання про поважність/неповажність причин пропуску строку позовної давності є дискрецією суду, яка реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів за правилами статті 86 ГПК України.

71. Відтак, з огляду на конкретні, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваній постанові норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

72. За таких обставин доводи скаржника у цій частині не знайшли підтвердження, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

73. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

74. Отже, аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин.

75. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

77. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

78. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення у справі.

79. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Щодо судових витрат

80. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 910/256/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил