Ухвала

від 27.09.2023 по справі 910/2081/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2081/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою

відповідальністю «К-Б-К» - Шегера І. П.,

Київської міської ради - Поліщук М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 (у складі колегії суддів: Яковлєв М. Л. (головуючий), Гончарова С. А., Тищенко А. І.)

у справі № 910/2081/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К-Б-К»

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «К-Б-К» (далі - ТОВ «К-Б-К») звернулось до господарського суду з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткову угоду між ТОВ «К-Б-К» та Київською міською радою до договору про поновлення договору оренди земельних ділянок від 25.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. та зареєстрованого в реєстрі № 115, площею 8,8876 га (кадастровий номер 8000000000:90:118:0008) та площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:90:118:0200), які розташовані у Голосіївському районі м. Києва по вул. Ново-Пирогівська, 56 у редакції, викладеній у позові.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (далі - Рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490) рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745, зокрема, пункт 19.3 було доповнено абзацом, відповідно до якого з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка. Однак відповідач, всупереч зазначеному рішенню, відмовився укладати додаткову угоду щодо зменшення відсоткової ставки у період з 01.03.2022 по 31.05.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано укладеною додаткову угоду між ТОВ «К-Б-К» та Київською міською радою до договору про поновлення договору оренди земельних ділянок від 25.04.2019, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. та зареєстрованого в реєстрі № 115, площею 8,8876 га (кадастровий номер 8000000000:90:118:0008) та площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:90:118:0200), які розташовані у Голосіївському районі м. Києва по вул. Ново-Пирогівська, 56, у редакції, викладеній у резолютивній частині постанови.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2023 року Київська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/2081/23 за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.09.2023.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «К-Б-К» зазначає про обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції та помилковість доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо відсутності порушеного права чи невідповідності обраного позивачем способу захисту способам, визначених законом, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.04.2010 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «К-Б-К» (орендар) укладено договір оренди земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. та зареєстрований за № 349.

25.04.2019 між тими ж сторонами укладено договір про поновлення договору оренди земельних ділянок, відповідно до умов якого поновлено на 5 років договір оренди земельних ділянок від 28.04.2010 та викладено договір оренди у редакції наведеній у цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди (тут і далі у редакції, наведеній у договорі про поновлення договору оренди земельних ділянок від 25.04.2019), за умовами якого орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 17.09.2009 № 239/2308 та від 06.06.2018 № 922/4986 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені цим договором, для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд позивача. Земельні ділянки, які є об`єктом оренди, належать до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

За змістом пункту 2.1 договору оренди, об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішень Київської міської ради від 17.09.2009 № 239/2308 та від 06.06.2018 № 922/4986 та цього договору є земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:118:0008 та 8000000000:90:118:0200, розташовані за адресою: вул. Новопирогівська, 56, Голосіївський районн, м. Київ, цільове призначення - 11.2 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору оренди річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 3% від їх нормативної грошової оцінки. У випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 10% від її нормативної грошової оцінки пропорційно орендованій площі будівель, споруд або їх частин. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 4.2 договору оренди).

Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття рішення Київською міською радою про внесення змін до цього договору і укладення договору про внесення відповідних змін до цього договору та з урахуванням пункту 4.4 даного договору.

Пунктом 4.4 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття рішення Київської міської ради про внесення змін до цього Договору в частині розміру річної орендної плати орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

Орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок наведений у цьому пункті (пункт 4.6 договору оренди).

Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (пункт 11.1 договору оренди).

Рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», зокрема, установлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва при укладанні та внесенні змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з Додатком 11 до цього рішення (пункт 19.13).

Відповідно до Додатку 11 до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки)» для земельних ділянок із цільовим призначенням земельної ділянки (за кодом 11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки (за 2022 рік).

Рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745, зокрема, пункт 19.13 зазначеного рішення доповнено абзацом, відповідно до якого установлено, що з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

На підставі зазначеного рішення, ТОВ «К-Б-К» листом від 20.10.2022 № 74 звернулось до Київської міської ради, у якому просило укласти додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок щодо внесення змін до розміру орендної плати на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 за земельні ділянки в розмірі 0 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. До листа було додано проект відповідної додаткової угоди.

Київська міська рада зазначену додаткову угоду не підписала.

Ці обставини стали підставою для звернення ТОВ «К-Б-К» до суду з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткову угоду до договору про поновлення договору оренди земельних ділянок у редакції, наведеній у позові.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вказавши на відсутність підстав для його задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції, врахувавши положення статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 30 Закону України «Про оренду землі», дійшов висновку, що за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності цієї згоди такий договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.

Свій висновок про часткове задоволення позову суд апеляційної інстанції зробив, врахувавши те, що Київською міською радою як орендодавцем за договором прийнято нормативний акт, яким, серед іншого, встановлено нову ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що застосовується у період з 01.03.2022 по 31.05.2022. Вказане свідчить про те, що Рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 є волею орендодавця на зміну розміру орендної плати у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 та стосується всіх договорів оренди, які діяли.

Суд апеляційної інстанції також врахував, що відповідач навіть під час розгляду справи у суді визнавав право позивача на застосування ставки орендної плати у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 в розмірі 0 відсотка, але ухилився від укладення додаткової угоди та заперечив проти задоволення позову.

Такі дії відповідача (встановлення більш вигідної ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 та не вчинення дій, які нададуть орендарю можливість сплачувати орендну плату за ставкою, яка визначена самим відповідачем та стосується і умов укладеного з позивачем договору) є суперечливими та такими, що порушують права відповідача як орендаря за спірним договором оренди, суперечать практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, порушують принцип «належного урядування» та принцип добросовісності. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20.

Оцінюючи ефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для сплати орендної плати, зокрема, за земельні ділянки комунальної власності є саме договір, а не рішення органу місцевого самоврядування, тому погодився із доводами позивача про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання укладеної додаткової угоди до договору.

Обґрунтовуючи часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, та вказав, що додаткова угода набуває чинності з дня набрання чинності судовим рішенням (а не з дня її підписання), зміст додаткової угоди затверджується в резолютивній частині судового рішення (а не складається у трьох примірниках), додаткова угода укладається на підставі рішення суду (а не за згодою сторін).

Вказуючи на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Київська міська рада, у поданій касаційній скарзі, послалась на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статті 30 Закону України «Про оренду землі» у правовідносинах, що склалися при укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної ставки до діючих договорів оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, вказати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У поданій касаційній скарзі Київська міська рада зазначає про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень статті 30 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, скаржник, зазначаючи норму права, щодо якої необхідним є формування висновку Верховного Суду, не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи) змісту правовідносин, в яких висновок щодо застосування цієї норми відсутній, не вказав, яким чином ця норма має бути застосована до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цієї норми для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.

Разом з цим правові висновки щодо застосування статті 30 Закону України «Про оренду землі» в сукупності із статтями 632, 651 ЦК України при вирішення судами спорів про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині орендної плати наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20.

Висновки суду апеляційної інстанції у справі № 910/2081/23, що розглядається, не суперечать, а відповідають висновкам Верховного Суду у наведених справах.

Таким чином, доводи Київської міської ради, викладені у касаційній скарзі, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними обставинами.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/2081/23 на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки після відкриття касаційного провадження, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися. Іншими підставами ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2023 про відкриття касаційного провадження у справі № 910/2081/23 не мотивована.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 910/2081/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко