Постанова

від 27.09.2023 по справі 910/15043/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/15043/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 (в частині визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Комплекс Агромарс")

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023

у справі №910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" звернулося до суду з заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука,17, поверх2, офіс 8, ідентифікаційний номер 42248258) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757) у розмірі 158 570 465,96 грн. (152 182 344,84 грн. - основна заборгованість, 6 388 121,12 грн. - штрафні санкції). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757) за номером 67392 від 13.10.2021р. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757) арбітражну керуючу Сердюк Марину Миколаївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1744 від 10.11.2015). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 06.12.2021р.

3. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2022 прийнято заяву Головного управління ДПС в Одеській області про визнання кредитором боржника на суму 464 353,12 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 05.10.2022.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Оскаржується ухвала Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 в частині визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 410 848, 98 грн., з яких 4 540 - вимоги першої черги, 406 308,98 грн - вимоги третьої черги.

5. Також оскаржується постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, якою ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 в частині визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Комплекс Агромарс" залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 в частині визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Комплекс Агромарс" та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні заявлених грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" в повному обсязі.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

7.1. Суди попередніх інстанцій застосували приписи підпунктів 14.1.72 та 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 269.1 статті 269, статті 288 ПК України, статті 45 КУзПБ, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 та від 26.04.2023 у справі № 910/18544/21, що призвело до їх неправильного застосування та порушили вимоги статті 86 ГПК України, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо обґрунтованості грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до боржника зі сплати основного зобов`язання з орендної плати за землю;

7.2. Суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, пункт 274.1 та пункт 274.2 статті 274, пункт 286.1 та пункт 286.2 ст. 286, пункт 287.1, 287.3, 287.4 статті 287, пункт 288.2, 288.3 статті 288, підпункт 288.5.1, 285.5.2 та 285.5.3 пункт 288.5 статті 288 та пункт 288.7 статті 288 ПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.11.2018 у справі № 805/3518/15-а, від 16.07.2019 у справі №805/1684/16-а, від 19.02.2019 у справі №812/678/16 та від 22.02.2023 у справі № 640/41/20.

Відзиви

8. Відсутні.

Інші заяви та клопотання

9. Відсутні

Позиція Верховного Суду

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити виходячи з наступного.

11. Відповідно до положень ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

12.1. Заява Головного управління ДПС Одеській області на суму 464 353,12грн. надійшла до суду 17.11.2021 (штемпель поштового відправлення датований 12.11.2021), тобто в строк, встановлений ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

12.2. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» обліковується податковий борг, а саме: основний платіж з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 464 353,12 грн.

13. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

14. Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. До заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника (частина третя статті 45 КУзПБ).

15. Аналіз приписів статті 45 КУзПБ, дає підстави стверджувати, що кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву з вимогами до боржника, самостійно визначає розмір таких вимог та підтверджує їх відповідними документами, при цьому, до обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

16. На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (такий висновок неодноразово зазначався у постановах Верховного Суду, зокрема від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 11.07.2019 у справі №904/2394/18, на які посилається розпорядник майна у своїй касаційній скарзі).

17. Частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

18. Верховний Суд звертає увагу, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами, відповідно і обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора.

19. Предметом касаційного дослідження є правомірність розгляду судами грошових вимог податкового органу саме в частині заборгованості боржника за основним зобов`язанням з орендної плати за землю.

20. Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

21. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

22. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

23. Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

24. За приписами підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2).

25. Натомість, згідно підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

26. Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено.

27. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 (неврахування якої зазначено скаржниками підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі).

28. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

29. Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

30. Положеннями статті 288 ПК України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

31. Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 зазначив, що оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, то у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та міською радою.

32. З матеріалів цієї справи вбачається, що вимоги податкового органу у сумі 406 308,98грн заявлені саме як основний платіж з орендної плати з юридичних осіб, що встановили суди попередніх інстанцій.

33. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин того, що податковий орган (у даному випадку ГУ ДПС в Одеській області) є стороною договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33-В, кадастровий номер 5110137300:14:001:0014, площа 7 124 кв.м.

34. З урахуванням вказаного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що у даному випадку ГУ ДПС в Одеській області не є встановленою стороною договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33-В, кадастровий номер 5110137300:14:001:0014, площа 7 124 кв.м., а тому податковий орган, за таких умов не має повноважень, на подання заяви з кредиторськими вимогами у сумі 406 308,98грн, як вимоги щодо заборгованості орендної плати за землю (аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 910/18544/21).

25. Наведене свідчить про обґрунтованість касаційної скарги та про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення підпунктів 14.1.72 та 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 269.1 статті 269, статті 288 ПК України, статті 45 КУзПБ та порушили вимоги статті 86 ГПК України, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо обґрунтованості грошових вимог ГУ ДПС в Одеській області у сумі 406 308,98грн.

26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

27. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

28. З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вищевказані положення ПК України та КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень ч. 1 ст. 311 ГПК України, дійшла висновків про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 (в частині визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Комплекс Агромарс") та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 в частині залишення в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15043/21 щодо визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Комплекс Агромарс" та про ухвалення у скасованій частині нового рішення, яким слід відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області з грошовими вимогами до ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 410 848, 98 грн., з яких 4 540 - вимоги першої черги, 406 308,98 грн - вимоги третьої черги.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 (в частині визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Комплекс Агромарс") та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 в частині залишення в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15043/21 щодо визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Комплекс Агромарс" скасувати.

3. Ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області з грошовими вимогами до ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 410 848, 98 грн., з яких 4 540 - вимоги першої черги, 406 308,98 грн - вимоги третьої черги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков