Рішення

від 02.10.2023 по справі 695/1658/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1658/23

номер провадження 2/695/865/23

02 жовтня 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Середи Л.В. ,

за участю секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконавчого комітету Вознесенської сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Вознесенської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням змін) позивач зазначає, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 у якому народилася ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Крім того ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народжена у шлюбі з ОСОБА_5 ..

Мати з дітьми фактично проживають по АДРЕСА_1 . Згідно характеристики за місцем проживання ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, постійного місця роботи не має, схильна до сварок і бійок з рідними.

За повідомленням позивача ОСОБА_1 утриманням та вихованням дітей займається на низькому рівні, діти не отримують належного догляду та увагу, не забезпечені належним харчуванням.

Батько ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 з дочкою тривалий період не проживає, родинних стосунків з дочкою не підтримує, участі у її вихованні та утриманні не приймає, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

17.03.2023р. до служби у справах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради в телефонному режимі надійшло повідомлення від старшого інспектора ЮП СП Золотоніського РВП про те, що ОСОБА_1 вчинила побиття своїх дітей. Після прибуття на місце представників виконавчого комітету Вознесенської сільської ради було встановлено, що ОСОБА_1 била палицею своїх дітей, поводила себе не адекватно. На час огляду приміщення було виявлено, що продукти харчування відсутні, а рівень безпеки дітей визначений як дуже небезпечний. За таких підстав діти тимчасово влаштовані в сім`ю рідної тітки ОСОБА_6 , з якою в дітей склались родинні стосунки.

20.03.2023р. на засіданні виконавчого комітету Вознесенської сільської ради, прийнято рішення про негайне відібрання дітей від матері ОСОБА_1 у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дітей у сім`ї.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, позивач вважає, що з метою належного захисту дітей від жорстокого поводження їх матері, забезпечення їх необхідним доглядом, харчуванням та лікуванням доцільно відібрати від матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 , який самоусунувся від виховання своєї дочки, вказаних дітей, без позбавлення батьківських прав.

Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, відповідно до ухвали суду від 15.05.2023р.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви у яких просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак скерував до суду нотаріально засвідчену заяву, в якій розгляд справи просив проводити за його відсутності, обставини викладені у заяві визнав, жодних заперечень суду не надав. Відзив на позовну заяву від ОСОБА_2 до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, жодних клопотань суду не надала, відзив на позовну заяву не скерувала, про причини своєї неявки суд не повідомляла, хоча про час та місце розгляду справи, суть позовних вимог повідомлялася належним чином, що стверджується в тому числі повідомленням про вручення рекомендованого поштового повідомлення.

Таким чином суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, останнім було надано усі можливості для захисту своїх прав, подання до суду доказів та доводів на спростування заявлених до них вимог, якими останні скористалися та розпорядилися на власний розсуд.

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас, учасник справи зобов`язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Таким чином, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Ухилення відповідача від участі в судовому розгляді позову порушує права іншої сторони, позивача, та головне права малолітньої і неповнолітньої дитини, статус яких на час розгляду справи є невизначеним, а також порушує розумний строк розгляду спору.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи тривалий розгляд справи, суд вважає, що слід вирішити справу в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних доказів, які містяться у матеріалах справи.

За таких підстав суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справ, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_1 ).

Згідно з даними свідоцтва про народження (серія НОМЕР_2 ) ОСОБА_8 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Відповідно до характеристики ОСОБА_1 за її місцем проживання, складеної старостою Богуславського старостинського округу №1, ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .. ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, постійного місця роботи не має, схильна до сварок і бійок з рідними, 21.03.2023р. в будинку вітчима вчинила сварку, погрожуючи йому (зі слів поліції).

Відповідно до актів проведення оцінки рівня безпеки дитини, складених відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_3 діти вказали про те, що мати їх душила, била палицею ОСОБА_3 .. В помешканні за місцем проживання дітей холодно, брудно, відсутні готові страви. Зі слів дітей вони нічого не їли. Діти вилучені з сім`ї у зв`язку з жорстоким поводженням відносно них та влаштовані до рідної тітки ОСОБА_6 ..

Рішенням виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 20.03.2023 за №18, враховуючи акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 17.03.2023р., жорстоке поводження ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 20.03.2023р., виконавчий комітет сільської ради вирішив відібрати дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від матері ОСОБА_1 у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дітей у сім`ї.

Наказами служби у правах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за №10 та №11 від 20.03.2023р. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 влаштовано в сім`ю тітки ОСОБА_6 , з якою в дитини склалися родинні стосунки. ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , поставлено на облік як дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

За повідомленням позивача на комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 29.06.2023 р. ОСОБА_9 повернуто на виховання в родину батька ОСОБА_5 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Згідно з положеннями ч. 2, 3ст. 170 СК України, у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

З огляду на викладене суд зазначає, що основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв`язку із її тяжким станом здоров`я), а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог, керуючись найкращими інтересами дітей, при цьому враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не заперечував, жодних доказів на спростування обставин, що викладені у позовній заяві не надав, свого ставлення до дочки ОСОБА_3 не змінив та не вчинив жодних дій спрямованих на налагодження відносин з дочкою.

Відповідач ОСОБА_1 заперечень відносно позовних вимог не подала, жодних дій, спрямованих на налагодження відносин із дітьми не вчинила.

Таким чином суд, керуючись в першу чергу інтересами дітьми, з метою їх належного захисту та соціального забезпечення, приходить до переконання про обґрунтованість даного позову.

При цьому суд погоджується із доводами позивача, про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та такий захід застосовується в крайніх випадках, а тому вважає достатнім для захисту прав дітей відібрання дітей від матері та батька ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав.

Крім того, слід зауважити, що відібрання дітей у батьків це санкція за невиконання батьківських обов`язків. Ця санкція є більш м`якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом.

Додатково суд роз`яснює відповідачам, що відповідно до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи відсутність у суду даних про матеріальний стан відповідачів, передачу малолітньої ОСОБА_4 на тримання батька ОСОБА_5 , що дає йому відповідне право самостійно звернутися до суду із питанням стягнення аліментів, відсутність клопотання позивача про стягнення аліментів із відповідачів, суд вважає питання стягнення аліментів при ухваленні даного рішення не вирішувати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із відповідачів на користь держави судовий збір у солідарному порядку у розмірі 2684 грн.

На підставістатті 165, 170, 180-182 СК України,Законом України "Про охорону дитинства", керуючись ст. ст.11,209,213 - 215,256 - 259 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимогивиконавчого комітету Вознесенської сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Відібрати малолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від їх матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення її батьківських прав.

Відібрати неповнолітню ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення його батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користьдержави судовий збір в сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) солідарно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Середа Л.В.