Рішення

від 02.10.2023 по справі 140/13480/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/13480/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Волинської обласної ради, Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області з адміністративним позовом до Волинської обласної ради, Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради про зобов`язання Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради та Волинської обласної ради привести у стан готовності захисну споруду № 00001, що знаходиться за адресою: вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку Волинської області з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у м. Луцьку наявна захисна споруда цивільного захисту сховище № 00001, яке вбудоване в 9-ти поверхову будівлю інженерно-лабораторного корпусу по вул. Винниченка, 67 та згідно технічних характеристик, у разі наявної загрози, розраховане на утримання 250 осіб.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 332669933 від 18.05.23 власником інженерно-лабораторного корпусу, у яке вбудовано споруду захисту № 00001, з 22.08.2013 є територіальна громада в особі Волинської обласної ради.

Згідно цієї ж довідки дане приміщення перебуває на праві господарського відання у КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради з 04.04.2023 на підставі вішення Волинської обласної ради № 20/43 від 16.03.2023.

Систематичне невжиття визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди № 00001 до стану готовності, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини, на даний час це укриття знаходиться у неналежному для використання за призначенням стані, з огляду на що адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву № 865/48/2-23 від 20.06.2023 Волинська обласна рада зазначає, що в умовах воєнного стану повноваження Волинської обласної ради в частині бюджетних правовідносини здійснює Волинська обласна військова адміністрація, а тому зобов`язання про вчинення дій, зокрема щодо приведення у стан готовності захисної споруди Волинською обласною радою не може бути виконане в силу правових підстав відсутності повноважень щодо управління коштами обласного бюджету, враховуючи те, що приведення сховища в стан готовності полягає у необхідності виділення необхідних коштів для цієї мети.

Вказує, що способи захисту, визначені статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачають можливість пред`явлення вимоги про зобов`язання вчинити певні дії лише стосовно суб`єкта владних повноважень, бездіяльність якого визнана протиправною. КП «Волиньпроект» не є суб`єктом владних повноважень, відповідно правові підстави для захисту у визначений законодавством спосіб, за відсутності прав та інтересів безпосередньо позивача, відсутні.

Крім того, при недоведеності бездіяльності КП «Волиньпроект» (яке набуло право господарського відання на будівлю в квітні 2023 року) та Волинської обласної ради (яка не була і не є балансоутримувачем будівлі) позивачем ставляться вимоги виключно щодо зобов`язання вчинити дії.

Заперечує проти того, що обласна рада повинна приводити захисну споруду в стан готовності, оскільки вона не є балансоутримувачем цієї споруди та на можливість профінансувати необхідні кошти для приведення сховища у відповідність також не впливає, у Волинської обласної ради відсутні повноваження на приведення у стан готовності захисної споруди.

Звертає увагу, що у спірних правовідносинах, як на це посилається позивач у своєму позові, Волинська обласна рада та КП «Волиньпрорект» не реалізують публічно-владні управлінські повноваження, а є суб`єктами приватного права (як власник та балансоутримувач майна), а суб`єктом владних повноважень є саме ГУ ДСНС у Волинській області, з огляду на що уважає, що спір виходить за межі адміністративного судочинства.

З огляду на наведені обставини просить відмовити у задоволенні позову (арк. спр. 141 - 146).

У відповіді на відзив заступник керівника Луцької окружної прокуратури заперечив проти доводів Волинської обласної ради, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Волинську обласну раду визначено відповідачем з тих підстав, що вона є власником відповідного майна захисної споруди, яка перебуває на балансі КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради.

Зазначає, що обмеженість повноважень Волинської обласної ради на період воєнного стану в частині внесення змін до обласного бюджету ніяким чином не впливає на обґрунтованість та під ставність позову.

Уважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З наведених обставин просить суд доводи Волинської обласної ради, викладені у відзиві на позовну заяву, відхилити, а позовну заяву задовольнити (арк. спр. 149 - 152).

У відзиві на позовну заяву № 3115/01-04 від 03.07.2023 Комунальне підприємство «Волиньпроект» Волинської обласної ради заперечило проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Вказує, що в умовах воєнного стану повноваження Волинської обласної ради в частині бюджетних правовідносин здійснює Волинська обласна військова адміністрація. Право господарського відання у КП «Волиньпроект» на захисну споруду виникло лише у 2023 році після прийняття обласною радою рішення № 20/43 від 16.03.2023, при цьому акт приймання-передачі основних засобів (інженерно-лабораторного корпусу по вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку) був підписаний 18.04.2023. У іншій частині відзиву посилається на ті ж обставини, що викладені у відзиві Волинської обласної ради (арк. спр. 161 - 165).

У відповіді на відзив заступник керівника Луцької окружної прокуратури заперечив проти доводів КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради, викладених у відзиві на позовну заяву з тих же підстав, які викладені у його попередньому відзиві (арк. спр. 175 - 178).

У додаткових поясненнях заступник керівника Луцької окружної прокуратури, посилаючись на норми Законів України № 2655-ІХ від 06.10.2022, № 3166-VI від 17.03.2011, Кодексу Цивільного захисту України, Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1052 від 16.12.2015, зазначає, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи (ГУ ДСНС України у Волинській області) наділені повноваженнями на звернення до адміністративного суду із позовами зобов`язального характеру, зокрема про зобов`язання власника (балансоутримувача) привести захисну споруду цивільного захисту до стану готовності (арк. спр. 194 - 196).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 132).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у задоволенні клопотання Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (арк. спр. 187).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у задоволенні клопотання Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Волинську обласну військову адміністрацію відмовлено (арк. спр. 188).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 332669933 від 18.05.23 власником інженерно-лабораторного корпусу по вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку, загальною площею 5877,3 кв. м. /літер А-9, а-3/ з 22.08.2013 є територіальна громада в особі Волинської обласної ради (арк. спр. 111 - 112).

З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що КП «Волиньпроект» зареєстровано як юридичну особу 04.01.2010, засновником якої є Волинська обласна рада (арк. спр. 115).

Рішенням Волинської обласної ради № 20/43 від 16.03.2023 закріплено за КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради на праві господарського відання інженерно-лабораторний корпус загальною площею 5877,3 кв. м. /літер А-9, а-3/ по вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку (арк. спр. 103).

На підставі вказаного рішення Волинської обласної ради державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні відомості про те, що вказаний об`єкт нерухомого майна перебуває на праві господарського відання у КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради з 04.04.2023 (арк. спр 111 - 112).

Як убачається з технічного паспорту по інвентаризаційній справі № 42412 частиною об`єкту нерухомості за адресою по вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку є захисна споруда № 00001 /літер А-9/ площею 206,1 кв. м. (арк. спр. 90 - 97).

Відповідно до актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 26.11.2021, 30.05.2023 захисна споруда №00001, що розташована за адресою: вул. Винниченка, 67 в м. Луцьк має ряд недоліків та оцінюється як не готова до використання за призначенням (арк. спр. 57-66, 77-86).

Відповідно до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 21.02.2022 захисна споруда №00001, що розташована за адресою: вул. Винниченка, 67 в м. Луцьк має ряд недоліків та оцінюється як обмежено готова до використання за призначенням (арк. спр. 67 - 76).

У зв`язку з невжиттям відповідачами заходів з метою приведення захисної споруди № 00001 до стану готовності використання її за призначенням, заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

В частині четвертій статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В даному випадку, спеціально уповноваженим державною органом на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту є ГУ ДСНС України у Волинській області. Разом з тим, знаючи про невиконання відповідачами вимог чинного законодавства щодо приведення у відповідність захисної споруди № 00001, ГУ ДСНС України у Волинській області не виконує свої обов`язки та не вживає необхідних заходів з метою зобов`язання власника та балансоутримувача вчинити відповідні дії. Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року №2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року №259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 №341/2022 (затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року №757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року №58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року №254/2023 (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року№ 3057-IX ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3575-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом, відповідно до статті 4 Кодексу, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Кодексу для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Відповідно до частини п`ятої статті 32 Кодексу порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - Порядку) визначено, що балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі; утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Як убачається з адміністративного позову та підтверджується письмовими доказами власником захисної споруди № 00001 по вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку є Волинська обласна рада, яка своїм рішенням № 20/43 від 16.03.2023 закріпила за КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради на праві господарського відання об`єкт нерухомого майна, до складу якого ходить вказана захисна споруда.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У відповідності до пункту 3 Порядку балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

З огляду на вказане законодавче регулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що заступник керівника Луцької окружної прокуратури, маючи відповідні на те повноваження, пред`явив даний позов до належних відповідачів, як власника та балансоутримувача захисної споруди № 00001.

Згідно із пунктом 10 Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Частиною першою статті 20 Кодексу визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Згідно із пунктом 11 Порядку вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року №579 затверджено Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, який зареєстровано в міністерстві юстиції України 30 липня 2018 року за № 879/32331.

Відповідно до пункту 1 Розділу І вказаних Вимог, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимог).

Балансоутримувач відповідно до норм цих вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII Вимог).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) - здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог).

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимог).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу та пунктом 9 Порядку, що у свою чергу спростовує посилання відповідачів у своїх відзивах на позовну заяву щодо відсутності у них повноважень на вчинення таких дій. При цьому відсутність повноважень Волинської обласної ради щодо управління коштами обласного бюджету під час дії воєнного стану, які повинні бути виділені на приведення захисної споруди у стан готовності, не може звільняти відповідачів від обов`язку привести захисну споруду № 00001 у стан готовності, відтак не слугує підставою у відмові у задоволенні позовних вимог.

З письмових матеріалів справи вбачається, що оцінка стану готовності захисної споруди № 00001 проводилась неоднократно та за її результатами складено відповідні акти, якими дана споруда оцінюється як обмежено готова до використання за призначенням (акт від 21.02.2022 арк. спр. 67 - 75) та не готова до використання за призначенням, що відображено у актах від 26.11.2021 та 30.05.2023 (арк. спр. 57 66, 77 - 86).

Таким чином, під час збройної агресії проти України захисна споруда № 00001 перебувала в стані не готовою до використання за призначенням.

Водночас, варто зазначити, що відповідачами відомості, що зазначені в актах перевірок не оскаржувалися.

Невжиття відповідачами визначених законодавством заходів з метою захисної споруди № 00001 до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Аналогічну правову позицію підтримав Верховний Суд у справі №826/12192/16 (постанова від 03 жовтня 2018 року) та у справі №820/5164/15 (постанова від 25 липня 2019 року).

Щодо посилань відповідачів у своїх відзивах на позовну заяву про те, що даний спір виходить за межі адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як передбачено пунктом першим, другим частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту сьомого ч астини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 822/199/16, від 13 лютого 2019 року № 815/1327/18.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення, а саме: публічно-правові відносини, це передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбаченихКАС Українита Законом № 1697-VII повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно усунення порушень цивільного захисту, а саме щодо стану готовності захисної споруди.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16 щодо подібних правовідносин.

Таким чином, доводи відповідачів про вихід за межі адміністративного судочинства даного спору є необґрунтованими, безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

З огляду на сукупність викладених обставин, враховуючи положення частини другої статті 5 КАС України, відповідно до якої захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, беручи до уваги, що позивач в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Волинській області реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, при цьому КП «Волиньпроект» не являється суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку, що позивачем правильно обраний спосіб захисту прав держави.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Волинської обласної ради, Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради про зобов`язання вчинити дії необхідно задовольнити у спосіб обраний позивачем шляхом зобов`язання Волинську обласну раду, Комунальне підприємство «Волиньпроект» Волинської обласної ради привести у стан готовності захисну споруду № 00001, що знаходиться за адресою: вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку Волинської області з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 року.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 262 , 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу цивільного захисту України, Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури (43025, Волинська область місто Луцьк, вулиця Винниченка, 13) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, 6, код ЄДРПОУ 38592652) до Волинської обласної ради (43027, Волинська область, місто Луцьк, Майдан Київський, 9, код ЄДРПОУ 00022444), Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 36892551) про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Волинську обласну раду, Комунальне підприємство «Волиньпроект» Волинської обласної ради привести у стан готовності захисну споруду № 00001, що знаходиться за адресою: Волинська область місто Луцьк, вулиця Винниченка 67, з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович