Постанова

від 25.04.2024 по справі 140/13480/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/13480/23 пров. № А/857/21112/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року (головуючий суддя Смокович В.І., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Волинської обласної ради, Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської обласної ради, Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради про зобов`язання привести у стан готовності захисну споруду № 00001, що знаходиться за адресою: вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку Волинської області з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позов задоволено. Зобов`язано Волинську обласну раду, Комунальне підприємство «Волиньпроект» Волинської обласної ради привести у стан готовності захисну споруду № 00001, що знаходиться за адресою: Волинська область місто Луцьк, вулиця Винниченка 67, з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09 липня 2018 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Волиньпроект» Волинської обласної ради оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян утворюються тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, постанови КМУ від 11 березня 2022 року №252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» у період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей:

1)органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»;

2)військові адміністрації населених пунктів, обласні, районні та Київська міська військові адміністрації:

-приймають за поданням місцевих фінансових органів рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети;

-здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою;

-затверджують місцеві (цільові) програми (вносять до них зміни) з дотриманням вимог статті 91 Бюджетного кодексу України;

-затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.

Водночас, до 03.05.2023 року обласні військові адміністрації, відповідно до постанови КМУ № 252, також здійснювали управління коштами місцевих бюджетів без оприлюднення нормативно-правових актів та інших документів, які застосовуються під час бюджетного процесу. Управління коштами обласного бюджету Волинська обласна військова адміністрація здійснює й по даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану повноваження Волинської обласної ради в частині бюджетних правовідносин здійснює Волинська обласна військова адміністрація.

Водночас посилання позивачем на розпорядження КМУ № 47-р від 26.01.2015, відповідно до якого на всій території України запроваджено режим підвищеної готовності (окрім територій Донецької та Луганської областей, де запроваджено режим надзвичайної ситуації) також не може стосуватись цієї справи, оскільки право господарського відання у КП «Волиньпроект» виникло лише в 2023 році, після прийняття обласною радою рішення № 20/43 від 16.03.2023 року, про що зазначено позивачем в адміністративному позові, а Акт приймання- передачі основних засобів (інженерно-лабораторного корпусу /літер А-9, а-3/ загальною площею 5877,3 кв. м., що розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67 був підписаний 18.04.2023.

Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає захист порушених прав та інтересів шляхом зобов`язання вчинити певні дії лише при визнанні бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною. В даному ж випадку, при недоведеності бездіяльності КП «Волиньпроект» (яке набуло право господарського відання на будівлю в квітні 2023 року), позивачем ставиться вимога виключно щодо зобов`язання вчинити дії.

Також не з`ясовано судом першої інстанції питання чи володіло КП «Волиньпроект» інформацією про необхідність усунення недоліків за наслідками перевірок, чи інформував про це попередній балансоутримувач про таку необхідність.

Посилання на ст. 322 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить також не може бути застосованим в даній ситуації, оскільки зазначена норма передбачає «якщо інше не встановлено договором або законом».

Положення статті 319 ЦК України також передбачають, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

З приводу зазначення про порушення обласною радою статті 19 Кодексу цивільного захисту зазначаємо, що ч. 1 статті 19 визначено, що організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту віднесено до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту.

Частина 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, на яку міститься посилання в позовній заяві (перелік повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту) стосується суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління (підпункти З, 14 ч. 2 ст.19), в даній ситуації позивача передано в управління структурному підрозділу Волинської ОДА. Частиною 3 цієї статті кодексу передбачено, що організація заходів цивільного захисту здійснюється в:

територіальних підсистемах - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та підрозділами з питань цивільного захисту, які створюються у їх складі;

ланках територіальних підсистем - районними державними адміністраціями та підрозділами з питань цивільного захисту, які створюються у їх складі;

субланках ланок територіальних підсистем - виконавчими органами міських, селищних і сільських рад та підрозділами з питань цивільного захисту, які створюються у їх складі.

А тому функції органу виконавчої влади здійснюють відповідно районні та обласні державні адміністрації, а сільських, селищних, міських рад, у яких наявні і виконавчі органи і підрозділи з питань цивільного захисту.

Даним фактам судом першої інстанції також не було надано належної правової оцінки.

Стосовно аналогічної позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, то усі справи (№ 826/12192/16, № 820/5164/15, № 820/4717/16), наведені позивачем в позовній заяві, стосуються суб`єктів приватної форми власності, відносини щодо управління якими власним майном носить абсолютно інші виміри відносно правовідносин в бюджетній сфері (де балансоутримувачем є одна особі, власником - інша та управлінцем коштів обласного бюджету - іще інша). А тому, таке «порівняння» вважаємо недоречним.

Також, апелянт вважає ключовим питання у цій справі є наявність або відсутність у заступника керівника Луцької окружної прокуратури на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Волинської обласної ради та КП «Волиньпроект».

Апелянт зазначає, що прокурором у своїй позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 332669933 від 18.05.23 власником інженерно-лабораторного корпусу по вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку, загальною площею 5877,3 кв. м. /літер А-9, а-3/ з 22.08.2013 є територіальна громада в особі Волинської обласної ради.

З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що КП «Волиньпроект» зареєстровано як юридичну особу 04.01.2010, засновником якої є Волинська обласна рада.

Рішенням Волинської обласної ради № 20/43 від 16.03.2023 закріплено за КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради на праві господарського відання інженерно-лабораторний корпус загальною площею 5877,3 кв. м. /літер А-9, а-3/ по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення Волинської обласної ради державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні відомості про те, що вказаний об`єкт нерухомого майна перебуває на праві господарського відання у КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради з 04.04.2023.

Згідно технічного паспорту по інвентаризаційній справі № 42412 частиною об`єкту нерухомості за адресою по АДРЕСА_1 є захисна споруда № 00001 /літер А-9/ площею 206,1 кв. м..

Відповідно до актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 26.11.2021, 30.05.2023 захисна споруда №00001, що розташована за адресою: вул. Винниченка, 67 в м. Луцьк має ряд недоліків та оцінюється як не готова до використання за призначенням.

Відповідно до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 21.02.2022 захисна споруда №00001, що розташована за адресою: вул. Винниченка, 67 в м. Луцьк має ряд недоліків та оцінюється як обмежено готова до використання за призначенням.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно зазначив, що зідно із положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

В частині четвертій статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У даній справі, суд першої інстанції вірно зазначив, що спеціально уповноваженим державною органом на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту є ГУ ДСНС України у Волинській області. Разом з тим, знаючи про невиконання відповідачами вимог чинного законодавства щодо приведення у відповідність захисної споруди № 00001, ГУ ДСНС України у Волинській області не виконує свої обов`язки та не вживає необхідних заходів з метою зобов`язання власника та балансоутримувача вчинити відповідні дії. Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17 травня 2022 № 341/2022 (затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 07 листопада 2022 року №757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 06 лютого 2023 року №58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 01 травня 2023 року №254/2023 (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-IX ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3575-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом, відповідно до статті 4 Кодексу, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Кодексу для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Відповідно до частини п`ятої статті 32 Кодексу порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - Порядку) визначено, що балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі; утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Згідно матеріалів справи, власником захисної споруди № 00001 по вул. Винниченка, 67 в м. Луцьку є Волинська обласна рада, яка своїм рішенням № 20/43 від 16.03.2023 закріпила за КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради на праві господарського відання об`єкт нерухомого майна, до складу якого ходить вказана захисна споруда.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У відповідності до пункту 3 Порядку балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно зауважив, що заступник керівника Луцької окружної прокуратури, маючи відповідні на те повноваження, пред`явив даний позов до належних відповідачів, як власника та балансоутримувача захисної споруди № 00001.

Згідно із пунктом 10 Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Частиною першою статті 20 Кодексу визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Також, судом першої інстанції враховано, що згідно із пунктом 11 Порядку вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року №579 затверджено Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, який зареєстровано в міністерстві юстиції України 30 липня 2018 року за № 879/32331.

Відповідно до пункту 1 Розділу І вказаних Вимог, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимог).

Балансоутримувач відповідно до норм цих вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII Вимог).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) - здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог).

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимог).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу та пунктом 9 Порядку, а відтак, суд першої інстанції вірно вважав, що не заслуговують на увагу посилання відповідача щодо відсутності у них повноважень на вчинення таких дій. При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, відсутність повноважень Волинської обласної ради щодо управління коштами обласного бюджету під час дії воєнного стану, які повинні бути виділені на приведення захисної споруди у стан готовності, не може звільняти відповідачів від обов`язку привести захисну споруду № 00001 у стан готовності, відтак не слугує підставою у відмові у задоволенні позовних вимог.

Як з`ясовано судом першої інстанції, оцінка стану готовності захисної споруди № 00001 проводилась неодноразово за її результатами складено відповідні акти, якими дана споруда оцінюється як обмежено готова до використання за призначенням (акт від 21.02.2022 арк. спр. 67 - 75) та не готова до використання за призначенням, що відображено у актах від 26.11.2021 та 30.05.2023 (арк. спр. 57 66, 77 - 86).

Таким чином, під час збройної агресії проти України захисна споруда № 00001 перебувала в стані не готовою до використання за призначенням.

Невжиття відповідачами визначених законодавством заходів з метою захисної споруди № 00001 до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Аналогічну правову позицію підтримав Верховний Суд у справі №826/12192/16 (постанова від 03 жовтня 2018 року) та у справі №820/5164/15 (постанова від 25 липня 2019 року).

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу твердження відповідачів, що даний спір виходить за межі адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно усунення порушень цивільного захисту, а саме щодо стану готовності захисної споруди.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16 щодо подібних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі №140/13480/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар