Рішення

від 02.10.2023 по справі 340/3925/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3925/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення:

- №583087-2408-1128 від 19.09.2022, яким визначено визначено суму грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 в сумі 2730,84 грн.

- №583088-2408-1128 від 19.09.2022, яким визначено визначено суму грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 в сумі 3044,01грн.

- №583089-2408-1128 від 19.09.2022, яким визначено визначено суму грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 в сумі 28123,51грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що єдиним належним та допустимим способом отримання податковим органом для цілей оподаткування даних Державного земельного кадастру є отримання від державного кадастрового реєстратора витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру на підставах, у порядку та й формі, що встановлені Законом України "Про Державний земельний кадастр" та "Порядком ведення Державного земельного кадастру", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051. Оскільки податковий орган не отримував від кадастрового реєстратора й не використовував при визначенні бази оподаткування в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях актуальні станом на час винесення ППР дані Державного земельного кадастру у формі витягів з Державного земельного кадастру про об`єкти Державного земельного кадастру у періоди, за які здійснювалися нарахування сум земельного податку, то ці повідомлення-рішення є протиправними.

Ухвалою суду від 27.06.2023 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін .

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві та письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи (а.с.142-143).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в 2009 році між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та позивачкою (орендарем) укладено три договори оренди землі про передачу позивачці у строкове платне користування земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3510600000:50:053:0008, 3510600000:50:053:0009, 3510600000:50:153:0047 для комерційного використання.

ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими позивачці визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік, а саме:

- №583087-2408-1128 від 19.09.2022 року на суму 2730,84 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0008;

- №583088-2408-1128 від 19.09.2022 року на суму 3044,01 грн. - за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009;

- №583089-2408-1128 від 19.09.2022 року на суму 28123,51 грн. - за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047.

Не погодившись зі спірними рішеннями, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України (далі ПК України), датою виникнення податкового обов`язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).

У частинах першій та другій статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №640/6013/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

В свою чергу, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №822/2696/17), від 17.12.2019 (справа №804/4739/16), від 02.06.2022 (справа №826/18567/16).

Судом встановлено, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) у квітні 2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 98,10 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:053:0008, яка розташована у м. Знам`янка , для розміщення магазину, на строк до 01.03.2057 року. На вказаній земельній ділянці розташований магазин площею 67 кв.м., який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 18.01.2008 року. (а.с. 50-52)

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 02.04.2009 року за №040937100008 (а.с.44).

Цей договір оренди землі був чинним у 2022 році, відтак у 2022 році позивачка як орендар земельної ділянки була платником плати за землю у розумінні статей 269, 288 ПК України та була зобов`язана сплачувати орендну плату за землю у розмірі, установленому договором оренди землі.

Згідно з додатковою угодою від 01.10.2018 року до договору оренди землі №04093710000802 від 02.04.2009 року сторони домовилися, що у зв`язку прийняттям Знам`янською міською радою рішення №1420 від 27.06.2014 року "Про затвердженням технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м. Знам`янка" нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018 року складає 68271,07 грн., орендна плата складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік, що становить 2730,84 грн. (а.с. 58, зв.бік).

За даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення за 2021 рік для цілей розрахунку податкового зобов`язання з плати за землю становив 1,0.

Тож, контролюючий орган на підставі пп.54.3.3 п.54 ст.54, п. 286.5 ст. 286 ПК України вірно нарахував позивачці річну суму орендної плати за 2022 рік за цю земельну ділянку у розмірі, установленому договором оренди землі, про що виніс податкове повідомлення-рішення №583087-2407-1128 від 19.09.2022 року на суму 2730, 84 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення є законним, а підстави для його скасування відсутні.

Також судом встановлено, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) у квітні 2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 109,95 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:053:0009, яка розташована у АДРЕСА_2 , для розміщення магазину, на строк до 01.03.2057 року. (а.с. 148)

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 02.04.2009 року за №040937100007.

Речове право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:053:0009 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.12.2018 року, одночасно з реєстрацією додаткової угоди від 01.10.2018 року до договору оренди землі.

На вказаній земельній ділянці у 2013 року позивачем збудовано магазин промислових товарів. Об`єкт введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації КД142133010167 від 28.10.2013 року, а 18.11.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на цей об`єкт за позивачкою.

За договором купівлі-продажу від 30.09.2015 року позивачка продала вказане нежитлове приміщення-магазин ОСОБА_3 , за якою 30.09.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на цей об`єкт. (а.с. 116-124,37)

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовували положення статті 377 Цивільного кодексу України.

У частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" було зазначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права, у постановах від 08.06.2016 року (справа №21-804а16), від 12.09.2017 року (справа №2а-10596/12/2670) вказав, що аналіз цим норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року (справа №825/308/17), від 19.06.2018 року (справа №822/2696/17), від 05.11.2018 року (справа №822/2695/17), від 27.02.2020 року (справа №804/4665/18), від 03.12.2020 року (справа №820/626/17).

Тож оскільки з 30.09.2015 року нежитлове приміщення, розташоване на орендованій позивачкою земельній ділянці за кадастровим номером 3510600000:50:053:0009, перебуває у власності іншої фізичної особи, право власності якої було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, тому позивачка після відчуження цього об`єкту та реєстрації права власності на нього за іншою особою не повинна сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Відтак, суд погоджується з доводами позивачки про незаконність нарахування їй орендної плати за 2022 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009. Спірне податкове повідомлення - рішення №583088-2408-1128 від 19.09.2022 року є протиправним, а позов про його скасування слід задовольнити.

Також суд встановив, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) 27.01.2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 1260 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:153:0047, яка розташована у АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), для будівництва та обслуговування соціально-побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком, на строк до 01.12.2033 року. (а.с. 150)

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 23.02.2009 року за №040937100004.

Речове право оренди позивача щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Позивачка заперечує свій обов`язок зі сплати орендної плати, посилаючись на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 у неї вилучена, а договір оренди розірвано.

Так, Знам`янською міською радою прийнято рішення №448 від 23.09.2016 року "Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )", яким вирішено вилучити у ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 та розірвати договір оренди землі від 27.01.2009 року, укладений між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 , з посиланням на те, що в орендаря відсутні дозвільні документи для проведення будівництва, земельна ділянка протягом трьох років з моменту укладення договору оренди не була забудована, існує заборгованість з орендної плати. (а.с. 56)

Позивач не погодилися з цим рішенням та у 2019 році оскаржила його до суду в порядку адміністративного судочинства (справа №389/2895/19), а у 2021 році в порядку цивільного судочинства (справа №389/2534/21).

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.05.2022 року у цивільній справі №389/2534/21 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішення Знам`янської міської ради №448 від 23.09.2016 року "Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_3 та №12)".

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно зі статтею 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд зазначає, що договором оренди землі від 27.01.2009 року (зареєстрований 23.02.2009 року за №040937100004, укладений на строк до 01.12.2033 року) не передбачено односторонньої відмови орендодавця від договору, натомість пунктом 37 цього договору обумовлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін.

Тож оскільки договір оренди землі від 27.01.2009 року не припинений та не розірваний у встановленому порядку, тому у 2021 році цей договір зберігав чинність для позивачки, зокрема щодо обов`язку сплачувати оренду плату за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047. Факт прийняття Знам`янською міською радою рішення №448 від 23.09.2016 року "Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_3 та №12)" не звільняє позивачку від такого обов`язку.

Суд зазначає, що з набранням чинності 01.01.2011 року Податковим кодексом України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає сплаті до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. До моменту внесення до договору оренди землі відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої проведено.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною 2 статті 18, частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Форма Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки наведена у додатку 9 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за №1647/29777.

Відповідач не надав суду витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047, на підставі якого позивачці нараховано річний розмір орендної плати за 2022 рік.

Суд зазначає, що з метою реалізації положень пункту 288.1 статті 288 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2015 року №783, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2015 року за №1171/27616, затверджено форму Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності.

Ця форма передбачає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є об`єктом оренди, має зазначатися на підставі відповідного витягу про нормативну грошову оцінку землі.

У ході розгляду справи відповідач не довів, що вказане у цьому переліку значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1165431,96 грн.), використане при нарахуванні плати за землю, відповідає відомостям Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 станом на 2022 рік.

Також відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до органів Держгеокадастру із запитом про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння орендної плати за цю земельну ділянку за 2022 рік, як це передбачено абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України.

Тож суд визнає необґрунтованим наведений відповідачем розрахунок бази оподаткування та податкового зобов`язання, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням №583089-2408-1128 від 19.09.2022 року.

Під час розгляду справи суду не вдалося встановити належний розмір податкового зобов`язання позивача з орендної плати за цю земельну ділянку за 2022 року через відсутність у матеріалах справи достовірної інформації про елементи (складові), необхідні для обчислення сум податку за ці звітні періоди. Тож суд визнає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та скасовує його. Це не позбавляє відповідача права нарахувати позивачці податкове зобов`язання за цим платежем за 2022 рік в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як це передбачено пунктом 287.10 статті 287 ПК України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Ф" №583089-2408-1128 від 19.09.2022 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Ф" №583088-2408-1128 від 19.09.2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1062,9 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО