Постанова

від 07.02.2024 по справі 340/3925/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 340/3925/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу: Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023р. у справі №340/3925/23за позовом:ОСОБА_1 до: про:Головного управління ДПС у Кіровоградській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

12.06.2023р. ОСОБА_1 за допомогою засобів системи «Електронний суд» звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі ГУ ДПС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. / а.с. 1-18/.

Кіровоградським окружним адміністративним судом, відповідною ухвалою від 16.06.2023р., вищезазначений адміністративний позов було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків адміністративного позову / а.с. 125-126/.

Позивачем у межах наданого судом строк було усунуто зазначені у ухвалі недоліки /а.с. 128-137/ та ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.06.2023р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №340/3925/23 та справу призначено до судового розгляду / а.с.138/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що в 2009 році між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та нею укладено декілька договорів про передачу їй у строкове платне користування земельних ділянок комунальної власності, утому числі земельних ділянок з кадастровими номерами 3510600000:50:053:0008, 3510600000:50:053:0009, 3510600000:50:153:0047 для комерційного використання. 12.12.2022р. нею були отримані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.09.2022р., якими ГУ ДПС у Кіровоградській області визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022р., а саме: - №583087-2408-1128 на суму 2730,84 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0008; - №583088-2408-1128 на суму 3044,01 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009; - №583089-2408-1128 на суму 28123,51 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047. Позивач вважає ці рішення податкового органу необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що єдиним належним та допустимим способом отримання податковим органом для цілей оподаткування даних Державного земельного кадастру є отримання від державного кадастрового реєстратора витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру на підставах, у порядку та й формі, що встановлені Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012р., але податковий орган не отримував від кадастрового реєстратора й не використовував при визначенні бази оподаткування в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях актуальні станом на час винесення рішень дані Державного земельного кадастру у формі витягів з Державного земельного кадастру про об`єкти Державного земельного кадастру у періоди, за які здійснювалися нарахування сум земельного податку, тому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» ГУ ДПС у Кіровоградській області №583087-2408-1128 , №583088-2408-1128, №583089-2408-1128 від 19.09.2022р.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023р. у справі №340/3925/23 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області форми «Ф» №583089-2408-1128 та №583088-2408-1128 від 19.09.2022 року., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено /а.с. 181-184/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, за допомогою засобів системи «Електронний суд» 01.11.2023р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу / а.с. 189-194/.

З метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023р. з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №340/3925/23 /а.с. 196/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 08.11.2023р. /а.с. 198/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2023р. у справі №340/3925/23 апеляційна скарга ГУ ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023р. у справі №340/3925/23 залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги /а.с. 199/.

Відповідачем у встановлений судом строк зазначені судом недоліки апеляційної скарги були усунуті та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023р. у справі №340/3925/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023р. у справі №340/3925/23 /а.с. 204/ і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 02.01.2024р. /а.с. 205/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи /а.с. 206-208/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 189-191/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 02.10.2023р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в 2009 році між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 , позивачем у цій адміністративній справі, було укладено декілька договорів оренди землі про передачу позивачці у строкове платне користування земельних ділянок комунальної власності, у тому числі земельних ділянок за кадастровими номерами 3510600000:50:053:0008 /а.с. 50-52/, 3510600000:50:053:0009 /а.с. 19-25/, 3510600000:50:153:0047 для комерційного використання.

19.09.2022р. відповідачем у справі - ГУ ДПС у Кіровоградській області, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими позивачці визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік, а саме:

- №583087-2408-1128 на суму 2730,84 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0008 / а.с. 39/ ;

- №583088-2408-1128 на суму 3044,01 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009 / а.с. 144 зворотна сторона, 146/;

- №583089-2408-1128 на суму 28123,51 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 / а.с. 35/;

і саме ці рішення відповідача у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі.

Враховуючи зміст спірних відносин, що виникли між сторонами у цій справі колегія суддів що вирішальних для цієї справи є встановлення хто є платником земельного податку, з якого часу у нього виникає такий обов`язок зі сплати земельного податку, а також порядок та спосіб визначення розміру земельного податку.

Відповідно до ч. 1 п. 287.1 ст. 287 ПК України датою виникнення податкового обов`язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).

Частинами 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Під час вирішення подібних відносин Верховний Суд у постанові від 14.09.2022р. у справі №640/6013/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа, а обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

В свою чергу, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №822/2696/17, від 17.12.2019р. у справі №804/4739/16, від 02.06.2022р. у справі №826/18567/16.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що під час розгляду цієї справи встановлено, що у 2009р. між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) у квітні 2009р. укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 98,10 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:053:0008, яка розташована у м. Знам`янка , для розміщення магазину, на строк до 01.03.2057р., на цій земельній ділянці розташований магазин площею 67 кв.м., який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 18.01.2008р. / а.с. 50-52/, договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 02.04.2009р. за №040937100008 /а.с.44/, тобто у 2022р. договір оренди земельної ділянки був чинним, і позивач у 2022р., як орендар земельної ділянки, була платником плати за землю у розумінні ст.ст. 269, 288 ПК України та була зобов`язана сплачувати орендну плату за землю у розмірі, установленому договором оренди землі.

З наданої суду та долученої до матеріалів справи додаткової угоди від 01.10.2018р. до договору оренди землі №04093710000802 від 02.04.2009 р. вбачається, що сторони за договором домовилися, що у зв`язку прийняттям Знам`янською міською радою рішення №1420 від 27.06.2014 року «Про затвердженням технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м. Знам`янка» нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018р. складає 68271,07 грн., орендна плата складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік, що становить 2730,84 грн. /а.с. 58 зворотна сторона/, а відповідно до відомостей Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення за 2021 рік для цілей розрахунку податкового зобов`язання з плати за землю становив 1,0.

Отже відповідач у справі з огляду на положення пп.54.3.3 п.54 ст.54, п. 286.5 ст. 286 ПК України правильно у податковому повідомленні-рішенні №583087-2407-1128 від 19.09.2022 року визначив суму орендної плати за 2022 р. у розмірі 2730, 84грн за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0008 у розмірі відповідно до умов укладеного договору оренди цієї земельної ділянки, що свідчить про те, що відповідач під час прийняття цього рішення діяв у спосіб визначений законом, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень та обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо прийнятого відповідачем у справі податкового повідомлення-рішення №583088-2408-1128 від 19.09.2022р., яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за 2022р. на суму 3044,01 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що Знам`янською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем), позивачем у справі, у квітні 2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 109,95 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:053:0009, яка розташована у АДРЕСА_1 , для розміщення магазину, на строк до 01.03.2057 р., / а.с. 148/, цей договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 02.04.2009 року за №040937100007, а речове право позивача щодо цієї земельної ділянки

зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.12.2018р. одночасно з реєстрацією додаткової угоди від 01.10.2018р.

Також судом встановлено, що позивачем у 2013р. позивачем на земельній ділянці з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009 збудовано магазин промислових товарів, і цей об`єкт введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації КД142133010167 від 28.10.2013р., а 18.11.2014р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності позивача на цей об`єкт.

20.05.2015р. ОСОБА_1 продала вищезазначене нежитлове приміщення-магазин ОСОБА_2 за якою 30.09.2015р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на цей об`єкт. /а.с. 116-124,37/

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положення ст. 377 Цивільного кодексу України також аналогічним чином унормували перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Договір оренди землі, відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналіз наведених вище норм законодавства , на думку Верховного Суду України, яка сформована у постановах від 08.06.2016р. у справі №21-804а16, від 12.09.2017р. у справі №2а-10596/12/2670, дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

І усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права Верховний Суд України зазначив, що у розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, яким може бути фізична чи юридична особа, обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 31.01.2018р. у справі №825/308/17, від 19.06.2018р. у справі №822/2696/17, від 05.11.2018р. у справі №822/2695/17, від 27.02.2020р. у справі №804/4665/18, від 03.12.2020р. у справа №820/626/17.

Враховуючи наведену практику застосування норм права, яка сформована Верховним Судом, та приймаючи до уваги, що під час розгляду справи встановлено та підтверджено належними письмовими доказами, що з 30.09.2015р. нежитлове приміщення, розташоване на орендованій позивачкою земельній ділянці за кадастровим номером 3510600000:50:053:0009, перебуває у власності іншої фізичної особи, право власності якої було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, і ці обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду справи, то позивач після відчуження цього об`єкту та реєстрації права власності на нього за іншою особою не повинна сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є, тому приймаючи податкове повідомлення рішення №583088-2408-1128 від 19.09.2022 р. щодо нарахування позивачу орендної плати за 2022 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009, відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що у свою чергу є підставою для скасування такого рішення, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив правильне рішення в частині визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача,

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №583089-2408-1128 від 19.09.2022р., яким визначено податкове зобов`язання позивача з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 на суму 28123,51 грн. , колегія суддів враховує наступне.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, та підтверджено належними письмовими доказами, які містяться в матеріалах цієї справи та досліджені судом, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) 27.01.2009р. року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 1260 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:153:0047, яка розташована у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування соціально-побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком, на строк до 01.12.2033 р/ а.с. 150/, цей договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 23.02.2009 року за №040937100004, та речове право оренди позивача щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

У адміністративному позові позивач заперечує свій обов`язок зі сплати орендної плати через те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 у неї вилучена, а договір оренди розірвано.

Але ці доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що судом встановлено, що Знам`янською міською радою прийнято рішення №448 від 23.09.2016р., яким вирішено вилучити у ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 та розірвати договір оренди землі від 27.01.2009р., укладений між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 / а.с. 56/, але це рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку та рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.05.2022р. у цивільній справі №389/2534/21 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішення Знам`янської міської ради №448 від 23.09.2016 р. «Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ».

Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, а також умови договору оренди землі від 27.01.2009р. (який укладено на строк до 01.12.2033р.), якими не передбачено односторонньої відмови орендодавця від договору, а натомість прямо обумовлено , що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін (п. 37 договору) колегія суддів з урахуванням положень ст.ст. 141,143 Земельного кодексу України та ст. 31,32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 651,654 Цивільного кодексу України, вважає, що договір оренди землі від 27.01.2009р. щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 не припинений та не розірваний у встановленому законом порядку, тому цей договір зберігав чинність для позивачки у 2022р., зокрема щодо обов`язку сплачувати оренду плату за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047.

Але щодо визначення відповідачем розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 за 2022р. у оспорюваному податковому повідомленні-рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так з огляду на вимоги ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає сплаті до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. До моменту внесення до договору оренди землі відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої проведено.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV ПК України , відповідно до пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, яка відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» вона проводиться у разі:

- визначення розміру земельного податку;

- визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;

та у разі розташування земельних ділянок у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років з оформленням відомостей про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель ( ч. 2 ст. 18, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»), який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин ( ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Положеннями пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012р., передбачено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.1995р., дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Форма Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки наведена у додатку 9 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489від 25.11.2016р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 р. за №1647/29777.

Під час розгляду цієї справи відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не було надано суду надав суду витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047, на підставі якого оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №583089-2408-1128 від 19.09.2022р., позивачу нараховано річний розмір орендної плати за 2022р., як і не було надано доказів щодо звернення податкового органу відповідно до абз. 2 п. 286.1 ст. 286 ПК України до органів Держгеокадастру із запитом про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння орендної плати за цю земельну ділянку за 2022р.

Щодо посилань відповідача під час розгляду справи в обґрунтування правильності визначення ним розміру орендної плати за земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047за 2022р. податковим повідомленням-рішенням №583089-2408-1128 від 19.09.2022р. значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1165431,96 грн., яке наведене у Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності, форма якого затверджена з метою реалізації положень п. 288.1 ст. 288 ПК України наказом Міністерства фінансів України №783 від 17.09.2015р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2015р. за №1171/27616, то ці посилання відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що ця форма передбачає зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є об`єктом оренди, саме на підставі відповідного витягу про нормативну грошову оцінку землі, а відповідачем під час розгляду цієї справи не надано доказів, що зазначене у переліку значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1165431,96 грн.), яке використане при нарахуванні плати за землю позивачу за 202р., відповідає відомостям Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 станом на 2022 р.

Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, у їх сукупності колегія суддів вважає, що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України під час розгляду цієї справи не доведено правильність визначення ним розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 за 2022р. податковим повідомленням-рішенням №583089-2408-1128 від 19.09.2022р., а суд під час розгляду цієї справи був позбавлений можливості самостійно визначити розмір орендної плати через ненадання відповідачем встановленої нормами чинного законодавства інформації необхідної для обчислення і справляння орендної плати за цю земельну ділянку за 2022р., як це передбачено абзацом абз. 2 п. 286.1 ст. 286 ПК України, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованим наведений відповідачем розрахунок бази оподаткування та податкового зобов`язання, яке нараховано податковим повідомленням-рішенням №583089-2408-1128 від 19.09.2022р., та за цих підстав правильно визнав таке рішення відповідача протиправним та скасував його, задовольнивши у цій частині позовні вимоги і вірно акцентував увагу учасників спору на тому, що скасування цього податкового повідомлення-рішення не позбавляє податковий орган права нарахувати позивачу (землекористувачу) податкове зобов`язання за цим платежем щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 за 2022р. в межах строків, встановлених п.102.1 ст. 102 ПК України, як це передбачено п. 287.10 ст. 287 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог і зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 02.10.2023р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023р. у справі №340/3925/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 07.02.2024р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов