Рішення

від 04.10.2023 по справі 400/4403/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 р. справа № 400/4403/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Бєлякової М.Д.,

представника позивача: Чукліної Г.Ф.,

представника відповідача: Слюсаренко О.В.,

у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ІКФ", вул. Фалеєвська, 25, м. Миколаїв, 54017,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2023 р. № 00001070406, № 00001080406

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКФ» (далі позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00001070406 та № 00001080406 від 06.01.23 р. за податковими зобов`язанням з податку на додану вартість на суму 96 012 грн. та за штрафними санкціями на суму 48 006 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він маючи одночасно обов`язок по декларуванню зобов`язання та право на податковий кредит, що фактично не впливає на сплату в бюджет сум ПДВ, сплатило суму податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 961 633 грн. та, враховуючи сплату податку, зареєструвало податкові накладні № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, № 45 від 16.12.21 р. на загальну суму ПДВ 961 633 грн. та включило відповідно до Податкового кодексу України цю суму як податковий кредит до декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 р. № 9420718263 від 17.01.22 р. Податкові накладні та декларація з податку на додану вартість за грудень 2021 р. № 9420718263 від 17.01.22 р. складені відповідно до редакції Податкового кодексу України, яка діяла до 01.01.22 р. Посилання відповідача на те, що реєстрація податкових накладних була здійснена після отримання рішення контролюючого органу про нарахування зобов`язань з податку на додану вартість, позбавляє можливості віднесення сум нарахованого та сплаченого податку до податкового кредиту не має відображення у Податковому кодексі України. Тому, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовна заява залишалась без руху.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатами камеральної перевірки встановлено порушення позивачем норм пункту 208.2 статті 208, пункту 201.12 статті 201, пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. Платником не дотримано вимоги пункту 201.12 статті 201 Кодексу в частині того, що для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі складання платником податкової накладної за такими операціями, її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та включення суми податку до податкових зобов`язань податкової декларації відповідного звітного періоду. Така, своєчасно зареєстрована в ЄРПН, податкова накладна, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду, є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у періоді її складання. Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що жодної норми Податкового кодексу України, яка б забороняла віднесення до податкового кредиту сум податку, визначених контролюючим органу, а не визначених самостійно платником у кодексі не міститься, більш того, такої норми не наводиться і відповідачем.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрований згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 25, основним видом діяльності є Морське рибальство 03.11, іншими видами діяльності є 50.20 Вантажний морський транспорт, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 25.92 Виробництво легких металевих паковань, 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.34 Надання в оренду водних транспортних засобів, 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у., 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами

Відповідачем на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку п. 75.1.1 ст. 75, ст. 76 гл. 8 розділу II Податкового кодексу України, проведено щодо позивача камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2021 р., за результатами якої складено акт від 18.02.22 р. № 1110/14-29-18-07-07/42155625 (далі Акт).

Згідно висновків акту, за результатами камеральної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем норм пункту 208.2 статті 208, пункту 201.12 статті 201, пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Кодексу.

На підставі висновків акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.01.23 р.:

- форми «Р» № 00001080406, яким нараховано грошове зобов`язання в сумі 144 022,50 грн., в тому числі 96 012 грн. основного платежу та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48 006 грн.;

- форми «В4» № 00001070406, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 865 651 гривень.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абз. 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (абз. 1 п. 75.1.1 ст. 75 ПК України).

Згідно абз. 1 п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (абз. 2 п. 76.1 ст. 76 ПК України).

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 ПК України.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пп. а, б п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно абз. 1,2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до абз. 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату складання податкових накладних № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, № 45 від 16.12.21 р. та декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 р. № 9420718263 від 17.01.22 р., тобто до 01.01.22 р.), суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з абз. 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції після 01.01.22 р.), суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

З аналізу вказаних положень вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. При цьому, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрував податкові накладні № 40, № 41, № 42, № 43, №44, № 45 від 16.12.21 р. на загальну суму ПДВ 961 633 грн та включив цю суму як податковий кредит до Декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 р. № 9420718263 від 17.01.22 р.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги норм Податкового кодексу України та правомірно включено податковий кредит до декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 р., адже реєстрацію податкових накладних ним проведено 16.12.21 р., тобто у грудні 2021 р.

Щодо посилання відповідача на те, що податкові накладні складені позивачем 16.12.21 р. на суму, визначеного контролюючим органом податку, а не на суму визначену самостійно платником, що у розумінні пункту 208.2 статті 208 Кодексу не є підставою для її віднесення до складу податкового кредиту, то зазначене є лише припущенням податкового органу, адже не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Право позивача на включення у звітному періоді до податкового кредиту сум податку, сплачених (нарахованих) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначених в податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку реєстрації прямо передбачене п. 198.6 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги те, що відповідач діяв не у порядку, встановленому законом, не обґрунтував правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, який позивач сплатив в сумі 15 668,77 грн. Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено повністю, судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 15 668,77 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІКФ» (вул. Фалеєвська, будинок 25, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 42155625) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027), задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00001070406 та № 00001080406 від 06.01.23 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІКФ» (вул. Фалеєвська, будинок 25, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 42155625) судові витрати у виді судового збору в розмірі 15 668,77 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень сімдесят сім копійок) .

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз