Рішення

від 04.10.2023 по справі 400/2594/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 р. справа № 400/2594/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

представника позивача: Заливчого Я.В.,

представника відповідача 1: Бондарєва Р.С.,

відповідач 2: не прибув,

у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Південь-Комфорт-2016", вул. Новозаводська, 5/7, м. Миколаїв, 54056,

до відповідачівВиконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020,

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Буд-Південь-Комфорт-2016 (далі позивач) звернулось з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі відповідач 1), Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідачів спрямовані на самостійний демонтаж тимчасової споруди, розташованої у м. Миколаєві по вул. Лазурній, поблизу буд. 52, яка належить позивачу;

- встановити відсутність повноважень у відповідачів на демонтаж тимчасової споруди, що належить позивачу розташованої у м. Миколаєві по вул. Лазурній, поблизу буд. 52, без рішення суду про демонтаж тимчасової споруди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем 1 біло укладено договір про встановлення особистого сервітуту, з метою продовження його дії позивач звертався із заявою про продовження його дії, однак відповідач 1 не зважаючи повідомлення департаменту архітектури та містобудування міської ради 10.06.20 р. вніс на розгляд питання про відмову в продовженні дії договору, при цьому рішення прийнято не було. Позивач продовжив користуватися земельною ділянкою керуючись п.п. 3.2, 3.6 договору та вніс плату. В той же час, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , який на умовах оренди користується тимчасовою спорудою, що належить позивачу і розміщена на цій земельній ділянці вручено попередження про звільнення земельної ділянки. Згідно змісту попередження, його складено на підставі акту № 6 від 17.06.20 р., у разі невиконання попередження, позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності та демонтовано тимчасову споруду. Позивач вважає дії відповідачів, які спрямовані на демонтаж тимчасової споруди протиправними, зазначає, що у відповідачів взагалі відсутні такі повноваження.

Позовна заява залишалась без руху.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та запропоновано відповідачам надати відзиви на позовні заяви.

Від відповідачів відзиви до суду не надходили.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Між позивачем та виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було укладено договір № 510 від 10.06.19 р. (далі договір) про встановлення особистого сервітуту, за умовами якого (п. 1.1 договору) виконавчий комітет Миколаївської міської ради на підставі рішення № 343 від 12.04.19 р. встановлює особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки площею 50 кв. м. по вул. Лазурній, навпроти будинку № 52 в Заводському районі в інтересах позивача, для розміщення групи пересувних тимчасових споруд (літній майданчик) для провадження підприємницької діяльності. Строк дії договору - один рік з дати реєстрації (до 10.06.20 р., п. 2.1 договору).

Також у п. 2.2 договору зазначено, що після закінчення дії договору позивач має право на його продовження, про що має повідомити за три місяці до закінчення його дії, підставою для продовження строку дії має бути відповідне рішення виконкому.

До закінчення строку дії договору, 08.04.20 р. позивач звернулася до відповідача 1 з клопотанням про продовження строку дії договору, однак на пленарне засідання 10.06.20 р. було винесено рішення про відмову в продовженні дії договору, рішення прийняте не було, клопотання позивача також не розглянуто.

Позивач отримав попередження про протиправну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, в якій зазначено, що на підставі акту обстеження зайнятих земельних ділянок комісії з питань упорядкування об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва № 6 від 17.06.2020, попереджено позивача про необхідність звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 , павільйон коричневого кольору. Також, зазначено, що у випадку невиконнаня даного попередження позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності, а тимчасову споруду демонтовано.

Позивач просить визнати протиправними дії відповідачів, спрямовані на самостійний демонтаж тимчасової споруди, розташованої у м. Миколаєві по вул. Лазурній, поблизу буд. 52, яка належить позивачу та встановити відсутність повноважень у відповідачів на демонтаж зазначеної споруди без відповідного рішення суду.

При цьому, позивач стверджує, що дію договору було продовжено, адже ним подано відповідну заяву, продовжено користування земельною ділянкою та внесено плату.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами статті 25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі договору було встановлено особистий сервітут відносно земельної ділянки площею 50 кв. м. По вул. Лазурній, навпроти будинку № 52 в Заводському районі в інтересах позивача, для розміщення групи пересувних тимчасових споруд (літній майданчик) для провадження підприємницької діяльності, строк дії договору до 10.06.20 р. (п. 2.1 договору).

Таким чином, строк дії договору сплинув 10.06.20 р., тобто на час складання акту (17.06.20 р.), на підставі якого видано позивачу повідомлення, договір припинив чинність.

Щодо посилання позивача на продовження дії договору шляхом подання заяви про його продовження 08.04.20 р., продовження користування земельною ділянкою та внесенням плати, то суд зазначає, що згідно умов договору, а саме п. 9.7, після закінчення строку, на який укладено договір, сервітуарій, за умови належного виконання своїх обов`язків, має право на продовження його дії. Продовження строку договору відбувається відповідно до п. 2.2 розділу 2 цього договору. Згідно п. 2 договору, після закінчення дії договору позивач має право на його продовження, про що має повідомити за три місяці до закінчення його дії, підставою для продовження строку дії має бути відповідне рішення виконкому.

З огляду на зазначене, позивач не виконав умов договору щодо продовження його дії, позивач подав клопотання про його продовження пізніше ніж за три місяці до його закінчення (08.04.20 р.). Також, твердження позивача про продовження дії договору через продовження користування земельною ділянкою, не відповідає умовам договору, адже про продовження строку дії договору має бути прийняте рішення відповідачем 1, доказів прийняття такого рішення позивачем до суду не надано.

Отже, на час отримання позивачем повідомлення про демонтаж тимчасових споруд, що знаходяться на земельній ділянці, переданій на підставі договору, строк дії договору закінчився.

Крім того, суд зазначає, що право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачі права позивача жодними діями не порушував, само по собі повідомлення про необхідність звільнення земельної ділянки не порушує прав позивача. Будь-яких дій щодо демонтажу тимчасових споруд станом на дату розгляду справи відповідач не вчиняв, рішення про демонтаж тимчасової споруди не приймав, доказів зворотного позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Південь-Комфорт-2016 (вул. Новозаводська, буд. 5/7, м. Миколаїв, 54000, ЄДРПОУ 406199882) до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 04056612), Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (вул. Погранична, 9, Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 05410599), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз