Ухвала

від 04.10.2023 по справі 520/20434/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

04 жовтня 2023 року справа № 520/20434/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши питання винесення додаткового рішення з питання розподілу 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Константа" (далі за текстом - позивач, заявник) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу № 029270 від 11 липня 2023 р. Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №520/20434/23 зазначений позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 11.07.2023р. №029270; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика Константа" 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. у якості компенсації витрат на сплату судового збору.

Представник позивача 21.09.2023 звернувся до суду із заявою з питання винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просив стягнути на користь позивача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розглядаючи подану заяву по суті, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134, ч.8 ст.139 та ч.9 ст.139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, а також на зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24.03.2020р., по справі №320/3271/19 від 07.05.2020р.

Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу конкретного розміру гонорару адвоката (у тому числі і фіксованого розміру гонорару адвоката) за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження іншої сторони обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України безвідносно до виконання учасником справи вимог ч.6 ст.134 та ч.7 ст.134 КАС України, позаяк протилежне тлумачення змісту наведених норм закону явно та очевидно суперечить такому складовому елементу верховенства права як справедливість.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Згідно з копією договору про правову допомогу №31/07/2023-1 від 31.07.2023 правнича допомога у даній справі позивачу надавалась Адвокатським об`єднанням "ІВАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" в особі адвоката Ганги Дмитра Григоровича, що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії ВІ №1158371, який міститься в матеріалах справи.

Додатковою угодою від 05.09.2023 до договору про правову допомогу №31/07/2023-1 від 31.07.2023 внесені зміни у договір та п. 1.2. викладено у новій редакції, відповідно до якої виконання доручення за цим договором здійснюється адвокатом Геріх Наталією Анатоліївною.

Сторонами договору 20.09.2023 складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 на суму 8.000,00 грн, з них: 5.000,00 за надання консультацій щодо звернення до суду, складання та подачу адміністративного позову тривалістю 2 год 30 хв, 3.000,00 грн за формування і подачу до суду та відповідачу відповіді на відзив тривалістю 1 год 30 хв.

Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат, суд зважає, ініційований заявником спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним. Судові засідання по справі не проводилися.

Предмет доказування у даному спорі не зумовлює виникнення потреби у дослідженні значного обсягу обставин фактичної дійсності.

Коло актів права, норми яких поширюються на спірні правовідносини, є незначним. Тлумачення змісту цих норм права не потребує докладання інтелектуальних надзусиль.

Водночас із цим, суд зважає, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовий висновок Верховного Суду з приводу розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу за процесуальним документом позивача, поданим у справі, котра слухалась у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін та після винесення судом рішення по суті спору викладений в ухвалі Верховного Суду від 07.07.2023р. у справі №340/2823/21 та у постанові Верховного Суду від 26.07.2023р. у справі №160/16902/20.

Суть сформульованих Верховним судом правових позицій з даного питання полягає у тому, що: 1) особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 КАС України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати; 2) положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення судом остаточного судового рішення; 3) передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу; 4) зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір; 5) відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат; 6) недотримання позивачем положень ч.7 ст.139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу зумовлює виникнення правових підстав для залишення згаданого клопотання без розгляду.

Рішення суду у справі було постановлено - 07.09.2023.

Станом на указану календарну дату матеріали справи не містили поданих заявником документів про розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідні документи були подані до суду лише у складі та обсязі матеріалів заяви від 21.09.2023.

При цьому, суд з огляду на згадані вище засади розумності та справедливості вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу у межах даної справи у розмірі - 8.000,00грн. явно та очевидно неспівмірними ані з предметом спору, ані з обсягом та змістом зусиль, реально потрібних для захисту інтересів заявника у даному конкретному випадку.

З огляду на викладені вище фактори суд доходить до переконання про те, що спірмірною має бути визначена сума у розмірі - 1.000,00грн.

Однак, згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено із матеріалів справи, представником позивача в прохальній частині позову зазначено клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, матеріали справи станом на дату винесення рішення не містили жодних доказів на підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, їх розміру.

Водночас представник позивача, всупереч ч. 3 ст. 143 КАС України, з заявою, в якій повідомив би про намір подати докази про судові витрати на професійну правничу допомогу, не звернувся та не зазначив про наявність поважних причин, які не дали йому можливості підтвердити понесені витрати.

Суд зазначає, що чинне законодавство визначає можливість подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, встановлюючи умови щодо обов`язкового звернення про це із відповідною заявою до закінчення судових дебатів.

Оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, відповідну заяву представником позивача мало бути подано до винесення рішення у справі.

Твердження представника позивача про необізнаність щодо наявності ухваленого рішення суду по даній справі та заміну адвоката у процесі розгляду суд вважає необґрунтованим, оскільки позов до суду подано представником позивача, адвокатом Гангою Д.Г., рішення суду від 07.09.2023 представнику позивача було доставлено до електронного кабінету в системі "Електронний суд" 07.09.2023 о 19:03 год, що підтверджується матеріалами справи. Доказів повноважень адвоката Геріх Н.А. до суду на час розгляду справи подано не було, як і заяви про вступ у справу у якості представника позивача.

Доводи представника позивача стосовно поважності причин пропуску строку подання доказів через те, що він дізнався про результат розгляду справи з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 12.09.2023 та акт наданих послуг складено лише 20.09.2023 не спростовують висновку, що такі витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, могли бути визначені та підтверджені документами до розгляду справи №520/20434/23 по суті.

Позивачем заява з доказами подана 21.09.2023, тобто за межами зазначеного строку, встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про залишення такої заяви без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.08.2020 по справі №340/2449/19, в якій Верховний Суд зазначив, що за умови відсутності будь-яких належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України строку подання доказів понесених стороною судових витрат та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод, вказана заява підлягає залишенню без розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, представником позивача пропущено строк подання заяви з відповідними доказами на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а тому заява представника позивача підлягає залишенню без розгляду.

Окремо суд зважає, що згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

У межах даної справи, де позов було подано заявником з використанням функціоналу ЄСІТС представником заявника - адв. ОСОБА_1 , позивачу не могло бути невідомо про прийняття судом процесуального рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін справи.

Цей позов не містив вимоги про розподіл судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу та не містив відповідних документів з даного приводу.

Відзив на позов надійшов до суду - 18.08.2023р., був поданий із використанням функціоналу ЄСІТС.

Відповідь на відзив була подана 25.08.2023р. представником заявника - адв.Ганга Дмитром Григоровичем також із використанням функціоналу ЄСІТС.

Отже, станом на 25.08.2023р. позивачем були реалізовані усі процесуальні права в аспекті подачі процесуальних документів згідно з ст.ст.159, 261 КАС України.

Однак, станом на указану календарну дату жодних документів про розподіл судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

При цьому, вже після минування установлених судом строків на подачу сторонами спору процесуальних документів і після фактичної реалізації позивачем права на подачу процесуальних документів, а саме: 05.09.2023р. між позивачем та адвокатським об"єднанням "Іваненко та партнери" було укладено додаткову угоду до договору про правову допомогу №31/07/2023-1 від 31.07.2023р. про виконання доручення за цим договором - адвокатом Геріх Наталією Анатоліївною.

Рішення суду було постановлено у даному спорі - 07.09.2023р., а акт прийманні передачі послуг з професійної правничої допомоги адвоката був підписаний лише - 20.09.2023р.

До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та обєктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).

У межах даного спору заявником юридично спроможних доводів про існування дійсно непереборних і нездоланних перешкод у своєчасному поданні до суду відповідного процесуального документу не наведено, доказів на підтвердження означених доводів не надано.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми зясування обєктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття обєктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Згадані заявником у тексті процесуального документа рішення Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірного випадку згідно з ч.5 ст.242 КАС України у зв"язку із відсутністю достатніх ознак релевантності.

Відповідно до частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.118-122, 132-139, 143, 241-243, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Викладені у заяві від 21.09.2023р. причини пропуску процесуального строку на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу - визнати неповажними.

Клопотання від 21.09.2023р. про поновлення пропущеного процесуального строку а подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу - залишити без задоволення.

Заяву представника позивача від 21.09.2023 про винесення додаткового рішення суду з приводу розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу - залишити без розгляду.

Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Сліденко