Постанова

від 26.04.2024 по справі 520/20434/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.

26 квітня 2024 р. Справа № 520/20434/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

31.07.2023 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА» (далі - ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА», підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі Укртрансбезпека, контролюючий орган), в якому просить суд :

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно господарського штрафу № 029270 від 11.07.2023.

Вимоги мотивував тим, що товариство отримало засобами поштового зв`язку повідомлення від Укртрансбезпеки про те, що 11.07.2023 о 09:00 год. відбудеться розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за актом № 033078 від 22.06.2023.

У зв`язку з тим, що позивач отримав вищенаведене повідомлення відповідача фактично в день розгляду справи 11.07.2023, то відповідно з об`єктивних причин не зміг забезпечити участь свого представника у розгляді справи у цей же день, та надати ґрунтовні пояснення та заперечення з приводу складеного акту.

Зазначив, що належний позивачу транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, був обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, водій мав при собі діючу карту водія, яку було надано для перевірки інспектору.

Посилається на те, що у висновках акту посадовими особами відповідача інкримінується позивачу порушення п. 3.3. Інструкції № 385 в частині відсутності у водія роздруківки цифрового тахографа, хоча у водія в наявності був альтернативний документ карта водія.

Вказує, що на місті зупинки, за допомогою авторизації у цифровому тахографі через карту водія, інспектору було надано роздруківку даних роботи тахографа.

Враховуючи наведене, позивач наполягав на відсутності події порушення ст. 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) та на відсутності підстав для застосування штрафу у порядку абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову відповідач зазначив, що матеріалами рейдової перевірки виявлені обставини відсутності роздруківки даних роботи тахографа за 16.06.2023, 17.06.2023, 18.06.2023, 19.06.2023, 20.06.2023 до 21.06.2023 10:40 год. та бланк підтвердження діяльності водія, що є порушенням закону.

Вказує, що водій зі змістом акту перевірки № АР 033078 від 22.06.2023 був ознайомлений та підписав його без зауважень та заперечень.

Щодо розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства та винесення постанови про застосування адміністративно господарського штрафу, відповідач зазначив, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було отримано перевізником - 11.07.2023, а тому неприбуття на засідання з розгляду справи протягом 11.07.2023 протягом 09.00-12:00 год. є ухиленням від дотримання закону.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративний позов ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА» задоволено.

Судовим рішенням визнано протиправною та скасовано постанову Укртрансбезпеки від 11.07.2023 № 029270.

За рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь підприємства стягнуто 2 147.20 грн у якості компенсації витрат на сплату судового збору.

Рішення вмотивовано тим, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: або заповнені тахокарти, або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, або заповнену індивідуальну контрольну книжку водія (а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом). Відтак, чинним законодавством не передбачена відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв.

Суд зазначив, що у спірних правовідносинах працівник заявника мав при собі фізично і подав для використання працівником суб`єкта владних повноважень діючу картку водія як обов`язковий документ з кола, бланкетно позначених у ст. 48 Закону № 2344-ІІІ. Доказів відсутності на цій картці водія будь-яких обов`язкових об`єктивних даних у тексті Акту № 033078 (у тому числі і стосовно режиму роботи водія) не зафіксовано.

Також суд зазначив, що у спірних правовідносинах оскаржене рішення було прийнято суб`єктом владних повноважень 11.07.2023. За викладеним у позові твердженням заявника, повідомлення про дату проведення засідання суб`єкта владних повноважень за Актом № 033078 було отримано 11.07.2023. Ця обставина визнана відповідачем у тексті відзиву та підтверджена копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах заперечення заявника проти відображеного в Акті № 033078 порушення мають істотний характер, бо стосуються фізичного існування документа з кола позначених ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: діючої, справної та належно заповненої картки водія, що виключає необхідність обов`язкової наявності роздруківки даних цифрового тахографа. Тому у спірних правовідносинах оскаржене рішення також підлягає скасуванню і через порушення суб`єктом владних повноважень п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України і винесення рішення за відсутності факту належного та завчасного сповіщення приватної особи про дату засідання у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Державної служби України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву залишити без задоволення.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА» - адвокат Геріх Н.А., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні викладеним у позовній заяві.

Також представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000.00 грн.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що 16.06.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено графік рейдових перевірок у період з 19.06.2023 по 25.06.2023 (а.с. 102).

22.06.2023 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівської області Державної служби України з безпеки на транспорті Буряк О.О. (надалі по тексту - інспектор) на підставі направлення на перевірку від 16.06.2023 № 006993 (а.с. 103) на 124 кілометрі автомобільної дороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі здійснювалася перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Інспектором була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки MAN TGХ 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , що належить ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА».

Під час рейдової перевірки інспектором складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.06.2023 № 033078 (надалі - акт перевірки № 033078) (а.с. 104).

Даним актом зафіксовано, що 22.06.2023 о 12:12 год. на 124 кілометрі автомобільної дороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі проведено перевірку транспортного засобу MAN TGХ 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА». Під час перевірки виявлено порушення : при перевезенні вантажу згідно ТТН від 21.06.2023, на момент проведення перевірки у водія відсутні документи визначені ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, та п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв на автомобільному транспорті, Наказ МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме роздруківки даних роботи та відпочинку водія з цифрового тахографа за 16.06.2023, 17.06.2023, 18.06.2023, 19.06.2023, 20.06.2023 до 21.06.2023 10:40 год. та бланк підтвердження діяльності водія, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

В графі акту «Пояснення водія про причини порушення» зазначено, що водій ОСОБА_1 - «Ознайомлений».

Повідомленням № 49553/38/24-23 від 04.07.2023 відповідач проінформував ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА» про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 11.07.2023 з 09.00 до 12.00 год (а.с. 110).

Повідомлення про розгляд справи про порушення № 49553/38/24-23 від 04.07.2023 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 04.07.2023, що підтверджується копією поштового повідомлення про отримання (трек-номер 0600030685609). Відправлення вручено 11.07.2023 ( а.с. 45).

11.07.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 029270 в сумі 17 000.00 грн, якою ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА» було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 48 Закону № 2344-ІІІ (згідно акту проведення перевірки від 22.06.2023 № 033078), відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ (а.с.111).

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначено Законом України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 2 Закону № 2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Абзацом 3 частини 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, є саме автомобільний перевізник.

Відповідно до ст. 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі по тексту - Інструкція № 385), пунктом 1.4 якої передбачено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пунктів 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Згідно пункту 2.7 Інструкції № 385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Пунктами 3.5., 3.6 Інструкції № 385 передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Разом з тим, відповідно до п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010, передбачено, що водій, який керує транспортним засобом не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.

Таким чином, з аналізу наведених норм слід зробити висновок, що суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, є автомобільний перевізник, а для наявності порушення вимог п. 3.3. Інструкції № 385 слід встановити відсутність у водія як заповненої тахокарти, так і відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа.

Відповідно до зазначених правових приписів Інструкції № 385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Наведені норми зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати однин з передбачених Інструкцією № 385 документів: картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Як вбачається із акту перевірки, під час перевірки виявлено, що на момент проведення перевірки у водія відсутні документи визначені ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, та п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв на автомобільному транспорті, Наказ МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме роздруківки даних роботи та відпочинку водія з цифрового тахографа за 16.06.2023, 17.06.2023, 18.06.2023, 19.06.2023, 20.06.2023 до 21.06.2023 10:40 год. та бланк підтвердження діяльності водія, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

В акті перевірки в графі пояснень водія про причини порушення зазначено : Ознайомлений.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 від 01.02.2024 № 600/3906/22, яка враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

З матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що не заперечується сторонами по справі.

Таким чином, водій транспортного засобу повинен був мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку роздруківки даних роботи та відпочинку водія з цифрового тахографу за 16.06.2023, 17.06.2023, 18.06.2023, 19.06.2023, 20.06.2023 до 21.06.2023 10:40 застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що діючу карту водія, та роздруківки даних роботи тахографа було надано для перевірки інспектору, оскільки в акті перевірки не зазначено, що такі документи надавалась для перевірки, і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи встановлено, що водій здійснював вантажні перевезення згідно ТТН від 21.06.2023 і не використовував роздруківки даних роботи та відпочинку водія з цифрового тахографу, що унеможливлює перевірку робочого часу та часу відпочинку водія за 16.06.2023, 17.06.2023, 18.06.2023, 19.06.2023, 20.06.2023 до 21.06.2023 10:40, чим допустив порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Стосовно твердження позивача про протиправність постанови від 11.07.2023 № 029270 у зв`язку із неповідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п.п. 26, 27 зазначеного Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як слідує з матеріалів справи, 04.07.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях складено повідомлення № 49553/38/24-23 про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, відповідно до якого керівнику (уповноваженій особі) ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА» належить прибути 11.07.2023 з 09:00 до 12:00 год. до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях за адресою : м. Харків, майдан Свободи, 5. Держпром, 6 під`їзд, 7 поверх для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Повідомлення про розгляд справи про порушення від 04.07.2023 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 04.07.2023, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення (ідентифікатор поштового відправлення № 0600030685609) (а.с.45).

Як вбачається з копії поштового повідомлення, відправлення вручене адресату особисто 11.07.2023 (а.с. 45), що відповідачем не заперечується.

При цьому на поштовому повідомленні про вручення (ідентифікатор поштового відправлення № 0600030685609) відсутній конкретний час його вручення.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач отримав повідомлення про розгляд справи про порушення в день її розгляду (11.07.2023), а отже був позбавлений можливості подавати свої докази та заперечення, скористатися правом бути присутнім представнику під час розгляду справи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в розглядуваному випадку, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Порядку № 1567 містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації посадовими особами Укртрансбезпеки, її територіальних органів наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи до дати розгляду справи про порушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про порушення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що на відповідача не покладено обов`язок контролю за процесом відправлення й отримання поштової кореспонденції після подачі до поштового відділення, оскільки саме відповідач мав пересвідчитись перед розглядом справи про порушення чи повідомлена (обізнана) особа щодо якої здійснюється розгляд про дату та час розгляду такої справи, адже, у протилежному випадку нівелюється сама суть визначення обов`язку повідомляти особу про дату та час розгляду справи про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Неотримання такого повідомлення позивачем вчасно, до дати розгляду справи про порушення зумовлено не його пасивною поведінкою, а пов`язане з тривалістю доставки рекомендованих листів, що не спростовано відповідачем. Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується її безпосередньо, що є істотним порушенням процедури розгляду такої справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 826/1632/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив наступні висновки: "…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Факт неповідомлення особи, яка притягується до відповідальності про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є підставою для визнання постанови у такій справі неправомірною, та такою, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Колегія суддів зазначає, що особі до якої застосовується штрафна санкція повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в розгляді справи про правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу.

Водночас зміст вказаного обов`язку не вичерпується надсиланням лише тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи, передбачені Порядком № 1597 : під розписку; рекомендованим листом із повідомленням; надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, щодо якої застосовується штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи до дати розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Беручи до уваги той факт, що у відповідача на момент розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не було доказів повідомлення позивача про розгляд справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірна постанова від 11.07.2023 № 029270 винесена з порушенням вимог Порядку № 1567 та підлягає скасуванню.

Таким чином, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ із порушенням установленої процедури.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених в суді апеляційної інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до суду наступні документи: договір про правову допомогу № 31/07/2023-1 від 31.07.2023, ордер серія СА № 1068910, акт приймання передачі наданих послуг № 2 від 27.11.2023 до договору про правову допомогу № 31/07/2023-1 від 31.07.2023.

Відповідно до акту приймання передачі наданих послуг № 2 від 27.11.2023 адвокат надав правову допомогу вартістю 6 000.00 грн, що складається з наступних дій :

- ознайомлення з апеляційною скаргою по справі № 520/20434/23. Підготовка та подача до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу; кількість годин 3 год. 00 хв.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

При цьому, як зазначено вище, приписами ч.ч. 5-7 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї ст. суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 по справі № 340/4492/22 судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою ст. 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої ст. 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Колегія суддів зазначає, що такі послуги як аналіз апеляційної скарги та аналіз судової практики за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу.

Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на суму 500.00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, - без змін.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА» (ЄДРПОУ 35724206) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) суму витрат на правничу допомогу понесену під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 500.00 (п`ятсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило