Постанова

від 04.10.2023 по справі 826/25557/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 826/25557/15

касаційне провадження № К/9901/35960/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2016 (суддя - Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді - Аліменко В.О., Епель О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау-Холдінг Міст" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау-Холдінг Міст" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 №0000212802, зобов`язати відповідача поновити інформацію щодо відображення в системі електронного адміністрування від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про необґрунтованість прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення з підстав його прийняття на підставі даних камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, яка була проведена через 4 місяці після граничного строку проведення камеральної перевірки, встановленого пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та даних камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, результати якої взагалі не були оформленні податковим повідомленням-рішенням щодо відображення задекларованих сум.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Інспекції від 15.10.2015 №0000212802. В решті позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року суму залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яка виникла за період березень - грудень 2010 року, оскільки таке декларування залишку від`ємного значення позивач мав право проводити поза межами строку, встановленого приписами пунктом 102.5 статті 102 ПК України.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: пункту 102.5 статті 102, пункту 200.4 статті 200 ПК України, статей 70, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує, що платником в порушення абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України не зменшено залишок від`ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду.

У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Офісу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.10.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 04.10.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки зазначені вимоги не є предметом касаційного оскарження.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість щодо від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт від 21.09.2015 №160/1-26-50-28-02-35138731 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 102.5 статті 102, абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, в зв`язку з чим позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2015 року у розмірі 5029881,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 №0000212802, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5030697,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, у тому числі шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (пункт 102.5 статті 102 ПК України).

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (підпункт «а» пункту 200.14 статті 200 ПК України).

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач 16.07.2015 подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року (28.08.2015 №9179771802), в рядку 24 «сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду)» якої зазначило суму в розмірі 5030697,00 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про порушення позивачем пункту 102.5 статті 102 ПК України у зв`язку із включенням товариством до рядка 24 декларації з податку на додану вартість залишок від`ємного значення, який виник період з березень - грудень 2010 року, тобто з пропуском 1095 днів, оскільки обмеження у вигляді права на подачу заяви у строк не пізніше 1095 дня, відповідно до вказаних положень ПК України встановлені лише щодо бюджетного відшкодування.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про правомірне декларування платником у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року суму залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яка виникла за період березень - грудень 2010 року.

За правилами статі 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що у разі виявлення під час перевірки, в тому числі і камеральної, завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, контролюючий орган, зобов`язаний винести рішення про визначення грошових зобов`язань, яке приймається у вигляді податкового повідомлення-рішення, яким зменшується від`ємне значення суми податку на додану вартість платника податків.

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі відповідного акту перевірки, а не сам акт, створює для платника податків правові наслідки та змінює його майновий стан.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що позивач на підставі акта від 06.02.2014 №152/2-26-50-15-02-35138731 та з урахуванням закінчення процедури заперечення до нього зобов`язаний був зменшити залишок від`ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі за листопад 2012 року - на 4 228 647,00 грн, оскільки, позивач не зобов`язаний був вчиняти жодних дій на підставі акта перевірки з підстав того, що жодне податкове повідомлення-рішення відповідачем за вказаним актом не приймалось.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова