Постанова

від 04.10.2023 по справі 380/2869/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 380/2869/22

адміністративне провадження № К/990/578/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2869/22

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Кава» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя Кузан Р. І.) від 29 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Гінда О. М., Большакова О.О., Ніколін В. В.) від 08 листопада 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Кава» (далі - ТОВ «Євро Кава») звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2022 року № 0000001/7.4-19 та № 0000002/7.4-19.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що твердження контролюючого органу, викладені в акті перевірки про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач наголошує, що товари, які були ввезені ним в Україну за спірними митними деклараціями походять з Європейського Союзу та відповідають правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною. Відтак позивачем виконані усі митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.

Окремо позивач звертає увагу на те, що оскільки вартість товару, яка була ввезена в Україну та оформлена митними деклараціями не перевищувала 6000 євро, експортерами (відправниками) товару польськими компаніями «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz» та «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» було складено фактури (декларації інвойси) відповідно до Додатку IV a Доповнення 1 до Регіональної конвенції, якими підтверджено походження товарів з країни Європейського Співтовариства. Вказує, що у фактур міститься декларація (повідомлення) про походження товару, у якій польські експортери декларують, що ці продукти мають Європейське преференційне походження. Таким чином, надані митниці фактури і є «деклараціями інвойс», передбаченими частиною першою статті 16 розділу 5 Протоколу.

З огляду на викладені обставини, позивачем при митному оформленні товарів від експортерів (відправників) польських компаній «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz» та «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» у митних деклараціях у графі 36 «Преференція» вказано цифровий код « 410» та застосовано преференційну ставку ввізного мита.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Львівської митниці від 05 січня 2022 року № 0000001/7.4-19 та №0000002/7.4-19.

Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Євро Кава» судовий збір в сумі 18 967,14 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 03 січня 2023 року Львівська митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Євро Кава» в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 08 лютого 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «Євро Кава» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Євро Кава» зареєстроване як юридична особа з 06 вересня 2018 року, код ЄДРПОУ 42447070. Місцезнаходження: Україна, 80300, Львівська область, Львівський район, м. Жовква, вул. Наливайка, буд. 31.

9. Видами діяльності ТОВ «Євро Кава» є оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами (основний вид діяльності) (КВЕД 46.37); оптова торгівля напоями (КВЕД 46.34) та оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

10. 18 червня 2019 року між ТОВ «Євро Кава» та «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» (Польща) було укладено контракт № 09/19, за умовами якого «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» (продавець) продає, а ТОВ «Євро Кава» (покупець) купує, на умовах ІНКОТЕРМС 2000, згідно специфікації котра є невід`ємною частиною Контракту. Продавець постачає покупцю товар окремими партіями. Назва, асортимент, кількість та ціна визначається згідно з інвойсом, виданим продавцем (п. 1.1). Загальна вартість контракту складає: 500 000 (п`ятсот тисяч) ЄВРО. (п. 2.2).

11. 18 червня 2019 року між ТОВ «Євро Кава» та «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz» (Польща) було укладено контракт № 01, за умовами якого «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz» (продавець) продає, а ТОВ «Євро Кава» (покупець) купує товар на умовах ІНКОТЕРМС 2000, згідно з специфікацією котра є невід`ємною частиною Контракту. Продавець постачає покупцю товар окремими партіями. Назва, асортимент, кількість та ціна визначається в інвойсі, виданому продавцем (п. 1.1). Загальна вартість контракту складає 500 000 Євро (п. 2.2).

12. ТОВ «Євро Кава» за митними деклараціями (63 штуки згідно переліку наведеному в акті перевірки) здійснило митне оформлення товару згідно з контрактами від 18 червня 2019 року № 01 та № 09/19 на поставку товару, укладеного з Польською компанією «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» та Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz» (Польща) (продавці).

13. До графи 44 митних декларацій під кодом 7016 внесено реквізити декларації про походження, складені на інвойсах експортером, оскільки фактурна вартість партії товару не перевищує 6 000 Євро.

14. При цьому, загальна сума за рахунком по кожній митній декларації не перевищує 6000 Євро.

15. У деклараціях код країни походження товарів вказано «EU» (Європейський Союз), застосовано преференцію « 410» товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу. До митних декларацій декларантом було долучено фактури.

16. Галицькою митницею Держмитслужби листом від 19 березня 2020 року № 7.4-1-15/7/8151 скеровано на верифікацію до Держмитслужби декларації про походження по «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz» (22-600 ul.Zacisze,3 Tomaszow Lubelski, Польща) від 21 червня 2019 року №/130/2019, від 09 липня 2019 року № EX/149/2019, від 16 липня 2019 року №/158/2019, від 02 серпня 2019 року № EX/178/2019, від 13 серпня 2019 року № EX/186/2019, від 26 серпня 2019 року № EX/200/2019, від 30 серпня 2019 року № EX/209/2019, від 05 вересня 2019 року № EX/213/2019, від 17 вересня 2019 року № EX/227/2019, від 27 вересня 2019 року №/238/2019, від 01 жовтня 2019 року №/247/2019, від 01 жовтня 2019 року № EX/248/2019, від 08 жовтня 2019 року № EX/255/2019, від 15 жовтня 2019 року № EX/260/2019, від 24 жовтня 2019 року № EX/273/2019, від 31 жовтня 2019 року № EX/283/2019, від 31 жовтня 2019 року №/282/2019, від 12 листопада 2019 року № EX/300/2019, від 12 листопада 2019 року №/297/2019, від 18 листопада 2019 року № EX/313/2019, від 25 листопада 2019 року №/325/2019, від 25 листопада 2019 року № EX/320/2019, від 29 листопада 2019 року №/334/2019, від 29 листопада 2019 року № EX/333/2019, від 27 листопада 2019 року №/327/2019, від 04 грудня 2019 року № EX/343/2019, від 04 грудня 2019 року № EX/342/2019, від 12 грудня 2019 року № EX/365/2019, від 18 грудня 2019 року № EX/378/2019, від 23 грудня 2019 року № EX/394/2019.

17. Державна митна служба України листом від 28 травня 2021 року № 15/15-03/7.4/1810 (вх. № 17339/4-15 від 28 травня 2021 року) інформувала Галицьку митницю ДМС про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 28 квітня 2021 року № 0601-IGC.4331.38.2020.KD, в якому зазначено, що товари, охоплені інвойсами за вказаним переліком не мають преференційного походження, (окрім товарів Quick CAO cocoa drink 500 g по наступній декларації інвойс від 04 грудня 2019 року № EX/342/2019, Parana ground coffe 500g по наступній декларації інвойс від 17 вересня 2019 року № EX/227/2019) сформованих на інвойсах складених/виданих експортером «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz», відповідно до Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження їх преференційного походження.

18. Також, Галицькою митницею Держмитслужби листом від 23 липня 2020 року № 7.4-1-15/7/18955 скеровано на верифікацію до Держмитслужби декларації інвойс/декларації походження, складених експортером на інвойсах, виданих/складених експортером «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» (02-738 ul. Dominikanska,13b Warszawa, Польща) від 23 грудня 2019 року № EX/449/2019/K, від 18 грудня 2019 року № EX/435/2019/K, від 17 грудня 2019 року № EX/428/2019/K, від 12 грудня 2019 року № EX/414/2019/K, від 04 грудня 2019 року № EX/392/2019/K, від 29 листопада 2019 року № EX/382/2019/K, від 20 листопада 2019 року №/363/2019/K, від 18 листопада 2019 року № EX/357/2019/K, від 18 листопада 2019 року №/353/2019/K, від 06 травня 2020 року № EX/343/2020/K, від 14 листопада 2019 року №/343/2019/K, від 12 листопада 2019 року №/335/2019/K, від 12 листопада 2019 року №/334/2019/K, від 31 жовтня 2019 року № EX/316/2019/K, від 23 жовтня 2019 року №/303/2019/K, від 17 жовтня 2019 року №/292/2019/K, від 27 квітня 2020 року №/291/2020/K, від 08 жовтня 2019 року № EX/280/2019/K, від 04 жовтня 2019 року №/276/2019/K, від 01 жовтня 2019 року № EX/267/2019/K, від 26 вересня 2019 року №/261/2019/K, від 05 вересня 2019 року № EX/233/2019/K, від 30 серпня 2019 року №/227/2019/K, від 26 серпня 2019 року № EX/220/2019/K, від 31 березня 2020 року №/214/2020/K, від 16 серпня 2019 року № EX/210/2019/K, від 13 серпня 2019 року №/206/2019/K, від 19 березня 2020 року № EX/180/2020/K, від 18 березня 2020 року №/178/2020/K, від 16 липня 2019 року № EX/175/2019/K, від 09 липня 2019 року №/165/2019/K, від 05 липня 2019 року № EX/161/2019/K, від 27 червня 2019 року №/153/2019/K.

19. Державна митна служба України листом від 27 липня 2021 року № 15/15-03/7.4/3064 (вх. ЛМ № 3648/4-15 від 30 липня 2021 року) інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 13 липня 2021 року № 1401-ІОС.4331.54.2020 з результатами перевірки преференційних документів, в яких не підтверджено преференційне походження товарів зазначених деклараціях походження, оскільки експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження.

20. На підставі наказу Львівської митниці від 13 жовтня 2021 року № 261 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ «Євро Кава» вимог законодавства України з питань митної справи» та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на ІV квартал 2021 року, проведена перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01 листопада 2018 року по 29 жовтня 2021 року.

21. За результатами вказаної перевірки складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ «Євро Кава» вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01 листопада 2018 року по 29 жовтня 2021 року» від 17 грудня 2021 року № 50/7.4-19/42447070, висновками якого встановлено такі порушення:

- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимоги статті 48, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 856 396,21 грн;

- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункт 187.8 статті 187, пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 171 279,23 грн.

22. Як слідує із Акту перевірки, підставою для донарахування митних платежів, слугувала інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща (листи від 28 квітня 2021 року № 0601-IGC.4331.38.2020.KD та від 13 липня 2021 року № 1401-ІОС.4331.54.2020), яка і була скерована до Галицької митниці Держмитслужби та Львівської митниці Державною митною службою України листами від 28 травня 2021 року № 15/15-03/7.4/1810 та від 27 липня 2021 року № 15/15-03/7.4/3064.

23. На підставі Акту перевірки працівниками Львівської Митниці було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000001/7.4-19 від 05 січня 2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 1 050 376, 19 грн (856 396,21 грн за податковими зобов`язаннями та 193 979,98 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0000002/7.4-19 від 05 січня 2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 214 099,04 грн (171 279,23 грн за податковими зобов`язаннями та 42 819,81 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

24. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про не підтвердження під час розгляду справи обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження про порушення позивачем вимог Митного та Податкового кодексів України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

26. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що надані позивачем для оформлення митних декларацій рахунки фактури є одночасно є деклараціями-інфойс, оскільки сукупна вартість товару по кожному рахунку-фактурі не перевищує 6000 євро. У вказаних рахунках-фактурах зазначено «Експортер товарів включений у цей документ декларує, що за винятком випадків, коли це прямо зазначено, ці продукти мають європейське пільгове походження».

27. Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі декларацій-інвойсів на кожну партію такого товару.

28. Суди попередніх інстанцій також зауважили, що інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення позивачем надано всі документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

29. При цьому суди встановили, що позивачем долучено до матеріалів справи копії сертифікатів перевезення товару EUR.1, які видані митними органами Республіки Польща на запит експортерів контрагентів позивача. У цих сертифікатах митними органами Республіки Польща засвідчено, що товари, вказані і спірних рахунках-фактурах, походять з країн Європейського Союзу. Тобто, надаючи сертифікати з перевезення на запит експортерів, митні органи Польщі в повній мірі мали б перевірити статус походження таких товарів, а тому факт видачі сертифікатів, підтверджує походження спірного товару з країн Європейського Союзу.

30. За таких обставин суди вважали необґрунтованими листи митних органів Республіки Польща від 28 квітня 2021 року № 0601-IGC.4331.38.2020.KD та від 13 липня 2021 року № 1401-ІОС.4331.54.2020, які були використані відповідачем під час перевірки, оскільки факт походження імпортованого позивачем товару з країн Європейського Союзу підтверджується виданими в подальшому цими ж органами Сертифікатами перевезення.

31. При цьому суди врахували, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

32. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

33. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

34. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення статті 33 Протоколу 1 до Угоди «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (далі - Протокол 1) та статті 32 Протоколу 1 в редакції Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 березня 2021 року по справі № 240/7093/19 та від 11 квітня 2022 року по справі № 260/2805/20.

35. Зокрема скаржник наголошує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у зазначених вище постановах, саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.

36. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що позивачем долучено до матеріалів справи сертифікати походження, які не передбачені статтею 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, а отже не можуть братися до уваги як документ, що дає право на застосування преференції згідно з конвенцією.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

38. Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

39. Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

40. Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

41. Відповідно до частини першої статті 271 МК України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

42. Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

43. За приписами положень статті 272 МК України, візне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

44. Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

45. Згідно із частиною першою статті 277 МК України, об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

46. Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

47. Частиною першою статті 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

48. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

49. За змістом частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

50. При цьому, відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

51. Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

52. Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

53. Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

54. Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

55. Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

56. Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

57. При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

(a)……….затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або

(b)……….експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

58. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

59. Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

60. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

61. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

62. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

63. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

64. Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

65. Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

66. Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

67. Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

68. Частиною дев`ятою цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

69. Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

70. Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

71. За змістом наведених норм, у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6 000 євро.

72. Як уже було зазначено, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено (і це не заперечується відповідачем), що при оформленні митних декларацій позивачем було подано рахунки фактури, які відповідно до Додатку IV a Доповнення 1 до Регіональної конвенції є деклараціями інвойс, якими підтверджено походження товарів з країни Європейського Співтовариства. У фактур міститься декларація (повідомлення) про походження товару, у якій польські експортери декларують, що ці товари мають Європейське преференційне походження.

73. При цьому для митного оформлення товару декларантом було подано митні декларації, контракти з додатками.

74. Водночас відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Республіки Польща (лист від 28 квітня 2021 року № 0601-IGC.4331.38.2020.KD та від 13 липня 2021 року № 1401-ІОС.4331.54.2020) товари, охоплені інвойсами не мають преференційного походження, оскільки експортери не надали достатніх доказів на підтвердження їх преференційного походження (у наданих листах зазначається про ненадання експортерами документів для підтвердження походження товарів).

75. За результатами оцінки викладеної у цих листах інформації щодо не підтвердження преференційного походження товарів, придбаних позивачем у відповідних нерезидентів, відповідач вважав, що згідно надісланої відповіді уповноважених іноземних митних органів до задекларованого позивачем спірного товару, не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів у межах Угоди, та відповідно відсутні підстави для оподаткування ввезеного товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією.

76. Суди попередніх інстанцій не погодились із твердженнями відповідача та дійшли висновку, що при митному оформленні товарів було надано достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із країн Європейського Союзу, а відповідні листи уповноважених органів Республіки Польща не можна вважати єдиним і беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил.

77. Верховний Суд вважає такі висновки судів вірними, оскільки як свідчать матеріали справи єдиною підставою для висновку про порушення позивачем митних правил є отримана від уповноважених органів Республіки Польща інформація про не підтвердження походження товарів.

78. Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

79. У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

80. Також частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

81. Відповідно до статті 1 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

82. Частинами першою та другою статті 14 зазначеного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

83. При цьому стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

84. Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб.

85. Відповідного перекладу вказаних документів на державну мову матеріали справи не містять.

86. При цьому судом першої інстанції було зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

87. Верховний Суд зауважує, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

88. Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

89. Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

90. Таким чином, колегія суддів вважає, що копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

91. Зазначені висновки також узгоджуються із правовими позиціями викладених у постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 821/2067/17 та від 08 серпня 2019 року у справі № 2а/0370/1152/12.

92. При цьому колегія суддів враховує, що позивачем долучено до матеріалів справи копії сертифікатів перевезення товару EUR.1, які видані митними органами Республіки Польща на запит експортерів контрагентів позивача.

93. Зокрема, по всіх шістдесяти трьох митних деклараціях на ввезення товару позивачем з перекладом до матеріалів справи додатково долучено SWIADECTWO POCHODZENIA (СЕРТИФІКАТ ПОХОДЖЕННЯ), які згодом (2022 рік) видано Любінським митним та податковим відомством у Білій Підлясці представництво в Замості (республіка Польща). Згідно вказаних сертифікатів країною походження товарів ввезених на підставі декларацій (інвойс), що перевірялися під час перевірки є Європейський Союз.

94. З огляду на приписи статті 43 МК України колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доказами долученими до матеріалів справи достеменно встановлено, що товар ввезений позивачем на митну територію України походить з Європейського Союзу, отже, наявні правові підстави для застосування щодо вказаного товару тарифних преференцій. Крім цього, проаналізовані документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які не дають підстав для сумніву щодо застосування преференційних ставок ввізного мита у спірних правовідносинах.

95. При цьому суди обґрунтовано відхилили покликання контролюючого органу на листи митних органів Республіки Польща від 28 квітня 2021 року № 0601-IGC.4331.38.2020.KD та від 13 липня 2021 року № 1401-ІОС.4331.54.2020, які були використані відповідачем під час перевірки, оскільки факт походження імпортованого позивачем товару з країн Європейського Союзу підтверджується виданими в подальшому цими ж органами Сертифікатами походження.

96. Відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано належних доказів на обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2022 року № 0000001/7.4-19 та № 0000002/7.4-19.

97. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що поставлений Товариством товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу (Республіка Польща) відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, а, відтак, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

98. Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 01 березня 2021 року по справі № 240/7093/19 та від 11 квітня 2022 року по справі № 260/2805/20, як на такі, що містять висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, і які не застосовані судом апеляційної інстанції, колегія суддів не приймає з огляду на те, що висновки Верховного Суду у вказаних справах викладені за інших умов, на підставі дослідження конкретних доказів та обставин справи, що не є подібними до справи, в межах якої подається касаційна скарга.

99. Довід відповідача щодо наявності підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшов підтвердження. Фактично довід щодо цієї підстави касаційного оскарження стосується переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, про що свідчить зміст касаційної скарги. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

100. У контексті оцінки доводів касаційних скарг Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

101. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

102. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пунктів 1, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

103. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

104. З огляду на наведене, касаційна скарга Львівської митниці не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі № 380/2869/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов