Постанова

від 04.10.2023 по справі 560/13598/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №560/13598/22

адміністративне провадження №К/990/24380/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів: Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Гонтарука В.М. (судді-доповідача), Білої Л.М., Матохнюка Д.Б., у справі №560/13598/22 за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альп+» про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу і накладення арешту,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - позивач, скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альп+» (далі - відповідач) про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу і накладення арешту задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альп+» 17857,75 грн податкового боргу за рахунок належних коштів на рахунках в обслуговуючих його банках та готівки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Хмельницькій області оскаржило його в апеляційному порядку.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу залишив без руху, оскільки скаржник не додав до апеляційної скарги документ про сплату судового збору. Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області надано п`ятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору.

На виконання вимог цієї ухвали відповідач подав до суду апеляційної інстанції пояснення, в яких наполягав на тому, що він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки предмет позову стосується стягнення суми податкового боргу, а накладення арешту на кошти є одним з передбачених законодавством заходів по забезпеченню стягнення податкового боргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року указану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд керувався пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та указав, що на виконання вимог указаної ухвали у встановлений судом строк скаржник так і не надав документ про сплату судового збору, а тому не усунув недоліків апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції відхилив покликання скаржника на наявність підстав для звільнення від сплати судового збору за законом, оскільки указана ним норма має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору лише в частині стягнення сум податкового боргу, а ніяк не в частині накладення арешту на кошти та інші цінності.

Апеляційний суд звернув увагу, що стягнення коштів визначається статтею 95 Податкового кодексу України, тоді як арешт майна передбачений статтею 94 Податкового кодексу України і є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Тобто, окремою і не обов`язковою дією, яка не кореспондується з пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Головне управління ДПС у Хмельницькій області подало касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року. Скаржник просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Для обґрунтування своїх вимог покликається на порушення судом норм процесуального права. Указує, що накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є одним із заходів, який вчиняється контролюючим органом щодо стягнення сум податкового боргу. Отже, позовна вимога щодо накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є похідною від вимоги щодо стягнення податкового боргу, тому позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях в силу приписів пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Верховний Суд ухвалою від 24 липня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі з підстав, зазначених у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої, частини шостої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо сплати судового збору, - апеляційна скарга залишається без руху.

Суд зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.

Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не може бути оскаржена окремо у касаційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною третьою статті 328 КАС України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 169, 298 КАС України, формально підходити до цих норм, у зв`язку з чим апеляційні скарги безпідставно залишати без руху та повертати їх.

Верховний Суд зазначає, що правомірність застосування до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції статей 169, 298 КАС України та залишення її без руху перевіряється судом касаційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення апеляційної скарги.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне рішення суду.

Ураховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги постановлена судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається Судом під час касаційного перегляду справи на ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами статей 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору та перелік процесуальних документів, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, позивач не надав документ про сплату судового збору, оскільки уважав, що звільнений від його сплати на підставі положень пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Проте суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність сплати судового збору.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір», доповнено пунктом 27 такого змісту: «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроєкт розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є стягнення податкового боргу.

У свою чергу, апелянт оскаржував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Альп+», що знаходяться в банку.

Суд зазначає, що пункт 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору саме за подання позову про стягнення сум податкового боргу, проте не в частині накладення арешту на кошти та інші цінності.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що стягнення коштів визначається статтею 95 Податкового кодексу України, в свою чергу арешт майна врегульований статтею 94 Податкового кодексу України і є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Тобто, як примусове стягнення податкового боргу, так і арешт майна платника податків є окремими, самостійними заходами, спрямованими на погашення податкового боргу, а тому відсутні підстави уважати, що позовна вимога про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є похідною від вимоги щодо стягнення податкового боргу, оскільки підставою для накладення арешту, згідно статті 94 Податкового кодексу України, є не тільки певні обставини щодо погашення податкового боргу, а й інші, не пов`язані з наявністю податкового боргу (наприклад, недопуск контролюючого органу до перевірки).

Ураховуючи викладене, скаржник не виконав у встановлений строк вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, не надав доказів сплати судового збору, у зв`язку з чим Сьомий апеляційний адміністративний суд оскаржуваною ухвалою від 24 квітня 2023 року обґрунтовано повернув апеляційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права і не спростований доводами касаційної скарги.

З огляду на викладене, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №560/13598/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко