Постанова

від 14.09.2023 по справі 357/9091/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/9091/18 Головуючий у І інстанції - Дубановська І.Д.

апеляційне провадження №22-ц/824/2260/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Линок В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося в суд з позовом до ТОВ Агрокомплекс «Узин», ОСОБА_1 , державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033;

- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни, про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40133271 від 15 березня 2018 року.

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до Договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року, в оренді позивача перебувала належна ОСОБА_2 земельна ділянка площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, яка знаходиться у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років.

Державна реєстрація права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на неї проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Гречінською Н.П., згідно з рішенням від 20 листопада 2015 року за індексним номером 26331175.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Олійникова Слобода» стало відомо, що орендована ним у ОСОБА_2 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс «Узин», про що укладений Договір оренди землі №б/н від 05 березня 2018 року, право оренди за яким зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40133271 від 15 березня 2018 року.

Позивач уважав, що такі дії ОСОБА_2 суперечили частині першій статті 792 ЦК України, пункту «б» частини першої статті 95 ЗК України, статтям 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» №161-ХІV від 08 жовтня 1998 року та умовам Договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року, у зв`язку з чим, на підставі частини першої статті 215 ЦК України договір оренди землі №б/н від 05 березня 2018 року належить визнати недійсним.

У свою чергу, на думку позивача, рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40133271 від 15 березня 2018 року, відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01 липня 2004 року та у зв`язку із порушенням статей 10, 19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV має бути скасоване.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з указаним рішенням ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, змінити розподіл судових витрат та стягнути з відповідачів у рівних частинах судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 29 519,17 грн, судові витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 119,14 грн.

У мотивування скарги зазначає, що державна реєстрація права оренди на земельну ділянку не є державною реєстрацією правочину у розумінні частини першої статті 210 ЦК України, а тому норми частини першої статті 210 ЦУ України не підлягають застосуванню для визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним після 01 січня 2013 року. У зв`язку з викладеним позивач уважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до помилкового висновку, що договір оренди землі, який був укладений 30 квітня 2015 року, не набрав чинності.

Вказує, що у цій справ суд першої інстанції мав застосувати норми статей 207, 638, 640 ЦК України та статті 14 Закону №161-ХV, відповідно до яких договір оренди землі є укладеним і таким, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_2 та ТОВ «Олійникова Слобода».

Уважає висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди землі, укладений після 01 січня 2013 року, набирає чинності з моменту державної реєстрації права оренди на земельну ділянку неправильним та таким, що не відповідає дійсному змісту норм ЦК України, Закону №161-ХV і Закону №1952-ІV, на які послався суд, і суперечить нормам статей 207, 638, 640 ЦК України та статті 14 Закону №161-ХV.

Зауважує, що пункт 37 Договору оренди землі слід тлумачити таким чином, що цей договір набирає чинності лише з моменту його підписання сторонами, так як його державну реєстрацію неможливо провести, а державна реєстрація права оренди позивача на земельну ділянку не може її підміняти.

Наголошує, що відсутність державної реєстрації права оренди на земельну ділянку сама по собі не свідчить про те, що договір оренди землі не укладено, як і про те, що орендар за таким договором не має права оспорити договір, укладений орендодавцем з іншим орендарем, а навпаки, орендар має таке право з огляду на дійсність договору оренди землі, укладеного ним раніше з власником земельної ділянки.

Зазначає, що державний реєстратор не перевірила належним чином відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди позивача на земельну ділянку, у зв`язку з чим протиправно вийшла за межі строку проведення реєстраційних дій, встановленого в абзаці першому частини першої статті 19 Закону №1952-ІV.

27 липня 2021 року апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин», в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

Вказує, що 15 березня 2018 року державна реєстрація права оренди за Договором оренди землі № б/н від 30 квітня 2015 року була скасована, у зв`язку з чим, на момент початку перебігу строку за договором оренди землі №б/н від 05 березня 2018 року, права оренди у ТОВ «Олійникова Слобода» на належну ОСОБА_2 земельну ділянку не було.

Зауважує, що ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» прав та інтересів ТОВ «Олійникова Слобода» не порушили.

Також посилається на те, що земельна ділянка площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, яка знаходиться у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, поділена.

03 серпня 2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, уважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Також просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн, а у разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача до 5 000 грн в суді першої інстанції та до 3 000 грн в суді апеляційної інстанції.

Зокрема зауважує, що договір оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року є нечинним/неукладеним, а відповідно таким, що не породжує прав та обов`язків для його сторін.

09 вересня 2021 року апеляційним судом отримано клопотання ТОВ «Олійникова Слобода» про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

05 жовтня 2021 року надійшли додаткові пояснення від позивача ТОВ «Олійникова Слобода».

13 липня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а саме - відсутність предмету спору.

У мотивування вимог вказує, що у 2020 році позивач звернувся до суду з новим позовом (справа №357/656/21) до ТОВ Агрокомплекс «Узин», ОСОБА_1 , в якому підставою зазначено право оренди земельної ділянки площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, яке нібито набув шляхом підписання договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року з ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 .

Таким чином, уважає, що позивач у двох справах: у даній №357/9091/18 та справі №357/656/21, звертався до суду за захистом одного і того ж права оренди.

Зауважує, що право оренди позивача земельної ділянки площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, яке було набуте шляхом укладення договору оренди землі б/н від 30 квітня 2015 року, вже захищене у справі №357/656/21, в рамках розгляду якої задоволено позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та внесення змін до договору оренди.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у справі №357/656/21 ТОВ «Олійникова Слобода» просило:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 загальною площею 1,2027 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 загальною площею 1,2027 га;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 та державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049;

- припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 та щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049;

- витребувати з незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» спірні земельні ділянки;

- внести зміни до договору оренди землі від 30 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода» шляхом його викладення в новій редакції.

Тоді як у даній справі позивач заявив позовні вимоги, в яких просив:

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033;

- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни, про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40133271 від 15 березня 2018 року.

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судові витрати.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначила, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Проте поділ земельної ділянки не припиняє права оренди, що виникло у землекористувача до її поділу, а розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Таким чином, зважаючи на викладене та беручи до уваги, що предмет та підстави позову у справах №357/9091/18 та 357/656/21 є різними, клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

13 вересня 2023 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в якому остання просить при вирішенні справи по суті взяти до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 (провадження №14-65цс22), а також у постанові від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22), та висновки Верховного Суду у постанові від 27 липня 2023 року у справі №357/9020/18 (провадження №61-11366св22).

Зауважує, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 15 березня 2018 року права оренди на належну ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, що знаходиться в межах Олійниково-Слобідської сільської ради, у ТОВ «Олійникова Слобода» не було.

Таким чином, будь-яких порушень закону при укладенні договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року судом не встановлено. Отже, підстав визнавати його недійсним немає.

На момент ухвалення рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., індексний номер: 40133271 від 15 березня 2018 року, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, що знаходиться в межах Оліниково-Слобідської сільської ради, у ТОВ «Олійникова Слобода» був скасований.

Отже, підстав для відмови у державній реєстрації права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» за Договором оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року у державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. не було.

Проте, колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що згідно з Державним актом на право власності на землю, серії РЗ №284538 від 23 липня 2003 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка, яка має площу 2,405 га, кадастровий номер 3220484400:01:011:0033, та знаходиться в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району (т. 1 а.с. 12).

30 квітня 2015 року ОСОБА_2 та ТОВ «Ім. Котовського» уклали Договір оренди землі №б/н (т. 1 а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 1 Договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року, «орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Олійниковослобідська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на землю серії РЗ №284538, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 23 липня 2003 року».

Згідно пункту 2 Договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року, «в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер 3220484400:01:011:0033, розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради, загальною площею 2,405 га, в тому числі рілля 2,405 га».

Положеннями пункту 5 Договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року передбачено, що «договір укладено на 10 /десять/ років. Після закінчення строку договору, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі…».

Відповідно до пункту 6 Договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року, «орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 6 (шести) % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 5 539,61 грн…».

За змістом пункту 8 Договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року, «орендна плата видається у такі строки - до 31 грудня поточного року».

Згідно пункту 16 Договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року, «передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 (п`ятиденний) строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі».

Відповідно до пункту 37 Договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року, «цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації».

З Акту приймання-передачі земельної ділянки від 30 квітня 2015 року вбачається, що «орендодавець ОСОБА_2 з одного боку, передає, а орендар ТОВ «Ім. Котовського» в особі директора Голика П.В., який діє на підставі Статуту, з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:01:011:0033, що знаходиться в межах землекористування Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,4054 га, у тому числі рілля 2,4054 га» (т. 1 а.с. 11).

20 листопада 2015 року, державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Гречінською Н.П. ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26331175 та внесено запис про інше речове право №12154570 від 19 листопада 2015 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського», що виникло згідно з Договором оренди землі № б/н від 30 квітня 2015 року (т. 1 а.с. 13).

Згідно протоколу №5 Загальних зборів учасників ТОВ «Ім. Котовського» від 22 листопада 2016 року, ТОВ «Ім. Котовського» перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода» (т. 1 а.с. 14-17).

Зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №131266707 від 18 липня 2018 року вбачається, що за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України №40127608, запис про інше речове право № 12154570 від 19 листопада 2015 року скасований 15 березня 2018 року (т. 1 а.с. 19-21).

15 березня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40133271 та внесено запис про інше речове право №25257588 від 05 березня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що виникло згідно з Договором оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року (т. 1 а.с. 19-21).

05 березня 2018 року ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали Договір оренди земельної ділянки №б/н.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода, Білоцерківського району, Київської області».

Згідно п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, «в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,4054 гектарів, яка розміщена на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області.

Право власності орендодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 284538, виданого на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Ради народних депутатів № 28 від 22 січня 2003 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 229 від 23 липня 2003 року.

Кадастровий номер земельної ділянки 3220484400:01:011:0033.

За змістом пункту 3.1 Договору оренди земельної ділянки №б/н від 05 березня 2018 року, «договір укладено на 7 (сім) років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку».

Відповідно до п. 12.1 вказаного Договору оренди земельної ділянки, «цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації».

Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 18 грудня 2018 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справ №144/2019.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2021 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Водночас повноваження власника певним чином обмежуються, оскільки згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У статті 11 ЦК України визначено перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону №161-ХІV).

На час укладення договору оренди між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Дія такого договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (стаття 16 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У відповідності до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що запис про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського», що виникло згідно з Договором оренди землі № б/н від 30 квітня 2015 року, внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Гречківською Н.П., - 20 листопада 2015 року за №26331175.

Згідно з протоколом №5 Загальних зборів учасників ТОВ «Ім. Котовського» від 22 листопада 2016 року, ТОВ «Ім. Котовського» перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода».

Вказане рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5.

25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду у справі №357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.

Внаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5 право оренди позивача за договором оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку (20 листопада 2015 року), оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

Таким чином, під час апеляційного перегляду справи, знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що у ТОВ «Олійникова Слобода» виникло право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220484400:01:011:0033, загальною площею 2,4054 га, на підставі договору оренди землі № б/н від 30 квітня 2015 року, укладеного позивачем з ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 листопада 2015 року.

Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції, що станом на 15 березня 2018 року права оренди на належну ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, що знаходиться в межах Олійниково-Слобідської сільської ради, у ТОВ «Олійникова Слобода» не було.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди №б/н, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, після чого державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на неї за ТОВ Агрокомплекс «Узин» з індексним номером 40133271.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону України «Про оренду землі»); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі №587/2110/16-ц (провадження №14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі №387/515/18 (провадження №14-430цс19), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Судом установлено, що на дату укладення між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» оспорюваного договору оренди землі від 05 березня 2018 року не припинив свою дію договір, укладений 30 квітня 2015 року між позивачем та ОСОБА_2 .

Уклавши оспорюваний договір оренди земельної ділянки з ТОВ Агрокомплекс «Узин» під час дії договору оренди тієї ж земельної ділянки з ТОВ Агрокомплекс «Узин», ОСОБА_2 (орендодавець) (правонаступник ОСОБА_1 ) вчинив дії, які перешкоджають орендареві (позивачу) користуватися орендованою земельною ділянкою, тобто порушила вимоги абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі».

Враховуючи, що на час підписання оспорюваного договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний раніше і зареєстрований, є підстави для визнання оспорюваного договору оренди недійсним як такого, що суперечить акту цивільного законодавства (частина перша статті 203 ЦК України), зокрема, приписам абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі», а також скасування його державної реєстрації.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19) та у постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 584/722/18 (провадження № 61-3381св21).

Таким чином, зважаючи на те, що на дату укладення оспорюваного договору оренди від 05 березня 2018 року, договір оренди, укладений ТОВ «Олійникова Слобода» з ОСОБА_2 , був дійсним, не оспорений в судовому порядку, не був припинений або розірваний з підстав, визначених законом або договором, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , не мав права передавати спірну земельну ділянку в оренду будь-якій іншій особі, в тому числі ТОВ Агрокомплекс «Узин», і відповідно укладати з ним договір оренди.

Таким чином, укладення ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_1 ) оспорюваного договору оренди з ТОВ Агрокомплекс «Узин» суперечить частині першій статті 792 ЦК України, статтям 13, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди, оскільки позбавляє ТОВ «Олійникова Слобода» права користування земельною ділянкою та права самостійно господарювати на ній, за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного договору оренди, що є підставою для визнання договору від 05 березня 2018 року недійсним відповідно до частини першої статті 203, статті 215 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року, прийнятої у справі №357/8277/19 з тотожними правовідносинами, зазначено, що у разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним.

Отже, аргументи відзивів на апеляційну скаргу про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту апеляційний суд відхиляє, оскільки на момент звернення позивача із цим позовом (серпень 2018 року) договір оренди від 05 березня 2018 року, як і зареєстроване речове право були чинними, а тому позивач скористався належним способом захисту, який передбачений пунктом 2 частини першої статті 16 ЦК України (визнання правочину недійсним).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди землі є укладеним і таким, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», оскільки такі доводи не ґрунтуються на нормах права та умовах договору оренди, так як договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку, та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «державної реєстрації договору» із поняттям «державної реєстрації права оренди», апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у даних правовідносинах відбулося скасування державної реєстрації права оренди, а тому, незважаючи на наявність підписаного договору оренди, таке право не вважається набутим за відсутності його державної реєстрації, що прямо вбачається з вищенаведених норм законодавства у сфері оренди землі, а відтак такі доводи позивача ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію.

Згідно частини першої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, є відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 (провадження №14-65цс22), орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Апеляційний суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 97 постанови від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16, згідно яких у разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Виходячи з викладеного, вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки за відповідачем ТОВ Агрокомплекс «Узин» є належним способом захисту права, а тому підлягають задоволенню.

Окрім того, колегія суддів ураховує, що поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , передав в оренду ТОВ «Олійникова Слобода» всю земельну ділянку, яку надалі відповідач поділила на дві земельні ділянки. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.

Посилання у відзивах на апеляційну скаргу на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18, від 30 липня 2020 року у справі №357/7734/18, від 08 квітня 2021 року у справі №357/8107/18, від 11 травня 2021 року у справі №357/7999/18, від 15 вересня 2021 року у справі №357/8095/19, від 22 грудня 2021 року у справі №357/8115/18, та на те, що внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5 речове право на земельну ділянку не з`явилося у позивача, договір оренди землі позивача не набув чинності, є помилковими, оскільки таке суперечить положенню статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Щодо позовних вимог до державного реєстратора.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі №567/1437/19 (провадження № 61-18670св21) зазначено, що:

«Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі №336/4662/19 (провадження №61-19598св20).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21)».

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, підтверджують, що цей спір виник між ТОВ «Олійникова Слобода», ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Отже, державний реєстратор є неналежним відповідачем у даній справі, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» до державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю. задоволенню не підлягають із зазначеної підстави.

Як визначено статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України)

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду згідно з вимогами частини першої статті 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги є законними та обґрунтованими судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню у рівних частках з відповідачів, які порушили права та інтереси позивача, а саме з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відтак законом встановлено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи встановлено, що у позовній заяві зазначено розмір витрат на професійну правничу допомогу 25 995,17 грн.

01 лютого 2018 року між Адвокатським об`єднанням «Евелігал» та ТОВ «Олійникова Слобода» укладено договір №17/02-06 про надання правової допомоги.

06 липня 2018 року сторони підписали Додаткову угоду №32, згідно Додатку №32 до якої сторони погодили, що об`єднання надає клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі з ОСОБА_2 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди під час розгляду справи в суді першої інстанції згідно з визначеною підсудністю.

Відповідно до пункту 2 додатку розмір винагороди об`єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1 цього додатку до Договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 700 Євро, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 140 Євро, що разом становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 840 Євро.

За змістом Акту №32 приймання-передачі наданих послуг від 18 травня 2021 сторони підтвердили, що послуги за договором від 01 лютого 2018 року №17/02-06 надані у повному обсязі. Позивачем також надано детальний опис послуг та здійснених витрат в процесі надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції.

З платіжного доручення № 3821 від 24 липня 2018 року вбачається, що позивач сплатив на користь АО «Еверлігал» за юридичні послуги 25 995,17 грн.

Відповідно до додаткової угоди №21/05/18-01 від 18 травня 2021 року до цього договору сторони доповнили договір додатком №21/05/18-01.

Згідно пункту 1 додатку №21/05/18-01 об`єднання надає клієнту допомогу щодо представництва його інтересів у судовій справі №357/9091/18 за позовом клієнта до ОСОБА_2 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди, припинення права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 під час її розгляду в суді апеляційної інстанції згідно з визначеною підсудністю, що включає, зокрема, але не виключно: аналіз рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року у справі №357/9091/18, формування правової позиції, підготовку і подання апеляційної скарги від імені клієнта на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року у справі №357/9091/18, участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, підготовку необхідних процесуальних документів та вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту правової допомоги, у межах повноважень, визначених пунктом 1.3 Договору.

Згідно пункту 2 розмір винагороди об`єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у п. 1 цього додатку до Договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 500 Євро, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 100 Євро, що разом становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 600 Євро.

Відповідно до платіжного доручення №3129 від 25 травня 2021 року позивач сплатив на користь АО «Еверлігал» за юридичні послуги надані при апеляційному перегляді справи 20 119,14 грн.

Відповідачі не надали належного обґрунтування щодо неспівмірності таких витрат, а тому зазначені витрати підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», відносно яких судом встановлено порушення прав позивача, у рівних частках, а саме судові витрати, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 12 997,58 грн та судові витрати в апеляційній інстанції у сумі 10 059,57 грн з кожного.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви та апеляційної скарги складає 8 810 грн (3 524 грн + 5 286 грн) та також підлягає стягненню у рівних частках з відповідачів у розмірі по 4 405 грн з кожного.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовтовариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (ідентифікаційний код 32638214) щодо земельної ділянки площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 40133271 від 15 березня 2018 року 15:49:21.

У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни - відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги всього по 4 405 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» судові витрати, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 12 997,58 грн та судові витрати в апеляційній інстанції у сумі 10 059,57 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник